Пошук

Данилів Владислава

Народилася 09.09 2003р.,
учениця 9-А класу ЗОШ № 4

 

СОЛДАТИ-ПОБРАТИМИ

І ось остання куля пролетіла…

То бій був за Донецький аеропорт.

І скільки ж там солдатів полягло,

А скільки ще поранено, убито?

А скільки ще взяли в полон,

Не знає це ніхто…

І ось я бачу там солдата,

Він друга свого рятувать подавсь,

Хоч робить це вже із останніх сил –

то брат його, то побратим,

то вірний друг, товариш.

Як же його не врятувати?

І сльози ллються по щоках солдата.

Від болю? Ні, не від мого болю.

Про рану він забув за мить,

коли побачив, що друг той помирає –

в руках у смерті вже лежить…

Ні, він не помре!

А друг той стогне від тяжкої

рани і каже братові:

«Іди, рятуйся сам,

мені вже не зарадиш,

ніколи я собі вже не пробачу,

що залишив я рідну матір».

А інший друг в сльозах відповідає:

«Ну що ти, брате!

Чуєш, не поляжеш!

Ти житимеш! і ще побачиш матір.

Ось глянь, навколо наші побратими

лежать вже мертві.

А ми одні іще живі.

Я вірю – це вони нас утішають

і не дають тобі зі мною полягти!»

Вже сходить місяць

і зорі появляються прозорі…

Сонце сходить

І за мить… його немає.

І брат із братом теж вже помирають…

Вони до смерті вірними були,

до скону своїй неньці, Україні!

За неї вони двоє полягли.

 

Коментарі виключені.