Гут Надія
КАРБИ ІСТОРІЇ
Україно, моя державо,
Моя земле і моя мати!
Не загине в віках твоя слава,
І нікому тебе не здолати!
Із давен зазіхали зайди
На чудовий квітучий край.
Але кожен собі те знайде,
Що вартує – чи пекло, чи рай.
Не забутий той час проклятий,
Як орда твої груди топтала
Й не одна посивіла мати
З горя чайкою сивою стала.
Заросли вже травою дороги,
Де козацькії коні гуляли;
Серед ночі будили тривоги
Й на світанку в похід виряджали.
Не розкришать історії жорна,
Не розмелють червоний позор –
То сторінка кривава і чорна,
Де написано «голодомор».
Бо страшний урожай зібрала
Коса смерті невситима
І у яму одну складала,
Чи дорослий то був, чи дитина.
Панувати хотіла сваволя,
Прикриваючись словом гучним,-
Прапор кликав із написом «воля»
І мільйони збирались під ним.
Кров ріками, а не краплинами –
Освятилась стражденна земля,
Ті могили буяють калинами,
На хрестах скам’яніле ім’я.
Україна про все пам’ятає,
Бо народ її – справжній скарб.
«Ще не вмерла…» по світу лунає
Це – історії вічний карб.
ПРО ПОДІЇ В УКРАЇНІ…
Ні, ще не пізно, хоч уже не рано
Іти на герць за праве діло, -
І ще печуть, ще кровоточать наші рани,
А серце в грудях ще не відболіло.
Та вже чигає інша небезпека,
Великого, вселенського масштабу –
Так ніби той, що появився з пекла,
Колотить світом зі свого генштабу.
Як гадина, що грілася на сонці
Й чекала свого часу, щоб вкусити –
Коли нам сонце зблиснуло в віконці
Й лунає «Ще не вмерла…» по всім світі.
Не спить біда і навіть не дрімає –
Свій чорний задум творить щодо нас.
Та вже брат брата обіймає –
Як нас молив, як нас благав Тарас.
НАМ ЗНОВУ РОТА ЗАТУЛЯЛИ
Нам знову рота затуляли,
і говорили, й думали за нас,
немов не знали, досі ще не знали,
що ми – не ті, й не той вже час.
Тож знову рота затуляли –
кийком і сльозогінним газом,
немов не відали, не знали,
що ми – це сила, коли разом.
Ой, не закриють вже нам рот
й сталеві кулі з автомата
в руках злочинців і заброд,
ми на Майдані – брат за брата.
Так, не закриють вже нам рот,
хоч якби зайди не старались,
бо зріє нація, а не лише народ,
а сила, воля й правда – об’єднались.
