Вітровська Мілена
Марій Наталія – різностороння творча натура, яка завжди із привітністю ділиться з бажаючими своїм теплом та світлом. Учасниця багатьох поетичних читань в Івано-Франківську та інших містах України. Лауреат конкурсу «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило 2014 року (2 місце). Учасниця мистецького молодіжного об’єднання «АРТ-Актив», що діє при абонементі ЦБ. Вивчала Соціальну педагогіку та практичну психологію у Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника. Талановита ілюстраторка, створює прекрасні листівки, малює, вишиває, любить Івано-Франківськ, яке наповнює літературними подіями.
***
Ти не закриєш востаннє очі,
ти не подаш мені хустину
бо, мамо,
я сьогодні вночі
за-ги-нув.
Мені тут лежати зимно,
мені тут спати страшно,
сира земля
дуже нестримна
і не-за-тиш-на.
За мною борці й герої
за нами та сила, з неба
Для чого?Гукаю за спиною
А мені:
бо так тре-ба.
Я бачу як ти похилилась,
я бачу старечого батька.
А сила?
а де моя сила?
натомість – роз-п’ят-тя.
Я ще повернуся весною
Коли розквітатимуть квіти
Скандують: Герої!Герої!
Герої!
Без за-по-ві-тів.
***
І всі вони були для когось ще дітьми,
єдиним сином, батьком або рідним братом.
Хто скаже, за чиї провини чи гріхи
їх полягло, хай навіть небагато
але за що?
Вже не спаде пасмо на мужні плечі,
вже не прийдуть, не ступлять на поріг
і тільки очі ті завзяті й чесні
не видають, хто сотворив цей гріх?
Чому Ти не вберіг?
А прихистив вже стомлених людей.
То їхні душі чисті й незалежні
Ще надихатимуть на сотні подвигів й ідей,
Ще пам’ятатимуть про них, як це належить
І сотня пар знедолених очей.
***
Я земля, я земля, мені холодно й зимно,
в мені плач матерів, що ховають дітей.
В мені стільки гробів, що у їх половині
я не знаю імен, я не маю вістей
про наступну дитину.
Я земля, я земля, дайте воду і хліб,
я приймаю листки, недоплавлені квіти.
Ще сьогодні важливий і впевнений слід –
завтра сонцем постане, щоб в мені спопеліти на схід.
Я земля, я земля, я чорнію щодень,
Я не можу мовчати, не даю собі ради.
Ти поглянь, скільки б цього року вишень
ми зібрали, та зненацька посіялось Градом,
із сусідніх кишень.
Кажуть, осінь віднадить.
