Чи знаєш ти, що непотрібна ця війна
Яка забрала не одне життя,
А сотні їх, солдатів полягло…
І чий це гріх?
Страшно дивитись на малу дитину,
Яка ховає батька в домовину.
А був цей батько братом, другом , сином,
А нині вже поклали в домовину.
Кружляє в небі сотня журавлів.
Вони курличуть тихо між собою,
Неначе хочуть розказати мені
Про ці жахіття , що прийшли з війною.
Але я знаю – все пройде, мине
Війна гібридна пропаде, минеться.
Ми сильні українці, а за те
І сонце рідне всім нам усміхнеться!