Фахівцю бібліосервісу

журналіст, завідувач інформаційно-

видавничого відділу Національного

заповідника «Давній Галич»

 

ПАМ’ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

«Пливе кача…» Мати плаче –

Син загинув за Вкраїну.

Не лаяла, а плекала,

Усю душу в сина вклала.

Виріс гарний, чесний, дужий.

До столиці рвався дуже.

Не пускала, умовляла –

Серце лихо відчувало.

Не послухав… 20 років…

Від Майдану кілька кроків…

Щит фанерний, каска, берці…

Вцілив снайпер – майстер смерті.

Затремтіло юне тіло,

На бруківку опустилось.

З горя небо посивіло,

А душа увись злетіла.

* * *

 

Очі героїв уперті,

Погляд героїв твердий.

Вони не бояться смерті,

Безстрашно ідуть у бій…

 

Боронять вони Україну

Від ворога, як сарани.

Готові стоять до загину –

Боронять Вітчизну вони.

 

А вдома на них чекають

Дружини і матері.

І плачуть, і виглядають…

І скапує ніч до зорі.

 

І моляться ревно Богу,

Щоб Він їх героїв беріг,

Щасливу щоб дав дорогу,

Вернутись на рідний поріг.

* * *

 

Лицарі світла,

Вогню охоронці

Честь захищають

В рідній сторонці.

Право на гідність

Має людина –

Істина давня,

Правда єдина.

Темряви сили

Вкрили Вкраїну

Ґвалт учинили –

Морок і міни.

Ніби із пекла

Сили ворожі…

Ми їх здолаєм –

Бог допоможе.

* * *

 

Іловайський котел…

Сотні прикрих смертей…

Проковтнула війна

України дітей.

Залишились у них

Посивілі батьки.

Пов’язали дружини

Чорні хустки.

Скільки їх, молодих,

Полягло в тім котлі?

Обірвалося вмить

Їх життя на землі.

Тільки страдна душа,

Що дола висоту,

Із небес спогляда

На цю землю святу.

* * *

 

Діти пишуть солдатам листи,

Обереги малюють на захист.

Волонтери на блокпости

Привезуть їх, як щастя птахи.

 

На папері – невміло ще –

Кілька слів, щирі побажання.

«Лист удачу вам принесе», –

Запевняє автор послання.

Намальоване серце тут,

Є калинове гроно червоне,

Довгі коси в верби ростуть,

Прапорець синьо-жовтий онде…

 

І листок той, неначе живий,

Затремтів у руках солдата…

Вдома також школярик малий

Зачекався на свого тата.

* * *

 

Ви лише повертайтесь живими,

Вас чекають удома дружини,

Вас чекають заплакані мами,

Діти хочуть побавитись з вами.

 

Ви не маєте права померти –

В порох ворога мусите стерти.

Перемогу принести додому

Й не віддати Вітчизну нікому.

 

Ваші руки потрібні у хаті,

Ви розумні й душею багаті.

Ви – опора сім’ї і держави

І на щастя ви маєте право.

 

Коментарі виключені.