Пошук

Воробець Катерина

пенсіонер, автор декількох збірок;
друкується в республіканських та
місцевих ЗМІ, житель с. Завій

 

ПРОВОДИ В АТО

Серпневий день, так сонце сяє,

А у душі одна журба.

В АТО татуся проводжає

З відпустки донечка мала.

 

Голівку на плече схилила,

А на очах жалю сльоза:

-         Скажи, татусю рідненький,

Коли закінчиться війна?

 

-         Я не пущу тебе від себе! -

І рученята міцно шию обняли.

І де ж бійцю тієї взяти сили,

Щоб не поранить доні серденько мале.

 

Та біль і сум в очах не заховати

І доня прочитала миттю все.

І мимоволі руки опустила:

-         Татусю, йди, і хай Господь тебе обереже.

 

Дружина плакала, а рідна мати

Стояла, наче не жива.

Одним осколком серця їм ранила

Війна – війна, негадана війна…

 

Минають дні, чекають вдома

Рідненького синочка, чоловіка й татуся,

А Батьківщина – рідна Україна

Відважного і вірного бійця!

*****

 

ОЧІ КАРІ, ОЧІ ЩИРІ

Присвячено Сергію Нігояну

Очі карі, очі щирі

І посмішка мила.

Юні літа –

Цвіте весна

І крила орлині.

 

Полетіти б так далеко

За море широке.

Чи соколиком сягнути

У небо високе

Не там мрії молодії,

Не там його думи:

-         Борімося! Поборемо!…-

Промовля з трибуни.

 

Спішив, летів

До Києва

Він не міг інакше.

Ненька зове – Україна,

Рідний Дніпро плаче!

Йому жити і радіти ,

Любити, кохати,

А він мусить,

Молоденький

В сирій землі спати.

 

Перша куля не минула

В очах потемніло:

-         Борімося! Поборемо!-

І серце зомліло.

Ой, зомліло

І замовкло

Вже воно навіки,

Тільки в наших

Серцях буде

Жити воно вічно!

 

Коментарі виключені.