Фахівцю бібліосервісу

Ридав Майдан, лунали крики

Ішов у наступ «дикий звір»,

А Син Вкраїни, Син великий

Усе терпів, усе молив.

Прохав у Господа підмоги,

Чекав, що прийде мир у дім,

Хотів він жити лиш на волі,

Хотів виховувать синів.

Одна та ніч усе змінила,

Змінила все навкруг буття

Проклятий «Беркут», брат зрадливий,

Забрав невиннеє життя.

Тіло тремтіло ледь помітно

І біль страшенний пронизав,

Востаннє крикнув: «Слава рідній!»,

Закрились очі й він навіки впав…

Матусі серце відчувало лихо,

Сльоза тихенько по щоці текла.

Та чорна хустка сивину покрила

І ангел білий сина в Рай забрав.

Не плачте, мамо, син ваш не помер,

У душах наших житиме вовіки

За нас, дітей, він голову поклав,

За нас, дітей, за Україну рідну.

Коментарі виключені.