Фахівцю бібліосервісу

ЗДОБУТА СВОБОДА

О, мужній український народе,

Ти з давніх-давен усіх поколінь.

Натхненно ішов до свободи,

До впавших своїх володінь.

Невичерпна сила тобою керувала

Лице умивала гіркая сльоза,

А кров’ю твоєю себе напувала,

Прекрасна і щедра українська земля.

І вижив ти, мужній народе

Піднявшись на зріст із колін.

І прапор величний свободи

Підняв із великих руїн.

І будь те прокляте минуле,

Що гнало Тебе із ярма.

І предки твої б не збагнули

Від нині ярма вже нема.

Від нині ти вільний із вільних

Про волю ти мріяв віки.

Ти плоть своїх предків невільних,

Що волю в ярмі берегли.

І ти розірвав ті окови,

І вирвав свободу з ярма,

І всі на шляху перешкоди,

Ти знищив усіх їх до тла.

Твій вибраний шлях до свободи,

Це гордість, це гідність твоя.

Від нині ти вільний народе,

Тож сміло крокуй у житті.

ТЕРНОВИЙ ШЛЯХ ДО УКРАЇНИ

Крізь темряву віків терновим шляхом,

Свободу здобувала Ти в борні.

Вона була не раз, закінчувалась крахом,

Страждала ще не раз у дикому ярмі.

Від сивини далеких літ Русі Старої

В неволі покорялась Ти орді,

В часи гетьманщини був просвіток до волі,

А потім Ти корилась Польщі і Москві.

Рабою Ти була у пана і бояра,

Знедолена була, конала на палях,

На своїх же кістках столиці будувала,

Віки втирала сльози на очах.

Терновий шлях твій – смертне Дике поле

Ланцюг, кайдан, татар, ясир,

Це Крим-Базар, галери, море,

Безодня, смерть у бурі хвиль.

Це крик душі всіх замордованих у рабстві

По тюрмах, каторгах і засланнях,

Це непосильних труд, кріпацтво,

Сльозою кров’ю вмитий шлях.

Терновий шлях, пройшла Ти босими ногами

Колючий дріт сплітав весь шлях Тобі,

На грані смерті Ти пройшла між болотами,

В сибірській вічній мерзлоті.

На нивах золотих, в колоссі буйної пшениці,

Морена голодом була не раз.

Твоїх дітей кидали у криниці,

Катованих за волю і за нас.

О, скільки прикрості, покори і зневаги

Зазнала Ти впродовж свого життя.

Та разом з тим Ти набувала слави,

Бо вірила в щасливе майбуття.

Гіркий був шлях здобутої свободи,

Її топили в сльозах і в крові.

Крізь бурю лихоліть, негоди і незгоди,

До тебе наближалися щасливі дні.

Ти квіткою цвіла, Ти полум’ям горіла,

Міцніла духом у борні.

Зоря Твоя, що в небесах не стліла,

Вказала шлях із темряви Тобі.

І ми нащадки славних предків України,

Роздули іскорку свободи, щастя і надій,

І над попелищем великої руїни,

Блакитно-жовтий стяг замайорів.