СТЕПАН БАНДЕРА – БОРЕЦЬ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ
1 січня 2009 року минає 100 років від дня народження незламного борця за Самостійну Україну Степана Бандери.
Пропонована літературно-музична композиція допоможе простежити життєвий шлях людини, яка мала у собі найкращі чесноти Української нації.
Сценарій адресований працівникам бібліотек та всім, хто проводить просвітницькі заходи на пошану Провідника ОУН.
Підготували: Г. М. Колотило, Г. В. Горбань
Відповідальна за випуск: Л. В. Бабій
n
Тираж 40 прим.
На сцені – портрет СТЕПАНА БАНДЕРИ (1909 – 2009). Під портретом напис „ЗДОБУДЕМ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ, АБО ЗГИНЕМ У БОРОТЬБІ ЗА НЕЇ”.
Сцена прикрашена українською національною символікою – прапором і тризубом, вишитими рушниками, квітковими композиціями.
Розгорнута книжково-ілюстративна виставка „І горів, і яснів, і страждав, і вмирав він для неї”.
До постановки залучені: хор, аматорські колективи, ведучі, читці.
Виходять ведучі в українських строях: хлопець і дівчина
Ведучий : Степан Бандера – це герой ХХ століття, людина-легенда у літописі історії України. Настав час піднести його ім’я по всій вільній Україні, щоб кожна жива душа подякувала Богові за те, що послав нам таку світлу постать в найтемніші часи більшовицького режиму.
Читець: Ніде при хаті не знайшовши схрону,
Не тямлячи, кого й за що клене,
Лихий, мов гадь, кривий москаль з району
Уперш назвав бандерівцем мене.
Впросився якось я, мале-зелене,
За мамою до Львова на півдня;
„Бандерівець!” – штовхнувши попри мене,
Ошкірилось кудлате шпаненя.
Бандерівець, бандера, бандерівець…
І так тривало понад сорок літ.
Аж ось нарешті день, як чорнобривець,
Вінчає сірий український світ.
Хто, як не ми? Коли, якщо не нині?
Кого провчати, як не вражу чадь?! –
В могилі братській – у глинянській глині
Про це мені брати мої кричать.
А ще в тій глині, у кривавім глеї,
Устами героїчної доби
Кричать брати, що нам в ім’я ідеї
Єднатись треба духом боротьби.
Вставаймо вічні революцьонери,
Під кольори бандерівських знамен,
Бо хоч-не-хоч, а іменем Бандери
Всіх українців хрещено здавен.
(Богдан Стельмах)
Ведуча: Саме Бандера врятував честь України і зумів організувати народ на відчайдушну боротьбу за нашу національну незалежність і державність.
Бандера підніс український патріотизм до найвищої жертовності. Його гасло: Бог і Україна!
Голос диктора:
Лине із вічності небес пісня-молитва, як величні великодні передзвони, несучи на білих ангельських крилах на землю відгомін національно-визвольних змагань за волю України.
Отче наш, Ти що єси на небесах
Нехай святиться ім’я Твоє
Нехай прийде царство Твоє
Нехай буде воля Твоя
Як на Небі, так і на Землі.
Хліб наш щоденний
Дай нам сьогодні
І прости нам провини наші
Як і ми прощаємо винуватцям нашим
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого.
Ведучий : Волею Господа у бойківському селі Угринів Старий Калуського повіту 1січня 1909 року у родині греко-католицького священика Андрія Бандери народився син Степан – найвидатніший теоретик і лідер національно-визвольного руху. Він був другою дитиною у багатодітній родині.
Старшою була сестра Марта. Молодші: Олександр, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.
Звучить українська народна пісня „Ой на горі на високій”
На її фоні:
Ведуча: Степан із сестрами та братами здобув початкову освіту в родинному домі, користувався великою домашньою бібліотекою.
Виходить хлопець, який виконує роль С. Бандери
Степан: Отут, в Угринові Старому,
Мені так добре: рідна суть…
Хмарки під перегуки грому
Мене за обрії несуть.
Мені ще світить рідна хата
Своїми вікнами здаля,
Гойдає казка волохата
Мене ночами, як маля.
Та вже кудись дорога кличе:
Чи по науку в отчий Стрий,
Чи то туди, де Львів клекоче,
На крилах молодечих мрій.
(Роман Пастух)
Ведучий: У жовтні-листопаді 1918 р. десятирічний Степан пережив хвилюючі події відродження і побудови української держави. Особливий вплив на його національно-політичну свідомість мали величні святкування злуки Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.
У вересні 1919 року він поїхав до Стрия і вступив до Української гімназії.
Виховання і навчання в гімназії відбувалося під контролем польських шкільних властей. У п’ятому класі гімназії Степан стає членом гуртка спротиву.
Керівники гуртків гімназії швидко оцінили його і визнали:
Читець: „Цей маленький ростом, талановитий і пильний в науці „Стефцьо” вмисно влаштовував під час шкільних перерв на подвір’ї на очах вчителів драчки зі своїми товаришами, і нікому з польських вчителів і в думку не приходило, що ця дитина, примхлива і розсварена, живе не більш чим іншим – „роботою” революційного спротиву і скорше та краще від усіх знає програми підготованих „народних” імпрез, своєчасно інформує про них кого слід і приносить у своїх кишенях до зали смердючки та вміло, але непомітно кидає їх в часі імпрези під ноги присутнім і вскакує спізнившись в останньому часі на своє місце, викликаючи цим замішання”.
Ведуча: Легальними організаціями в Стрию на той час були: „Пласт” – український скавтінг і „Сокіл” – спортивно-руханкове товариство.
Участь Степана Бандери в організації „Пласт” можна вважати чи не визначальною у формуванні основних політичних поглядів та гартуванні характеру майбутнього провідника ОУН.
Степан вступив до „Пласту” лише з третьої спроби, бо через хворобу суглобів не міг зразу скласти іспит з фізичної підготовки. Наполегливі тренування допомогли йому загартуватися.
Ведучий: В архіві „Пласту” збереглася облікова картка, яка свідчить, що Степан Бандера після закінчення Стрийської гімназії перейшов у 2-й курінь старших пластунів „Червона калина”. Це був знаменитий осередок поширення націоналістичних ідей на Стрийщині.
Сповідуючи віру і обряд своїх предків, він сумлінно виконував пластову присягу на вірність Богові і Україні. Одною з лицарських чеснот молодого юнака було свідоме служіння пластовому закону, який запрезентував появу нового Степана Бандери – людини-стратега і політика.
Читець: Пластовий обіт
В пожежах всесвітніх, у лунах кривавих,
Під громом гармат, у важкій боротьбі,
На лицарську честь і на предківську славу
Вітчизні обіти складаю такі:
Плекатиму силу і тіла, і духа,
Щоб нарід мій вольним, могутнім зростав,
Щоб в думах журливих невольнича туга
Замовкла, а гордо щоб спів наш лунав.
Красу я і щастя по всій Україні
Ширитиму, власний забуду свій труд,
Щоб чола розхмарив і випрямив спини,
Щоб зір зняв до неба відроджений люд.
Я працю й невдачі, всі злидні й недолю
Прийму як завдання великої гри,
З життям поборюсь, як з трудами у полі,
Мину обережно зрадливі яри.
А летом крил скоба під хмари полину
І бистро розгляну всю землю мою,
Промірю тернисті шляхи України,
До щастя Вітчизну мою поведу.
(Олександр Тисовський)
Ведуча: У вересні 1928 року Степан Бандера переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Навчався два роки у Львові, а два останні – в Дублянах. Його студії закінчились перед дипломним іспитом через політичну діяльність та ув’язнення.
Про це свідчить розповідь самого Степана.
Степан: „У своїх студентських роках я брав активну участь в українському націоналістичному житті. Був членом українського товариства студентів Політехніки „Основа”, культурно-освітньої праці „Просвіта”, деякий час у товариствах „Сокіл-Батько” і „Луг” у Львові.
Найбільше часу й енергії я вкладав в революційну, національно-визвольну діяльність. Шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час очолювала Українська Військова Організація, з ідеалами якої я познайомився через родинні зв’язки.
Одночасно я належав до студентської групи української націоналістичної молоді.
Коли на початку постала ОУН – Організація Українських Націоналістів – я став її членом. Мої завдання в ОУН були загально-організаційні на Калуський повіт і членська праця в студентських клітинах, виконував різні функції у відділі пропаганди.
В половині 1933 р. був призначений на становище крайого провідника ОУН і крайового коменданта УВО на західноукраїнських землях.
Процес злиття УВО і ОУН завершився на Конференції у Празі в 1932 р. На Конференціях-зустрічах я мав змогу говорити про революційно-визвольну діяльність Організації з Провідником УВО-ОУН Полковником Євгеном Коновальцем та його соратниками”.
Звучить народна пісня „Вже вечір вечоріє”
Ведучий: Революційно-визвольна діяльність на західноукраїнських землях за час керівництва Степана Бандери визначалась, насамперед, кількісним збільшенням членів, чіткою організацією кадрово-вишкільної праці на всіх щаблях, масовими акціями із залученням широкого кола суспільства проти польських державних установ та їх поліційного терору.
Читець: Над світом синьо-жовтий стяг
Здійняв Степан во ім’я волі.
Цвіт нації скликав на змаг,
Щоб колосилось рідне поле.
Він став провідником ОУН
І розбудив заснулі душі.
Проти нацизму і комун
Повстанський потяг краєм рушив.
І Україна прийняла
Його як лицаря свободи,
Щоб знищити комуну зла
Й здобути волю для народу.
І гартувалися серця,
У таборах множились лави.
За край свій бились до кінця
Із кличем: „Україні слава!”
(Ярослав Скачко)
Ведуча: Цей період діяльності Степана Бандери закінчився його ув’язненням в 1934 р. в Калуші і Станіславові, а далі під слідством у в’язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. Тоді ж відбувся процес в окружному суді у Варшаві, в якому Бандера разом з одинадцятьма іншими обвинуваченими був засуджений за приналежність до ОУН на кару смерті.
Тоді ж була складена історична пісня „Тридцять п’ятий рік минає”.
Читець: Тридцять п’ятий рік минає,
Ми його минали,
Як в Варшаві в трибуналі
Присуд відчитали.
Де дванадцять українців,
Великих героїв,
Що хотіли здобувати
Україні волю.
Перший герой – то Бандера,
другий Лебідь зветься,
Вни кайданів не бояться,
З кайданів сміються.
Тих дванадцять засудили
Поляки прокляті.
На їх місце прийдуть інші
Герої завзяті.
Ведуча: Влітку 1936 р. у Львові Степана Бандеру судили як крайового провідника за усю діяльність ОУН-УВО того періоду. Цей вирок злучили з Варшавським – на досмертне ув’язнення, яке він відбував до вересня 1939 р.
Початок Другої світової війни Степан Бандера зустрів у польській тюрмі. Про свої поневіряння він розповідає так.
Степан Бандера: „Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала мене у Берестю над Бугом. В’язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися. Мене визволили в’язні-націоналісти, які якось довідалися, що я там сиджу в суворій ізоляції. Стараючись оминати зустрічі з польськими та німецькими військами, ми прибули до Львова. Тут ввійшов у контакт з провідними політичними діячами українства. На першому місці було поставлено: розбудову мережі й дії ОУН на всіх теренах України, що опинилися під большевиками.
На вимогу кур’єра від Проводу з-за кордону в жовтні 1939 р. я покинув Львів і разом з братом Василем, який повернувся до Львова з польського концтабору в Березі-Картузькій, та іншими членами прибув до Кракова, який у той час був осередком українського політичного, культурно-освітнього й суспільно-громадського життя на західних окраїнах українських земель.
У листопаді 1939 р. я поїхав до Чехословаччині. Тут відбулись наради провідного активу ОУН, на яких викристалізувалася низка справ для дальшої боротьби ОУН. Зі Словаччини я поїхав до Відня, де була закордонна станиця ОУН, а згодом до Італії, де відбулася зустріч з полковником Андрієм Мельником. Полковник відкинув нашу вимогу, щоб революційно-визвольну боротьбу проти большевиків не зв’язувати з Німеччиною, не узалежнювати її від німецьких воєнних планів”.
Звучить повстанська пісня
Ведучий: У квітні 1941 року Бандера очолив ОУН, завдяки якій Західна Україна як могла протистояла німецьким загарбникам і майже десять років боролася з більшовицьким засиллям. Бандера не був Провідником однієї організації ОУН. Він був Провідником усього народу – поневоленого, але нескореного. Його роль визнали всі свідомі українці, всі його вороги, бо в його житті завжди найвищими ідеалами були – Батьківщина, Україна.
Читець: Відважний звитяжцю, незламний Герою,
Тебе прославляємо в наших піснях.
За вільну державу ставав ти до бою,
І дух Твій, і велич у наших серцях.
Тебе не зламали тюремнії грати,
Коли Україна палала в вогні.
І гасло Бандери гриміло, мов клятва:
– Здобудеш державу, чи згинеш в борні!
(Степан Ядлось)
Ведуча: Перед вибухом німецько-російської війни С. Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. було проголошено відновлення Української Держави у Львові. Та за дорученням Гітлера німецька поліція зліквідувала цю „змову самостійників”. Степан Бандера був заарештований. Німецьким в’язнем він був до грудня 1944 р.
Читець: Тоді із-під стягу Степана Бандери,
На просьби-наказ Ярослава Стецька
Продовжила відлік державної ери
У Львові ОУН героїчна рука.
Хтось зойкнув „Уб’ють вас!”.
Хтось шикнув: ”Завчасно”,
Але ні арешти, ні смерть на хресті,
Що потім засіяли землю так рясно,
Бандерівське плем’я не збили з путі.
(Роман Пастух)
Ведучий: На крайовій нараді Проводу ОУН у лютому 1945 р. було обрано нове Бюро Проводу у складі: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько. У 1947 р. С. Бандера знову став Головою Проводу всієї ОУН. У післявоєнний час він вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви, інтенсивно організовує крайовий зв’язок і бойові групи ОУН, які пітримують контакт з Краєм аж до його смерті.
Ведуча: Степан Бандера був провідником сучасного періоду визвольної боротьби українського народу проти більшовицької Росії. Її агенти ліквідували провідників нашої боротьби – Симона Петлюру, Євгена Коновальця. В 1959 році вона простягнула свою злочинну руку і до Провідника ОУН, бо саме він мав вартість цілої армії, слава його революційних чинів, блиск його імені і творча динаміка його незвичайної особистості зрівноважували силу танків і літаків, яких він не мав.
Впродовж 15-ти років за Провідником полювали вишколені агенти НКВС. Одному з них вдалося виконати поставлене перед ним завдання.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична еспертиза виявила, що причиною смерти була отрута.
Читець: Уже не кулі, не гранати,
Не поєдинок у бою, –
Впускає хижо кат до хати
Отрутну і слизьку змію.
І злісним косооким зором
У щілину спостеріга,
Як скаче й в’ється чорним колом
Повзучий і живучий гад…
Кривава мить… У смертнім серці
До зброї припада рука,
Але зміюка палить в серце,
І саме серце, – і зника…
Ще гострий погляд… ще б дихнути!..
І ще блукає спрагло зір
Землею рути і отрути,
У зворах предковічних гір.
І смерті непокірний зроду.
Але в пор
