Фахівцю бібліосервісу

РОМАНУ ГУРИКУ

Герою України присвячую

Простіть мене, мамо, що чорну вдягнули хустину,

Що вмились сльозою, змарніла голубко моя.

Я вистояв, рідна, твою і свою Україну.

Я в раю, не плачте, ще вернусь, ще прийду… у снах.

Простіть мене, друзі, дарую вам Вільну Країну.

Дарую Вам пам’ять, а куля мені не страшна.

Повернусь, кохана, і дотиком вітру прилину .

Хоч ти, моя пташко, лишилась одного крила.

Не плачте, сестрички, я прийду дощем на долонях,

І ангелом стану для ваших синочків колись.

А в тебе, бабусю, вже пух тополиний на скронях ,

Кучері мої сизим голубом в небо знялись …

Татусю, ти вчив мене рідну країну любити.

Пробач, що любив її більше за власне життя.

Тобі ще сестричок, тобі ще онуків ростити.

Я вернуся, рідний . Не піду уже в небуття.

Простіть мене, мамо, що чорну вдягнули хустину.

Що вмилась сльозою, змарніла голубко моя.

Ключем журавлиним Небесною Сотнею лину.

Люблю тебе, мамо, цілую, йдучи в майбуття.

Коментарі виключені.