Фахівцю бібліосервісу

НЕБЕСНА СОТНЯ

Почався штурм священного Майдана,

Кривавий день, початок ночі,

Скажені слуги, пси тирана

Готові видерти би очі.

Із всіх сторін вогонь, облога,

Лунають вибухи, палають барикади.

Одна надія лиш – на Бога

І на молитви від громади.

Моляться священики, народ і депутати,

А очі роз’їдає чорний дим.

В цю ніч ніхто не буде спати,

Лиш би залишитись живим.

На барикадах знаходять ранених,

Важких виносять на руках,

А звуки швидкої сирени

Наводять тривогу і жах.

І ось довгожданний світанок,

Раптом затихло усе навкруги.

Дивний тихий оманливий ранок

Припіднесли для нас вороги.

Хтось крикнув – Вони відступають!

Хлопці, вперед! Нам пора!

Тут постріли знову лунають,

Відкрили вогонь снайпера…

Багато лягло на бруківці

Врятувати усіх не вдалося.

Справжні герої, молоді українці

Полягли, щоб нам краще жилося.

Їх ангели в небо забрали

Їхні душі піднявши з Майдану.

Небесна сотня їх люди назвали,

навіки проклявши тирана.

Вічна вам пам’ять і вічна вам слава

Небесної сотні, України сини!

Україна сьогодні є вільна держава

І ваші збуваються сни.

РУСЯВИЙ ХЛОПЕЦЬ

У полі трактор виорав гранату,

Яку давно роз’їла ржа,

Яку не довелось метнуть солдату

У танк ворожий з бліндажа.

А бій ішов, німецькі тигри

Повзли, неначе павуки…

Розвідка точна й хлопці встигли

Чинити опір від ріки.

Бо за рікою місто, люди

І кожен хоче жити,

І раптом біль, осколок в груди

І хлопець впав у жито.

Кругом від вибухів руїни

Горіли танки, мов смола.

Він впав в бою за Україну,

Русявий хлопець із села.

Він не один, таких багато,

Що ще вмирати не пора,

Не встигли кинути гранати

Із криком падали – ура!

Та час пройшов – у полі жито

Шумить під небом голубим.

Давно вже ворога розбито

Й рахунок зведено із ним.

Щоб мирним було небо синє,

Щоб плодоносити земля могла,

Стоїть на варті України,

Русявий хлопець зі села.

ЗА ЧЕСТЬ УКРАЇНИ

Гора за горою, поле за полем

Стояли горою стрілецькі соколи.

У битві нерівній ряди їх ріділи,

А матінці рідній серденько мліло.

Стогнала маківка у ранах від болю,

Базар плакав гірко, ховаючи волю.

Сини України, вічна вам слава!

Слова хай ці линуть на цілу державу,

На вільну державу, за честь України,

На те маєм право – це право людини.

Згинь, нечисть проклята, червона погана,

За все їй відплата і час ще настане.

КЛЯТВА

Чом по тобі, Україно, хрести та могили?

Що з тобою, моя рідна, кати наробили?

Обшарпали, обікрали, народ обманули,

Тепер скиглять, мов шакали, жалкують минуле.

Та минуле вже ніколи назад не вернеться,

Бо у тобі, Україно, нове серце б’ється.

Ти віками у кайданах усіх годувала

І тих нехрестів поганих, що тебе топтали.

Ти всіх, рідна, годувала, як мати, з любов’ю,

А вони тебе топтали, поливали кров’ю.

Не своєю поливали, своєї жаліли,

Твоїх дітей катували і тебе гноїли.

Панували орди, шляхти, а потім совіти.

Рани твої, мов ті шахти – глибокі. А діти,

Діти рідні, мов соколи, в неволі мужніли,

Хоч гинули, та ніколи себе не жаліли

Козаки старої січі гетьмана Богдана,

Січовії славні стрільці та хлопці Степана.

Та порвати ті кайдани ми клянемось нині,

Ми загоїм твої рани, Слава Україні!

БУДУЙМО ДЕРЖАВУ

Український мій народе, брати й сестри мої,

Не зрікайтесь свого роду і віри святої.

Свята віра допоможе Бога полюбити,

Поможи, Всевишній Боже, ворога зломити.

Споконвіку перед кимось ми все гнемо спину,

Воскреси нам, пане Боже, вільну Україну,

Бо вже досить чумі клятій у нас панувати.

Встаньте біді і багаті, гоніть чуму з хати.

Ту чуму, що стільки років комуна кормила,

Ту прокляту обманщицю, що кров з людей пила.

Божі храми руйнувала сатана погана,

Людей в тюрмах катувала і глибока рана

Іще довго болітиме і не заживати,

Поки ворог ходитиме і землю топтати.

Встаньте бідні і багаті, ми одна родина,

Нас одна родила мати – ненька Україна.

Із колін вже підоймімся, на це маєм право,

Щиро Богу помолімося й будуймо державу.