Пошук

Андрусишин Світлана

соціальний педагог ,
Поляницька ЗОШ І – ІІІ ст.

ВІЙНА ІДЕ…

Війна іде…і смерть колотить душу,

Несе в собі страшну безодню мук.

І довелось тобі зріднить із кулеметом руку,

І кожен постріл – твій серцевий стук…

Все зупинилось в муках, все завмерло…

Смерть розпустила руки, біль і плач.
Кидає братські душі у потойбічне жерло,
І не поможе материнський крик і розпач.
Наші сини, брати,чоловіки,
Наша надія, український цвіт,
Чомусь повинен за чиїсь гріхи
Пройти пекельний шлях.
І не дай, Господи, лишитись в забутті.
Каміння, попіл, вітер, шквал –
Слова-синоніми життя.
Розритий сад, сира земля,
Холодний, темний і неприязний підвал.
Вони герої , Боже бережи!
А ти і я, ми хочемо туди?
Чи можемо таке собі надумать,
Щоби самим віддатися під кулі?
Щоб знати, що за інших у холодній млі,
Що можем зранку не проснутись!
А може й гірше пекло на землі,
Молитись й віддавати побратима смерті в руки….?
А Ілловайськ, Дебальцево, Піски?
Ти вдумайся…
Це ті слова, що біль у серці закопали.
Там воїнів-героїв зрадою «злили».
І землю кров’ю їх, немов водою поливали.
О Господи, ти бачиш все,
Невже ворожа лють усе знесе?
Не може бути, щоби правдонька свята,
Зарита, спопіліла під «градами» була!
Ті хлопці, що життя готові відпустить,
Ті ,що самі віддалися на муки.
Чи зможуть вони нам колись простить,
Байдужість, малодушність, страх розлуки?
Чи зможем ми прийняти їх, Героїв?
Віддать належну шану впасти на коліна?
О ні, нас вже лякає – робим з них ізгоїв,
Хоча в самих у голові шизофренічная руїна.
Черстві вони – наші пропащі душі,
Якщо спокійно в час війни віддались сну.
Ми боїмось, а звемось кращі друзі,
Ми хочемо заснути і забути про війну.
А там гармати, залпи, кулемети,
Там ні хвилини спокою нема.
Там лиш надія й віра в перемогу,
Душа солдата в жасі завмира.
Про допомогу там ніхто не скаже.
Не пожаліється, не схоче величань,
Цінує те, що десь під серцем в’яже
Блакитно-жовту стрічку людських побажань.
Не забуваймо, рідні, ми один народ,
Одної матері вкраїнські діти.
Разом – ми сила й тисячі незгод
Не зможуть волю нашу побороти.
Солдати там, ми тут, та віра в нас одна –
Прийде й до нас квітуча переможная весна,
І Бог поможе – правдою уквітчаться сади.
Героям Слава! Слава на віки!

 

 

 

Коментарі виключені.