Фахівцю бібліосервісу

Згадай мене, мамо, в люті морози,

Згадай на світанку, коли я помру.

Хай вітер тихенько утре тобі сльози,

Бо я їх тобі більше не втру.

Для мене єдина була Україна,

за неї погину в нерівнім бою.

На місці від бою лишилась руїна,

А руїні покину я душу свою.

Не плач же ти, мамо, ні рідна сестрице,

Героїв загинуло десятки таких.

Кров’ю залита кохана столиця,

Кров’ю героїв уже не земних.

Куля влетіла мені вище серця,

Я впав, востаннє слова промовляв …

Матусю, ти тільки не сердься –

Бо я України своєї дитя.

Коментарі виключені.