Пошук

Букатюк Олександр

09.04.1985, український поет, член Національної спілки письменників України. Народився в смт. Битків Надвірнянського району. Служив у ЗСУ. Навчався у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Керівник літературної студії «Бистрінь» ім. Нестора Чира»; засновник та ініцатор Всеукраїнського літературного об’єднання «Поетквартал»; журналіст на ТРК «Карпати» та журналіст і редактор «IF Rock».
Активіст Майдану (десятник), організатор «Мегамаршу у вишиванках в Івано-Франківську» (2013). Співзасновник літературного об’єднання «Планета Наступного Слова» (м. Івано-Франківськ, 2011-2013); один з організаторів «Молитви за Україну в Івано-Франківську»; учасник «Спільноти св. Егідія». Друкувався на сторінках різноманітних літературно-мистецьких газет, журналів, а також в антології літстудії «Бистрінь», «Сонячні обрії слова». Автор збірок поезій «Мадонна Майдану» (очікування Різдва), 2014 р. «Мадонна миру»(поезія про війну на сході), 2016р.
Як справжній патріот, людина, якій гостро болить доля своєї країни, своїм словом поета-воїна Олександр разом з народом в цей складний час. Його вірші – згусток болю і надії, відчаю і сподівання, ненависті і любові, прагнення миру істинного…. Олександр Букатюк прагне говорити про добре і про вічне, про те, що має визначати цей світ та Україну. Майдан визначив зламний момент в її житті, Мир визначатиме її майбутнє. А для того, щоб ми пам’ятали, як нам цей мир дістанеться і яка ціна перемир’їв.

ПЛЕМ’Я ПАМ’ЯТІ

плем’я пам’яті пам’ятає усе

з тих пір як з’явилося слово
плем’я пам’яті
береже слова наче речі
і храми возводить
що є музеями слів
і саркофагами душ
сплавлених у одну
тілом якої є небо родюче
плем’я пам’яті пам’ятає усе
що було і буде
а не те що нібито є
плем’я пам’яті
Полум’я береже
в серці Води

***

заряд:жени:й кольт

пород:жує культ куль

і скільки не куку

довше не проживеш

ніж схоче кур:ок

 

***

перед:см:ер:тне жит:тя

зі шВИДкістю звуку св:і:тла

лети;ть в після…

все що від мене залишиться –

СЛОВА

 

11.08.2017

***

«пальці пам`яті»

ампутовані пальці пам’яті
кричать наче ненароджені
діти (ті кому мати катом)
і спробуй від цього втекти
коли на ногах немає пальців
і спробуй щось зробити з цим
або хоча б написати
коли на руках не має пальців

зіницею ока пишу це
поки серце в окопі
з паперового перетворюється на ста-
леве

***
було колись моє серце крислатим деревом
тепер залишився тільки пень
а все тому брате-вороже
що твоє серце — сокира

***

СПОВІДЬ ДЕРЕВА
.(із КНИГИ БУКА).

хтось пише пером
а я злам:а:ною гілкою
закві́ТЛОго на лісовій галЯВИні дерева
на очах якого вирубали рідний ліс

скажу вам велику таЄмни́цю
(нікому не кажіть бо ще зРУБАють
або переламають всі віти)
я і є те дерево
тепер я прищеплене в середині Поета
росту
аби докричатись до тих
в кого не руки а пили

допоможіть нам

***
ОДКРОВЕННЯ ДЕРЕВА
…..(із КНИГИ БУКА)…..

кожна сторінка Одної книги* –
це листок із дерева
роду якому є перевід

смерть приходить до мене
з бензопилою
з людським обличчям

я переводжу всього себе на папір
на якому написано те
що прочитає людина
яка ще не вбила в собі
дерево
***
«голо:дуймо»
голодуймо
зараз це модно

колись відбирали хліб
колись люди вмирали з голоду
а тепер голодування – політичний піар

голодуйте
і вас покажуть по я:щик:у
***
СУМНИЙ ВЕСЕЛИТЬСЯ
сумний веселиться
і це не смішно
це сумно до реготу аж
що маску ношу я не каюсь
грішний
беріть мою душу на абордаж
що в ній не дізнаєтесь
і не старайтесь
хоч мо’ прочитаєте між рядків
або поміж літер…
де в світі є рай той
щоб пекла не було
стін
і замків

 

Коментарі виключені.