Василенко Лідія
ЗНОВУ ВОГНИК СВІЧІ ОБПІКАЄ СЕРЦЯ
Знову вогник свічі обпікає серця
Знову спогад, як постріл, приносить неспокій,
Бо дорогам війни ще не видно кінця,
Бо приходять у сни побратими крізь роки.
У очах ще стоять села спалені вщент,
І вдова, що ховає ще й сина,
Воскресає як Фенікс, останній момент
Як ціною життя друг прикрив твою спину.
Іловайськ ще у пам’яті вперто живе,
І дорога, що кров’ю полита…
Та сьогодні свіча, як кораблик пливе,
Чашка кави стоїть недопита…
До недавніх могил знову прийдемо ми
До героїв АТО і Сотні Небесної
Вічно житиме подвиг ваш поміж людьми
Життя гідного й смерті чесної.
УЧАСНИКИ АТО УСІ ГЕРОЇ
Нам невідомі всі їх імена,
Хто їх чекає і ночами плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире і гаряче.
Нам невідомі болі їх, жалі,
Слова прощання і слова розради,
Усі їх подвиги великі і малі,
Що зроблені заради нас і миру ради…
Нам невідомо як вони живуть,
Чи вдома вже чи досі ще воюють,
Чи зараз сплять, чи десь по тилу йдуть,
І що їм ця війна коштує.
Схилімо голови й помолимось за них,
Щоб Бог дав вдачі трішечки простої,
У час страшний утрат таких гірких
Учасники АТО усі герої.
