Пошук
Архіви

Струтинська Ганна

2002 р. н ,
житель смт. Лисець

 

ТАК, Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ

Який безмежний весь наш світ –

Париж, Канада, США, Мадрид,

Та в мене навіки Батьківщина одна –

Країна розташована на берегах Дніпра.

 

Тут поле пшениці золоте шелестить,

Під небом, що манить блакиттю,

Й здається, мов синьо-жовтий стяг майорить,

Готовий в даль поринути щомиті.

 

І манять величчю Карпатські гори,

Які немов наповнені життям.

Шумить, хвилюючись, тут Чорне море,

Яке нікому не віддам.

 

Тут трелі прекрасні звучать солов’я,

Що співає пісень на червоній калині.

Україно! Нетлінною є твоя краса;

До тебе любов моя палає в с середині.

 

І серце завмирає, пропускаючи удар,

Красу ж бо цю, не описать словами.

Підноситься душа моя до хмар,

Наповнена любов’ю й почуттями.

 

За що ж, ненько Україно,

Доля твоя така гірка й нещаслива?

Чом гірко страждаєш, моя Батьківщино?

Гублячи свою красу в руїнах?

 

Не раз, Україно, ти жалісно ридала,

Омиваючись кров’ю своїх синів,

Коли ворог нещадно їх життя забирав,

Не даючи тобі піднятися з колін.

 

Україно! Ненько єдина!

Наймиліша в світі, рідна й свята!

Настане ще та година,

І буде вільною наша земля.

 

Бо не здамось ми, матінко Вкраїно,

І не залишимось німі.

Ту волю, за яку боролись так сміливо –

Відстоїмо й підіймемо з колін.

 

Тоді вже стане мирним небо,

І завирує знов життя,

І всі дізнаються про України славу,

А ми поринемо у світле майбуття…

Коментарі виключені.