Фахівцю бібліосервісу

ГОЛОС З НЕБЕС

Матусю рідненька, як хочеться жити!

Як хочеться вірити, щиро любити:

Цю землю безкраю, цей рай світанковий,

Твої вишиванки – в них світ кольоровий.

О, батьку мій сивий, як хочеться знову

До Тебе прийти на пораду й розмову,

Заглянути тихо в задумані вічі,

Потиснути руки міцні, чоловічі.

Дружино кохана і Ви мої діти,

Як хочеться сонцю і веснам радіти

І міцно, рідненькі, усіх обіймати,

А горя і смутку ніколи не знати.

Сестричко миленька і Ти, рідний брате,

Як хочеться пісню із вами співати,

Почути ваш голос з глибокого серця

Та мову рідненьку, що із грудей рветься.

Моя Україно, як хочеться жити…

Тебе прославляти, Тобою гордиться!

Пробачте, не випало більше пожити,

Бо я лиш хотів все на краще змінити.

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО!

Вставай, Україно, вставай, рідна Ненько,

І волю свою не проспи!

Бо рвуть Твоє тіло, Голубко біленька,

Московські кати-яструби!..

Вставай, Україно, вставай не барися,

Бо кров вже тече із грудей!

Вставай, Україно, і твердо борися

За гідне майбутнє дітей!

Вставай, Україно, від краю до краю,

Бо серце Твоє у вогні!

Вставай, Україно, жени катів з раю!

Народ тут господар на своїй землі!

Коментарі виключені.