„Цей дивосвіт – бібліотека”
У ювілейному
виданні „Цей дивосвіт – бібліотека” подані сценарії Городенківської,
Долинської, Івано-Франківської, Коломийської, Косівської, Надвірнянської,
Снятинської ЦБС – переможці обласного огляду-конкурсу на кращий сценарій
культурно-просвітницького заходу, присвяченого 10-й річниці Всеукраїнського дня
бібліотек.
Адресовано
працівникам бібліотек для використання в практичній роботі.
Укладачі:
Н. І. Бойчук, Г. М.
Колотило
Відповідальна за випуск: Л. В.
Бабій
Тираж: 35 прим.
ПЕРЕДМОВА
Згідно
з Указом Президента України № 471/ 98 від 14. 05. 1998 р., приходить до нас,
бібліотекарів, професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек, відзначення
якого свідчить про глибоку повагу народу до скарбниць духовних надбань людства,
зібрання інтелектуальних і культурних цінностей української нації, підкреслює
історичну роль друкованого слова в житті суспільства.
З
нагоди 10-ї річниці Всеукраїнського дня бібліотек управління культури
облдержадміністрації і обласна універсальна наукова бібліотека ім. Івана Франка
провели обласний огляд-конкурс на кращий сценарій культурно-просвітницького
заходу, присвяченого цій даті.
Склад
журі:
голова: Р. С. Братковський – заступник
начальника управління культури облдержадміністрації;
заступник голови: Л. В. Бабій – директор
обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка;
члени журі: Г. М. Ребрик – головний спеціаліст
по бібліотечним закладам відділу культури і навчальних закладів управління
культури ОДА, С. Я. Шаган – директор обласної бібліотеки для юнацтва, В. Ф.
Турянин – директор навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття,
Г. М. Медвідь – директор Івано-Франківської міської ЦБС, Н. І. Бойчук –
завідувач науково-методичним відділом ОУНБ ім. І. Франка.
Конкурс
сприяв стимулюванню творчої активності бібліотечних працівників, підвищенню їх
професійної майстерності, вдосконаленню традиційних форм проведення культурно –
просвітницьких заходів та пошуку і використанню кращих інновацій, присвячених
книгам і бібліотеці.
За
рішенням журі переможцями обласного огляду-конкурсу було визначено сценарії
Городенківської, Долинської, Івано-Франківської, Коломийської, Косівської,
Надвірнянської, Снятинської ЦБС, які і увійшли до ювілейного збірника.
Вони
допоможуть книгозбірням у проведенні свята, присвяченого Всеукраїнському дню
бібліотек.
Неопалима
Купино! Моя бібліотеко!
Ти мудрість всіх віків,
хранителька добра!
Сценарій свята бібліотек
Підготувала М. Ю. Сорока
зав. відділом краєзнавства та народознавства
Городенківської ЦРБ
/У фойє РБК розміщена розгорнута книжково-
ілюстративна виставка
«О, Книго!
Пресвята богине!
Народу й роду
берегине!»
Сцена святково
прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет
палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, який тримають два Ангелики.
Біля палацу трон, столик, на якому Біблія, свіча. Звучить легенька музика, на
її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає/
Читець: (
із-за лаштунків)
У тиші храму, де
живуть слова,
І мови, й пісні
рідної до болю,
Ти опромінена і
трепетно жива,
Чаклуєш всіх
великою любов’ю.
Хвилюєш душу, лиш
як зазвучить
Рядок, що сяє в
променях світання,
Або коли осінньо –
ніжна мить
Враз спалахне
кольорами востаннє.
А серце – тук!..
Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!.. І
не дає спокою…
У тиші Храму Книг
той перегук –
Це світ краси,
народжений тобою.
І я черпаю із його
криниць,
Немов з молитви на
саму Покрову,
Тепло і ласку
маминих зіниць
І вільну правду в
українськім слові.
То як мені, вже
зрілому в літах,
Перед тобою не
склонять коліно!..
О, Мудросте,
захована в книжках,
Ти невмируща, й у
віках нетлінна.
(Виходять
ведучі)
Ведучий 1: Премудросте
земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько
свята!
До тебе йдуть і
зблизька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе
лиш добра.
Ведучий 2:
Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя
моє,
До тебе, рідная, ведуть
усі мої дороги,
Я серце залишаю тут своє.
Ведучий 1: Доброго дня вам,
шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне
свято – свято бібліотек, – цього вічно живого храму душі й науки.
Розпочати його годиться її величності
Книжковій Музі – хранительці цього надземного скарбу.
З палацу виходить дівчина в українському
одязі з вінком живих квітів на голові і з хлібом- сіллю на рушнику.
Книжкова Муза:
Ми зачекались на
вас, гості дорогі,
А ми – і
хлібороби – трударі,
І вдома чудові
поварі,
І співаки, і
режисери,
Читці, ведучі,
актори сцени,
Порадники і душ
аптекарі,
А одним словом –
бібліотекарі!
Кланяємось низько,
на свято вас просим,
Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.
Ведучий 2: Ми також
приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою,
щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.
Ведучий 1: А прологом свята хай буде музичне
вітання від славної родини Кучмеїв.
Звучить пісня „ Доброго дня вам, люди”.
Ведучий 2: Всяке свято, –
це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і
наш день, шановні бібліотечні працівники.
Нас прийшли привітати представники місцевої
влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються
культурою краю. Їм слово.
Виступи
від влади.
Відзначення
кращих працівників бібліотечної справи.
Ведучий 1: Так, я книгар. Не лікар, не
аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо
посудіть: Хіба ще є багатство,
Таке
неоціненне, як моє?
Ніяке
товариство, жодне братство
Такого скарбу
в банку не зіб’є!
Ведучий 2: Так! Є багато див
на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див
– книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях
людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших
руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання
і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня
Всеукраїнським днем бібліотек.
Ведучий 1: Символічно, що
саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це
свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в
стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь
складний лабіринт книг”.
Ведучий 2: Стоїть бібліотека
на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі –
це наша історія. У неї велика бібліотечна сім’я – наші наставники. Скільки
людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів
відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг –
скарбів мудрості.
Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не
професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи
лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.
Ведучий 1: І сьогодні ми
хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто
багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє
серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.
Перелік ветеранів
Честь і хвала вам, шановні, за
подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею.
Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров’я і в дарунок
приймайте квіти та пісню у виконанні друзів бібліотеки Галини та Оксани Книгиницьких.
Звучить пісня.
Ведучий 2: Свято бібліотек –
це, передовсім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди
та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор
Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.
Ведучий 1: Не міліє могутня
ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що
живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині
і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. Їм ми
завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї”,
відомі імена: О.Яхневич, В.Никифорук, М. Войцехівська, Б. Дичук, М. Хамець, В.
Гросевич та ін.
Ведучий 2: Якщо
забракне серцю таємниць,
Захочеш доторкнутися святого,–
Пройди поміж тісних рядів полиць,
Торкнися книги – джерела усього.
Ці слова належать нашій гості, поетесі,
журналісту, другу і читачеві бібліотеки п. Марті Войцехівській. Тож запрошуємо
поетесу до слова.
Виступ.
Ведучий 1: Сьогодні на цім
святі нас чекають багато сюрпризів. Як же без них? Один із них уже нагадує про
себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за
лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього
ока. Прийдеться вислухати.
/Імпровізована сценка баби Палажки та
баби Параски/
Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчит. Шей шос там пише. А-ну, най
лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобов аж до
Городенки? Та за
це місто слава ходит аж поза Прутом! Ато з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ше молодов, то дєді дуже
ні хотіли тут віддати.
Параска: Йо-йо-йой… То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ше й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?
Палажка: А я шо – не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі
допитували…
Параска: Та певно, як уже сі
допитали, та як ті уздріли – то позаслабали.
Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так -
я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла.
Параска : Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи загнувсі…
Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує
на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні.
Справді, як не з нашого села.
Параска: Мені відци хоть би
свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести
собі… і то би було добре. Пройшла би сі по гостинци з таков храмовов, то всі би питалисі: „А відки, Парасю твої гості?”. „З Городенки” – бим говорила.
Палажка: Що файне, то файне місто. А чула с, кумасю, який там є
розкішний палац?
Параска: Палац? Як там
колис москалі казали – бракосочітанія?
Палажка: Та якого ше сочітанія, та щей з браком? Є в місті дуже
пречудова резиденція
- районна бібліотека називається. Ну як палац, ну як казка.
Параска: Там шо, справді так файно?
Палажка: Аякже. А ти шо, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами,
фотографіями? А яка там обслуга… В момент
твої забаганки виконають!
Параска: Всьо шо захочу?
Палажка: Всьо шо хоч. Там же Інтернет є!
Параска: А то хто такий: їх начальник?
Палажка: Ну й село… Інтернет – це така мудра махіна, яка тобі всьо
шо хоч знайде.
Параска: А… то це міліція!
Палажка: Але й ти тупа… Це шафа, в якої розуму більше, як
у цілої роти академіків.
Параска: Шо, і каваліра може той Інтернет найти?
Палажка: Певно шо може. А в тебе шо, лиш такі запити?
Параска: Та ні, але ж я інтересуюся.
Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.
Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у
них нині свято.
Параска: Яке ще?
Палажка: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі
мною.
Параска: А кавалєри там будуть?
Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по
Інтернеті.
Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно
оціниш чи підійде, як я їм так скажу – добре буде? Слухай:
Вітаю з святом щиро нині,
Щоби ви всі були щасливі,
Щоб не було від читачів відбою,
Й вам гроші лилися рікою.
Палажка: А я продовжу:
Щоб кожному із вас, працівникові,
Дісталися дарунки
суперові.
Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,
Які б опікували всю бібліотеку.
Параска: Для ваших нужд купили б
мерседеса,
Й в
відпустку відправляли до Одеси.
Тож зичим: щоб
балаканина ця збулася!
Вам кланяються баби
Парася і Палазя!
/Кланяються і виходять/
Ведучий 2: Щире спасибі за
теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам. Як прекрасно, що нашу
працю оцінює народ.
Стараємось…
А ми продовжуємо наше свято.
На перехресті доль поєднались дві
давні професії – вчитель і бібліотекар. Як і одна, так і друга покликані
різьбити дитячі душі, зцілювати застиглі серця, бути поводирем у храмі
людського духу. І сьогодні серед наших поважних гостей одвічні наші супутники –
друзі в особі начальника відділу освіти п. М. Мицуса та співавтора багатьох
наших спільних творчих імпрез, директора гімназії ім. Крушельницького п. М.
Заліщука.
Виступи
представників освіти.
Ведучий 1: І знову музичне вітання. Шановні
друзі, для вас співає лауреат багатьох фестивалів та конкурсів Галина
Новицька.
Звучить пісня „Якби я вміла вишивать”.
Ведучий 2: Професійне
свято, свято установи – нерозривні між собою. І це завжди є своєрідним
підсумком зробленого, досягнутого. Бібліотеки повсякчас працювали і працюють в
тісній співпраці з відділом культури. Тож запрошуємо до слова начальника
відділу культури РДА п. Р. Осадчука.
Виступ начальника
відділу культури Городенківської РДА.
Ведучий 1: Сьогодні наша
бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературно-музичній
світлиці „Берегиня”, в якій побували світочі українського духу – письменники,
поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості нашої
держави. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в
центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач, його запити,
інтереси. Я запрошую до слова найактивнішого нашого читача Юрія Ничика.
Вітальне слово. Вірш.
Не буду творити щедрих декларацій,
Підлиз-мандригалів чи стоптаних од, -
Я тільки скажу, що із вашої праці
Росте, хорошіє розумний народ.
Маленька зарплата, велика клопота,
Вузенька ділянка, широкий почин…
Говорять базіки: «Легенька робота»…
Та чом же не має між вами мужчин?
Мені перед вами пишатися рано,
Та я сподіваюся: прийде пора…
Ось я відірвуся від телеекрану,
Простіше сказати – від телешнура.
Втечу від хокею, втечу від естради,
Де оплески клянчить відомий партач
І ось перед вами радесенький-радий
Стоїть невмирущий і вірний читач.
Тож щиру подяку складаю вам радо,
За те, що ви робите людям добро,
У день такий славний всіх слів буде мало, -
Стаю на коліно,
схиляю чоло!
/Сценка-мініатюра
з книгою, Знайком, Незнайком.
З
палацу виходить Книжкова царівна/
Книга: Я – книга. Я
незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви
гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я
сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то
змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити,
то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу
подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони
мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг.
А ось і він.
Незнайко: Привіт, подруго,
привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині.
Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і
подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно
і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б
у космос, з ними… А там, звісно і Марії Пилипівни нема. І вчити математику не
треба. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…
Книга: Але ж ти, Незнайку,
лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати?
А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам,
а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов’язково наслідуй інших, та не
хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.
Незнайко: Це ми вміємо! Я в
три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не
віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І
чому мені ніхто не вірить?
Книга: Всезнайку, а розкажи
моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?
Всезнайко: В мене є дуже цікаві
записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам’яні
книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на
кам’яному стовпі висотою 2 м., вагою
10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.
Найбільше видання в світі – багатотомна
збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т.
Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34
тисячі кіз.
Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661
року вагою 120 кг. Також німецькими
поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.
А перлиною слов’янської поліграфії є книжка
байок Леоніда Глібова, що була видрукована 140 років тому, розмір якої трохи
більший за звичайну марку.
Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р.
виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350
тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу
як національна цінність.
Книга: Всезнайку, ти просто
молодець. А що ти знаєш про українську книжку? Може, кому і не відомо, що цього
року виповнюється 1010 років літописання в Україні.
Незнайко: Твоїй пра – пра – пра -.. бабусі
1010 років?!!! Ну і дива!!!
Знайко: Так, Незнайку, 1010
р. У нас у школі всі діти знають про мудрого чоловіка на ім’я Нестора літописця.
Крім цього літопису Україна прославилася такими літописами як „Повість минулих
літ”, „Галицько – Волинським літописом”, рукописним Рейнським Євангелієм,
Остромирівським Євангелієм, Чудовським Псалтирем, Ізборником Святослава 1073
р., Мстиславовим Євангелієм 1100 р. та ін.
А ще Україна пишається рукописною книгою,
написаною руською княгинею Євпраксією (онукою Володимира Мономаха). Її книжка
– це своєрідна енциклопедія лікарських знань 12 ст.
Знайка: А про бібліотеку хочеш знати?
Незнайка: А це щось цікаве?
Знайко: Аякже… Бібліотека –
це картотеки й каталоги, це стелажі, забиті до стелі книгами, атласами, нотами,
газетами й журналами. Це читальні зали, де завжди багато пишучих і читаючих.
Це Інтернет і диспути, і ранки й вечори,
Це міні-філармонія й артистів в два ряди,
Це КВК і конкурси, сімейні клуби й ні,
Це місце відпочинку у будень й вихідні.
А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні
свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!
Вибігають
Ведучий 2: Думаю, вам
сподобалися наші герої. Вони вам розказали багато цікавого. А ми продовжуємо
наше свято і пропонуємо провести конкурс молодих спеціалістів. До участі в
конкурсі ми запросили 5 молодих бібліотекарів. Прошу журі зайняти свої місця, а
ми представляємо учасників конкурсу.
Перелік конкурсантів. Представлення
членів журі
Отже, першим завданням для конкурсанток буде бліц-турнір.
– Для мене бібліотека, це…(потрібно продовжити
фразу своїми роздумами).
(Члени журі
спостерігають за відповідями конкурсанток). Просимо
оцінити.
Підсумок журі
Ведучий 1: Наступне
завдання конкурсу „Бібліотекар – гарний оратор”.
На столі лежать папірці із черговим завданням. Якнайшвидше
потрібно експромтом підготувати вступне слово масового заходу за темами.
„Чорнобиль – трагедія віку”
„Україно,
моя Україно, я для тебе на світі живу”
„ Що не
край, – то свій звичай…”
„Солов’їна,
барвінкова, процвітай, вкраїнська мово!”
