Фахівцю бібліосервісу

Євген Нищук, Міністр культури України поділився думками щодо культурної політики в ході децентралізації.

Джерело: decentralization.gov.ua/news/item/id/4059

“Загальносистемні зміни у взаємовідносинах людини та її соціального оточення в XXI ст.являють собою принципово новий спосіб інтеграції людини в соціокультурне середовище. У сучасному світі потенційно зростає відповідальність кожної людини за свою діяльність та збільшується можливість необмеженого впливу особистості на сприйняття та сутність соціальних і культурних процесів використовуючи соціальні мережі та сучасні засоби комунікації. Процес загострюється під впливом зовнішніх глобальних загроз (техногенні, космічні катастрофи, цивілізаційна криза, стихійні лиха). Відповідно це приводить до руйнації людського середовища. В цих умовах підвищується значення етичного виміру людського буття, ставлення до природного й соціального середовища та формування нових цінностей Держави, що є визначальним для розвитку країни. Цей фундамент повинен стати основою для впровадження культурної політики.

З моменту здобуття незалежності Україна зіткнулась з величезними труднощами та проблемами в культурній політиці. Опинившись в ціннісній дезорієнтації суспільства, яке до сьогодні має радянську інституційну інфраструктуру, корупцію, що отруює суспільство, та нестабільні економічні умови, погіршення ситуації відбувається завдяки наявності етнічних, лінгвістичних, територіальних та  демографічних проблем, зокрема відсутності єдиного культурного простору із рівним доступом до мистецьких надбань та культурних послуг.

В суспільних процесах проявляється динаміка культури. Після Революції гідності суспільство є свідком одночасного формування та існування декількох етапів розвитку культурних процесів, які виходять за межі існуючої пострадянської інфраструктури та важко інтегруються в офіційне культурне поле у зв’язку із інноваційним характером форм. На жаль, дуже повільно формуються нові цінності, притаманні демократичній європейській державі. Тому, напевно, багато громадських культурних ініціатив під час Євромайдану і після нього спрямовані в першу чергу саме на поштовх до формування нашої національної ідентичності, нового громадянина та його ставлення до своєї країни. Євромайдан за визначенням можна прирівняти до креативного майдану під час якого мирними засобами, відбувалось протистояння. Майдану вдалось перетворитись на своєрідну соціально-психологічну лабораторію, яка надала поштовх і сформувала умови для прискорення цих процесів.

Повна ціннісна переорієнтація суспільства можлива лише як зміна ціннісних установок поколінь, оскільки одне й те ж покоління нездатне на радикальну переорієнтацію зразків своєї ментальності й поведінки й неминуче потерпає від власної половинчастості та впливу стереотипів минулого. Звідси випливає важливість розуміння цінностей на сьогоднішньому етапі розвитку суспільної думки.

У період докорінного перетворення суспільства на національному, регіональному та місцевому рівнях культура є важливим інструментом розвитку, примирення та консолідації зусиль усіх суспільних груп і всіх спільнот. Окрім цього в наявності регіональні диспропорції розвитку культури, що проявляються в залежності від забезпеченості об’єктами культури, фінансуванням і доступності культурних благ для широких верств населення. Регіональна диференціація витрат на культуру і мистецтво в процентному відношенні від валового регіонального продукту демонструє в останні роки тенденцію до зниження.

Культура та її розвиток не існують в умовах вакууму. Нерозуміння впливу культури на розвиток суспільства, вузьке трактування  «культури» як галузі привело до соціальних загострень, втрати рівноваги та розуміння в суспільстві та привело країну в суспільну гуманітарну кризу.

Для вирішення цієї проблеми культуру необхідно розглядати у межах нинішнього соціокультурного контексту українського народу. Завдання національної самоідентифікації повинні мати не етнічний, а культурний характер, вони повинні бути пов´язані не тільки і не стільки з пошуками основ такої самоідентифікації в минулому, а більше зі створенням їх у сьогоденні для закладення реальних можливостей щодо формування національної єдності у сучасному і в майбутньому.

Починаючи із 80 років 20 століття роль культури у світі розглядається як креативна складова розвитку економічного сектору. Спочатку це тлумачилось як отримання конкретного прибутку та залучених коштів, пізніше як менеджмент та маркетинг в культурних організаціях. Після гірких спроб визначити важливість культури за допомогою конкретних економічних чинників було вивчено вплив культури на економіку конкретних міст та територій. Поняття «Культура» почало тлумачитись  як ресурс змін якості життя шляхом створення додаткової вартості продуктів та територій та покращення умов зайнятості населення.

Галузі світової економіки, що мають високу додану вартість почали зміщуватися з економіки знань та інформації в бік інноваційних технологій та креативних ідеї (креативної економіки). Креативні інновації по створенню нових видів продуктів та послуг стають новою силою для економічного зростання.

Важливої складовою стратегії модернізації економіки України на сучасному етапі є перехід від індустріальної та сировинної моделі розвитку до постіндустріальної або креативної, яка базується на використанні людського потенціалу та знань, що є певною базою для розробки та реалізації ідеї для культурно – економічного розвитку.

Сировиною креативної економіки є вміння народжувати оригінальні ідеї та перетворювати ці ідеї в економічний капітал та продукт, що продається. Культурні і креативні індустрії мають стратегічний потенціал і сприяють розумному, сталому і комплексному зростанню регіонів та міст. Використання креативних технологій капіталізує міста.

Контент креативної культури є важливою частиною економіки.

Розробка і експорт в сфері культурного контенту мають наступні переваги для розвитку національної економіки:

• Створення  об’єктів з високою доданою вартістю за рахунок використання культурного  ресурсу;
• Сприяння формуванню спеціалізованих ринків в межах України та  створенню  нових робочих місць;
• Створення умов для збільшення пізнаванності національних брендів;
• Розвиток туристичного бізнесу;

Україна – урбанізована країна. В малих містах мешкають більш ніж 50% населення. Існує різниця комунальних та соціальних стандартів між обласними центрами, містами обласного значення та районними центрами. Значною мірою ця ситуація заздалегідь визначена попередньою політикою Радянського Союзу, яка формувала залежність економіки малого міста від діяльності декількох підприємств. Для більшості з них стало питання розробки власних стратегій розвитку в нових економічних і соціальних умовах. Позитивом є те, що Україна є країною, чиї рекреаційні можливості, історична та культурна спадщина є колосальними ресурсами розвитку.

Більшість малих міст України характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, є депресивними, з низьким рівнем ділової активності, однак володіють значним туристично-рекреаційним, культурно-історичним і природним потенціалом.

Ми прагнемо стати частиною Європи. Не можна залишатись осторонь від процесів, які відбуваються. У світі є багато вдалих прикладів міст, які взяли за основу свого розвитку  культурний ресурс, перетворивши індустрійні центри в туристичні.

Багатьом є відомим приклад «Ефект Більбао» як феномену сучасного містобудування, коли інвестиції в мистецтво перевершили очікування. Стрімка трансформація периферійного портового міста зі стану промислового занепаду в процвітаючий фінансовий і туристичний центр за рахунок комплексного перетворення територій з акцентом на яскраві і виразні архітектурні форми, функціональність і екологічність транспортної системи, отримала загальну назву. Досвід Більбао вивчають архітектори і містобудівники в усьому світі. Відкрив нову главу в історії Більбао музей Гуггенхайма став не тільки символом міста, а й синонімом «ефекту Більбао».

Реформа Децентралізації розкриває для громад великі перспективи розвитку. Задля просування  ідеї культурно-економічного розвитку ми будемо регулярно надавати інформацію про аналогічні процеси, що відбуваються в інших країнах та у нас. Автори матеріалів – менеджери, які мають досвід культурно-економічних трансформації. Я сподіваюсь, що кожен з Вас знайде корисну пораду для розвитку власного міста або ОТГ надихнеться вдалими прикладами змін в малих містах, в основі яких – культурний ресурс та людський потенціал”.

Коментарі виключені.