Фахівцю бібліосервісу

Неповторна краса

Чемеринський А. 

Полотна, вишиті Людмилою Яськевич, відомі далеко за межами України. Вони знаходяться в приватних колекціях Австралії, Нідерландів, Іспанії, Італії, Естонії, Словаччини і Росії.

Недавно з участю майстрині в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка проведено вечір народної творчості „Мистецтво, що промовляє до душі„. Тут експонується 25 її робіт.

Учасникам вечора було приємно поспілкуватися з Людмилою Яськевич, ознайомитися з її творчою „кухнею„. Найбільшу увагу майстриня надає сакральним мотивам. Чудовими творами мистецтва є вишиті бісером образи „Знамення„, „Спас Нерукотворний”, „Святий Миколай Чудотворець”, „Замилування” та ін.

Вишиті твори Л. Яськевич неодноразово експонувалися на мистецьких фестивалях та вернісажах в Івано-Франківську, Коломиї, Космачі, Яремчі.  Глядачі могли помилуватися цими творами на персональних авторських виставках у Коломийському музеї писанки, музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, Івано-Франківському художньому та краєзнавчому музеях. На запрошення „четвертої хвилі” трудової міграції виставки її робіт експонувалися в далекій Португалії.

Цікаво, що Людмила Яськевич за фахом медик. Народилася вона в м. Жовква Львівської області. Майстриня зуміла в своїх творах примножити традиції українського сакрального мистецтва.

   Прикарпатська правда. – 2008. – 25 січ. – С. 8.

 Небесне сяйво променить в пацьорках

Стефурак Н.

Експозиція вишитих ікон ознаменувала початок виставкового року в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка. Створила їх  Людмила Яськевич – відома в Україні та за її межами вишивальниця. Її вишиті бісером ікони зберігаються у приватних колекціях в Австралії,  Нідерландах, Іспанії, Італії, Естонії, Словаччині, Росії…

Виставка в обласній бібліотеці – з приватної колекції майстрині, яка народилася в Жовкві Львівщині. Школу закінчувала в Тернопіллі, де й навчилася вишивати, але відповідальна робота лікаря, народження двох дітей і турботи, пов”язані з їхнім вихованням довго не дозволяли їй займатися улюбленою справою. Лише в 2004 році вона звільнилася від побуту і повністю присвятила себе вишиванню.

Я працюю по вісім годин на добу, – розповідає майстриня, – з невеличкими 15-хвилинними перервами. Вранці приступаю до роботи і не можу зупинитися. День збігає непомітно. Пальці наче наелектризовані. Світло – в душі, в руках – майстерність, Божий дар – у серці. Точніше не скажеш. І хоч її робота ювелірна, виснажлива, копітка, – пані Людмила стверджує, що не відчуває втоми, лише невимовну радість від дотику до вічного.

„Чому вишиваю ікони? – розмірковує вголос. – Бо матеріальне тлінне, а духовне – вічне. Я ж хочу залишити після себе слід на землі…”

Лише за допомогою бісеру, напівкоштовних камінців і металевих пластинок можна було в земному матеріалі відтворити небесне сяйво. Коли майстриня приступила до своєї першої роботи – образу Богородиці Замилування із 12-променевою зіркою над чолом (у такому вигляді Вона явилася св. Серафимові Саровському), просила у Бога сили і поради.

Потім читала багато духовної літератури, радилася зі священиками, вивчала іконописну символіку кольорів. „Білий – чистота, світло; червоний – могутність, страждання; блакитний – духовність; золотистий – святість, – розповідає майстриня. – Але майстерність полягає в тому, щоб передати і кольори, і відтінки кольорів, тому використовую бісер чеський, турецький, іспанський, італійський, польський. Мої ікони розійшлися по світу, і тепер з кожної країни надходить мені бісер для створення нових ікон. Усі дні мого життя наповнені благодатною працею, яку я звершую на славу Божу…”

У виставковій залі обласної бібліотеки, якраз навпроти образу Богородиці Замилування, розташовано рідкісний образ Богородиці Семистрільної, де окрім лілово-бузкового бісеру різних відтінків використано 146 напівкоштовних камінців. Вражає й образ Богородиці, виконаної за малюнком Дарії Гулак-Кульчицької в українському стилі. Ця ікона разом з образом Богородиці Фатімської була на виставці у столиці Португалії Лісабоні, а „Тайна вечеря” вишита після уважного вивчення майстринею одноіменної фрески Леонардо да Вінчі в Мілані.

„Ікону треба сприймати очима душі, – каже Людмила Василівна, – і до кожного образу дозрівати духовно. Але це не важко, то Святий Дух працює над тим, хто творить. Треба тільки дослухатися до його порад і робити те, що кажуть згори”.

Відчувалося, що майстриня хвилюється, відповідаючи на запитання глядачів, хоч це її десята персональна виставка. Але тим, хто прийшов на  зустріч з нею, було затишно серед осяйних, освячених у храмі ікон. Підносили дух і колядки у виконанні ансамблю бандуристок Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника під орудою Віолетти Дутчак.

Галичина. – 2008. – 26 січ. – С. 1, 4.

Консула вкотре подивували

Брухаль Г.

Мається на увазі Генеральний консул Російської Федерації у місті Львові Євген Гузєєв.  Десь, певно, рік тому пан консул навідувався до Івано-Франківська, і, зустрічаючись з місцевою владою, звичайними мешканцями, просто прогулюючись містом, переконався, що у  нас ні міжнаціональних, ні мовних проблем немає.   

Зрештою, їх ніколи і не було. Бо у всі роки, навіть віки, для більшості мешканців Станиславова, Станіслава, а тепер Івано-Франківська важливим є те, що саме говорять, а не якою мовою.

Черговим підтвердженням цього став  вихід у світ нового російськомовного збірника „Пароли и пробуждение”, який, у свою чергу, продовжив традицію антології російськомовної літератури Прикарпаття „Ткань и ландшафт”, виданої 2003 року. Перша книга була присвячена поезії. В „пробудженні” перевагу віддали прозі та есеїстиці прикарпатських авторів, які відображають найрізноманітніші літературні стилі та рівні.

Саме на презентацію літературної новинки завітав Генеральний консул і сказав, що насправді не очікував ні такої кількості людей, ні такої приємної атмосфери на ній. А вона, тобто атмосфера, і направду була такою. Оскільки, в одній особі презентатор, консультант проекту і автор, чий текст присутній у новому збірнику – Володимир Єшкілєв постарався, щоб зустріч була цікавою, оригінальною, легко сприймалася і так само лягала на душу. І ті, хто добре знають пана Володимира, можуть повірити на слово, що йому це вдалося. Привітавшись з усіма, як він це вміє, назвав нову книжку товстою, яскравою і цікавою, а сам проект – малим. Але не в плані мілкості, а локальності, оскільки всі його учасники, починаючи від ініціаторів (російська община Івано-Франківської області), художнього оформлення (академік, прикарпатський художник Володимир Чернявський брав участь у створенні обидвох збірників), і закінчуючи самими авторами усі свої, тобто місцеві, їм, хто був присутній, пан Єшкілєв почергово надавав слово, а вони, користуючись гарно налаштованою аудиторією і демократією, презентували себе не тільки текстовиками, а й співаками. Через що ведучий, перестраховуючись, був вимушений попросити колег, щоб ті, принаймні, не почали ще й танцювати.

Та зустріч, яка відбулась у літературно-мистецькій світлиці Івано-Франківської обласної універсальної бібліотеки ім.І.Франка, дійсно вийшла дуже творчою і нестандартною. Генеральний консул за особистий внесок у збереження і розвиток російської культури на Прикарпатті вручив грамоти панам Чернявському і Єшкілєву, бібліотеці подарував книгу „Черномирдин и Украйна” і дорогою до Львова, певно, пошкодував, що їхнє консульство знаходиться не в Івано-Франківську…

   Cвіт молоді. – 2008. - 14 лют.

 На Прикарпатті видають російськомовні книги

2 лютого в обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. Франка презентовано книгу „Пароли и пробуждение: сборник русскоязычной прозы и эссеистики”. Цю книгу надруковано видавництвом „Гостинець”, вона є другою російськомовною книгою, виданою в нашій області за останні чотири роки (в 2004 р. побачив світ збірник російської поезії).

Книга складається з трьох основних частин: прози, есеїстики і літературознавства, перекладів. Авторський склад книги представлений цікавими особистостями: І. Бондаревим, В. Єшкілевим, С. Івановим, Л. Константіновою, О. Марчевською, А. Поплюйком, А. Поповичем, О. Федорук, С. Шкандрій, Н. Щербою, О. Гуцуляком, С. Коршуновою.

На презентації були присутні представники Російської общини, науковці, студенти. Перед присутніми виступили – Генеральний консул Російської Федерації у Львові Є. Гузєєв, професор Прикарпатського національного університету М. Теплінський, ілюстратор книги, професор В. Чернявський, письменники В. Єшкілєв та 0. Гуцуляк та інші.

  Репортер. – 2008. – 14 лют. – С.7.

 

 

 

Гостинець презентував другу книгу

В Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. Франка презентовано книгу „Пароли и пробуждение: сборник русскоязычной прозы и эссеистики”, надруковану видавництвом „Гостинець”. Це друга російськомовна книга, видана на Івано-Франківщині за останні 4 роки (в 2004 році побачив світ збірник російської поезії), передає Укрінформ.

Як повідомили в прес-службі голови ОДА, книгу видано за ініціативи Російської общини при фінансовій підтримці Держкомітету України у справах національностей і релігій. Видання приурочене до Року російської мови в Україні. На презентації були присутні представники російської общини, науковці, студенти. Перед присутніми виступили Генеральний консул Російської Федерації у Львові Є. Гузєєв, професор Прикарпатського національного університету М. Теплінський, ілюстратор книги професор В. Чернявський, письменники.

Програму доповнили пісні бардів, також російську общину з виданням книги вітали представники єврейської громади краю. 

   Урядовий кур”єр. – 2008. – 15 лют. – С. 24.

 

 

 

 

 Книжка чи Інтернет

(інтерв”ю з головним спеціалістом управління культури ОДА Галиною Ребрик)

Гордашко Г

Ще донедавна вважалося, що культурний рівень людини вимірюється кількістю книжок, які вона прочитала. Літературні видання масово купували у книгарнях та брали в бібліотеках.

А яка ситуація нині? Чи не втратили бібліотеки як культурні заклади актуальності в наш час? Про це „Експрес” вирішив розпитати головного спеціаліста управління культури і туризму Івано-Франківської ОДА Галину Ребрик.

- Галино Миколаївно, скільки бібліотек в області?

- Понад сімсот п”ятдесят. Три з них – обласні: універсальна, для юнацтва, дитяча, які найкраще комплектуються книжками. Якщо порівнювати з клубними установами, то бібліотечна система набагато впорядкованіша та захищеніша законом і фінансується державою.

- Нові видання надходять регулярно?

- За минулий рік у бібліотеки надійшло майже 160 тисяч примірників книжок. Можливо, ця цифра нічого про бібліотеки не говорить, тож уточню: на одного читача бібліотеки – це навіть не одна книжка на рік. Хоча, за нормами, на одну людину повинно надходити щороку 5 примірників. З нових надходжень комплектується здебільшого центральна бібліотека, адже саме там найбільше читачів.

Нині дефіцитом у всіх бібліотеках є сучасна україномовна література, книжки з туризму, права та економіки. У книгарні вони звичайно надходять, але там дорогі. Натомість у сільських бібліотеках нових книжок немає. Хоча тішить, що сьогодні тут поліпшилася ситуація з газетами та журналами. Якщо ще два роки тому у сільську бібліотеку надходило 2 – 3 газети, то тепер майже втричі більше.

- Чи потрібна у селі бібліотека? Адже молодь масово виїжджає до міста?

- Я вважаю, що недоцільно ставити таке питання. Адже бібліотека – це єдиний інформаційний центр села, який підтримується державою. Звичайно, прикро, що сюди не доходять нові книжки, але тут можна знайти класику. Та й не кожен пенсіонер спроможний передплатити собі газету. Ми не можемо допустити, щоб бібліотеки зникли.

- Бібліотеки можуть похвалитися теплом та затишком?

- Кажу одразу: матеріальна база бібліотек сьогодні незадовільна. Понад сто цих культурних закладів потребує капітального ремонту. Більшість з них – у селах. 15 приміщень бібліотек в аварійному стані. Боляче, що з них дві бібліотеки – дитячі.

Чому це сталося? Так уже складається, що перш за все у нас звертають увагу на освіту та медицину. А от бібліотеки в цій черзі стоять далеко. Тож і дочекалися, що вони тепер просто валяться.

- Чи не забирає „клієнтів” у бібліотечних закладів Інтернет?

- Мушу сказати, що нині в бібліотеках – тенденція до повної комп”ютеризації. Якщо порівняти з іншими областями, то в нас дуже скромна цифра забезпечення бібліотек комп”ютерами. У цьому нам нема чим похвалитися. Крім обласного центру та районів, лише в трьох сільських бібліотеках, що в Долинському районі, є комп”ютери. І це завдяки гранту посольства США.

Звичайно, ми розуміємо, що з мережі Інтернет можна взяти вичерпну інформацію, але її ніколи не замінити книжкою. Наша статистика свідчить, що в нас анітрохи не зменшилася кількість читачів, відколи, до прикладу, в обласній бібліотеці з”явився інтернет-центр. Ми мусимо враховувати, що вже XXI століття і молоді люди вимагають сучасного доступу до інформації. Та я вважаю, що Інтернет ніколи не замінить бібліотеки. 

Експрес. – 2008. – 21-28 лют. – (Дод. Івано-Франківські новини. – С. 3).

 Зустріч у колі читачів

Косило І.

В грудні 2007 року вийшов з друку десятий номер регіонального науково-методичного альманаху „Краєзнавець Прикарпаття”, який ознаменував п”ятирічний ювілей даного видання. Цій події були приурочені творчі зустрічі колективу редакційної колегії з широким колом громадськості.

Перша презентація альманаху відбулася в Печеніжинській загальноосвітній школі Коломийського району, на батьківщині головного редактора „Краєзнавця Прикарпаття”, академіка, професора Володимира Васильовича Грабовецького. Ініціював зустріч випускник цієї ж школи, нині священик греко-католицької церкви о. Михайло Сметанюк. З неабияким інтересом учні та педагогічний колектив слухали свого славетного земляка про зародження освіти в рідному селі, роки і умови навчання в початковій школі, про свої краєзнавчі дослідження та останні напрацювання.

Шеф-редактор Михайло Косило, відповідальний секретар Юрій Угорчак та технічний редактор Василь Вітенко розповіли про утворення, зміст та тематику всіх десяти номерів журналу, авторів, що друкуються на сторінках цього видання. Всім присутнім було презентовано по примірнику десятого ювілейного числа нашого альманаху.

Спільно з колективом Івано-Франківської обласної наукової бібліотеки був проведений творчий вечір-зустріч редколегії „Краєзнавця Прикарпаття” з видатними науковцями, краєзнавцями, авторами-дослідниками, студентами, культурними діячами та ін. Директор бібліотеки Альба Марія Вікторівна представила присутнім головного редактора Володимира Грабовецького, заступника  головного  редактора  Богдана Гавриліва, шеф-редактора Михайла Косила, відповідального секретаря Юрія Угорчака, технічного редактора Василя Вітенка.

Під час виступів академік В. Грабовецький поділився спогадами про започаткування часопису „Краєзнавець Прикарпаття” як додатку до університетської газети „Педагог Прикарпаття”. Проте через об”єктивні обставини вийшло друком лише два номери цього видання.

У 2000 році при кафедрі історії України Прикарпатського університету ім. В. Стефаника була створена спілка краєзнавців на чолі з почесним головою В. В. Грабовецьким. А вже в 2003 році Івано-Франківським обласним державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді, під керівництвом Косила М. Ю., спільно з обласною організацією Всеукраїнської Спілки краєзнавців започаткували випуск регіонального науково-методичного альманаху „Краєзнавець Прикарпаття”.

У першому його числі репрезентовано у повному обсязі матеріали Міжнародної наукової краєзнавчої конференції, проведеної у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника. Програмними цілями альманаху були визначені краєзнавство, туризм, народознавство, педагогічна діяльність.

Сьогодні рубрики журналу охоплюють повністю всі краєзнавчі теми. На  сторінках нашого видання знаходять місця статті як великих вчених, видатних краєзнавців, так і матеріали краєзнавців-аматорів та юних дослідників. В десяти номерах журналу опублікували свої дослідження понад 170 авторів.

Регіональний науково-методичний альманах розрахований на всі категорії читачів, про його існування знають не тільки в нашій області, а й за її межами та навіть в інших країнах світу. „Краєзнавець При­карпаття” внесений в картотеку обласної наукової бібліотеки, доступний до читачів районів, сіл та міст області.

За свої п”ять років існування альманах переріс початковий рівень і присутні висловили побажання щодо подальшої співпраці авторів, розширення змісту, тиражу та розповсюдження серед читачів.

Краєзнавець Прикарпаття. – 2008. – № 11. – С. 6-7.

  „Ювілейний „Краєзнавець…”

Мороз В.

Вихід 10-го числа регіонального науково-методичного альманаху „Краєзнавець Прикарпаття” вилився в презентацію часопису для івано-франківської громадськості.

Великою працею видатних людей назвала випуск такого журналу директор обласної наукової універсальної бібліотеки імені І. Франка Марія Альба, яка провела те представлення. Майже 300 публікацій уже з”явилося на його шпальтах, наголосив, підсумовуючи вже п”ятирічну історію видання, його головний редактор знаний історик-академік Володимир Грабовецький, понад 170 дослідників надрукували в альманасі свої статті. А нині, за його словами, перед „Краєзнавцем…” та авторами часопису постає завдання значно пожвавити „цю святу справу” – поступ краєзнавства в регіоні, залучаючи людей, які цікавляться історією своєї малої батьківщини, особливо молодь, лобіювати створення заповідників пам”яток старовини та пов”язаних з національно-визвольною боротьбою нашого народу…

Як зазначалося на презентації, альманах навмисне представили потенційній читацькій публіці не з виходом першого числа, а тепер, коли він добре закріпився в інформпросторі і став жаданим виданням не лише для цільової аудиторії, але й для освітян, працівників культури, для широкого суспільного загалу. Засновниками альманаху „Краєзнавець Прикарпаття” виступають такі обласні структури: державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, яким керує Михайло Косило (шеф-редактор часопису) та організація Всеукраїнської спілки краєзнавців, що її очолює Богдан Гаврилів (заступник головного редактора). До речі, поява ювілейного числа журналу, присвяченого 65-літтю УПА і 100-річчю від дня народження її Головнокомандувача Романа Шухевича, збіглася в часі з присвоєнням М. Косилу почесного звання „Заслужений працівник освіти України”.

  Галичина. – 2008. – 21 лют. – С. 19.

 

 

 

 

Квіти, що тішать око і впізнаються усіма

Чемеринський А.

14 лютого в обласній універсальній бібліотеці ім. І. Франка (вул. Чорновола, 22) презентовано виставку творів нашої землячки Параски Хоми – родом з Чернятина Городенківського району, лауреата премії імені К. Білокур та першого лауреата обласної премії ім. Я. Лукавецького. В цьому році Параска Хома відзначає 75-річчя  від дня народження та 40-річчя з часу організації першої персональної виставки. За своє життя ій вдалося створити майже 5000 чудових картин.

Це була виставка творів людини, яка закохана в природу, у свій рідний край. На огляд зацікавленим – студентам, художникам, поціновувачам народної творчості – було представлено майже чотири десятки творів.

Ініціатором виставки є невістка народної майстрині – п. Степанія Хома. Вона ствердила, що в роботах Параски Хоми кожен – від дитини до дорослої людини – зможе побачити те, що дозволяє його уява, адже кожна квітка на картинах є чудовою та неповторною. Цікавими були й інші виступи присутніх на виставці.

Голова обласної організації Національної спілки художників України п. І. Токарук висловив думку, що творчість П. Хоми є неймовірною окрасою мистецтва. У творах Параски Хоми відображено її світогляд за допомогою квітів. Твори, представлені на виставці, є неоціненними і обов”язково повинні стати частиною історії мистецтва. Також п. І. Токарук подав пропозицію щодо клопотання перед Президентом України про нагородження народної майстрині орденом княгині Ольги, Представник Спілки майстрів народного мистецтва В. Корпанюк висловив радість з приводу присутності на заході значної кількості молоді. На його думку, бачити квіти так, як їх бачить Параска Хома, можуть тільки одиниці з тисяч людей. Також він висловив переконання в тому, що народна майстриня  має Божий дар, любить світ та життя – з огляду на це її твори збагачують мистецьку скарбницю.

Академік В. Качкан підкреслив наявність в роботах П. Хоми невидимого естетичного чуття. Її роботи, як і праці кожного писанкаря, є неповторними – тому повинні бути в галереях і прикрашати зали поважних установ. Також академік В. Качкан порушив два важливі, на його думку, питання: збереження творчої спадщини майстрині (адже роботи потребують приміщення для збереження, їм потрібні рами); подав пропозицію про висунення кандидатури П. Хоми на здобуття Національної Шевченківської премії.

Художник Б. Губаль підкреслив, що творчість П. Хоми є неординарним явищем, а тому її роботи (навіть без підпису) впізнаються на кожній виставці. Творчість народної майстрині є однією з візитних карток нашої держави. Кожен зал оживає від квіткових робіт.

Всі зацікавлені можуть оглянути виставку П. Хоми у залі обласної бібліотеки ім. І. Франка (вул. Чорновола, 22, четвертий поверх).

   Прикарпатська правда. – 2008. – 21 лют. – С. 8.

 

 

 

 „Життя, осяяне красою”

Стефурак Н.

Так називається виставка робіт заслуженого майстра народної творчості України Параски Хоми, яка відкрилася в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка.

Попри поважний вік і хвороби майстриня не марнує Божого дару. Вона продовжує малювати дивовижні, барвисті, „писанкові” квіти, точніше прекрасні композиції з квітів, плодів і птахів. Ще й встигає доглядати за важкохворим чоловіком та виплітати обнови для своїх онуків.

Хто би сказав, дивлячись на цю скромну трудівницю з села Чернятина на Городенківщині, що вона лауреат Всеукраїнської премії ім. Катерини Білокур та першої обласної – ім. Ярослава Лукавецького?

Її син Ярослав також художник. Удвох із дружиною Стефанією вони турбуються про мамині скарби, дбають про видання альбомів, організацію виставок. У листопаді Парасці Хомі виповниться 75. Ця ювілейна дата збігається із 40-річчям її виставкової діяльності: перша персональна виставка творів Параски Хоми відбулася 1968 року у Львівській картинній галереї. Відтак побачив світ альбом з передмовою Володимира Качкана. Сьогодні один із першовідкривачів її таланту вже академік, а сама Параска Петрівна – членкиня двох творчих спілок: Національної спілки художників України та Спілки народних майстрів України, тож не дивно, що голови цих спілок Ігор Токарук і Василь Корпанюк, а також заслужений діяч мистецтв України Богдан Губаль прийшли на відкриття її виставки.

Усі промовці говорили про неоціненний внесок Параски Хоми в мистецьку скарбницю України, про її великий талант і подиву гідну майстерність, пропонували відзначити її ювілей урядовою нагородою, знайти кошти для закупівлі її робіт в обласні музеї, створити галерею Параски Хоми та висунути її доробок на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка.

   Галичина. – 2008. – 23 лют. – С. 8.

 

 

 

Зі світу – по книжці

В Івано-Франківській обласній науковій бібліотеці відбулася зустріч читачів з громадянином США Євгеном-Іваном Паранюком, завдяки якому бібліотечний фонд поповнився багатьма цінними виданнями англійською, німецькою та іншими мовами світу.

Як повідомила завідувачка відділом літератури іноземними мовами Людмила Жирик, уродженець Прикарпаття, а нині мешканець Нью-Йорка пан Паранюк подарував бібліотеці понад 500 книжок з різних галузей науки, мистецтва, а також довідкові видання, словники та енциклопедії. Зокрема, завдяки меценатові івано-франківські читачі можуть користуватися 32-томною енциклопедією „Британіка”, універсальною французькою енциклопедією у 23 томах, енциклопедією „Гранд Лярус” у 10-ти томах, 11-томною „Історією цивілізації” (англійською мовою).

Подарунками Паранюка збагатився також краєзнавчий відділ бібліотеки, якому цей чоловік передав книги з історії України та краєзнавчі збірники, видані в США, які дотепер не були доступними українським читачам. 

Галицький кореспондент. – 2008. – 13 берез.

 

 

 

Визнання Дениса Іванцева

Артим В.

6 березня в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація монографічного дослідження-альбому Мирослава Аронця  „Денис-Лев Іванцев. Життя і творчість”. Виданий він у київському видавництві „Грані-Т” за фінансового сприяння обласної влади.

„Виданням цієї ілюстративної книги-альбому про життя і творчість прекрасного художника Дениса Іванцева, родом з Делеви, що біля Дністра, який навчався у Краківській академії мистецтв, хотіли показати сучасникам, що в 30-ті роки ми були у Європі, здобували європейську освіту, творили високомистецькі твори. Зрештою, колись і ми повинні гордитися собою, своєю європейськістю”, – зазначив у своєму виступі ініціатор цього видання, голова обласної ради Ігор Олійник. Високо оцінивши зміст книги, написаної відомим мистецтвознавцем, членом Національної спілки письменників України Мирославом Аронцем, Ігор Олійник висловив переконання, що „ця солідна монографічна праця, по суті, є готовою дисертацією автора”.

З вітальним словом також виступили автор М. Аронець, заступник міського голови Івано-Франківська З. Федорук, видавець монографії В. Пузіков, голова обласної організації Спілки художників України І. Токарук, ветеран визвольних змагань О. Дичковський, провідниця Клубу української інтелігенції У. Скальська, голова обласної „Просвіти” П. Арсенич та інші. Народний артист України М. Кривень виконав улюблені пісні Д. Іванцева „Чуєш, брате мій” та „Чом, чом земле моя”. Син художника Ігор Іванцев у своєму слові підкреслив три основні риси характеру батька: відданість родині, праця для національної ідеї, професіоналізм.

Також до видання монографії долучилася родина Іванцева – сини Ігор, Орест, Нестор, доньки Віра та Галина. Видання складається з кількох частин: „Народився над Дніпром”. „Під покровом „українського Демосфена”, „Учитель у світі палітри” , „У пошуках самовираження: пост-мпресіонізм і статизм” та ілюстроване 75 репродукціями художника. Книга поміщує список бібліографічних статей про І. Іванцева.

У багатьох учасників презентації виникало риторичне запитання: а чи не настав час увіковічити пам”ять славного українця, якого ще в 1992 Кембріджський університет (Великобританія) визнав „Міжнародною людиною року” (Див. „Рідну землю” за 7 березня ц. р.). На нашу думку, варто би присвоїти його ім”я Делівській школі, в якій навчався і все життя працював Д. Л. Іванцев, а також вулиці в Івано-Франківську, де проживав великий митець і на будинку якого встановлена меморіальна дошка.

   Рідна земля. – 2008. – 14 берез. – С. 8.

 

 

 

Літературні грані

Література київського видавництва „Грані-Т” (Грані творчості) адресована читачам різного віку – від наймолодших до обізнаних. Це спонукало три обласні бібліотеки – універсальну наукову, обласну юнацьку та обласну бібліотеку для дітей запросити представників видавництва на презентацію до нашого міста.

Воно з”явилось на книжковому ринку України у лютому 2006 року і заявило про себе новим підходом до професійної діяльності – розкривати нові, часом несподівані грані творчості. Такий підхід високо оцінений критиками і читачами, бо книжки видавництва відзначені на кількох престижних виставках.

Одним з найцікавіших проектів дитячого шпрямку – серія „Сучасна дитяча проза”, яка знайомить читачів з дитячими творами відомих письменників. На окрему увагу заслуговують ілюстрації, адже з шторами співпрацюють талановиті і знані художники.

Книжкові серії для дітей: „Казки народів світу”, „Дитинство видатних людей”, „Сучасна зарубіжна література і в українських перекладах” у супроводі чудових  ілюстрацій, без сумніву, завоювали прихильність читачів.

Виразно окреслені цілі, оригінальний підхід до видань, сучасні ідеї в оформленні – це гарантує, що проекти видавництва є цікавими для широкого кола читачів. Відомий літературний критик Євген Баран зазначив, що „Грані-Т” – одне з найперспективніших видавництв Україні.

  Захід пост. – 2008. -  20 берез. – С. 90.

 

 

 

Чим більше граней, тим більше книжок

Стефурак Н.

Читачі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка вже вдруге за останній місяць  зустрічалися з київським видавництва „Грані-Т”, але цього разу акцепт  був зроблений не на культурогічних виданнях, а на книгах для дітей і, зокрема, на повісті Степана Процюка „Марійка і Костик”, що започаткувала серію творів про  перше кохання, розраховану на підлітків.

Що ж до видавництва „Грані-Т” (розшифровується як „Грані творчості”, „Грані таланту”), то воно з”явилося на книжковому ринку України в лютому 2006 року, але за ці два роки встигло видати понад 200 книжок, і чимало з них були відзначені на книжкових форумах видавців. З видавництвом співпрацюють 90 письменників і художників, завдяки чому воно з успіхом реалізує цікаві проекти для дітей. Користуються попитом і книжки культурологічної та перекладацької серій, українські народні казки і путівники. Словом, видавництво створює конкурентоспроможну українську книжку, адресовану читачам різного віку, але найбільше дбає про дітей. Саме це й спонукало три обласні бібліотеки (універсальну наукову, обласну юнацьку та обласну бібліотеку для дітей) не лише запросити представників видавництва на презентацію до Івано-Франківська, але й звернутися до обласної влади з проханням виділити кошти для закупівлі  книжок цього видавництва.

  Галичина. – 2008. – 22 берез. – С. 10.

 

 

 

 „Це вже книжка не моя…”

Брухаль Г.

  – Вона ваша, – сказала на презентації своєї першої поетичної збірки „Озоріння” Емілія Турковська. Заслужений журналіст України, заступник головного редактора газети „Галичина” пані Міля зізналась, що усе життя вважала себе професійним журналістом, а „попри літературу тільки ходила…”. Хоча писала ще замолоду, але всі рукописи складала у шухляди. І чекала, поки не зрозуміла „основу основ, – що увесь світ тримає Бог”. Тоді і визріла потреба усе написане зібрати, переусвідомити і видати книжку.

На презентації пані Міля помітно хвилювалася. Але даремно. В літературно-мистецькій вітальні обласної універсальної наукової бібліотеки імені 1. Франка того дня, хочеться вірити, зібрались виключно колеги, друзі, однодумці. Під музичний супровід струнного квартету академічного оркестру „Нагmопіа Моbіlе”, уже тепер і поетесу, привітали директор бібліотеки Людмила Бабій, лауреат Шевченківської премії Степан Пушик, поетеса і літературознавець Ольга Слоньовська, музикознавець Інна Чекерис, яка була імпровізованою ведучою усієї зустрічі, вдало переплітаючи розповіді про Емілію з її поезією. Яка, за словами гостей, приносить насолоду і яку дуже приємно читати. А ще в книзі зібраний „той варіант правди, який дозволяє (авторці) бути самій собою”, „вона впустила інших у свій внутрішній світ і довірила нам свою душу”. Книжка зріла і виболена. Це уже не дівочі „сюсі-пусі”, як сказала Ольга Слоньовська, в ній виважене кожне слово, до того ж написане воно чудовою українською мовою. Та й взагалі, пані Мілю „прорвало”, як весняну річку. Усі присутні на презентації пророчили їй ще не одну книжку. Сама авторка зізналась, що попереду у неї великі справи. Будуть ще нові поеми, проза і дитячі книжечки.

Зустріч закінчилась на дуже приємному і несподіваному акорді. Композиторка та виконавиця Світлана Гричко якраз встигла на завершення і виконала під особистий фортепіанний супровід щойно написану пісню на слова Емілії Турковської „Такий ще молодий полковнику-афганцю”…

  Світ молоді. – 2008. – 3 квіт.

 

 

 

 „В озорінні душа стає нотою зоряних мес…”

Гаврилович І

Презентуючи свою „поетичну ластівку” в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка, наша колега по спільній праці в газеті „Галичина” сказала, що вважає себе передусім професійною журналісткою, а не літератором. Та шанувальники цих обидвох її творчих обдарувань переконані в іншому: Емілія Турковська заявила про себе „Озорінням” і як зрілий самобутній поет. Бо це книга доброго літературного рівня, тематично і жанрово розмаїта, цілісно скомпонована.

 Варто особливо відзначити те, що пані  Емілія у своїх поезіях прагне осмислити сенс нашого існування на Землі і бачить лише  високу й чисту мету буття людини як творіння Божого – маємо і жити в Бозі, з вірою у Творця, в любові до Нього та своїх ближніх. „Її вірші позначені незбагненним, як вічність серпанком духовності. Збірка „Озоріння” виплекана автором як парість виноградної лози, вилеліяна як диво-квітка райського саду, і це є ознакою справжньої поезії, котра походить з чуйного і люблячого серця, всеціло відданого під Небесний Покров”, – так написав о. Ігор Пелехатий в аннотації до видання, обкладинки якого ілюстровано картинами Марії Корпанюк. На думку літературного критика Євгена Барана, ця камерна за своїм змістом і стилем поезія, що потребує інтонаційного прочитання. Цією книгою віршів Е. Турковська обрала для себе той варіант правди, в якому вона є сама собою. Навпаки, поетеса  і літературознавець Ольга Слоньовська переконана, що лірику пані Емілії треба читати тільки очима, відзначила багату мову поезій. Шевченківський лауреат  Степан Пушик прочитав два вірші  з „Озоріння” як приклад того, що Е. Турковська в поезії є майстринею літературної форми.

Відзвук тонких струн жіночої душі наслухав у поезії пані Емілії кандидат філологічних наук Микола Сулятицький. В. о. директора обласної універсальної наукової бібліотеки  ім. І. Франка Людмила Бабій говорила про непересічність ще однієї нової книги та особистості її автора.

Ясна річ, присутні з особливим зацікавленням слухали саму Емілію Турковську – вона розповіла про свої плани і прочитала вірші з книжки.

Проникливо й задушевно знайомила присутніх з віршами із збірки Інна Чикирис – ведуча академічного камерного оркестру „Нагmопіа поbiІе” обласної філармонії. А струнний квартет цього оркестру під орудою заслуженого артиста України Олега Ґерети напрочуд суголосно вплів у духовно-ліричну канву літературно-мистецького дійства скрипкові твори композиторів-класиків. І справжнім дарунком для всіх, а найбільше, мабуть, для самої Емілії Турковської, став написаний на її твір романс „Такий ще молодий, полковнику-афганцю…”, який заспівала, акомпануючи собі на фортепіано, член Національної ліги композиторів України Світлана Гричко: вона дала крила мелодії одному з віршів із книги „Озоріння”.

  Галичина. – 2008. – 3 квіт. – С. 19.

 

 

 

Прохасько зблизька

Загоровська Л.

Зустріч відомого сучасного письменника Тараса Прохаська зі своїми читачами відбулася в четвер, 22 травня, в приміщенні обласної  універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.

Тарас Прохасько – один з найпопулярніших сучасних авторів, належить до так званого „Станіславського феномену”. Він є автором книг „Інші дні Анни”, „Непрості”, „Лексикон таємних знань”, „З цього можна зробити кілька оповідань”, „FМ Галичина” та „Порт Франківськ”. Але, не зважаючи на кількість виданих книг, він і досі залишається невідомим широкому загалу.

Такі письменники живуть поряд з нами. Ми ніде не знаходимо їхніх біографічних даних, про них не пишуть пафосних публі­кацій. Але їхніми книжками зачитуються не лише в Україні, але й далеко за її межами.

Тому й виникла ідея провести такого роду творчу зустріч. Не традиційну презентацію, а просто розмову автора зі своїми читачами.

Тарас Прохасько розказав про свої дитячі і підліткові роки, про те, що згодом літературознавці назвуть „особливістю формування творчого таланту” чи ще якось. Пафосних слів вистачить. А потім були запитання. – в основному, про сприйняття світу, про виникнення ідей того чи іншого твору. Власне, такого роду нетрадиційні зустрічі і живий формат невимушеної розмови – новація, яка залишила лише приємне враження.

  Станіславська газета. – 2008. – 29 трав.

 

 

 

Батьківство має бути відповідальним

В. В.

З метою підготовки молоді до батьківства та материнства, формування почуття відповідальності за народження та виховання дітей на базі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка проведено конференцію „Відповідальне батьківство”.

У конференції взяли участь науковці, начальники відділів управлінь райдержадміністрації та міськвиконкомів, директори ЦСССДМ, лідери молодіжних та жіночих громадських організацій області. Промовці наголошували на актуальності цього питання в сучасному житті, а також на необхідності об”єднання зусиль громадськості, державних структур, церкви, закладів освіти у справі виховання у молоді відповідального ставлення до батьківства. В рамках конференції свою діяльність представили громадські організації, які працюють у сфері підготовки молодих сімей до батьківства, зокрема центр усвідомленого батьківства „Дівія”, обласні центри відповідального батьківства „Криниця”, раннього розвитку дитини „Дивоцвіт”, підтримки грудного вигодовування, „Школа батьківської компетентності „Станіславський тато”. 

  Галичина. – 2008. – 27 черв. – С. 2.  

 

 

 

Жемчуг малых форм

 ( про презентацію кн. О. Федорук „Песнь песней” в ОУНБ ім. І. Франка)

Волков А.

14 сентября 2008 года в помещении Ивано-Франковской областной универсальной научной библиотеки имени И. Франко собрались любители поэтического слова. Свою вторую книгу представила Ольга Федорук. В 2003 году она випустила поэтический сборник „Бисер мгновений. Иерусалим”, а нынешний носит название „Татуированная бабочка (песнь песней)”.

Подзаголовок взят из библейских текстов и отображает суть второго сборника Ольги Федорук. „Песнь песней” – это любовь, главное чувство, благодаря которому происходит чудо продолжения жизни.

Поэзия Ольги Федорук напоминает знаменитые японские танка и хоку, но в славянском варианте. Манера письма как у Тютчева – написано один раз и больше не правится. Стихи изложены по-разному. Есть очень правильные в литературном отношении, есть и такие, которые не соответствуют „поэтическим канонам”.

Выступившая на презентации кандидат филологических наук, доцент Светлана Коршунова отметила умение Ольги Федорук очень точно использовать слова. Править ее стихи практически невозможно. Еще поражает огромный спектр тематики. Видно, что поэтесса очень начитана. Надо отметить отличное знание библейских текстов. Очень оригинально внешнее оформление книги, выполненное художницей Анной Кырпан. Великолепную полиграфию издателя Игоря Третьяка органично дополняют графические иллюстрации Елены Чоканской – дочери позтессы.

Сама Ольга Федорук не скрьівала, что форма ее стихов позаимствована с Востока. Поэзия – это отображение мгновений жизни и молний чувств.

Художница Анна Кырпан заметила, что в мире существуют интеллектуальные меньшинства, и к ним несомненно принадлежит Ольга Федорук. Счастливое сочетание энциклопедического кругозора и высочайшей культуры – вот характерные черты ее поэзии.

В предисловии к первому сборнику стихов Ольги Федорук Анна Кырпан написала: „Эту книгу можно читать как обычно – строка за строкой, от начала до конца. Но также можно открывать наугад – вы увидите что-то иное. Этот калейдоскоп можно вращать долго и находить все новые и новые сочетания образов и мыслей”.

Эти слова в полной мере относятся и ко второму сборнику Ольги Федорук, основной профессией которой является медицина. Она врач, кандидат медицинских наук.

Книги Ольги Федорук украсят любую библиотеку любителей русской поззии.

 Прикарпатська правда. – 2008. – 19 верес.

 

 

 

Цього тижня – День бібліотек

Загоровська Л.

30 вересня ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Це свято існує вже 10 років, з того часу, як був підписаний відповідний указ Президента України.

Напередодні свята журналісти „Станіславської газети” зустрілися з директором обласної універсальної бібліотеки імені Івана Франка Людмилою Бабій.

За її словами, бібліотекарі підготувалися до свого професійного свята. Зокрема, в обласній бібліотеці відкрили зал для науковців – спеціальне приміщення для аспірантів, професорів, які зможуть тут займатися написанням наукових робіт. У залі створено всі умови для комфортної роботи, є книжкові виставки, які розповідають про надбання наших вчених.

Протягом свого свята бібліотекарі не відпочивали: тут відбувався День відкритих дверей. Адже це, за словами Людмили Бабій, – свято усієї громади міста і області, усіх, хто любить книгу. Важко зустріти людину, яка б хоч раз в житті не зайшла у приміщення бібліотеки. Тому це універсальне свято не лише бібліотекарів, але й усіх читачів.

До Всеукраїнського дня бібліотек в обласній універсальній бібліотеці ім. І. Франка розгорнули книжково-ілюстративну виставку, яка розповідає про бібліотеку, про те, що вона означає для кожної людини.

Крім того, відбувається акція „Подаруй бібліотеці раритетну книгу”, яка триватиме до кінця року, і кожен бажаючий може поповнити фонди обласної бібліотеки, яка є найбільш відвідуваною в регіоні. Щодня сюди приходить близько півтисячі відвідувачів. А книжковий фонд цього закладу налічує понад 500 тисяч книг.

Редакція „Станіславської газети” щиро вітає усіх бібліотекарів з їхнім професійним святом. Успіхів вам у вашій нелегкій роботі. Бо всі нюанси вашої праці часто залишаються поза кадром для відвідувачів. Особлива подяка – колективу обласної бібліотеки ім. І. Франка, працівники якої завжди допомагають нам при підготовці тих чи інших матеріалів. Удачі вам, дорогі бібліотекарі!

  Станіславська газета. – 2008. – 2 жовт. – С. 5.

 

 

 

Життя і чин Степана Бандери

Чемеринський А.

Управлінням культури Івано-Франківської облдержадміністрації та обласною універсальною науковою бібліотекою ім. І. Франка видано біобібліографічний покажчик „Життя і чин Степана Бандери”.

Видання присвячено визначному українському політику, теоретику та практику національно-визвольного руху, борцю за незалежність України, уродженцю Прикарпаття С. Бандері з нагоди 100-ліття від дня народження.

До нього включено перелік окремих книг, статей із матеріалів наукових конференцій, публікації з журналів і газет із фондів Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка про життєвий шлях, творчу спадщину та діяльність Провідника ОУН.

У виданні відображена література з 1948 по 2008 роки, яка знаходиться у фондах обласної універсальної бібліотеки.

Покажчик складається із семи розділів та дод­атків, зокрема:

1.  Автобіографія С. Бандери.

2.  Видання праць Провідника ОУН.

3.  Література про життя і діяльність С. Бандери.

4.  Про родину С. Бандери.

5.  Вшанування пам”яті видатного краянина в Івано-Франківській області.

6.  С. Бандера у фольклорі, творах літератури і мистецтва.

7.  Перелік Інтернет-ресурсів про Провідника ОУН.

8.  Алфавітний покажчик праць С. Бандери.

9.  Іменний покажчик.

У межах розділів література розташована за алфавітом авторів і назв книг та статей. Бібліографічний опис та скорочення слів здійснені згідно з новими державними стандартами.

Допоміжний апарат складається з алфавітного покажчика праць Степана Бандери та іменного покажчика. Видання розраховане на вчених, істориків, краєзнавців, педагогів, бібліотечних працівників, студентство.

  Галицька Просвіта. – 2008. – 17 жовт.

 

 

 

„Мій рідний край” у листівках

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відкрилася виставка старовинних гуцульських листівок кінця XIX – початку XX ст. з приватних колекцій Петра Корпанюка і Мирослава Близнюка та презентовано альбом-каталог „Мій рідний край”. Організаторами виставки виступили обласна бібліотека, мистецький центр „Барви” (Київ) та театр кіно „Люм”єр”.

Виставка відзначалася великим зацікавленням, свідченням чого було значне число присутніх науковців, краєзнавців, студентів. Перед присутніми виступили В. Корпанюк, В. Федорак, В. Грабовецький, Р. Фабрика, Л. Вардзарук, П. Арсенич, І. Курилюк. 

Альбом „Мій рідний  край”(виданий в 2007 р. у Києві видавничим домом „АДЕФ-Україна”) розповідає про багату історію, етнографічні особливості, мистецтво Прикарпаття (в межах сучасного адміністративного укладу Івано-Франківської області). Його укладач Петро Корпанюк є нащадком славнозвісних родин гуцульських майстрів – різьбярів Корпанюків і Шкрібляків, з дитинства закоханий у народне мистецтво і традиційну культуру рідних Карпат. Колекція листівок, формована ним протягом 20 років, тематично охоплює Гуцульщину, Покуття, Бойківщину та Опілля.

Презентоване видання містить здебільшого зображення поштових карток, надрукованих з фотографій високої мистецької якості в Західній Україні (Галичині), а такожу Польщі, Німеччині та Австрії. Історична, етнографічна та пізнавальна цінність цього зібрання величезна. Понад 500 листівок, згрупованих  у розділи „Краєвиди”, „Міста й містечка”, „Села та присілки”, „Мешканці краю”, „Родина”, „Життя громади”, „Матеріальна культура”, „Народне мистецтво”, „Привітальні та інші листів­ки”, формують доволі цілісне уявлення, засноване на реальних фактах і документах, про життя Карпат понад сто років тому.

Альбом доповнено листівками з приватних збірок колекціонерів Мирослава Близнюка, Олександра Кагляна, Олександра Поліщука, Володимира Гавриленка, Івана Вишиванюка, Сергія Полегенького, Романа Білика і Олега Гречаника.

„Краще один раз побачити, ніж сто разів почути” – стверджує народне прислів”я. Альбом Петра Корпанюка дає таку можливість.

   Світ молоді. – 2008. – 23 жовт.

В бібліотеці грали джаз

Загоровська Л.

23 жовтня у відділі літератури іноземними мовами Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка в рамках проекту „Вікно в Америку” відбувся вечір джазу.

Відвідувачі заходу мали чудову нагоду дізнатися багато цікавого з історії джазу, переглянути виставки плакатів та книжкову виставку „Світ джазу”, а також насолодитися джазовими імпровізаціями у виконанні квартету саксофоністів музичного училища ім. Д. Січинського (художній керівник – Ігор Піцюра) та диксиленду цього навчального закладу (художній керівник – Анатолій Супрунюк).

Як казав Габріель Гарсіа Маркес, для когось джаз – це тільки звучне іншомовне слово, а для когось – цілий світ. А ще коли джазові ритми вміло й органічно переплетені з поезією, можна навіть „читати джаз” і „танцювати вірші”. Тому поезії зі скарбниці світової класики та вірші наших місцевих авторів вдало впліталися в тему заходу.

   Станіславська газета. – 2008. – 30 жовт.

 

 

 

До 90-ї річниці ЗУНР

Чемеринський А.

В обласній науковій бібліотеці ім. І. Франка відкрито виставку до 90-ї річниці з часу проголошення ЗУНР.

Як відомо, Станіславів (Івано-Франківськ) із січня до травня 1919 р. був столицею ЗУНР, а будинок сучасної бібліотеки відомий тим, що в ньому проводили свої наради тогочасні українські товариства (також, певний час у ньому проживали визначні діячі ЗУНР, зокрема віце-президент Л. Бачинський).

Перший розділ виставки „ЗУНР крізь призму часу” розкриває передумови та події Листопадового Зриву 1918 р., який заклав основи нашої державності, коли українські політики й військовики створили свій уряд, армію, закони та Малу Конституцію. Спрямувавши свої думи до Наддніпрянської України, вони поєднали навік у великій Злуці всі українські землі і постали перед світом єдиним нерозділеним народом, нацією, яка на зламі двох епох голосно заявила про свою державність.

Видання другого розділу „Листопад 1918 р. на Прикарпатті” детально знайомлять читачів із перебігом революційних подій того періоду на теренах нашого краю.

Книги і публікації, представлені в третьому розділі, розповідають про визначних діячів ЗУНР: Л. Бачинського, К. Левицького, Є. Петрушевича, Д. Вітовського, І. Мирона та ін.

   Галицька Просвіта. – 2008. – 31 жовт.

 

Література без кордонів

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася зустріч в рамках проекту „Література без кордонів: зустрічі українських і польських письменників” із читачами.

Серед учасників зустрічі були: Габріела Матушек – голова Краківського Відділення Товариства Письменників Польських (SРР), критик, літературознавець, професор Ягеллонського університету; Войцех Лєгенза – критик, літературознавець; Богуслав Жураковський – поет; Кристина Ленковська – поетеса, перекладач; Ельжбета Войнаровська – поетеса; Ева Сонненберг – поетеса; Катажина Турай-Калінська – поетеса; Міра Куш – поетеса.

Зустріч відбулася за сприяння Міністерства культури і збереження народної спадщини Польщі у рамках проекту „Література без кордонів: зустрічі українських і польських письменників”.

  За матеріалами Інтернету.

  Галицька Просвіта. – 2008. – 7 листоп.

 

 

 

Книги, які об”єднують всіх

Загоровська Л.

Унікальна презентація відбулася минулого тижня у приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Фран­ка. Тут зібралася величезна кількість письменників, митців, музикантів, мистецтвознавців на презентацію книги Володимира Качкана „Хлопці, як соколи”, присвяченої творчості відомого не лише в Україні, але й далеко за її межами гурту „Соколи”.

Чим саме прославилися „Соколи”, пояснювати не треба. Більшість з нас пам”ятають 90-ті роки і перші концерти цього гурту, репертуар якого складали на той час повстанські і стрілецькі пісні.

І книга Володимира Качкана містить розповіді про родовід Михайла та Івана Мацялків, окремий розділ присвячений Марії Шелайкевич, інший складають відгуки світової мистецької преси про концертну діяльність „Соколів”.

На жаль, головного персонажа книги вже немає серед нас. Трохи більше року минуло, як Івана Мацялка не стало. Тому книга є особливо актуальною і потрібною зараз, поки ще жива пам”ять народу про один із найкращих голосів української естрадної пісні нашого часу. Звісно, видання досить дороге, але це виправдовує і якість друку, і величезний фотоматеріал, і, звісно, написана ніби на одному подиху розповідь. Ще одна презентація цієї книги запланована на зимовий період. Тоді „Соколи” робитимуть величезний концерт у Львові.  Чи буде такий же захід в Івано-Франківську, говорити ще рано. Але цілком можливо, що ті, кому не вдалось потрапити презентацію книги „Хлопці, як соколи” в обласній бібліотеці, зможугь побачити її на зимових концертах. Принаймні, цього дуже хотілося б. Бо такі книги об”єднують усіх небайдужих до справжньої української пісні.

  Станіславська газета. – 2008. – 13 листоп.

Коментарі виключені.