Фахівцю бібліосервісу

ББК 78. 34(4Укр)
Б 59

Бібліотеки Івано-Франківщини на сторінках періодичних видань : бібліодайджест / Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка, наук.-метод. від. ; відп. за вип. Л. В. Бабій. – Івано-Франківськ, 2010. – 156 с.

У бібліодайджесті „Бібліотеки Івано-Франківщини на сторінках періодичних видань” подані актуальні, аналітично відібрані статті про досвід, традиції та інновації бібліотечної роботи, культурно-просвітницькі заходи, вагомі події з життєдіяльності бібліотек області, надруковані впродовж 2009 р.

Збірник адресований фахівцям публічних бібліотек, краєзнавцям, всім, хто цікавиться сучасним станом та аспектами розвитку бібліотечної справи.

Укладач: С. Г. Фіцик – завідувач науково-методичного відділу ОУНБ ім. І. Франка

Відповідальна за випуск: Л. В. Бабій – директор ОУНБ ім. І. Франка

 

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка - духовна скарбниця Прикарпаття

ІКОНИ, ВИШИТІ БІСЕРОМ І НИТКАМИ

О. Мончук

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відкрилася виставка майстринь Мар’яни і Христини Пархуць „Струни сакрального мистецтва”. Назва експозиції не випадкова, адже тут представлено образи, вишиті бісером і нитками.

Коли дивишся на роботи сестер уперше, ще добре не роздивившись, складається враження, що їх намальова­но вмілою рукою. Придивив­шись пильніше, починаєш бачити акуратні хрестики, зроблені бісером чи нитками. У рукоділлі сестри-професіонали творять красу на полотні вже 10 років попри свій ще досить юний вік: Мар’яні – 23, а Христині – 17.

Вишивати почали з дитячої студії декоративно-прикладного мистецтва при 18-й школі, де навчала їх Наталя Сізьоміна. А перша картина сестер – великий кошик із соняшниками. „Після закінчення першої роботи подумали: а що далі? І пішли інші роботи, нові ба­жання та ідеї, почала набиватися рука. Захоплення переросло в бажання тво­рити щось нове”,- згадує Мар’яна Пархуць. Нині роботи сестер відомі далеко за межами Івано-Франківщини. Їх експону­вали на різноманітних виставках, зокре­ма в Києві, Почаєві, Львові, Тернополі.

У сестер Пархуць є вже понад 50 ви­шиваних робіт, і не лише сакральної те­матики. На жаль, на виставці було пред­ставлено лише маленьку частку їхньої творчої колекції – всього-на-всього дев’ять робіт.

Кожна вишивана робота вимагає клопіткої щоденної праці. Мар’яна Пархуць розповідає: „Час праці над робо­тою залежить від складності цієї робо­ти, може бути від двох місяців до року, причому шиємо кожен день, підбираємо кольори”. Проте робота не втомлює, адже від праці над своїми шедеврами вони мають лише задоволення, і це не дивно, адже, як зазначила Мар’яна: „Роботи – це наше життя”.

Звичайно, іконами тема творчих ро­біт сестер Пархуць не обмежується; „Нам цікава не лише релігійна тематика. Крім того, вона досить обмежена, бо існують певні канони, а вже більш творча робота цікавіша. Сучасне мистецтво відображає нашу фантазію, наше бачення. А ще стараємося відтворювати картини відомих художників”,- розповідає Мар’яна. У творчому доробку сестер є вже репродукції картин Карла Брюллова та Івана Шишкіна і, звісно, власні розробки.

У кожну роботу сестри вкладають і немалі кошти, адже використовують доброякісні матеріали, та й оформлен­ня (рама, скло) коштує дорого. В серед­ньому на одну картину без рами і скла вони витрачають як мінімум 500 гри­вень. Але наразі не бажають продава­ти свої творіння, адже переконані, що в Україні ще не настільки розвинена куль­тура, аби люди вміли по-справжньому цінувати ручну роботу.

Після презентації робіт сестри Пар­хуць дали для всіх охочих майстер-клас, а ті, що взяли в ньому участь, переко­налися: аби творити таку красу, потріб­но багато витримки, терпіння і, звичай­но, неабиякого вміння.

Галичина. – 2009. – 20 січ. ( № 9)

ВИСТАВКИ ОБЛАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ

А. Чемеринський

В Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка (вул. В. Чорновола, 22) експонуються цікаві виставки. Відділ краєзнавчої літературі підготував книжково-ілюстративну виставку „Магія Різдва в Карпатах”. Із розділів виставки „Різдвяна обрядовість” та „Святвечір” користувачі і гості бібліотеки глибше пізнають суть приготування до Різдва Христового, обряди і тра­диції Свят-вечора у різних місце­востях України та Прикарпаття. Твори мистецтва на різдвяну тема­тику знайшли своє відображення в розділі „Різдво Христове в світовому мистецтві”.

Також величному святу Різдва Христового присвячується експозиція творів народної творчості „Струни сакрального мистецтва” – вишитих бісером і нитками ікон майстринь Мар’яни і Христини Пархуць. Почали виготовляти ікони майстрині із відвідування дитячої студії декоративно-прикладного мистецтва при 18-й школі, де на­вчала їх Н. Сізьоміна. Відтоді дитяче захоплення стало серйозною роботою.

Нашим відомим сучасникам та землякам присвячено дві інші виставки. У відділі краєзнавчої літератури відкрито книжково-ілюстративну виставку „Художній світ Степана Пушика”, присвячену 65-річчю від дня народження поета, прозаїка, фольклориста, літературознавця, журналіста, політика, культурно-громадського діяча, професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, члена Національні спілки письменників України.

Цікавою є виставка „Петро Арсенич: невгамовна українська душа” з нагоди 50-літньої діяльності на ниві історичного краєзнавства та 75-річчя від дня народження голови Івано-Франківського 00 ВУТ ,,Просвіта” ім. Т Шевченка, Заслуженого працівника культури України, відомого історика-музеєзнавця, колекціонера, бібліофіла та культурно-громадського діяча. На виставці до уваги користувачів бібліотеки представлені численні дослідження П. Арсенича маловідомих сторін історії та культури Прикарпаття, про Т. Шевченка, І. Франка, інших діячів науки і культури, а також десять визначних особистостей та славних родин, добре знаних старшому поколінню галичан і невідомих більшості молоді.

Галицька Просвіта. – 2010. – 30 січ

ЕТЮДИ ПРО ГАЛИЦЬКИХ КМІТЛИВЦІВ

Л. Зоріна

Обласна наукова універсальна бібліотека ім. І.Франка не тільки унікальна книгозбірня, осередок культур­них подій в області, але й магніт, який втримує біля себе творчу інтелігенцію, обдаровану молодь, мистецьку еліту, людей, які об’єдналися в клуб ,,Га­лицькі кмітливці”. Саме на їхньому за­сіданні відбулась презентація нової книги, яка є продовженням започатко­ваної серії етюдів про ,,Галицьких кмітливців”. Голова Івано-Франківсь­кої обласної організації Товариства винахідників і раціоналізаторів Украї­ни, представник державного департа­менту інтелектуальної власності в об­ласті, заслужений раціоналізатор дер­жавного департаменту України Богдан Середюк, як автор і укладач книги, представляв гостям клубу тих людей, розповіді про яких увійшли у видання. Вони і багато інших, спрямовані на працю, на творчість і пошук є капіта­лом нації, їх невтомний труд піднімає добру славу про український народ. Саме до витоків творчості прикарпатських умільців у книзі Богдан Івано­вич привернув увагу читача, адже писемні згадки про технічні новації на Прикар­патських землях сягають 1241 року, а згадка про Тисменицю, як хутровий центр, в 1062 році! Цей розділ може добре послугувати студентам, а також учням у вивченні історії розвитку про­мисловості з давніх-давен до сьогод­нішнього дня, а також познайомитися з біографіями тих людей, хто не шукає зірок на чужому небі, а дбає, щоб його нація засвітилася для світу своїми іменами. Можливо і тому, Богдан Іванович і дбає про своїх раціоналізаторів, запо­чаткувавши випуск книг, а ,,книги – ко­раблі думки,^; що мандрують по хвилях часу і бережливо несуть свій дорогоц­інний вантаж від покоління до покоління”, тому і активно працює творче на­чало і результати одні з найкращих в Україні.

Як сказав у своєму виступі доктор економічних наук Віктор Петренко, така книга є єдиною в Україні, де піднімається престиж людини творчої й інтелектуальної, а значить зросте мода на інтелект, повага до людини-творця.

Гостей клубу привітали чудові акор­деоністи – професор музикознавства Мирон Черепанин і кандидат мистец­твознавчих наук Марина Булда, які подарували прекрасні музичні твори.

Галицька Просвіта. – 2010. – 23 січ. ( № 4)

ДОСТОЙНЕ ВШАНУВАННЯ

Обласна універсальна бібліотека ім. І.Франка про­довжує проводити цікаві книжкові виставки, метою яких є ознайомлення наших краян з новинками книго­видавництва, цікавими постатями Прикарпаття, вшанування важливих подій нашої історії.

Так, на відзначення ювілею поетеси Г. Турелик експонується книжкова виставка ,,Світло поезії, ніжності, любові Галини Турелик”. Народилася вона у Львові, але з дитинства живе на Івано-Франківщині. Закінчивши в Бурштині середню школу із золотою медаллю, вступила до Львівського державного університету імені Івана Франка на факультет журналістики. Ще будучи студенткою, стала членом Спілки пись­менників України. Вона майстерно поєднує журналістську роботу з літера­турною творчістю. Її чистий і свіжий ліричний голос збагатив нашу поезію. Одна за одною виходять в світ чудові збірки: ,,Посіяний промінь”, ,,Три зернини”, ,,Вечірні бджоли”, ,,Зелене багаття”, ,,Новосілля”, ,,Монолог”, ,,Між альфою і омегою”. Мінялися обставини життя, та в її серці залишалося незмінне, кришталево чисте -служіння своєму народові.

А з нагоди 20-річчя з часу закінчення афганської війни відкрито книжково-ілюстративну виставку-застереження ,,Гіркий хліб афганської правди”. Через Афганістан пройшли сотні тисяч наших солдат та офіцерів. І хоч давно виведені війська з Афганістану та пережита трагедія тих років і сьогодні болить в серцях багатьох українських сімей. Привертають увагу, зокрема, книга пам’яті Івано-Франківської міської Спілки ве­теранів Афганістану ,,Це потрібно не мертвим. Це потрібно живим”, підго­товлена Ольгою Слоньовською, збірка документальних нарисів “Шрам на серці” наших земляків з Калуша Богдана Тимківа і Володимира Сорохтея.

Прикарпатська правда. – 2010. – 20 лют. (№ 7)

МИТЬ БЕЗМЕЖНОЇ КРАСИ

М. Сорока

Є в традиціях народу світлий духовний пласт, що спочиває на самісінькому дні наших душ. Це – любов, щедрота серця та Богом даний талант. Це ті могутні стовпи, що тримають на собі душевну рівновагу, не даючи людині зломитися, впасти в бідах і негараздах. Як найцінніші реліквії вони пере­даються з покоління в по­дання, зберігаючись у сокровенних скарбничках наших душ.

Так і в роботах художника, нашого краянина Романа Іванишина, експозиція полотен якого виставлена в мистецькій залі обласної наукової бібліотеки ім. І. Франка. І читаєш, мов молитву, із них причащаєшся, як із цілющого джерела. На суд івано-франківців п. Роман виніс свою першу виставку художніх робіт: живописні картини, виконані олією, акварельні портрети, натюрморти, пейзажі, які віють теплими барва­ми, створюючи гарний настрій, доповнюючи атмосферу спокоєм, любов’ю.

Кажуть, справжній художник не малює картини, він зцілює свою душу, творить світ безмежної краси. І поки здатний зупинити цю мить – б’ється серце людини, тривожиться її душа. Які таємниці знають художники? Як вдається їм примусити вітер дзвеніти, квіти – ди­хати, людину – жити? На­певно, щоб усе це осягнути, треба знати і чути мову художника. А інакше й бути не може. Без цього усього картина – як німа споруда в безмежній пустелі.

Молодий талановитий ху­дожник запрошує в мандри на найпрекрасніші обрії: чарівні покутські краєвиди зі ста­ровинними спорудами, з яких віє таємничістю, загадко­вістю. Є у творчому доробку художника і духовні роботи. Дивишся на Романові роз­писи, і все більше переко­нуєшся, що все-таки є на світі та невидима сила, що керує рукою художника. Може, це той ангел, що бере за руку митця і допомагає виводити замальовки на ватмані, ство­рюючи за кожним помахом пензля дивовижну красу. І не треба шукати десь у лісах на Івана Купала цвіт папороті, достатньо лише глянути на розмай умілих рук художника і загорнути в долоньці ніжний цвіт щастя. В німій задумі спогляньмо на ці картини. Як добре і тихо стає на душі. Здається, серце виспівує мелодію щедроти і любові, дарованої одним порухом пензля.

Отож, на презентації вис­тавки Романа Іванишина, що відбулася не так давно в обласній бібліотеці, франківці та гості міста мали можливість не лише позна­йомитися з чудовими робо­тами художника, але й з ним поспілкуватися. Молодого митця вітали Мирослава Цюцьмаць – головний спе­ціаліст відділів культури і навчальних закладів управ­ління культури ОДА, Михайло Дейнега – директор облас­ного художнього музею, Воло­димир Сандюк – викладач Прикарпатського універси­тету, художниця Марія Корпанюк, Людмила Бабій – директор ОУНБ ім. І. Франка та інші фахівці й шанувальники мистецтва.

Зокрема, Михайло Дей­нега сказав, що в душі художника є внутрішня енергія, внутрішня боротьба кольору, енергія, яка виливається на полотно. Є в Романа напрацювання професійного рівня і треба йому виходити на ширшу аудиторію. Він запро­сив нашого краянина вис­тавити свої роботи в художньому музеї м. Івано-Фран­ківська. Знана ж на При­карпатті художниця Марія Корпанюк запросила нашого колегу на філіжанку кави до своєї знаменитої майстерні в обласному центрі, де обіцяла познайомити з відомими ху­дожниками Прикарпаття.

Людмила Бабій, висловила захоплення творчістю молодого митця, наголосила, що виставка діятиме доти, доки буде потреба в тому у відвідувачів, а їх відгуки схвальні, і виставкою цікавляться не тільки франківці, а й гості міста. Відрадно, що на презентації було багато молоді, яким, вочевидь, не байдуже мистецтво. Того дня лунала й пісня духовна та патріотична у виконанні молодих виконавців м. Городенки.

Покидаючи вже ввечері м. Івано-Франківськ, ми горді з того, що мистецтво городенківців таки полонило вибагливих франківчан.

Край. – 2009. – 20 берез. (№ 12). – С. 8

НАУКОВІ ЧИТАННЯ З ОЛЕГОМ АДАМЕНКОМ

В. Мельник

В Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. Франка відбулася творча зустріч із вченим, винахідни­ком, професором ІФНТУНГ, академіком Української нафтогазо­вої академії, дійсним членом- засновником Академії еколо­гічних наук України, доктором геолого-мінералогічних наук Олегом АДАМЕНКОМ.

Народився він на Чернігівщині. У Ленінграді закінчив гірничий інститут. Наукове сходження починав в польових геологічних партіях Західного Сибіру, Алтаю, Якутії, Казахстану. Очолював інститут географії АН Молдавської РСР. Особливо проявив себе в Івано-Франківському інституті нафти і газу. Створив кафедру теоретичних основ геології, а згодом і кафедру екології, де й нині працює.

Олег Максимович очолює наукову школу ,,Раціонального використання і захисту природи”. Він є членом п’яти редколегій науково-технічних видань. Своєю плідною науковою ді­яльністю авторитет­ний вчений здобув міжнародне визнан­ня, його обрано віце-президентом підкомісії з геоархеології палеоліту Міжнародного союзу з вивчення четвертинного періоду.

Нині професор О. Адаменко передає свій багатий науково-практичний і педагогічний досвід, в тому числі і вина­хідницькі навички, своїм учням – док­торантам, аспірантам, студентам. Олег Максимович відповів на численні запи­тання журналістів, своїх учнів і колег, прихильників. Йому було вручено квіти, висловлено вдячність за його вагомий науковий доробок.

Галичина. – 2009. – 24 берез. ( № 44)

„У РОЛЯХ МОЯ БІОГРАФІЯ”

В. Мельник

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка від­булися зустріч із народною артисткою України, співачкою, завідувачкою кафедри театрального мистецтва, професором Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Христиною ФІЦАЛОВИЧ і презентація книжки про неї ,,У ролях моя біографія…”. Слово про Христину Павлівну мала Віолетта Дутчак. Вона й упорядкувала книжку, в якій зібрано десятки фотографій, рецензій і нарисів про актри­су, які друкувалися на сторінках газет і журналів, роздуми героїні книжки про творчість, театр.

- Книжка вийшла як театраль­на вистава, – поділилася пані Ві­олетта. – Я старалася розгадати таїну творчості Христини Фіцалович.

Народилася актриса в Калуші. Перші випробування на сцені прой­шли у школі. Брала участь в облас­них і республіканських оглядах ху­дожньої самодіяльності, навчалася в музичному училищі ім. Дениса Сі­чинського, в Івано-Франківському пе­дагогічному інституті. Працювала солісткою обласної філармонії, по­над 30 років була актрисою облас­ного музично-драматичного театру. Її акторський репертуар включає безліч цікавих ролей. На сцені вда­ло грала героїчні, драматичні і ко­медійні ролі, змушуючи глядачів і щиро співпереживати, і сміятись.

Уже сім років Христина Павлів­на завідує кафедрою театрального мистецтва в Інституті мистецтв. Зерна істини засіває в душах своїх учнів, а її життєтворча енергія примушує кожного з нас захоплювати­ся її покликанням – служити театру.

Перед присутніми виступали колеги Христини Фіцалович, співали й зіграли театральні сценки її вихо­ванці. Педагогу і відомій актрисі дарували квіти, теплі слова вдяч­ності.

Галичина. – 2009. – 7 квіт. (№52). – С. 8

ВСЕ Ж ТАКИ КНИГА

Т. Щуровська – учениця 11 класу СЗШ № 11

ВІДДІЛ ЛІТЕРАТУРИ іноземними мова­ми Івано-Франківської обласної універ­сальної бібліотеки імені Івана Франка роз­почав акцію під назвою ,,Раритетні книги – бібліотеці”. На цю пропозицію першим відгукнувся заслужений журналіст Украї­ни Роман Фабрика. Він подарував бібліо­теці 60 книг англійською мовою та 4 ра­ритетних видання, які датуються кінцем 19 століття. Зокрема, з англомовної серії “Світова класика: поезії лорда Альфреда Теннісона” та ілюстроване видання тво­ру Чарльза Діккенса ,,Життя та пригоди Мартіна Чезлвіта”, яке є синтезом гра­фічного мистецтва та поліграфічної техніки. Обидві книги 1868 року видання.

Як зазначила завідувачка відділу іно­земної літератури Людмила Жирик, кни­ги й справді вражають чудовими графіч­ними ілюстраціями. На виставці, розгор­нутій в читальній залі бібліотеки, привер­тають увагу цікаві наукові видання з гео­логії та геодезії, енциклопедії, туристичні атласи, географічні книги, краєзнавчі ма­теріали про Канаду, Тасманію, Норвегію, Велику Британію, Мальту. Представлено також цикл дитячих англомовних книг, дидактичні матеріали з англійської мови. А ще твори Шекспіра, Стівенсона та інших письменників.

Цікаво те, що свого часу журналіст вже передав значну кількість художньої та пуб­ліцистичної літератури Західноукраїнсь­кому економіко-правничому університе­ту та 100 дитячих книг до бібліотечного фонду СЗШ № 11.

Приємно, що ініціати­ву Романа Фабрики підтримують. Нещо­давно бібліотеці подарували ще 13 книг, виданих польською мовою.

Як розповіла пані Людмила, чисель­ність літератури у відділі іноземних мов сягає 72 тисяч книг, з яких 50 тисяч – власне книги, решта – періодичні видан­ня. В наявності література багатьма мо­вами світу. Найбільше – англійською та польською. Користувачі не тільки мають доступ до світової літератури, а й за ба­жанням можуть пройти мовну практику, спілкую­чись англійською з волонтерами Корпусу миру на щотижневих засіданнях під назвою ,,Вікно в Америку”. 3 розповіді Людмили Жирик я довіда­лась багато цікавого про американські бібліотеки, бо свого часу вона побувала у США за програмою обміну. Виявляється, що при кожній є організація ,,Друзі бібліотеки”, яка займається виготовленням су­венірів та різноманітних дрібничок у підтримку закладу. Дізналася також про найсучаснішу бібліотеку світу, що у місті Сіетл, штат Вашингтон. Із США Людмила Іванівна привезла книжечки, які поповни­ли фонд рідної бібліотеки.

Світ молоді. – 2009. – 16 квіт. (№ 15)

БІОГРАФІЯ У РОЛЯХ

Л. Зоріна

Про життя народної артист­ки України Христини Фіцалович, по вінця заповнене роботою, вийшла книжка ,,У ролях моя біографія”.

Унікальність цієї книги, що побачила світ у видавництві ,.Го­стинець” (ПП Ігор Третяк) поля­гає в тому, що це не тільки нау­ково-популярне видання, не тільки сторінки біографії народ­ної артистки, професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, а також аналітичне досліджен­ня музично-театрального життя Прикарпаття й України в по­воєнний час і роль у ньому та сходження до народного виз­нання дівчини з багатодітної сім’ї, випускниці калуської шко­ли № 1 Христини Кембай.

Автор та упорядник книги – кандидат мистецтвознавства, доцент Прикарпатського націо­нального університету ім. В. Стефаника, знана як автор багатьох творів і книг, виконавець і знавець бандурного мистецтва Віолетта Дутчак – зробила добру справу, підготувавши матеріали про непересічну постать у мистецькому й пе­дагогічному житті краю та довівши справу до видання, яке стало чудо­вим подарунком як для самої Хрис­тини Павлівни, її родини, багатьох шанувальників актриси й улюблено­го педагога, так і для студентів усіх поколінь. Саме з цієї книжки кожен може почерпнути багато цікавого, поринути в романтичну подорож, милуючись світлинами з театрального життя багатогранної особис­тості, володарки мелодійного сопрано, характерної актриси.

Презентація книжки відбулась у мистецькій залі обласної наукової універсальної бібліоте­ки ім. І. Франка, де директор бібліо­теки представила як авторку, так і героїню видання. Поціновувачами таланту Христини Павлівни є люди поважного віку і різних сфер діяль­ності: колеги по театральному цеху, режисери, зокрема, народний ар­тист України Володимир Нестерен­ко; театрознавець, професор Степан Хороб; директор інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника про­фесор Анатолій Грицан; доцент Ганна Карась, Петро Арсенич, а та­кож молодь і студенти, які мають за щастя не тільки спілкуватись і навча­тись у такого майстра сцени, сло­ва, володарки голосу, але й гортати її життя, вчитуючись у кожну фразу книги. Книги, в якій зібрані спогади, поданий перелік акторських ролей народної артистки України, вокаль­ний репертуар, перелік сценаріїв до урочистих та святкових концертів, основних публікацій як Христини Фіцалович, так і про неї.

Тож завітайте до бібліотеки і зробіть собі свято для душі, поринь­те в спогади і порадійте разом з ав­торами та головним меценатом – ректором ПНУ ім. В. Стефаника, ака­деміком Богданом Остафійчуком.

Галицька Просвіта. – 2009. – 17 квіт. (№16). – С. 4

ВЕЛИКОДНЯ ПАЛІТРА В КНИЖКОВОМУ ХРАМІ

О. Мончук

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Івана Франка відкрилась експозиція творів декоративно-ужиткового мистецтва ,,Великодня палітра”, яка пре­зентує писанки та декоративні тарелі з приватної колекції Дмитра МОХОРУКА зі Снятина.

Дмитро Мохорук належить до відомих покутських істориків, краєзнавців, етнографів і фоль­клористів. Він також є автором роману про долю галицької інтелігенції початку XX сторіччя ,,Тяж­кий хрест” та семитомної історії рідного села Топорівців, презентація якої відбудеться незабаром теж у бібліотеці.

Виставка вражає різноманіттям як писанок, так і мальованих декоративних тарелів. На показ краєзнавець привіз більше 60 тарелів та понад 500 писанок, і це лише частина того, що має в своїх колекціонерських фон­дах Д. Мохорук, адже збирає старожитності вже 15 років. ,,Перші писанки почав збирати, коли ще моя мама писала. Близько 90 писанок написала дружина, на жаль, не всі збереглися. А потім я захопився цією справою і почав збирати їх з тих сіл, де працював… В основному ці тарелі були виго­товлені ще за Австрії. Ззаду вони мають дірочки, тому слу­гували прикрасами інтер’єрів. А коли приходили гості, особливо на храмове свято чи весілля, їх знімали, засипали в них страви і вгощалися. Потім мили і зно­ву розвішували на стіни”, – роз­повідає Дмитро Мохорук.

,,Великодня палітра” – це пер­ша виставка цього краєзнавця зі Снятина, яка вражає своєю самобутністю та багатогранністю, адже на ній представлено розписані яйця з різних регіонів. Розглядаю­чи писанковий розпис, бачимо красу народного мистец­тва та навіть душу кожної писанкарки, яка вкладала в малюнок свою фантазію, своє бачення Великодня. Найстаріша писанка експозиції має 17 років, з неї й почалась колекція. Окрім звичних, є кілька писанок, вимальованих на страусиних яйцях. Своїми враженнями від вис­тавки поділився краєзнавець Теофіл Виноградник: ,,На цій вис­тавці я навіть упізнав писанки з Русова, які нагадали мені моє дитинство, а також два тарелі, що колись були і в нас вдома”.

Галичина. – 2009. – 23 квіт.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГ КРАЄЗНАВЦЯ З ПОКУТТЯ

О. Єгрешій

22 квітня 2009 р. в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка відбулася презентація книг краєзнавця, члена Національної спілки журналістів Укра­їни, члена Всеукраїнської спілки краєзнавців, лауреата літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини Дмитра Мохорука.

Ідеться про дві авторські роботи – семитомне ви­дання ,,Село моє Топорівці: історико-краєзнавчий та ет­нографічний нарис” та чотиритомне видання ,,Тяжкий хрест”, яке за жанром можна віднести до художньо-краєзнавчого роману-хроніки.

Перше видання, як уже зазначалося, складаєть­ся зі семи томів. Перший том – ,,Село моє Топорівці” є історико-краєзнавчим нарисом цього населеного пунк­ту від найдавніших часів до 1880-х рр. Зазначимо, що за визнанням самого Дмитра Мохорука цей том книги є найбільш представницьким у архівному плані. Викорис­тано, зокрема, неопубліковані документи Центрального державного історичного архіву України у Львові. Причо­му робота з першоджерелами цього періоду вимагала у автора знань німецької та польської мов, потребува­ла доскіпливого і уважного прочитання автором старих документів, написаних зазвичай від руки, або ж некаліграфічним почерком. Новаторство Д. Мохорука полягає в тому, ще він мусив стати „першопроходцем” цієї теми, бо раніше над цією проблемою ніхто серйозне не пра­цював. З огляду на це, внесок краєзнавця полягає у використанні та залученні до вжитку ряду нових фактів з історії села Топорівці. Додамо, що перший том книги вийшов друком 2005 року в Снятині.

Другий том книги “Село моє Топорівці” змальовує історію села з 1880-х рр. до 1939 року. Більшість доку­ментів, на які опирається автор, містяться в Державному історичному архіві Івано-Франківської області. Окрім документів польських органів влади, використано, що по­зитивно, періодичну пресу міжвоєння, шематизми. Пе­ред автором у цьому томі постало непросте завдання – збагнути і розкрити складну динаміку історії села в ,,австрійський”, ,,польський” періоди, період Першої сві­тової війни та добу ЗУНРу. Важливо, що дослідник, пра­цюючи над цим томом, не нехтував здобутками та напрацюваннями інших краєзнавців та українських істори­ків, що тією чи іншою мірою торкалися зазначеної про­блематики. Цей том вийшов друком у Косові 2006 року,

Третій том книги цілком присвячений персоналіям, що внесли свою лепту в розвиток села, прослави­ли Топорівці. Книга містить 150 імен різних історичних епох. Цей том справляє враження своєрідного «персоналістичного» показника, де в концентрованій фор­мі пропонується різнорідна інформація (біографічна до­відка, особливість діяльності, роль того чи іншого дія­ча в громадсько-політичному та культурно-просвітньому житті села, різноманітна статистична інформація тощо). Відчувається, що автор провів широку пошукову роботу, намагався врахувати життєву спадщину людей, що тою чи іншою мірою прославили село, керувався думкою ,,не забути б нікого”. До активу автора віднесемо також об’єктивізм та нетенденційність при оцінках подій та діяльності персоналій. Третій том книги Д. Мохорука поба­чив світ також у Косові 2006 року.

Один з найбільших за обсягом – четвертий том при­свячений історії села в умовах Другої світової війни, ра­дянської доби та періоду державної незалежності Украї­ни. Історичні першоджерела цього розділу дещо різняться. Автор використав неопубліковані матеріали ДАІФО, періодику ,,радянської” доби, зокрема періоду ,,горбачовської перебудови”. Залучено до книги також особли­вий вид першоджерел – спогади очевидців подій. Пози­тивно, що Д. Мохорук зібрав свідчення старожилів села про депортації мешканців радянського періоду, тра­гедії жителів села в умовах радянсько-німецької війни, репресії щодо греко-католицької церкви. Ці першодже­рела особливо цінні, бо здатні ніби „зсередини” погля­нути на епоху, збагнути долі конкретних людей. Додамо, що четвертий розділ книги вийшов друком 2007 року.

П’ятий і шостий томи виявилися цілком тематични­ми – вони присвячені відповідно фольклорному і етно­графічному образам села. Особливістю цих розділів є їхня широка ілюстративність. Д. Мохорук, що особливо важливо, не просто подав фактичний матеріал, а й за­пропонував цікаві фотоілюстрації, частина з яких є мало відомими для широкого кола читачів. Високий рівень цих розділів підтвердив знаний етнограф в Україні, кан­дидат історичних наук, доцент кафедри етнології Ми­хайло Ілліч Паньків. Він підкреслив, що доробок Д. Мохорука – це значний внесок у розвиток історичного краєзнавства, в розробки вітчизняних етнографів.

Доволі оригінальним за назвою та за постанов­кою проблеми виявилась остання, сьома книга, яку на­звано «Село повертається у майбутнє». У цьому томі Д. Мохорук окреслив майбутнє, села, певною мірою ви­значив коло проблем, що постають перед сучасним сус­пільством, в тому числі і перед жителями села Топорівці. Хронологічні рамки цієї, сьомої книги – 2000-2008 рр. У ній підкреслюється, що сучасному поколінню варто вчи­тися у предків, зокрема патріотизму. Цілком погоджує­мося з автором, що в сучасних умовах не варто руйнувати архетипи, посягати на традиції людей минулого.

Більше того, працюючи над історією села Д.Мохорук, за його словами, „відчув, що здатний на щось більше”. Тоді в уяві краєзнавця постали постаті українських патріотів – письменників, художників, ком­позиторів, громадсько-політичних діячів, а також їхніх родин. І, незважаючи на те, що один із томів уже має персоналістичний характер, автор вирішив написати ще одну книгу – оригінальне чотиритомне видання своєрід­ного художньо-краєзнавчого роману-хроніки, яке отри­мало назву „Тяжкий хрест”. Зі сторінок видання постає історія життя, щирих людських взаємин, побуту родин Гамораків, Стефаників, Стрийських, Кобринських, Мартовичів, Даниловичів, Озаркевичів, Калиновських та ін.

Зазначимо, що презентація книг Д. Мохорука зібра­ла в обласній універсальній бібліотеці імені І. Франка багатьох відомих на Прикарпатті істориків-краєзнавців, етнографів, громадських діячів, серед яких П. Арсенич, Б. Гаврилів, М. Головатий, згаданий уже вище М. Пань­ків та ін. Голова обласної організації Національної спіл­ки краєзнавців України, заслужений працівник культури України, кандидат історичних наук, доцент кафедри іс­торії України Прикарпатського національного універси­тету імені В. Стефаника Б. Гаврилів назвав презентацію книг Д. Мохорука «небуденною подією в історії облас­ної Спілки краєзнавців». Учений зазначив, що доробок Д. Мохорука за об’ємом немає собі рівних на Прикарпатті і засвідчує «титанічні зусилля» автора дати правди­ву історію життя та діяльності своїх односельчан упро­довж кількох століть. Доцент Б. Гаврилів слушно заува­жив, що видання Д. Мохорука підтверджує думку окре­мих науковців про те, що найкраще може бути написана книга з історії села саме місцевими жителями, навіть тоді, коли вони не є насправді фаховими істориками. Він підсумував, що «діяльність автора залишить у людських серцях добрий слід і стане прикладом для написання нових історій міст і сіл Прикарпатського краю» та висло­вив побажання створити музей села Топорівці.

Краєзнавець Прикарпаття. – 2009. – № 3. – С. 65-66

КРАЄЗНАВЧИЙ АКЦЕНТ

Л. Бабій – директор ОУНБ ім. Івана Франка.

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка 23 квітня відкрила з нагоди Всесвітнього дня книги і авторського права розгорнуту книжково-ілюстративну виставку ,,Нова краєзнавча книга-2008″, яка представляє нові надходження з її фондів.

У розділі ,,Історія” представлено видання, присвячені історії нашого краю від найдавніших часів і до сьогодення, зокрема книги серії ,.Моє місто” видавництва «Лілея-НВ», а також книги про С. Бандеру, Р. Шухевича, М. Твердохліба, К. Осьмака та багатьох борців-патріотів.

У розділі «Економіка, наука, полі­тика» експонуються краєзнавчі видан­ня про сучасний соціально-економіч­ний стан Івано-Франківщини, книги прикарпатських науковців з різних галузей знань: праці В. Кононенка, Н. Мафтин, Т. Завгородньої, М. Габорака, М. Голянич, М. Лесюка.

Знавці і справжні шанувальники мистецтва зможуть отримати інтелектуальну насолоду від книг, фотоаль­бомів, представлених у розділі ,,Мистецтво”: В. Луканя ,,Вибрані статті по мистецтву”, М. Аронця „Денис-Лев Іванцев”, Л. Мельника ,,Емілія Бережницька”, В. Дутчак ,,Христина Фіцалович: ,,У ролях моя біографія… “. Зачаровує розмаїттям поетичних та прозових творів місцевих авторів розділ ,,Художня література”: шести­томне видання Ю. Андруховича, видання В. Бабія, Я. Ткачівського, Н. Чира, Г. Петросаняк, Я. Гояна, М. Ткачівської, О. Яхневич та бага­тьох інших.

Виставку доповнюють краєзнавчі бібліографічні покажчики, каталоги, інформаційні бюлетені, які підготува­ли працівники обласної бібліотеки.

Галичина. – 2009. – 28 квіт. (№ 6)

ДЯКА МАЛІЙ БАТЬКІВЩИНІ

Л. Сливчук – голова топорівського осередку Товариства „Просвіта” ім. Т. Шевченка

Криниця при дорозі край села
І журавель, похилений над нею.
Хоч би куди дорога завела –
Думки мої із рідною землею.
Бо тут мій дім і тут моя рідня,
І тут священні предківські могили.
Душа моя не прожила б і дня
Без тих країв, які мене зростили.

Саме цими чудовими сло­вами Миколи Луківа так пое­тично розпочала зустріч ведуча Ольга Черепович – завідувачка відділу крає­знавчої літератури обласної книгозбірні. На зустрічі були відомі вчені й краєзнавці Прикарпаття, студентська молоді., гості з Топорівців і Снятина. А ще в читальному залі бібліотеки була розгор­нута виставка писанок і роз­писаних старовинних тарелів з особистої колекції Дмитра Івановича. Ведуча зустрічі зазначила у вступному слові, що автор не вважає себе професійним літератором і журналістом і, незважаючи на те, що майже всю свою тру­дову діяльність провів на Снятинщині – від головного зоотехніка колгоспу до ди­ректора племптахорадгоспу, взявся за написання книги нарисів та есеїв про рідні Топорівці.

Дмитро Мохорук, якому відтак було надано слово, серед іншого зазначив, що його робота над історією села розпочалася ще в шкільному віці із записів спогадів ста­рожилів. А вже пізніше, пра­цюючи безпосередньо над літописом Топорівців, відчув, що здатний на щось більше. Тоді в його уяві постали постаті українських велетів духу – письменників, ху­дожників, композиторів, гро­мадсько-політичних діячів, їхніх родин. Таким чином народилась ще одна книга – чотиритомне видання своє­рідного художньо-краєзнавчого роману-хроніки «Тяжкий хрест», зі сторінок якого постає історія життя, щирих людських взаємин, побуту родин Гамораків, Стефаників, Стрийських, Кобринських, Мартовичів, Даниловичів, Озаркевичів, Калиновських, Окуневських, Трильовських. Виступаючі – Богдан Гаврилів, голова обласної організації Національної спіл­ки краєзнавців України, Ми­хайло Паньків – доцент ка­федри етнології та етнографії Прикарпатського національ­ного університету ім. В. Стефаника, Михайло Косило – директор обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, Ярослав Ткачівський – відповідальний секретар об­ласної організації Національ­ної спілки письменників України зазначили, що автор здійснив величезну роботу. Як же треба любити свій рідний край, свою малу бать­ківщину, щоб протягом бага­тьох років життя по крупинці збирати матеріал про рідне село, записувати розповіді старожилів, копатися в численних архівних документах, самому думати, впорядко­вувати написане, щоб зали­шити в людських серцях доб­рий слід і гарну пам’ять. І ця воістину титанічна праця людини з чесною позицією увінчалася успіхом.

У продовження цієї думки делегація зі Снятинщини в складі Ярослава Романюка – радника-консультанта голови районної ради, Руслани Кіреєвої – директора літера­турно-меморіального музею Марка Черемшини, Марії Косменко – директора лі­тературно-меморіального музею Василя Стефаника відзначила, що в семитомному дослідженні „Село моє Топорівці”, на підставі відомих і маловідомих фактів, архівних документів, розповідей дов­голітніх мешканців села, інших історичних джерел детально висвітлена складна і маловивчена історія покутського села. Завершив автор цю працю про рідний край післямовою „Село повертається в майбутнє” з вельми ори­гінальною філософською наз­вою і філософськими питан­нями.

Присутнім на святі дару­вав старовинні пісні, які знай­шли місце в книзі Дмитра Івановича, квартет із Топо­рівців у складі Мирослави та Василя Кіф’юків, Степана Поповича і автора цих но­таток, які приємно вразили своїм піснеспівом, виконавши ряд великодніх, ліричних („Отча хата”, „Світить місяць”) та духовних пісень, вітаючи від усієї топорівської громади свого односельця зі світлим празником Божого Воскресіння та бажаючи йому творчої наснаги, довгих літ життя на славу Топорівцям, рідному Покуттю і всьому Прикарпатському краю.

Ми раді, що наша топорівська земля народила лю­дину, завдяки якій ми глибше пізнали своє коріння і завдяки якій про наше славне село тепер знає вся Україна, адже аналогів семитомному історико-краєзнавчому та етнографічному нарисові „Село моє Топорівці” в нашому краєзнавстві та літературі немає.

Отож, ви – топорівський геній, Дмитре Івановичу! За що вам низький уклін від усієї топорівської громади. З роси і води вам, щастя, здоров’я. Божого благословення на многії і благії літа!

Край. – 2009. – 8 трав. (№9). – С. 5

ПОЛЬСЬКІ БІБЛІОТЕКАРІ – НА УГРИНІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Г. Когут

З 4 по 8 травня на Івано-Франківщині перебу­вала делегація бібліотеч­них працівників з польсь­кого міста Ополє: ди­ректор воєводської біб­ліотеки публічної в м. Ополє Тадеуш Хробак, спеціаліст відділу адмі­ністрації бібліотеки Єва Нізьол, керівник довідково-інформаційного відділу Анна Слівінська, співробітник технічного відділу Тадеуш Зарванський. Польські бібліоте­карі вивчали досвід своїх прикарпатських колег, і ділилися своїми напрацюваннями з реалізації проекту щодо інформати­зації бібліотечних установ воєводства, який здійснюється за сприянням фонду Гейтса.

У вівторок, 5 травня, польська делегація відвідала Калущину, зокрема Народний дім м. Калуша, музей Степана Бандери в Старому Угринові, Народний дім і бібліотеку у Се­редньому Угринові.

У поїздці по Калущині, як і по інших районах нашої області, польських колег супро­воджувала директор Івано-Франківської обласної універ­сальної наукової бібліотеки ім. І. Франка Людмила Васи­лівна Бабій. Ці дві бібліотеки вже тривалий час плідно співпрацюють, здійснюють обмін літературою, архівними мате­ріалами, а також книгами з мовознавства. На думку представників обох сторін, все це допомагає українцям та по­лякам краще пізнати одне одного, більше дізнатись про історію та сьогодення сусідньої країни. Як відзначив Тадеуш Хробак: ,,Сьогодні по­ляки та українці кожного дня, кожною справою, кожним словом виписують нові сторінки в історії українського і поль­ського народів. У нашій історії було різне. Але ми дуже доро­жимо всім тим добрим, що нині є у наших стосунках, і завдання бібліотек – всіляко цьому сприяти, пропагуючи об’єктивну інформацію”. Тадеуш Хробак відзначив, що співпраця з українськими колегами є взаємно корисною. Адже пе­ред бібліотеками і Польщі, і України – однакові завдання і подібні проблеми. ,.Такі зустрічі необхідні, – переконана директор обласної наукової бібліотеки Людмила Бабій. – Вони до­помагають розширити світогляд, вивчити досвід з інфор­маційного забезпечення біб­ліотек у сусідній державі. Ми сподіваємося на довготривалу співпрацю”. До речі, обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка – одна з провідних інформаційних і культурно-просвітницьких установ Прикарпаття. Докумен­тально-інформаційні ресурси бібліотеки сьогодні складають близько півмільйона видань. І щорічно її послугами користується понад 20 тис. читачів. Приблизно такою ж за обсягом і книжкового фонду, і кількістю користувачів є і воєводська бібліотека публічна в Ополє. У музеї Степана Бандери у Старому Угринові польська делегація оглянула експонати, із зацікавленістю вислухала розповідь про долю родини Степана Бандери і самого Провідника. Потім польські бібліотекарі відвідали культурні осередки віддаленого села – Народний дім, бібліотеку і музейну кімнату імені родини Марчаків у Середньому Угринові. Тут їх зі щедрим українським короваєм і величальною піснею для го­стей зустріли місцеві працівники культури та учасники на­родного аматорського фольк­лорного колективу. Про історію села, його славних уродженців, зібрані в музейній кімнаті ім. родини Марчаків експонати, сьогодення Угриновів розповів польській делегації Середньоугринівський сільський голова Тарас Федорів і по­дарував директору воєводсь­кої бібліотеки публічної м. Опо­лє власну книжку про Степана Бандеру. Тадеуш Хробак, у свою чергу, вручив Тарасові Федоріву і начальнику відділу культури РДА Тетяні Молдавчук книжки, які видруковані у видавництві, що діє при біб­ліотеці, і подякував за теплий прийом на калуській землі. Те­тяна Молдавчук висловила сподівання, що цей контакт з польськими представниками культурної ниви матиме в май­бутньому продовження і доб­рий результат. З Калущини маршрут польської делегації проліг на Рожнятівщину, на­ступного дня – на Снятинщину та інші райони При­карпаття.

Вісті Калущини. – 2009. – 8 трав. (№ 18). – С. 6

ТРИМАЙ МЕНЕ, ТРИМАЙ…

Л. Зоріна

У видавництві ,,Лілея-НВ” щойно вийшла друком книжка вже досить відомої авторки романів та віршів Марії Ткачівської. Саме роман .,Тримай мене, ковзанко” став переможцем у конкурсі ,.Коронація слова-2007″. Тепер цей роман як один із жіночих романів прийшов до широкого загалу. І, судячи з виступів і вражень усіх тих, хто був на презентації в обласній науковій бібліотеці ім. І. Франка, книжка користується популярністю, пере­дається з рук до рук. Адже це роман про кохання і зраду, про життя українок на рідній землі й на заробітках за кор­доном, а ще тут багато філософських роздумів і лірич­них відступів. Читається він швидко й легко, та довго три­мається в голові й спонукає до роздумів і висновків. Як сказала ведуча презентації, знана письменниця, профе­сор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ольга Слоньовська, Марія Ткачівська у своїй книзі розкриває три головні парадигми: жінка як явище, заробітчанство як явище, доброта як одвічна категорія, а найголовніше – у творчості авторки є свій яскраво виражений стиль, і він цікавий.

Сама Марія Романівна на презентації була збентеже­на й сором’язливо зворушена, адже кожен допитувався, звідки у цієї чарівної успішної жінки така обізнаність із життям заробітчанок, таке знання характерів італійських патронок і терзання душі й розуму на ковзких дорогах життя. Звичайно, роман не біографічний, але відображає життя емігрантів, бо не раз авторці сповідались знайомі й товаришки, які приїздили надихатись рідного повітря, виплакатись у жилетку – й летіли знов туди, де можна за­робити гроші, щоб підтримати родину й самих себе. Так, заробітчанство зродилось не сьогодні, але такої масш­табності, як сьогодні, воно не мало раніше, хоча болю­чим було завжди. Саме тому п. Марія своїм героїням бо­дай придумує трохи щастя жіночого й людського.

Книжка пішла в люди, в рукописах – ще дві, в задумах же значно більше, і попит є, тож можемо тільки сподіва­тись, що видавництва будуть зацікавлені у задоволенні потреб тих, що прагнуть читати свої, українські, жіночі романи. Хай буде так!

Галицька Просвіта. – 2009. – 4 черв. (№ 20). – С. 4

УКРАЇНЦІ В АРГЕНТИНІ

Л. Худик

Унікальне нове видання представлене до премії ім. Гординського. „Логічний аспект” – такою красномовною, унікаль­ною, єдиною в історіографії монографією поповнився книж­ковий світ. А в обласній науковій універсальній бібліотеці ім. І. Франка відбулася презен­тація і зустріч з автором – кан­дидатом історичних наук, зна­ним науковцем Інституту наро­дознавства Національної ака­демії наук України Оксаною Сапеляк.

Презентуючи книгу, прорек­тор із зовнішніх зв’язків При­карпатського національного університету ім. В. Стефаника, професор Ігор Цепенда наго­лосив, що такого глибокого до­слідження української діаспори в Арґентині й збереженої впро­довж чотирьох поколінь укра­їнської культури ще не робив ніхто. Адже пані Оксана, завдя­чуючи добрим меценатам, а також голові Івано-Франківсь­кої обласної ради Ігореві Олій­нику та за сприяння директора департаменту зовнішніх зв’яз­ків з Аргентиною Олександра Никоненка, завдяки підтримці голови обласного відділення партії „Собор” п. Олександри Мечевої змогла досліджувати історичні документи, спосте­рігати за життям аргентинських українців, перебуваючи в цій країні, й зібрала унікальний матеріал, описаний у згаданій мо­нографії. Тепер він став доступ­ний усім, хто хоче більше дізна­тись про життя українців в Ар­ґентині і про Арґєнтину й арґєн-тинців, які прийняли на роботу й дали землю українським заро­бітчанам у скрутні часи.

Більша увага в дослідженні звернена на українців, які приїхали з Тлумаччини і Городенківщини, але в Арґентині проживає 5 ти­сяч українців – вихідців із Чернігі­вщини. Взагалі в структурі насе­лення цієї країни вихідці з України займають вагому частку, й вони ведуть підприємницьку діяльність, займаються сільським господар­ством, реалізують себе в культурі та освіті.

Розповідь авторки була ціка­вою, пізнавальною, адже ця моно­графія є, можна сказати, підручни­ком для студентів, джерелом для написання рефератів, а для нау­ковців – це схема для досліджен­ня діаспори в інших державах, адже нашого цвіту – по всьому світу.

Доповненням до презентова­ної книжки була й виставка фо­тографій рідних берегів родини Тривс із Ходорова, члени якої три­валий час проживали в Арґентині, там у них народилися діти, внуки. У сприятливий же час вони повер­нулись на Україну. Пані Олександ­ра Мечева, яка там народилась, розповіла про життя в Арґентині й про адаптацію репатріантів на Україні.

Цікавим був виступ Ганни Ка­рась, яка поділилася тим, що уні­кальний рукопис концерту В. Барвінського, який вважався втраче­ним, віднайдений саме в Арґентині завдяки о. Северину Супруну. Вона також зазначила, що культурний спадок українців розсіяний по всій землі.

Книга вийшла на часі, а в автор­ки вже готова до друку нова, в за­думах же зріє ще не одна. Тож усі, що були в обласній науковій уні­версальній бібліотеці ім. І. Фран­ка, побажали п. Оксані Сапеляк багатих творчих ужинків і спон­сорів, які б профінансували видан­ня її книжок.

Галицька Просвіта. – 2009. – 18 черв. (№ 22). – С. 4

В’ЯЗЕНЬ НА БУКВУ „ЗЕТ”

Т. Довгань

Презентація книги спогадів колишнього упівця, а нині голови Всеукраїнського братства ОУН-УПА Михайла Зеленчука „В’язень на букву „ЗЕТ” відбулася в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Івана Франка.

Відкриваючи її, відомий краєзнавець Петро Арсенич нагадав, що автор Михайло Зеленчук народився в селі Зеленій на Надвірнянщині, він учасник національно-визвольних змагань – ро­йовий УПА у 1945 році, чотовий і бунчужний у курені «Бескид» тактичного відділу 22, а в 1947-1949 рр. – коман­дир чоти особливого призначення. З 1952 року – хорунжий УПА. Арешто­ваний енкаведистами у 1955-му, був за­суджений до розстрілу, котрий через три з половиною місяці замінили на 25 років сталінських концтаборів, в яких провів 16 років і сім місяців…

Краєзнавець і дослідник історії Василь Гук наголосив, що книга вели­кою мірою розкриває душевні пере­живання автора, вона помережена не лише спогадами про тюремні випробування, а й містить унікальні етнографічні записи, що розкривають оригінальні звичаї і побут гуцулів. Зрозуміло, що автор веде читача насамперед стежками випро­бувань, які випали на його долю.

А вона звела Михайла Зеленчука у мордовських таборах з відомими і цікавими людьми – композитором Ва­силем Барвінським, священиком Дени­сом Лукашевичем, якого заарештува­ли за спровокованою справою у вбив­стві Я. Галана. Дізнаємося ми і про долю побратимів по збройній боротьбі Ярослава Обрубанського, Дмитра Верхоляка та багатьох інших. Про це зі щемом у серці говорив сам Михайло Зеленчук, дякуючи всім за вітання і квіти, з надією, що нові покоління роз­будують сильну Україну, в якій вже ніхто не повторить його долі.

Галичина. – 2009. – 2 черв. (№ 79). – С. 5

ПРО ТАТА КРАПА, МАМУ КРАПЛЮ, І ДІТЕЙ – КРАПЛИКА ТА КРАПЛИНКУ

О. Драбчук

Це – водяна сімейка. На сімейному фото вони виглядають так: тато, як огірочок, мама, як помідорка, діти, як грушенята. І вона схожа на мільйо­ни інших водяних сімей. Усі – великі мандрівники. Де тільки не побували! У морі синьому й у небі голубому, в печері хо­лодній і в підземному царстві темному, на полях пшеничних, у струмках дзюркотливих… Скільки цікавого знають краплинки!..

І про них – розповідь відо­мої дитячої письменниці, нашої землячки Віри Багірової у кни­жечці ,,Жива вода”, до речі, вже вісімнадцятій за кількістю.

Чесно кажучи, я з великою цікавістю її прочитала, і мене не розчарувало жодне опові­даннячко. Навпаки, як просто, доступно і водночас вишукано для дитячого сприйняття! До того ж, пані Віра писала, як фа­хівець, адже майже двадцять років пропрацювала інженером на очисних спорудах водокана­лу в Івано-Франківську.

Доцент педагогічних наук, професор Надія Луцан у перед­мові пише: ,.Самобутність поля­гає у поєднанні науково-досто­вірної інформації про різноманітні явища нашого оточен­ня (очистці відпрацьованої во­ди, роль краплинок у будові космічного корабля, описанні зовнішнього виду та функції представників мікросвіту) з ху­дожнім стилем оповідань”.

А ще у них минуле тісно пе­реплітається з теперішнім І майбутнім, вигадки – з реаль­ністю. Героями є колишні оп­ришки і теперішній дідусь, Щу­пачок і пані Ондатра, біле Латаття і квіти вортіцелли Конвалярії… Словом, багато-багато цікавого і пізнавального. По­вчального і доброго.

Бо розрахована на наймен­ших. У них пані Віра вірить най­більше, і вчить малих українців умінню відрізняти правду від кривди, і все зробити для того, щоб наша планета Земля була, у ,.блакитно-зеленій сукні, прикрашеній квітами, діамантови­ми перлами крапель роси й ту­ману, унікальністю візерунків сніжинок та пір’їнок хмар… “.

На презентації ,,Живої во­ди”, яка відбулась в обласній універсальній бібліотеці імені І. Франка (до речі, дуже пред­ставницькій, були присутні бібліотечні працівники всіх районів Прикарпаття), авторка зазначила, що коли ,,дитина на прикладі казки потоваришує з її героями, тоді по-іншому подивиться на світ і на себе в ньому”. Але треба дати їй це ,,підґрунтя краси”, через яке вона більше любитиме свій край, свою Вітчизну.

Знаково, що презентація відбувалася в Міжнародний день захисту дітей, як і те, що на ній був присутній заступник голови Всеукраїнського об’єднання ,,Свобода”, депутат Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич. Саме ця політична сила спричинилася до появи дитячої книжечки у світ (видавництво ,,Місто-НВ”).

- Усі говорять, що діти – наше майбутнє, що все найк­раще – дітям. Проте, не завж­ди у нас так є. Тому, щоб дер­жава була інакшою – треба інакшими зробити дітей. Кни­жечка ,,Жива вода” – це найк­ращий зразок виховання на чеснотах християнської мо­ралі, – сказав Олександр Сич.

Світ молоді. – 2009. – 4 черв. (№ 22)

ДО СУДАКА – НА НАВЧАННЯ

Л. Бабій - директор ОУНБ ім. І. Франка

16 років поспіль у Судаку (АР Крим) проходить між­народна конференція бібліотечних працівників у рамках заходів ІФЛА 2009 року. На цьогорічну поїхали й праців­ники Івано-Франківської обласної універсальної науко­вої бібліотеки ім. І. Франка. Це була їхня призова поїз­дка за успішну реалізацію грантового проекту ,,Вікно в Америку”, котрий впродовж п’яти років ефективно діє в цій бібліотеці. Наші бібліотекарі були серед півтори тисячі учасників із 30 країн світу.

Темою конференції була трансформація бібліотечних технологій та забезпечення відкритого доступу до інформації у правовому полі. Особливою популярністю під час конференції користувалися виступи американських спеціалістів про діяльність центрів „Вікно в Америку”, „Американські куточки”, співпрацю бібліотек-побратимів, органі­зацію програм за допомогою бази Рор Сultuге Universe, нових медіа тощо. Відрадно, що навіть у часи економічної кризи бібліотеки знаходять можливості зібратися й обговорити перспективні та прогресивні методи діяльності своїх закладів.

Галичина. – 2009. – 25 черв. – 1 лип. (№ 91-92). – С. 10

НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК – КНИГА

О. Мончук

Всеукраїнський день бібліотек обласна універсальна нау­кова бібліотека ім. Івана Франка відсвяткувала відкрит­тям книжкової виставки. На ній було представлено краєзнавчі, електронні, раритетні книги середини XIX сторіччя, видання обласної бібліотеки і рукописи місцевих письменників.

До обласної бібліотеки при­йшло чимало гостей: керівники області – голова облради Ігор Олійник, ОДА – Микола Палійчук, начальники управління культури ОДА Володимир Федорак, управління культури міськвикон­кому – Мирослав Петрик, пись­менники, художники, музиканти, співаки і всі, хто цінує книгу.

Ніхто з присутніх на святі не прийшов з порожніми руками, да­рували книги – традиційний по­дарунок, найкращий для бібліоте­ки, скарбниці мудрості. Подаро­ваних видань назбиралось чима­ло, лише з них уже можна робити окрему виставку.

Ігор Олійник обіцяв спрезентувати з власної книгозбірні 100 книг з україністики і зазначив: „Книга – це те, звідки починаєть­ся Україна. Вона сформувалася з Шевченком. З 1840 року з „Коб­заря”, який був в кожній українській родині. Навіть ті, які не зна­ли грамоти, не вміли читати, зна­ли його напам’ять”.

Микола Палійчук подарував книгу „Прикарпаття: спадщина ві­ків”.

Голова „Просвіти” Петро Арсенич поповнив рукописні фонди бібліотеки, подарував 100 рукописних матеріалів – власних та інших відомих людей краю. Окрім слова, на святі була при­сутня і музика, грав дует акордеоністів „Концертіно”, Михайло Кривень заспівав „Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”

Галичина. – 2009. – 3 жовт. (№ 147)

НАРОДЖЕНИЙ ПІД ЯСКРАВОЮ ЗІРКОЮ

РОМАН ФАБРИКА: Я – РЕПОРТЕР! І ЦИМ ЗАВЖДИ ПИШАЮСЯ

М. Гнилиця

Для когось осінь – звичайнісінька пора року, а хтось, дивлячись, як за вікном кружляє під меланхолійну мелодію дощу багряно-жовте листя, подумає: яка прекрасна мить! Для Романа Михайловича Фабрики, заслуженого журналіста України, члена Національної спілки журналістів, знаного не лише на Прикарпатті, а й далеко за межами України, осінь – справді неповторна й незабутня пора, адже саме в одних із осінніх жовтневих днів (18 жовтня) народився на світ цей талановитий митець. Бог наділив його незвичайним та винятковим хистом – баченням прекрасного та вмінням це прекрасне донести до людей у вигляді золотих перлів-слів.

Тож осіннього дня в облас­ній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка від­булася презентація книги Романа Фабрики „Я – репортер”. Ця книга – про життя автора, про його рідних, близьких, про героїв його журналістських статей, а також у ній вміщено слова інших людей про Романа Михайловича. У 460-сторінковому літературно-художньому виданні – цікаві статті, нариси, есеї, репортажі, кореспонденції та понад 200 чорно-білих і кольорових світлин (більшість фотографій створена автором). Однак книга – лише маленька дещиця того, що створив упродовж 55 років заслужений журналіст України Роман Фабрика. На презентацію прийшло багато людей. Завітали ті, кого п. Роман навіть і не сподівався побачити. Теплі слова вдячності, адресовані Роману Ми­хайловичу, лунали з уст тих, хто знає цього воістину журналіста від Бога та просто хорошу людину. Автор так само щиро дякував усім, розповідав про свою таку багатогранну і таку цікаву репортерську долю, ділився життєвим досвідом. А досвід у нього багатий, у цього метра журналістики справді є чому повчитися молодим кореспондентам.

Тримаю в руках кольорове видання – мандрую сто­рінками життя Романа Фабрики, сторінками його напрочуд розмаїтого та мозаїчного, такого барвистого та колоритного світу, світу справжнього митця та ювеліра народного слова. Народився Роман Фабрика у бага­тодітній сім’ї залізничного службовця 18 жовтня 1940 холодного та голодного року у селі Радча неподалік Івано-Франківська. Пройшов сувору життєву школу на виживання і утвердження. Зі шкільної лави юнак був закоханий у світлу мрію – хотів стати журналістом. Ішов він до неї наполегливо: у далекій Воркуті на шахті заробляв стаж, аби згодом вивчитись на репортера, звідти був призваний до армії, відтак закінчив у Барнаулі з відзнакою авіаційну школу механіків. І ось його мрія окрилилась і здійнялась до небес – вступив на факультет журналістики Львівського університету. Навчався стаціонарно, паралельно працював кіномеханіком, разом з тим – виробляв та відшліфовував свій творчий Стиль. І невтомно трудився, трудився, трудився.

Журналістика – це справа, якій присвятив своє життя, якій віддав частку свого гарячого репортерського серця та щирої вкраїнської душі. Працював у багатьох редакціях газет, 15 років свого журналістського життя віддав місцевому та республіканському радіомовленню, 20 років тому стояв біля джерел створення місцевого телебачення в Івано-Франківську. Понад два десятки літ був власним кореспон­дентом Українського національного інформаційного агентства (Укрінформ) в Івано-Франківській області.

І хоч сьогодні Роман Фабрика уже на заслуженому відпочинку та сивина посріблила його голову, він не перестає працювати. Каже, що ніколи не відпочивав – не мав часу. Й досі цей, невтомний трудоголік тримає в руках фотокамеру, намагається,бути в курсі всіх житейських подій – продовжує свою працю на журналістській ниві. Живе, щоб дивувати і дивується сам…

Для Романа Михайловича найдорожчим, що може бути у цьому земному житті, його пристанню, невичерпним джерелом енергії та стимулом у роботі є його сім’я – дружина Олександра Степанівна, вчитель англійської мови; син Роберт, лікар; донька Ольга, музикознавець; онук Віталик.

Знаючи п. Романа особисто, не перестаю дивуватися багатогранності його захоплень та інтересів. 3 упевненістю можу сказати, що це напрочуд яскра­ва та унікальна особистість, адже він – не лише неперевершений репортер, а й затятий колекціонер. На подвір’ї своєї садиби створив музей родинних професій, де знайшли прихисток численні експонати – атрибути багатьох професій. Тож захоплень у Романа Михайловича справді багато – колекціонує мініатюрні книги, екслібриси, нумізмат, філателіст, фалерист, мисливець. Збудував прекрасний будинок, виростив сад, має чудовий квітник, пасіку. А ще, він справжній дипломат та надзвичайно тонкий психолог, вміє знайти підхід до кожного, бачить душу людини. Роман Фабрика – людина-ентузіаст, людина з великою душею, невичерпною фантазією, мрійник, який втілює задумане в життя. Він надзвичайно відкритий та щирий співрозмовник, залюблений у красу світу. Каже, що хотів би розширити межі часу, адже так багато ще потрібно встигнути зробити. Ця людина завжди у пошуках нового, цікавого, незвіданого.

18 жовтня у Романа Михайловича Фабрики день народження. Журна­лісти газети „Рідна земля” сердечно здоровлять його зі святом та зичать здоров’я, бадьорого настрою, родинного тепла. Божого благословення у всіх, творчих задумах та світлих починаннях.

Многая літ Вам, Романе Михайловичу! Не переставайте дивуватися і дивуйте інших!

Рідна земля. – 2009. – 16 жовт. (№ 41). – С. 10

ВІЗЕРУНКИ ЖИТТЯ ЯК НЕСКІНЧЕНІСТЬ АРАБЕСОК

Н. Темех

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Івана Франка відбулася презентація дебютного роману молодо­го автора Романа Лябиги „Арабески білої хризантеми”, який побачив світ завдяки спонсорській допомозі директора ВАТ „Івано-Франківський локомотиворемонтний завод” Василя Дутчака. Функцїї модератора цього дійства вико­нував голова обласної організації Спілки письменників України Євген Баран.

Тема книги вічна, як світ. Це тема любові, ненависті, зради. Головна, героїня – жінка, котра не може змиритися зі смертю коханого чоловіка і вирішує народи­ти від нього дитину, уже 4 роки по його смерті. Автор „Арабесок” звернувся до актуальної сьогодні проблеми – так званих «дітей з про­бірки» та сприйняття цих дітей суспільством і церквою. Паралельна, чоловіча лінія роману, – війни в Афганістані. Психологія чоловіків-миротворців та їхня адаптація до післявоєнного життя. Йдеться про долю двох чоловіків – учасників першої афганської (ра­дянської) і другої афганської (сучасної американської) воєн.

Роман Лябига недарма назвав свій твір „Арабески білої хризантеми”. Словом ,,арабески” араби позначали складний ор­намент із геометричних фігур, стилізованих рослинних мотивів та каліграфічних східних написів, який створювали на основі точних математичних розрахунків. Арабеска базується на повторенні і множенні одного або декількох фрагментів візерунка. Безкінечний рух візерунка, який тече у заданому ритмі, можна зупинити або продовжити в будь-якій точці без порушення цілісності візерунка. Такий орнамент фактично виключає фон, оскільки один візерунок вписується у другий, закриваючи поверхню. Європейці називали це «страхом пустоти». Чим не наше життя? Коли воно, переплітаючись із життєвими до­рогами інших людей, складає цілісну картину суспільства. Це суспільство живе за свої­ми законами і торує свій шлях, незалежно від того, продовжився чи зупинився „візеру­нок” існування окремої людини. Хоч кожен із нас додає до „суспільних зображень” свої неповторні лінії, тим самим втілюючи саму ідею арабесок: „Тканина Всесвіту продовжується вічно”.

„Арабески білої хризантеми” – це цікавий з точки зору стилю й сюжетної лінії роману сучасній українській літературі про життя та смерть, чи життя на межі смерті, про безмежну любов та несвідому зраду, про авангард, креатив та консерватизм життя.

Сучасні герої, сучасні проблеми, сучасний погляд на вічні речі. Автор роману змушує читача вкотре за­мислитися над вічними питаннями: високими і приземленими. Що таке любов, і чи далеко від неї до ненависті? Що таке життя, і в чому його суть? Чому ми не цінуємо те, що маємо, і гірко плачемо, коли втрачаємо? Чому в сусіда хата біла, а наша завжди скраю? Хіба ми не знаємо, що хата скраю горить першою? Це – національна ментальність чи національний мазохізм? Брехня – це модель бажаного, і чи варто бажане видавати за дійсне?

Роман насичений крилатими висловами, афоризмами і цитатами відомих осіб та ви­датних сучасників. Та й багато висловів авто­ра претендують на ,,крилатість”. То ж глядіть, не порвіть його на цитати!

Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 22 жовт. (№ 32). – С. 11

МИСЛИВЕЦЬ ЗА ВРАЖЕННЯМИ

М. Риндич

Фотоапарат – це щоденник життєвих подій, інструмент інтуїції та спонтанності, охо­ронець миті… Він кладе запи­тання і водночас відповідає на них. Щоб відчути сенс світу, той, кого фотографують, повинен відчути себе об’є­днаним з тим, що він бачить в об’єктиві фотомайстра. Таке відношення потребує кон­центрації, спогадів свідо­мості, чутливості і відчуття форми. Фотографія – це своє­рідне насильство над люди­ною, адже фотохудожник може побачити її такою, якою вона ніколи себе не бачила, зна­ти про неї те, чого вона не може про себе знати. Під при­цілом об’єктива індивіду­альність стає об’єктом, що є власністю професійного фо­тографа, який може ними символічно екстраполювати….

Нещодавно відвідувачі облас­ної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка мали мож­ливість познайомитись з цікавою та оригінальною особистістю – фотохудожницею Жанною Мойсеєнко, яка презентувала свою першу персональну виставку. На експозиції представлено понад 50 робіт фотомайстра, серед яких переважно портретні фото, архі­тектура Прикарпаття, весільні сю­жети та фоторепортажі звичайно­го життя міста. Мистецтво фотографії, яким досконало володіє авторка, саме в сенсі мистець­кої складової фотозйомки, є уні­кальною здатністю відтворити враження, яке справляє на лю­дину побачене. Роботи фотохудожниці говорять самі, їх навіть не потрібно якось називати, оз­вучуючи зображене у кадрі. Сама Жанна Мойсеєнко стверджує, що постійно прагне нових вражень. Її стихія – подорожі та постійний рух. Жанна – своєрідний «мисливець за враженнями», які вона прагне зафіксувати, щоб дати можливість долучитися до них іншим. Саме тому її роботи є цілісними та рельєфними, живі та природні. Це своєрідні „фото повідомлення”, романтичні та мрійливі фотосюжети. Як зазна­чив відомий художник Володимир Чернявський, сучасна куль­тура не шукає образів, вона праг­не сенсацій, скандалів та прово­кацій. Але Жанна не прагне до сенсаційності, вона є своєрідним „динозавром класичної культу­ри”.

Саме мінімальність і простота засобів створює найцікавіші об­рази. Тому досить вдалими є кар­тини в чорно-білих тонах. Фото­граф поєднує переважно два-три відтінки, які не відволікають ува­гу глядача і водночас цілісно і правдиво передають інформацію та настрій Портрету. Легким для сприйняття є перевага тілесного кольору.

У художньому доробку пані Мойсеєнко портрети нинішнього Президента Віктора Ющенка, Во­лодимира Литвина, Інни Богословської та інших відомих по­літиків, перших осіб міста та нашої області, акторів, співаків, худож­ників та письменників. Жанна лю­бить фотографувати дітей і весіл­ля. Вона говорить, що працювати з дітьми хоча й важко, зате дуже цікаво. Головний секрет успіху – щоб дитина полюбила фотографа. Адже малюки – не актори, вони не вміють позувати і корчити міміку. Вони щирі, відкриті, при­родні. Діти – це невичерпне дже­рело енергії, працюючи з ними, хочеться постійно їх наслідувати. Тому дивлячись на ці портрети го­лих малюків, відчуваєш якесь неймовірне очищення, немов після сповіді чи молитви.

,,З дитинства мені подобалось вдивлятись в обличчя людей, вгадувати їхні почуття, спостері­гати за поведінкою та емоціями. Я люблю кожне обличчя, яке фо­тографую, адже кожна людина така неповторна”, – говорить ав­торка. А друзі та знайомі Жанни стверджують, що вона заворо­жує навколишніх своєю невтом­ною енергетикою і палкою любо­в’ю до життя. Перед такою лю­диною не можна лицемірити, її неможливо обманути. Навіть зу­стрівшись з цією вродливою та усміхненою жінкою на вулиці, ми­моволі заряджаєшся енергією на весь тиждень.

Західний кур‘єр. – 2009. – 29 жовт. (№ 43)

ЛІРИЧНИЙ СЕРПАНОК

В обласній універсальній нау­ковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація книги кандидата філологічних наук, доцента ка­федри німецької філології Прикар­патського національного університету ім. Василя Стефаника Марії Турчин „Золоті ґердани осені”.

Вона – авторка та співавторка дев’яти навчальних та науково-методичних посібників з німецької мови для вишів та шкіл. Має понад 60 наукових статей з проблем германістики, а також ряд публікацій краєзнавчого, історичного та культурно-просвітницького характеру в періодичних виданнях. А ще в її творчому доробку – поетичні збірки.

„Золоті ґердани осені” – це третя книга поезій, в якій авторка торкається глибин людської душі та проблем ниніш­нього суспільного буття.

Поетичні рядки з віршових циклів „Ліричний серпанок”, „Думки летять ключем”, „Стежини життя”, „Душа – світлонос­на течія” прозвучали в авторському виконанні. Всі вони охоп­люють єдиний часопростір людини: народження, дитинство, кохання, зрілість, смерть. Її вірші – елегійні, за влучним вис­ловом Є. Барана, сповнені теплотою, любов’ю – інтимною, християнською, яку немає потреби ховати.

Ведуча вечора О. Черепович, завідувач відділу краєзнав­чої літератури ОУНБ ім. І. Франка, неодноразово наголошувала на ліричності й наспівності поезії М. Турчин.

Запрошені на свято гості: І. Миронюк, проректор з науко­вої роботи ПНУ ім. В. Стефаника; Ф. Костишин, голова проф­спілкового комітету університету; Є. Баран, літературний критик, голова обласної організації Національної спілки письменників України; Б. Данилишин, композитор, провідний мето­дист Івано-Франківського обласного об’єднання ВУТ „Просвіта” ім. Т Шевченка; О. Мечева, депутат обласної ради, голова обласної організації Української республіканської партії „Собор”; О. Слоньовська, професор Прикарпатського національного університету, письменниця і поетеса, а також письменники М. Ткачівська, С. Процюк, декан факультету іноземних мов Я. Билиця та викладачі кафедри німецької філології, студенти Прикарпатського національного університету, друзі та шанувальники поетичного слова. Вони щиро вітали Марію Турчин з виходом її третьої поетичної збірки, яка припала їм до душі.

Присутні з великим задоволенням прослухали романс на слова М. Турчин „Закохалися ми навесні”, покладений на музику відомим композитором Б. Данилишиним, у виконанні народного артиста України В. Піруса.

Розмаїттям вишивки прикрасила презентацію самобутня вишивальниця А. Уманців, яка розгорнула в літературно-мистецькій вітальні обласної універсальної наукової бібліо­теки ім. І. Франка виставку своїх робіт.

Галицька Просвіта. – 2009. – 29 жовт. (№ 41)

ЖИВА СКАРБНИЦЯ

(Інтерв‘ю з директором ОУНБ ім. І. Франка Л. Бабій)

М. Полонська

Незважаючи на стрімкий розвиток інформаційних технологій, широкий доступ до Інтернету, спілкування з книгою, на щастя, залишається модним і актуальним завжди.

Місцем, де можна доскочу насолодитися читанням художньої, наукової літератури та періодики була і залишається Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка.

Колектив закладу, керівником якого є Людмила Бабій, успішно працює над вдосконаленням, не цураючись нічого нового, тому не втрачає своїх читачів.

То хто зараз є основним читачем вашої бібліотеки? Молодь чи старше покоління?

- Ми уважно вивчаємо читацьку аудиторію. Оскільки наша бібліотека має статус універсальної, формуємо фонди відповідно до різних галузей знань.

Тож до нас залюбки звертаються, в першу чергу, студенти, аспіранти, фахівці, які пишуть наукові роботи. Шістдесят вісім відсотків читачів бібліотеки становлять науковці та фахівці з різних галузей.

Високий відсоток наших постійних відвідувачів становить молодь. Нам це особливо приємно, тим більше, що в Івано-Франківську та області є достатньо бібліотечних закладів, а імідж нашого закладу залишається на висоті. Звертаємо увагу на комплектування новою художньою літературою – модерною, авангардною, яка користується попитом саме зараз. Виконуємо і спеціальні запити викладачів, фахівців, для молоді, яка навчається в Малій академії наук. Для цих молодих науковців – школярів – робимо виняток: вони можуть без обмежень користуватися фондами нашого читального залу.

Безумовно, цінуємо читачів, які відвідують бібліотеку впродовж багатьох років. Також тих, хто приїздить до Івано-Франківська в гості, щоб дослідити наш край, і звертається до нас по допомогу.

Чи вистачає літератури бібліотеці? Чи задовільним є комплектування новими книгами?

Звичайно, недостатньою є кількість певної літератури. Хоча книг ніколи не буває забагато. На щастя, ми не обділені коштами на придбання нової літератури та передплату періодичних видань. Обласна державна адміністрація сприяє в цьому. Як і у видавничій діяльності обласної бібліотеки – сприяє у виданні бібліографічних покажчиків, яких виходить приблизно до п’ятидесяти на рік.

Формування фондів потребує справді наукового підходу, бо включає в себе створення спеціальних баз даних, перш за все для вчених, фахівців, викладачів вищих навчальних закладів. Для них забезпечуємо доступ навіть до іноземних видань.

Щодо закупівлі книг, то сис­тему книгорозповсюдження в державі необхідно вдоскона­лювати. В наші книгарні не зав­жди потрапляє та література, яка була видана в інших облас­тях. Тому самі спілкуємося безпосередньо з видавцями, серед яких маємо постійних партнерів. Обов’язково зважаємо на побажання читачів, намагає­мося виконувати їх спеціальні замовлення на ті чи інші книги.

До речі, маємо навіть міжна­родний обмін книгами – співпрацюємо з Опольською воєводською бібліотекою в Республіці Польща. Працюємо над формуван­ням фонду рідкісних видань та рукописів. Є багато бажаючих допомогти в цьому.

- Ваші читачі можуть ско­ристатися доступом до ком­п’ютерів та Інтернету?

- Інтернет-центр було відкрито у нашій бібліотеці в 2001 році, тоді він завдяки грантовому проекту був безкош­товним для читачів. Зараз він є платним.

Але маємо інші безкоштовні проекти. Завдяки партнерсь­ких стосунків з громадською організацією «Ділові ініціативи» і за кошти міжнародного фонду «Відродження» маємо змогу надавати всім бажаючим безкоштовний доступ через Інтернет до інформації про країни Євросоюзу.

У червні в нашій області було проведено всеукраїнський форум Центрів європейської інформації. Тож мали змогу обмінятися досвідом з колегами зі всієї України. Наш центр всім дуже сподобався. Тому приємним сюрпризом було те, що Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека перемогла у конкурсі на продовження цього проекту.

Ще один проект, який діє на базі закладу з 2004 року за сприяння посольства США в Україні, – „Вікно в Америку”. За хорошу діяльність в рамках проекту ми отримали 400 доларів для придбання нового кольорового принтера.

Нещодавно прийшла також призова винагорода в сумі 1000 доларів на придбання нового комп’ютера. Завдяки цьому наші читачі мають можливість отримати додатковий доступ до колекції різногалузевої літератури та колекції фільмів англійською мовою.

Також завдяки саме цьому проекту наші читачі можуть відвідувати спеціальні курси англійської мови. Наша колега Людмила Жирик була нагороджена призовою поїздкою до США та Австрії.

Продовжується робота над новими проектами, останній з яких – «Бібліоміст». Маємо підготувати свій про­ект, який дасть можливість іншим бібліотекам у всіх райо­нах області отримати мож­ливість доступу до мережі Інтернет.

Постійно вдосконалюємо­ся, підвищуємо фах. Наші працівники відвідують міжнародні та всеукраїнські семінари та конференції.

І головне – Івано-Франківсь­ка обласна універсальна науко­ва бібліотека імені Івана Фран­ка має власний веб-сайт, який ми постійно оновлюємо. Його можуть відвідати всі бажаючі і ознайомитися з усіма нашими можливостями, діяльністю і фондами.

- Ваш заклад є не лише суто бібліотечним, а й своє­рідним культурним, мистецьким центром…

- Справді, він є осередком, де збирається наукова, творча, ділова еліта. У нас відбуваються надзвичайно цікаві зустрічі, літературні вечори, читання, наукові дискусії. Плідно працює інтелектуальний клуб творчих особистостей – спільний про­ект обласної бібліотеки, ради обласних організацій винахід­ників та раціоналізаторів і спілки наукових та інженерних об’єднань України.

Особливо цікавими і попу­лярними для кожного є зустрічі з письменниками – нещодав­но відбувся творчий вечір Марії Турчин, в планах – зустріч з Василем Добрянським. На черзі – презентація нових ви­дань академіка Володимира Качкана.

Тож наші читачі мають змогу познайомитися з особисто­стями обдарованими та твор­чими. Цікаво, що кожен науко­вий та творчий захід має свою аудиторію і він не схожий на інший.

Та ми навряд чи змогли б проводити такі заходи, якби не обласні спілки письменників, художників, фотомитців, нау­кове товариство імені Тараса Шевченка, товариство „Про­світа”, ділові партнери, музеї, вищі навчальні заклади та зак­лади культури. Також багато співпрацюємо з підшефною військовою частиною.

На обласному радіо тричі на тиждень звучить наша програ­ма „Скарбниця”.

Західний кур’єр. – 2009. – 22 жовт.

ТРИ ІПОСТАСІ ВОЛОДИМИРА КАЧКАНА

Д. Курчій - кандидат філологічних наук

Під завершення трудового 2009 року до переповненої мистецької зали обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, оформленої картинами художника Василя Данилюка, завітав „ліричний академік”, відомий вчений і письменник, просвітницький і громадсько-культурний діяч Володимир Качкан.

На приємне здивування літераторів і просвітян, художників і журналістів, бібліо­текознавців і вчених, музикантів і театра­лів автор презентував одразу три книги – ліричну поезію „Тасьма літа”, ліричний роман у новелах „Небесія” та літерату­рознавче дослідження „Екскурси і дискур­си (українська література, історія, філосо­фія, фольклористика, етнографія, культу­рологія, пресологія – в епістолярному від­дзеркаленні)”. Режисер та ведуча дійства директор бібліотеки Людмила Бабій за­прошувала до слова літераторів, дослід­ників, митців Миколу Сулятицького, Ярос­лава Ткачівського, Дмитра Юсипа, Богдана Кучера, Марію Корпанюк.

А ще були високоінтелектуальні та мис­тецькі сюрпризи: на слова пана Володи­мира лунали пісні Івана Фіцаловича у ви­конанні народної артистки України Христини Фіцалович та її студентки Оксани Кречко, лауреата всеукраїнського конкур­су вокалістів ім. Ірини Маланюк. Дарувала нову пісню на слова ювіляра дійства Зоя Слободян. І зачаровувала публіку красою читання „Тасьми літа” студентка Зінаїда Бігун, лауреат всеукраїнського конкурсу чит­ців сучасної поезії.

Високий дух українського побратимства тужно заперевеслило слово і пісня Богдана Кучера та колективна коляда „Бог пред­вічний”.

Галичина. – 2009. – 29 груд. (№ 196)

Централізовані бібліотечні системи області: досвід, традиції, інновації

БОГОРОДЧАНСЬКА ЦБС

МАЄМО ЧУДОВУ КНИЖКУ ПРО ПАМ‘ЯТКИ БОГОРОДЧАНЩИНИ

В. Рожко

У культурному житті району відбулася важлива подія: наприкінці січня в читальному залі Богородчанської централь­ної бібліотеки презентували колективне видання „Звід пам’я­ток історії і культури Івано-Франківської області. Богородчанський район”. Книга ство­рена науково-редакційним від­ділом при управлінні культури і туризму ОДА у процесі підго­товки окремого тому загально­державного видання „Звід па­м’яток історії України. Івано-Франківська область”.

До авторського колекти­ву згаданої вище праці уві­йшли його керівник Зеновій Федунків, заступник керівника Ростислав Гандзюк, а також дослідники історії Богородчанського району – науковці, письменники, краєзнавці Володимир Грабовецький, Петро Арсенич, Галина Максимців, Ольга Максимонько, Оксана Липай, Людмила Чернявська, Богдан Тихий, Володимир Ба­ран, Людмила Яковина, Богдан Гаврилів, Ярослав Микитин, Мирослава Олійник, Микола Дмитрів, Василь Мороз та інші.

На зустріч з авторами статей книги прийшли активні читачі бібліотеки, представни­ки районного товариства „Про­світа” та інтелігенції краю.

Керівник авторського колективу Зеновій Федунків розповів учасникам презентації про історію створення „Зво­ду…”, про копітку працю всіх, хто був залучений до творчо­го процесу, наголосивши на ідеї, за його визначенням, колосального проекту: показати світу культурну спадщину об­ласті. „Сьогодення поставило нові завдання у питаннях дослід­ження та збереження пам’яток минулих століть, а саме: ство­рення загальнодержавного реє­стру, паспортизації, опису й фотофіксації пам’яток археології, архітектури, історії та мистецт­ва. Значення цієї роботи важко переоцінити, адже увічнені на­шими предками в камені чи де­реві люди і події є матеріалізо­ваною частинкою нашої історії, яка забезпечує нерозривний зв’язок між поколіннями пра­щурів і нащадків”, – так окрес­лена у вступному слові до кни­ги мета її написання та значен­ня, до яких привернув увагу присутніх Зеновій Федунків. Він коротко зупинився на струк­турі „Зводу…”, підкресливши, що в книзі представлено 35 на­селених пунктів району, яким присвячено окремі розділи.

Його думки продовжи­ли автори статей Ростислав Гандзюк, Михайло Головатий.

В обговоренні взяли участь жителі Богородчанщи­ни, які під час підготовки кни­ги до випуску розповідали нау­ковцям про вагомі об’єкти куль­турної спадщини наших сіл і селищ: вчитель Богрівської школи Марія Матищак, дирек­тор Саджавської школи Василь Мороз, директор Монастирчанської школи Василь Свідрак, вчитель Богородчанської шко­ли № 1 Ольга Пархуць, дирек­тор Хмелівської школи Василь Бабій, головний спеціаліст від­ділу культури і туризму РДА Наталія Помазан. Вони відзна­чили актуальність матеріалів, що знайшли висвітлення у кни­зі, ґрунтовність викладу тем, їх широкий діапазон.

Не переповідаючи зміс­ту книги, скажемо, що вона є зразком того, як слід методо­логічно правильно, об’єктивно підходити до аналізу історії краю. Завдяки науковому фак­тажу, чіткості й логічності ви­кладу матеріалу, напрацювань і висновків авторів статей ви­дання стало помітним вкладом у дослідження минувшини і сьогодення Богородчанщини.

Органічним доповнен­ням до „Зводу…” є більше 150 чорно-білих і кольорових фото­графій архітектурних пам’яток і відомих суспільно-політич­них діячів, творчих особистос­тей, представників духовенства – вихідців з району.

Додає вагомості видан­ню й перелік використаних пер­шоджерел.

Все це робить „Звід…” доступним, сприйнятним будь-якому читачеві. Отже, книга буде однаково корисною і уч­ням, і студентам і вчителям, і туристам, і громадянам, яких просто цікавить історія рідно­го краю.

Віримо, що видання зна­йде своїх прихильників, роз­ширить коло тих краян, які за­горяться бажанням зайнятися краєзнавчою роботою, спряму­ють її на збереження і розвиток української етнокультурної са­мобутності.

Тож щиро дякуємо твор­чому колективу, який подару­вав району унікальну книгу, вкрай необхідну молодому по­колінню, яке визначатиме національні пріоритети.

Слово народу. – 2009. – 7 лют.

НОВІ КНИГИ – ПРО СТЕПАНА БАНДЕРУ

М. Вірстюк

Степан Бандера – один з найвидатніших лідерів українсь­кого націоналістичного руху, Голова Проводу Організації Ук­раїнських Націоналістів, символ української нації, щирий борець за відновлення незалежної Ук­раїнської держави. Його іменем названо цілу епоху національно-визвольної боротьби, його іменем узагальнено і зокрема нази­вали борців за волю України.

Ворожа пропаганда всі­ляко намагалася очорнити ім’я Бандери. Але у вільній незалеж­ній Україні ми дізналися прав­ду про життя і діяльність, про велику мету боротьби цієї не­звичайної людини. Про Сте­пана Бандеру вже написано багато книг і статей. Опубліковано його праці, які мають цінне практичне значення в час державотворення. А нещодав­но книжковий фонд централь­ної районної бібліотеки попов­нився новими книгами, які ра­димо вам прочитати:

Бандера С. Перс­пективи Української Революції. – Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2008.

Арсенич П., Бурнашов Ч., Янович Б. Степан Бандера та його родина. – Івано-Фран­ківськ : Нова Зоря, 2008.

Вір! Борись! Перемагай! : видання Івано-Франківського музею визвольних змагань Прикарпатського краю. – Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2008.

Сватко Я. Місія Бандери. Вид. 4-е, доповн. і перероб. – Львів, 2008.

Життя і чин Степана Бандери: до 100-річчя від дня народження : бібліографічний покажчик. – Івано-Франківськ, 2008.

Слово народу. – 2009. – 14 берез.

„НЕ ВІРТЕ В ТЕ, ЩО ЧАС КОХАННЯ СТІК…”

І. Мартинюк

Якщо серце здатне приймати любов, як найбільший Господній дар, і берегти її, як найбільший Божий скарб – щиро, віддано і чисто, тоді щастя не обминуло вас. Якщо серце здатне го­ворити, а ви – чути його незвичайну мову, тоді народжується поезія. Особ­лива, особиста, неземна, ніби зіткана з білосніжного мережива, яким любов вишиває на полотні долі свої чарівні візерунки…

„Сяєво сьомого неба”, „Медо­вий місяць” – саме так називаються нові збірки ліричних та еротичних поезій івано-франківського поета, прозаїка і журналіста Ярослава Ткачівського, які автор презентував богородчанським поціновувачам художнього слова на засіданні літературно-мис­тецької світлиці „Духовна криниця” у читальному залі районної бібліотеки. Загалом же у творчому доробку Я. Ткачівського – близько десяти книг.

Тільки людина ніжної і доброї душі може так делікатно, трепетно передати світлі почуття свого героя, який всім єством прагне палкої любові, жадає вірності і водночас страждає від нерозділеного кохання. Кажуть, неможливо правдиво описати, відтво­рити у слові це світле почуття, не пізнавши його, не перемучившись ним, не насолодившись. Але у Ткачівсько­го кожний написаний рядок – як спо­відь, яку не сховаєш від стороннього, її почують, прочитають, щоб навчи­тися зрозуміти в першу чергу себе. А, може, якраз цього і прагне автор?

Ярослав Ткачівський дарував присутнім зворушливі поетичні ряд­ки про кохання зі своїх нових збірок. Цитував невимушено, просто і дос­тупно вірші „Володар дум”, „Богоро­диця”, „Ранети”… Вражало, як емо­ційно виступав він, яким дивним блис­ком горіли очі, як кожне вимовлене слово йшло, без перебільшення, із са­мого серця. Напевно, це є суть душі поета, яка рівненькими реченнями вишикувалася у віршований рядок. Бо кохання для нього -

Такий смачний черствий окраєць хліба,
Який до дрібочки з’їдять закохані
Вони від Бога й від людей заховані,
В медовім часі й просторі заковані,
То лиш вони єдині в світлі ніби,
Бо тільки їм кохання сяє німбом.

Ліричний герой Ткачівського завжди знаходить потрібні слова, звертаючись до світлих образів матері, дружини, донечки. Їм, найріднішим, освідчується, ними захоплюється, роз­мовляє з ними своєю особливою мовою. Хоча ми, можливо, бачимо лиш вершину айсберга, а вони, його рідні люди, розуміють значно більше з пер­шої літери, з першого подиху, з пер­шого слова. Втім, кожна жінка була би безмежно щасливою, якби їй при­святили такі рядки:

Ти така, як усі. Але жити без тебе не варто.
Ти така, як усі, та без тебе сади не цвітуть…
Ти така, як усі, лиш кохання жаркіше, ніж ватра.
Не така ти, як всі…
Ти – мій скарб і життя мого суть.

Він любить щирою батьківсь­кою любов’ю свою доню, присвятив­ши їй немало віршів, які можна про­читати у збірці „Сяєво сьомого неба”. Як, зокрема, ось цей:

Вимолю у долі (доки доня спить)
скупаних світанків, мирних днів і добрих.
Тільки не відверну невблаганну мить -
Я, мов день погаслий, відійду за обрій.
Відійду у вічність, тихо відпливу.
У молитві щирій крига смутку скресне.
Не печалься, доню, чуєш, я – живу!
А колись онуками на землі воскресну…

Любити – це означає дарувати любов, дарувати вірність, дарувати відданість. Це – наче промовляти молитву, дорожити кожним поглядом, жестом, словом, щоб разом назавжди – і в біді, і в радості, і в смутку. Як у Ярослава Ткачівського:

Життя – мереживо пісень,
відомих, безіменних…
Молю весь вік тебе лишень:
Ні дня не будь без мене…
Або такі проникливі слова:
Моя молитво, повене чуттів,
Веслуємо в човні крізь шторми світу,
Твоя любов зорею мені світить.
Що може бути краще у житті?

Навіть, якщо ця любов несе ліричному герою страждання, що перетворюються на муки, але він не жене, як марево, їх, бо прагне пере­жити нехай гірке, але кохання.

Не лізу в душу й не плюю.
Обожнюю й ненавиджу щомиті.
Сльозою диво-спогади умиті -
Мов кару, цілий вік тебе терплю…
Не проклинаю й не молю,
Не гоню геть тебе й не кличу.
Своїм коханням возвеличу -
Бо до безтями я тебе люблю!..

Ярослав Ткачівський постав перед шанувальниками творчості і як поет-пісняр. Пісенні твори звучали у залі з компакт-диску. У скорому часі, як поділився пан Ярослав, він планує випустити збірку пісень „Дивоцвітом грають весни”.

Оживили і додали святкового настрою на зустрічі з таким цікавим поетом виступи аматорського колек­тиву „Горлиця” із Саджави, Галини Магас, яка прочитала вірш „Несемо хрест”, вихованців Прикарпатського військового ліцею, які представили гля­дачам літературну композицію „Вервиця”. Богдан Пушик, який виріс ра­зом з Ярославом Ткачівським у селі Вікторів Галицького району, поділив­ся спогадами про дитинство, юні роки, розповів про звичайного сільського хлопця, якого сьогодні знають, як відо­мого поета. У залі панувала добра й невимушена атмосфера. Не відчува­лося напруги чи офіціозу. Бо не йшли вони ні від Ярослава Ткачівського, ні від шанованого в мистецьких колах голови обласної спілки письменників, літературознавця і критика Євгена Барана, який був теж присутній на зустрічі. Навпаки, молодь запитувала Ярослава Ткачівського про перше ко­хання, про пережиті почуття, про народження перших віршованих рядків. Не відставали і представники старшо­го покоління, яким цікаво було знати, коли, в який час приходить натхнен­ня, чи легко лягає думка на папір. При­сутні зачитували вірші, сперечалися, вели цікаву творчу дискусію. Особли­ве захоплення викликав у гостей – ви­знаних митців слова – вірш Марійки Гоголь, який вона прочитала на зустрічі.

Узявши до рук чудові збірочки любовної лірики Ярослава Ткачівсь­кого „Сяєво сьомого неба” та „Медо­вий місяць”, насолоджуєшся кожним віршованим рядком. Щиро раджу всім: якщо в книгарні ви випадково натрапите на ці поетичні збірки, придбайте їх і прочитайте. Тому що Ярослав Ткачівський намагається достукатися до кожного з нас і переконати:

Не вірте в те, що час кохання стік,
бо досі в жилах хміль весни буяє.
Якщо у самоті спливає вік,
то знайте – дам холодних не буває,
їх не кохав гарячий чоловік.
А вас – ще неземна любов чекає…

Слово народу. – 2009. – 18 квіт.

ПОДАРУВАЛИ ДІТЯМ ПІСНЮ, СЛОВО І КАЗКУ

Д. Романюк

Під час таборування у Саджаві пластунів-новаків до них завітали в гості юні артисти. Концертну програму розпочала бан­дуристка Аня Гадачек, полонили своїм співом дівчата і хлопці із Саджавської музичної школи, дует „Чарівні бойківчанки” – Ма­рійка Колібабчук і Наталя Кориневич, Христина Костишин та Аліна Мороз, які співали про маму, рідну хату і отчий край. А жартів­ливі пісні подарував пластунам Назар Гусак. З міні-виставою „Ве­села казочка” виступили у таборі члени міні-театру „Веселка” районної бібліотеки для дітей. А ведучою концерту була поетеса із Саджави Марійка Гоголь, яка своїми ліричними словами додава­ла присутнім хорошого настрою.

Додам, що юні артисти з міні-театру виступили ще й перед маленькими глядачами Старобогородчанського дитячого садоч­ка. Вони й надалі планують зустрічатися з дітьми, адже слово і пісня – це найкращий шлях до єднання сердець.

Слово народу. – 2009. – 18 лип.

НАВЧАЛИСЯ БІБЛІОТЕКАРІ

О. Дидич

За роки незалежності помітно зросли духовні запити на­ших краян. Їх все більше цікавлять історичні корені рідних сіл, прадавні звичаї та обряди дідів-прадідів. Велику увагу питан­ню народознавчого виховання односельчан приділяє завідую­ча бібліотекою-філіалом с. Яблунька Оксана Василишин. Саме на базі цієї книгозбірні відбувся районний семінар бібліотеч­них працівників на тему: „Робота бібліотек з джерелами народознавчої та краєзнавчої тематики”.

У вступному слові директор центральної бібліотечної системи Марія Краховська ознайомила присутніх з програ­мою семінару. Сільський голова Яблуньки Тетяна Сульжик розповіла про походження назви села, торкнулася окремих сторінок його історії, відзначила ті позитивні зміни, які стали­ся в останні роки.

Методичну консультацію учасникам семінару надала методист ЦРБ Наталія Климів. Досвідом роботи з колегами поділилися завідуючі бібліотеками-філіалами сіл Космач, Кричка, Старі Богородчани, бібліотеки для дітей с-ща Солотвин Марія Ярич, Анастасія Глушак, Світлана Лисишин, Марія Сікора.

Неповторні враження на присутніх справив показовий масовий захід – година народознавства „Хата моя, біла хата”. В залі панував український дух минувшини, якого додавала сти­лізована стара хата, уквітчана рушниками, тин із лози, жовті соняшники і криниця, над якою похилила свої віти червона калина. Вчителька місцевої школи Ганна Кузюк цікаво розпо­віла про національне відродження українців, їх символи і обе­реги, нагадавши, що кожна людина мусить знати своє родове коріння, історію свого народу, плекати рідну мову і шанувати звичаї. Ведучі вчителька Оксана Глубіцька і шкільний бібліотекар Наталія Стефанців ніби повернули нас у дитинство. Ко­жен пригадав собі батьківську хату, а в ній – піч, у якій пекли­ся смачні паляниці, колодязь на обійсті… Звучали поезії та пісні у виконанні Олександри Василишин, Надії Рокочої та сімей­ного тріо Фуфальків. Учасники шкільного танцювального ко­лективу „Мереживо” виконали танець „Чорнобривці”. Прийшовся до вподоби і жартівливий танець „Кумасі” у виконанні дорослих – Наталії Цьомко, Оксани Климович, Михайла Хміля і Наталії Стефанців.

До уваги учасників семінару була представлена книж­кова виставка „Обереги моєї оселі” та краєзнавчий куток „Свя­тами багата українська хата”.

Семінар не тільки збагатив бібліотекарів досвідом ро­боти, а й став новим стимулом до повсякденної праці.

Слово народу. – 2009. – 5 верес.

ВЧАТЬСЯ БІБЛІОТЕКАРІ

Д. Романюк

„Бібліотека як середови­ще розвитку інтелекту та твор­чих здібностей дітей” – на таку тему відбувся районний семі­нар щодо роботи з дітьми на базі Солотвинської дитячої біб­ліотеки. Перед його початком бібліотечні працівники ознайо­милися з наочним оформлен­ням дитячої і дорослої бібліо­тек. У місцевій школі-ліцеї учас­ників семінару хлібом-сіллю зустрічали дівчата в українсь­ких строях. Після ознайомлен­ня з навчальним закладом і екс­курсії до музейної кімнати ро­бота семінару продовжилась у форматі „круглого столу”. У ході розмови ми переглянули фільм про Солотвин, а також масовий захід „Ми – майбутнє твоє, Україно”, під час якого обдаровані діти співали, грали на музичних інструментах, ви­ступили з інсценівкою „Білосніжка і семеро гномів”, читали свої вірші, демонстрували ви­шиті картини, роботи з природ­ного матеріалу, малюнки. Свої творчі задатки показали Мар’я­на Кузишин, Віктор Зайцев, Дмитро Кріцак, Оля Атаманчук, Вікторія Семанчук, Ілона Іванків, а з обов’язками веду­чих чудово впорались Микола Сікора і Юля Колінко.

Досвідом щодо поліп­шення роботи з дітьми, своїми читачами, поділилися зав. бібліотеками Іваниківки, Забережжя і Ластівець Надія Олійник, Світлана Фучко та Ганна Хабаль, а підсумок роботи семі­нару зробила директор район­ної ЦБС Марія Краховська.

Від імені бібліотечних працівників велика вдячність дирекції школи, педколективу, зокрема, вчителю музики Нелі Колінко за теплий прийом і допомогу у проведенні семінару-навчання.

Слово народу. – 2009. – 21 листоп.

ВЕРХОВИНСЬКА ЦБС

ВІДДАНІСТЬ УЛЮБЛЕНІЙ СПРАВІ

Бібліотекар – професія, яка поєднує, захоплює людей духовних, освічених і самовідданих. Такою є Тамара Михайлівна Микитюк, яка сьогодні святкує свій високий ювілей.

Тамара Михайлівна віддала бібліотечній справі понад 52 роки. Свою професійну діяльність розпочала в серпні 1956 року, приїхавши за призначенням після закінчення Хустського культосвітнього технікуму в Жаб’є. Працювала на посадах зав. пересувним фондом, зав. читальним залом районної бібліотеки. Багато зусиль доклала Тамара Михайлівна для зміцнення матеріально-технічної бази Верхо­винської дитячої бібліотеки, працюючи завідуючою з 1963 по 1978 роки. З 1978 року Тамара Михайлівна завідує відділом комплектування та обробки літератури Верховинської централізованої бібліотечної системи.

Щиро віддана своїй професії, вона ділиться своїм багаторічним досвідом з молодими працівниками, вчить творчого ставлення до бібліотечної роботи. Колектив бібліотечних працівників району поважає, любить і цінує Тамару Михайлівну за уважність до людей, відкритість, доброзичливість, готовність прийти допомогу. Її багаторічна і життєва позиція сприяють розвитку бібліотечної справи на Верховинщині. Поряд із цим, Тамара Михайлівна любляча і турботлива дружина, мати і бабуся. Тож родинного вам затишку і довголіття, радості й добра, дорога ювілярко!

Верховинські вісті. – 2009. – 27 лют. (№ 9)

ПІДВИЩУВАЛИ КВАЛІФІКАЦІЮ СІЛЬСЬКІ БІБЛІОТЕКАРІ

Г. Валігурська - директор Верховинської ЦБС

У районній бібліотеці проходили курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників району під керівництвом завіду­вача навчально-методичного відділу науко­во-методичного центру культури і туризму Прикарпаття М. Чікалової „Організація і ме­тодика роботи сільських бібліотек, інноваційні процеси в обслуговуванні користувачів”.

Сільські бібліотекарі слухали лекції, які читали їм працівники обласної наукової уні­версальної бібліотеки ім. І. Франка, обласної бібліотеки для юнацтва, обласної бібліотеки для дітей, а також викладачі обласного інституту післядипломної педагогічної освіти В. Шумей та Я. Треф’як і головний спеціаліст уп­равління культури ОДА з питань діяльності бібліотечних установ Г. Ребрик.

Вкінці тижня відбулося підсумкове занят­тя, всі слухачі курсів склали залік і отримали посвідчення.

Верховинські вісті. – 2009. – 5 черв. (№ 23)

ПОДАРУНКИ ВІД НАРДЕПА

На Верховинщині побу­вав народний депутат Степан Давимука (фракція БЮТ). Народний депутат є уродженцем Івано-Франківщини, відомий як перший го­лова облвиконкому, обраний демократичною більшістю Львівської обласної ради з (1990 р.). |

Степан Давимука вручив директору Верховинської ЦБС Ганні Валігурській 22 томи енциклопедії для дорослих, 13 томів енцик­лопедії для дітей, набір касет для вивчення англійської мови, навчальні посібники з анатомії людини та видану за сприяння народного депутата поему Івана Франка „Іван Вишенський”.

Степан Давимука зустрівся з активом районної органі­зації партії „Батьківщина”.

Верховинські вісті. – 2009. – 4 груд.

ГАЛИЦЬКА ЦБС

НАРІЖНИЙ КАМІНЬ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

О. Мединська

28 червня 2009 року минуло 13 років з того часу, як Верховна Рада України прийняла Основний Закон нашої держави, який за висновком Венеціанської Комісії Ради Європи був виписаний у кращих зразках Європейської конституційної традиції. Конституція стала надійним компасом для нашої країни, її державних інституцій, суспільства і політики. Наша конституція ще молода. І хоча політика та науковці ведуть чимало суперечок щодо якості Основного Закону, ми, громадяни, маємо ставитися до неї з повагою, адже саме вона стоїть на сторожі основних прав і свобод кожного з нас.

Напередодні відзначення 13-річчя Конституції України в читальному залі Галицької ЦБ відбувся круглий стіл. На даній зустрічі обговорювалося питання „Конституційний процес в Україні: діалог влади і суспільства”. Своїми думками про те, як відбувається конституційний процес в Україні, з присутніми поділився Струк Б. А. – начальник Галицького районного управління юстиції, Зіньковський Т. М. – заступник керівника апарату РДА, Бобрис М. І. – керуючий справами районної ради, Лавер Л. І. – начальник загального відділу районної ради, Побуцький С. О. – заступник директора Національного заповідника „Давній Галич”, Грінер М. К. – завідувач інформаційно-видавничим відділом Бурштинського енергоколеджу ІФНТУНГ, журналіст, Сєдова Л.П. – директор Галицької ЦБС.

Учасники круглого столу впевнені, що Україна повинна залишитися президентською республікою з зосередженням сильної влади в руках Глави держави.

Жити за законом – визначальна сутність демократії. Жити за основним Законом – означає підпорядкувати всю правову базу країни Конституції, яка є наріжним каменем державотворення.

Адже Основний Закон – лекало, за яким ми будуємо демократичну, соціальну, правову державу. А те, чи стане вона такою, залежить від кожного з нас.

Галицьке слово. – 2009. – 4 лип.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОЇ КНИГИ

Б. Кривоніс

Є в кожної людини щаслива мить, коли вона обирає собі дорогу у широкий світ, вибирає долю. Ця мить, мов ангельська свіча, з’являється неждано-негадано, як небесний дар, воскресає на світанку віку в дитячі роки, у зоряний час розквітлої молодості чи пережитими роками полудня.

Щаслива мить у Калини Ватаманюк зблиснула райським світлом у полудень її життя. Сталося диво: вона подарувала читачам 5 прекрасних книжок духовної тематики. Однією з них є „Очима душі”, репрезентація якої відбулася 6 серпня в читальному залі Галицької центральної бібліотеки. З вступним словом виступила директор ЦБС Л. П. Сєдова. Мелодійно полинули слова духовної пісні у виконанні І. С. Сорочинської, методиста РБК, бібліотекар краєзнавчого відділу Б. Р. Кривоніс, ознайомила присутніх з життєвим шляхом журналістки, письменниці.

Враженнями про книгу поділилися головний бібліотекар читального залу Г. В. Петраш, завідувач методичним відділом С. Д. Бойко, директор Галицької ЦБС Л. П. Сєдова, які прагнули донести до присутніх духовні цінності, закладені у книзі Калини Ватаманюк „Очима душі”.

Галицьке слово. – 2009. – 15 серп.

ВЕЛЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

О. Мединська

У кожного народу є люди, чиє життя – ціла епоха. В українського – це Павло Загребельний. Його життя охоплює майже усе ХХ століття – час трагічних випробувань і національного утвердження. Він жив і творив, утверджуючи вічні життєві істини, прилучаючи мільйони читачів до історії свого народу. Його романи і повісті перекладені 24-ма мовами світу. Це і „Диво”, „Дума про невмирущого”, „День для прийдешнього”, „Шепіт”, „Добрий диявол”, „З погляду вічності” та ще багато інших.

П. Загребельний у 1979-1986рр. очолював Спілку письменників України, був депутатом Верховної Ради УРСР 9 скликання. Він – лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР.

Життя і творчість П. Загребельного широко були висвітлені на засідання літературної вітальні „Дивосвіт Павла Загребельного” у читальному залі Галицької центральної бібліотеки за участю працівників Національного заповідника „Давній Галич”. Своїми враженнями про творчість письменника з присутніми поділилися Марія Сохан – науковий співробітник заповідника, Любов Бойко – завідуюча інформаційно-видавничим відділом, Іван Драбчук – провідний редактор цього ж відділу, а також працівники бібліотеки: Марія Венгрин – зав. відділом обслуговування, Галина Петраш – головний бібліотекар читального залу.

У Галицькій центральній бібліотеці широко представлена творчість П. Загребельного, де можна детально ознайомитися із творами видатного автора.

Галицьке слово. – 2009. – 3 жовт

ГОРОДЕНКІВСЬКА ЦБС

ПИСЬМО ЯНГОЛІВ, ЯКИМИ ВОНИ РОЗПИСУЮТЬ ВСЕСВІТ

М. Підлеснюк – директор Городенківської ЦРБ

Своєрідним дарунком для городенківців став дивний розмай художньої вишивки нашого краянина із Ясенева Пільного, справжнього майстра народної творчості, людини сильної волі й неперевершеного таланту-Романа Візінського. Виставку його самобутніх витворів влаштовано у світлиці „Берегиня” центральної районної бібліотеки. Доля пана Романа різнобарвна, як і його роботи. Вишивання для нього – це щось більше, аніж техніка співпраці голки з ниткою, це навіть більше, як письмо, це – стан його душі. Це – ідеально вдосконалені образи, пейзажні роботи, натюрморти. Їх читаєш, мов молитву, із них причащаєшся, як із цілинного джерела. Кажуть, що хрестики на полотні – це письмо янголів, якими вони розписують Всесвіт. Тож хай воістину золоті руки Романа Візінського розпишуть Всесвіт тими вічними почуттями, яким нема кінця – надією, вірою, любов’ю.

Край. – 2009. – 3 січ.

КОЛИ БЕНТЕЖИТЬ ПОЕЗІЯ

М. Хамець

Мабуть, таки є щось втаємничене в тому, що презентація поетичної збірки В. Гросевича „Янголи у вікні” припала саме на Різдво за Григоріанським календарем. І насправді, того дня у вікна творчої світлиці центральної районі бібліотеки таки заглядали янголи натхнення. Вони дарували присутнім особливе задоволення і сприйняття поетичних образ створених воістину неординарною особистістю – вчителем філологом, директором Острівецького навчально-виховного комплексу Володимиром Гросевичем. З новим творчим доробком його вітали представники влади, духовенства, інтелігенція краю і, звичайно ж, друзі, колеги по перу. Був і гість із Івано-Франківська – критик, літературознавець, лауреат премії імені О. Білецького Євген Баран, перу якого належить передмова до третьої книги нашого края­нина з Острівця.

Вечір поезії якось по-до­машньому видався зворушли­вим і щирим за настроєм ауди­торії, бо в залі зібралися ті, хто прагнув зустрічі з магією слова, хто прийшов за покликом душі й серця. Серед них, звичайно, були й ті, хто оцінює справжню поезію через призму власної творчості.

Наша газета вже знайомила читачів із новим поетичним доробком Володимира Гросевича. Та, мабуть, буде не зайвим, а навпаки, доречним, ще раз повернутися до його віршів у тандемі зі ще одним цікавим автором, другом і колегою острівецького поета, за фахом – директором Виноградської ЗОШ І-ІІІ ст. Василем Фуриком, який заінтригував присутніх своїм непересічним даром пародиста.

Край. – 2009. – 16 січ.

УКРАЇНА ЖИТИМЕ ДОТИ, ДОПОКИ НАРОД СПІВАТИМЕ ЇЇ ПІСЕНЬ

М. Підлеснюк – директор Городенківської ЦБС

І знову світлиця „Бере­гиня” на своїх традиційних стрітенських зустрічах презентувала для наших краян чудовий і поважний колектив с. Чернятина - фольклорний аматорський ансамбль „Кри­ниця”, який очолює Орися Малоглова. Це – люди різні за віком, за фахом, за упо­добаннями, але в них є одна спільність – любов до народ­ної пісні, до рідних нам звичаїв і традицій. Отож, у репертуарі ансамблю багато пісень, що стали перлинами народної творчості, пісень на прославу героїв національно-визволь­ного руху, патріотичних, істо­ричних.

Колективу виповнилося 19 років, 12 із них його ке­рівником є завідувачка сіль­ської бібліотеки Орися Мало­глова. Колектив виступає не лише на сцені Чернятинського СБК, але й неодноразово його програму радо сприймали на фестивалях „Дністрові зорі”, „Городенківська гостина”. Знають аматорів і по нав­колишніх селах – Торговиці, Тишківцях. Приємним є те, що до колективу тягнеться мо­лодь. Саме на стрітенських зустрічах чернятинські дів­чата дефілювали з оригіналь­ними композиціями, демонструючи зачіски з довгого волосся, а юнак Назар декла­мував поезію про дівочу красу-косу.

Кілька слів про керівника ансамблю. Орися Малоглова – бібліотекар із 35-літнім стажем, людина творча й непосидюща. Воістину про­фесіонал своєї справи. Кілька років тому в своїй бібліотеці зорганізувала справжню світлицю з народознавства – музей народно-приклад­ного та ужиткового мис­тецтва. Бачили б ваші очі все оте диво, яке придбала Орися Дмитрівна у своїх односельців! Це і старовинний посуд, вишивки, ткані вироби, предмети давньої ноші – чоловічі, жіночі, старовинний робочий реманент: прялки, куделі, дерпавки й інше.

Яке то щастя, що в нашого народу є рушник і кобза, дума і пісня, є та бездонна душа, невичерпна криниця, що живить наші душі. І блаженна та сторона, котра породила такі неоцінені таланти в особі цих скромних, невтомних аматорів сцени, майстрів великого народного мистецтва. І справді, тієї зустрічі наші краяни, ніби напившись із народного джерела чернятинської „Криниці”, наповнились до глибини душі отого священного, воістину народного.

Додам, що таку зустріч ансамбль влаштував на Стрітення.

Край. – 2009. – 20 лют.

СВІТ ГАРМОНІЇ І КРАСИ

М. Сорока – завідувачка відділу краєзнавства та народо­знавства

Колишня читальна зала кни­гозбірні, де нині осіли незрів­нянної краси пейзажі та графіка, вишивані експозиції та художні розписи наших краян, посвітліла від різнобарв’я, від того сонця і тепла, яке розсипала пані Муза посеред мистецьких полотен. Директор ЦРБ Марія Підлеснюк давно виношувала мрію зібрати воєдино роботи наших митців, тож нарешті цей задум втілено. Молоді, не дуже знані в районі художники, „метри” малярства, а також майстри-вишивальники радо представили свої творіння в галереї.

Розпочинає експозицію ху­дожник із Городенки Роман Іванишин, який запрошує на чарівні покутські краєвиди зи­мової, весняної та літньої пори. Також на виставці представлена робота духовного характеру: копія полотна видатного ро­сійського художника Андрія Рубльова „Трійця”, написаного в XV ст. і чудово переданого вже через п’ять століть нашим та­лановитим художником.

Пишається наш край мисткинею, роботи якої прикрашають дитячі журнали та книги, а тепер ще й бібліотечну мистецьку галерею, – Галиною Теремко. Її неповторність бачення світу, своєрідність викладу – справді захоплюють. У доробку худож­ниці з Копачинець небагато живописних картин, бо, як сама каже, серце лежить більше до кольорової графіки з орнаментальними мотивами, що більше мають спільного з народною різьбою, вишивкою, писанкарством. У її роботах – веселкова, барвінкова, вишивана Україна. До речі, нещодавно Галина Теремко повернулася зі столиці, де у залі Національної спілки художників України відбулася її, претендентки в члени спілки, персональна виставка.

Микола Грицик. Це – людина великого таланту від Бога і від природи. Про це говорить хоча б такий факт: серед п’яти найздібніших студен­тів Львівського художнього ін­ституту він отримав запрошення на студії у Ватикані, блискуче підтвердив здобуті там знання, за що сам Іоанн Павло II при­вітав його та поблагословив. Роботи Олієво-Королівського митця глибоко філософські, це, простіше кажучи, абстракція на полотні й на склі. Окрім того, пан Микола – чудовий іко­нописець, його роботи при­крашають церкви та оселі не лише в нашому краї.

Чільна ж стіна виставкової зали заповнена роботами наших „корифеїв” художнього мис­тецтва. Чудово вписалися на ній полотна відомого не лише на Прикарпатті художника Ігоря Михайлюка. Це – „Травень. Жита цвітуть”, „Покутянка”, „Свят – вечір”, „Місяць купає­ться” та „Святиня”. А ще все художнє оздоблення ЦРБ – то теж праця золотих рук Ігоря Васильовича. Його картини є в приватних колекціях в Австрії, Америці, Польщі, Італії, Канаді, Росії… Та й учнів його роз­сіялося по світах!

Ім’я Параски Хоми теж відоме не лише на Прикарпатті, а й далеко за межами України. Бо вона, проста селянка, не маючи жодних академій та універси­тетів, сягнула до тих вершин мистецтва, на яких здобувають таких почесних звань, як член Спілки художників України, заслужений майстер народної творчості. За короткий час її ім’я стало поруч із відомими народ­ними мисткинями К. Білокур та М. Приймаченко. Понад 2,5 тисячі робіт- такий її творчий доробок.

Напевне, ніхто й ніколи не задумувався над тим: чому живо­пис є одним із найпопулярніших видів мистецтва. Думаю, пере­довсім тому, що в його розпо­рядженні колір, який так сильно діє на нас. Картини Нестора Московича яскраво підкрес­люють цю істину. Його роботи віддають теплом, спокоєм. У них відчувається щось настроєве: вони барвисто-веселі, мов діти, і по-дорослому печальні, стри­мані. Осінні пейзажі зачарову­ють справжністю багряного листя так, що хочеться доторкну­тися до нього, пройтися і пошарудіти цим килимом. Та й весняні пейзажі Нестора Московича додають снаги.

Кажуть, справжній художник не малює картин, він малює свою душу. І поки він здатний зупинити цю мить – б’ється серце людини, тривожиться її душа. Які таємниці знають художники? Як їм удається змусити вітер дзве­ніти, квіти дихати, людину жити? Щоб усе це осягнути, треба вміти читати мову художника. Це – про Андрія Кучмея з Городниці. Починав свою творчість із художнього розпису, а нині вже є визнаним майстром живопису, художньої обробки каменю, до того ж, як усім відомо, ще й пречудовим співаком. Воістину людина з триєдиним талантом. Його роботи теж розійшлися по приватних колекціях в усій Україні та й за рубежем.

Коли глянути на роботи народного майстра-вишивальника, умільця Степана Візінського, хочеться вірити, що ці картини створили руки жіночі, – стільки ніжності в них. Вишивати самобутній умілець почав у зрілому віці. Його роботи – це рушники, сорочки, картини, образи, навіть пара хоругвів прикрасила церкву в рідному селі Президента Віктора Ющенка – Хоружівці. Кажуть, що хрестики – це письмо янголів, якими вони розписують світ. Тож хочеться сподіватися, що золотими руками ясеневопільнівського майстра янголи розпишуть наш Всесвіт Вірою, Надією і Любов’ю – тими вічними мірилами життя.

Веселковий розмай та кольорова палітра зачаровують око в роботах мисткині-вишивальниці з Городенки Наталії Куцик. Голку з ниткою, каже, вона взяла до рук швидше, аніж взялася писати. Але справжня зацікавленість цим ремеслом прийшла в зрілі роки. В її доробку – натюрморти, пейзажі має також цілі вишивані композиції для дітей та дорос­лих. Сьогодні ж стіни галереї презентують її роботи і релігійного характеру.

Михайло Пернаровський, художник із Корнева, завершує експозицію. Його роботи – графіка, портретні полотна, образи та пейзажі – вражають кольоровими акцентами. Кожну його картину сприймаєш по-різному, здається, й сам худож­ник – різний. На диво, несхожими є картини за кольорами – кольорова гама портрет­них робіт, пейзажів, натюрмортів та чорно-біла графіка, як хвилююча лірика.

Отож, заходьте до мистецької світлиці, що діє в ЦРБ, і не пошкодуєте. Бо то, без перебіль­шення, храм високості духу і незрівнянної краси, то – диво-казка. Маємо також велику надію, що ця виставкова зала розши­рюватиметься завдяки полотнам інших художників, вишиваль­ників, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, яких ми радо запрошуємо долучитися до формування тої нетлінної скарб­нички мистецтва.

Край. – 2009. – 9 жовт. – С. 12

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Другий відкритий обласний фестиваль аматорського мистецтва „Покутські джерела” розпочався із презентації книг під назвою „Королівство української книги”, що проходив у актовій залі районного Будинку культури. Марія Сорока, ведуча цього книжкового дійства, по черзі запрошувала до слова наших краян: „покутську краєзнавчу трійцю”, авторів книги „Городенківщина, стежками століть” Романа Смеречанського, Олександра Кагляна та Володимира Никифорука, прозаїка-документаліста Михайла Андрусяка, автора славнозвісної трилогії про УПА „Брати вогню”, „Брати грому” та „Брати просторів”, який презентував книгу Адама Кіркора „Покуття з археологічного погляду”. Краєзнавець Ярослав Левкун розповів про свою працю „Скрижалі Покутської Городенківщини”. Була популяризована й книга про історію села Копачинці „Краяни” Василя Струка, який нині проживає на Вінничині. Директор районної бібліотеки Марія Підлеснюк розповідала про збірники фольклору „Пісні Городенківщини” та „Легенди Городенківщини”, матеріали до яких збиралися як відомими нашими краянами, так і учнями шкіл. До районного центру навіть завітав голова обласної організації Спілки письменників України, літературний критик Євген Баран, щоб привітати покутян із фестивалем і заодно прочитав цікаве есе зі своєї нової книги „У полоні стереотипів та інші есеї”. У презентації взяли участь голови райдержадміністрації Василь Ємчук та районної ради Богдан Кобилянський, проректор Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника Іван Миронюк, гості з далекої Канади та багато інших людей з-за меж нашого краю. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ірина Свйонтек показувала присутнім зразки вишивок, зібраних нею впродовж довгих років. А ще глядачі мали змогу переглянути захоплюючий документальний фільм про наш край „Городен­ківщина – краса Покут­тя”, автором якого є журналістка обласного телебачення „Галичина” Галина Філіпова. якій, між іншим, цього дня виповнилося піввіку, з чим її й привітали Василь Ємчук та Богдан Кобилянський, а художниця Параска Хома передала в дарунок свою картину. На презентації слово також мав городенківський декан УГКЦ Ігор Левицький. А придбати вищезгадані й не тільки книги можна було на книжковій виставці-продажу, що тривала під час урочистої частини і після неї.

Край. – 2009. – 21 серп

ЩО З СЕРЦЯ ЙДЕ, ТЕ ВІЧНИМ СТАНЕ

М. Підлеснюк – директор Городенківської ЦБС

„…І ПОКЛАВ Я НА СЕРЦЕ СВОЄ. ЩОБ ШУКАТИ І ДОСЛІДЖУВАТИ МУДРІСТЮ ВСЕ, ЩО РОБИЛОСЬ ПІД СОНЦЕМ. ЦЕ ПРАЦЯ ВАЖКА, ЯКУ ДАВ БОГ ДЛЯ ЛЮДСЬКИХ СИНІВ, ЩОБ МОЗОЛИТИСЬ НЕЮ ДОВІКУ…”

ЦІ СЛОВА З БІБЛІЇ МОЖНА ВВАЖАТИ ЕПІГРАФОМ ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ ГАЛИНИ ТЕРЕМКО. ВЛАСНЕ, ЖИТТЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ УПОДІБНЕНЕ ДОРОЗІ, ЩО ВЕДЕ ДО ВЕРШИНИ ГОРИ. ВІД МИТІ НАРОДЖЕННЯ І ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ ЯКАСЬ НЕВИДИМА СИЛА ВЕДЕ НАС НА ГОРУ, ПОКЛАВШИ НАМ НА ПЛЕЧІ ХРЕСТА. КОЖНОМУ СВОГО І КОЖНОМУ НА СВОЇЙ ДОРОЗІ. І НАРОДЖУЄМОСЯ МИ З ДОЛЕЮ, НАЧЕ З ПРИДАНИМ.

Із долею художниці, врод­женим мистецьким хистом, та­лантом від Бога живе й працює в рідному селі Копачинці знана на Покутті мисткиня Галина Теремко. Причому, сузір’я тала­новитих митців краю не було б таким яскравим, якби в ньому не горіла її зірка. Художниці, ори­гінальної своїм баченням краси довколишнього світу. Найкраще, що може дати художник, іде від вічної природи, від рідної землі, від рідного народу. Майстриня серцем відчуває нашу націо­нальну символіку, образне пись­мо, яке так талановито і про­фесійно використовує у своїй творчості. Стиль малювання Галини Теремко простий, зро­зумілий і водночас глибинно філософський. Українською на­родною мудрістю, традицією і любов’ю віє від її малюнків.

Закінчила вона Косівський технікум народно-художніх про­мислів ім. В. Касіяна, опісля – Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, заочний народний художній університет у Москві. Її дипломна робота „Набір посуду для кухні” відзначена бронзовою медаллю ВДНГ, а ще одна, „Лісова фантазія”, високо оцінена Львівським Національ­ним музеєм мистецтв.

Вона – творець краси і має нездоланне бажання нею по­ділитися, причаститися нею, розбудити в душах мить радості від сприйняття нею створеного. Тож передає свій талант юним обдаруванням краю – працює керівником гуртка „Юний ху­дожник” при районному центрі дитячої та юнацької творчості. Вихованці студії Галини Теремко неодноразово брали участь у районних, обласних і всеук­раїнських конкурсах дитячої та юнацької творчості, де були відзначені грамотами, дипло­мами, цінними подарунками, путівками до дитячих відпочинкових таборів „Артек” і „Ласпі”. Сама ж Галина Василівна за перше місце в обласній виставці творчих робіт працівників освіти була удостоєна грамоти управ­ління освіти і науки ОДА та цінного дарунка.

Останні декілька років мисткиня плідно працює художником-ілюстратором всеукраїнського дитячого часопису „Дзвіночок”, є членом редакційної ради цього видання. Водночас ілюструє дитячі книжки, працює художником-дизайнером в одній із міс­цевих приватних фірм. Галина Теремко є авторкою численних художніх робіт на біблійну тема­тику, живописних полотен, кераміки, її картини насичені орна­ментальними мотивами, що мають багато спільного з народ­ною різьбою, розписом, вишив­кою, писанкарством. Її роботи, виконані в декоративній манері, виразно ілюструють українську народну пісню, поезію Тараса Шевченка і Лесі Українки.

Художниця нині перебуває в розквіті творчих сил. Вона ней­мовірно продуктивна і невичерпна щодо все нових і нових тем та сюжетів. Вона, зрештою, постійно на творчому піднесенні. Цими днями свій творчий доробок наша краянка презентува­тиме в Києві, в Національній спілці майстрів народного мис­тецтва України. А нині виставка її нових робіт – живопис на склі, рідкісний вид мистецтва, що частково забутий, експонується в центральній районній бібліо­теці.

У нашій із нею розмові пані Галина зізналася, що своїм талантом вона завдячує Господу Богу, своєму Ангелу-охоронцю та батькам. Отож, і більшість її робіт присвячена саме їм. Як­ось „Пресвята Богородиця з Ісусиком і голубами”, „Два ангелики по боках”, „Пресвята роди­на”, „Введення”, „Стрітення”, „Воскресіння”, „Благовіщення”, „Різдво Богородиці”, „Хресна дорога”, „Колядники”, „Вер­теп”. Для полотен художниці характерне внутрішнє світло, як причина будь-якого буття. Світло – це символ присутності божест­венного, бо, за висловом апос­тола Івана, „Бог є світло, і немає в ньому жодної темряви”. Отже, сам Бог і його Воля – це плід світла! Вищим втіленням світла в роботах Галини Теремко є золото – ідеальний символ невичерпної світлової енергії. Її гаряче золото уподібнюється до сонця, а сонце для християн, за словами пророка Малахії, стане сонцем правди з приходом цар­ства Месії – Христа. Отож, і картини мисткині такі світлі, сонячні, з позолотою. Вони радують нас, дорослих і дітей.

Врешті-решт, заходьте до нашої бібліотеки на її виставку, і нехай ваша душа наповниться світлим, радісним і прекрасним, яким віє від творчості Галини Теремко.

Край. – 2009. – 10 лип.

ДОЛИНСЬКА ЦБС

ПРО СПРАВИ БІБЛІОТЕЧНІ

20 травня в Долині перебували завідувачка відділу наукового аналізу та розвитку бібліотечної справи Національної парламентської бібліотеки України Інна Цуріна та директор Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка Людмила Бабій. Вони познайомились з роботою районної бібліотеки, взяли участь разом з бібліотечними працівниками району у круглому столі на тему: „Читач – бібліотека – автор – влада – ЗМІ: проблеми та перспективи”. Це питання обговорювали директор районної бібліотеки Людмила Фреїв, начальник відділу з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю апарату РДА Катерина Олійник, завідуючий відділом культури РДА Володимир Гібчинський, прес-секретар міської ради Микола Проців, голова бібліотечної ради Василь Олійник.

Інна Цуріна: „Приємно вражена побаченим. Добре, що ви не чекаєте вказівок по вертикалі чи допомоги від когось, а показуєте добрий приклад в тому, що йдете своїм шляхом. Робота кожного бібліотекаря – частина загальної праці із створення національної бібліографії. Добре, що пишете літопис села і бібліотек. Особливо хочу сказати про роль сільського бібліотекаря. Саме зони врятували мережу бібліотек у нелегкі часи становлення незалежної України”.

Людмила Бабій: „Вчора під час „Школи менеджера” в Івано-Франківську багато говорилось про роль керівника в нинішніх умовах і про командну роботу. І сьогодні з приємністю відзначаю, що ми бачимо в Долині поєднання внутрішніх резервів трудового колективу з добрими стосунками з владою, як з адміністрацією, так і з міською радою. Відрадно, що є розуміння влади з тому, що бібліотека сьогодні – це потужний інформаційний, культурний та освітній центр. Дякую бібліотекарям за порядність, професійність, відданість. За те, що не залишаєте на маргінесах наші завваги, йдете в ногу з часом”.

Гості мали зустріч з міським головою Володимиром Гараздом. Кілька місяців тому виникла ідея співпраці Долинської міської ради і Національної парламентської бібліотеки України стосовно доступу до оцифрованих видань у фондах НПБ України та розміщення на сайті бібліотеки краєзнавчих матеріалів про Долину. В цьому питанні досягнуто обопільної зацікавленості. Тепер вирішується технічна сторона справи. Під час зустрічі в міського голови обговорювалась можливість проведення в Долині наступного року всеукраїнської наради директорів обласних бібліотек. Володимир Гаразд дав принципову згоду на проведення такого заходу.

На завершення візиту в наше місто гості відвідали краєзнавчий музей „Бойківщина” імені Тетяни і Омеляна Антоновичів та Гошівський монастир.

Добра справа. – 2009. – 22 трав. – С. 5

„БИСТРІНЬ” В ГОСТЯХ У „СОНЯЧНОЇ КРИНИЦІ”

Г. Коваль

У день свята Франкової ліричної поезії в Лолині присвяченому 153-й річниці з дня народження письменника, в районній бібліотеці відбулася зустріч літераторів Долинщини та Надвірнянщини. Окрім покладів нафти, ці райони багаті талановитими людьми, що понад усе цінують Слово. Надвірнянці проходять творчий гарт у літературній студії „Бистрінь”, а долиняни мають можливість отримати життєдайну силу із „Сонячної криниці”. Літературні студи діють при районних газетах „Народна воля” та „Свіча”.

На зустріч приїхав голова обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран. У своєму виступі він відзначив велику роль бібліотек у просвітництві громадськості. Проте зауважив, що активнішу участь у вихованні юних талантів повинні брати вчителі. Як і в передмові книги „Літоплин над Бистрицею”, виданої з нагоди 20-річчя створення студії, наголосив на творчій енергії та громадсько-культурній активності незмінного керівника літера­турної студії „Бистрінь” Нестора Чира. Він – людина нелегкої долі, котра сорок років бореться із серйозною недугою і знаходить у собі сили їй не скорятися. Зумів організувати довкола себе талановитих людей. За сприяння та ініціативи Нестора Чира вийшло друком декілька збірників творів літстудійців – „Страгора” (1994), „Жниво на стерні” (1997), „Купальська злива” (2002). З-під крила студії вийшли троє членів Національної спілки письменників України: поетеса Любов Василик, прозаїки Марія Дзюба та Галина Христан. Нестор Чир є також членом НСПУ. Він – лауреат обласної та районних премій імені Василя Стефаника, Марії Підгірянки та Надії Попович, автор декількох поетичних книг. Керівник студії розповів, що „Бистрінь” заснована 1987 року, на Івана Купала. Нині нараховує 29 літстудійців. Коли у 2012 році Україна прийматиме „Євро-2012″, вона відзначить своє 25-ліття. Вів спільне засідання літераторів організатор і керівник „Сонячної криниці” член Національної спілки письменників України Василь Олійник.

Долинщину представляє ще один член Національної спілки письменників України Надія Дичка – лауреат обласної премії імені Василя Стефаника, багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. „Сонячна криниця” може похвалитися збірником поезії, прози та есеїстики „Столиця Франкового серця”, виданої до 150-ліття з дня народження Каменяра. Гостей щиро вітали керівник апарату райдержадміністрації Ярослав Савчин, секретар міської ради Віктор Гошилик, почесний голова районної організації ВУТ імені Тараса Шевченка „Просвіта” Степан Янковський, директор районної бібліотеки Людмила Фреїв та інші.

Районна бібліотека тісно співпрацює із літераторами Долинщини, організовує виставки книг письменників рідного краю. У її новозбудованих стінах – відповідна атмосфера для проведення таких зустрічей: сучасний конференц-зал, найновіші книги вітчизняних та зарубіжних авторів, можливість мандрувати світом Інтернету. Для ознайомлення із творчістю учасників зустрічі була представлена книжкова виставка.

Керівник літературної студії „Бистрінь” Нестор Чир подарував районній бібліотеці книги своїх колег. Від редактора надвірнянської газети „Народна воля” Івана Гриджука антологію творів студійців отримала також „Свіча”.

Напередодні зустрічі твори учасників літературної студії „Бистрінь” надрукувала „Свіча”. Її редактор Оксана Ровенчак подарувала гостям випуск газети. Вона також запропонувала заснувати районну літературну премію імені Ярослава Лесіва – відомого поета, священика й борця за волю України. Ця пропозиція отримала схвальний відгук голови обласної організації Національної спілки письменників України Євгена Барана.

Відбулися літературні читання. Свої вірші читали надвірнянці Ярослава Мельник-Гордєєва, Оксана Андрухович, Марія Стефурак, долиняни Тетяна П’янкова, Оксана Сподар та інші.

Учасники зустрічі висловили запевнення, що творчий діалог буде продовжуватися. Тепер Надвірна чекає у гості долинян.

Перед поїздкою до Лолина літератори відвідали краєзнавчий музей „Бойківщина” Тетяни і Омеляна Антоновичів.

Свіча. – 2009. – 4 верес. – С. 8

АПТЕКА ДЛЯ ДУШІ НЕ СТАРІЄ

З. Швець – завідувач бібліотеки.

Долинській міській публічній бібліотеці – 55 років. Її книжковий фонд становить 27 577 примірників, який постійно поповнюється. Наприклад, 2008 року за гроші, виділені міською радою, придбано дитячу літературу та ксерокс.

Шлях становлення і розвитку бібліотеки був нелегким: доводилося працювати в пристосованих приміщеннях, бракувало популярної літератури, була низькою зарплата. Однак ці труднощі долали старанням і ентузіазмом відданих справі працівників. Читачі старшого покоління дотепер з вдячністю згадують Н. Горбову, В. Лейко, О. Редько, М. Чапкайло, Г. Ахметзянову, Н. Берлін, Л. Семенову та інших, які завжди готові були допомогти, порадити, зацікавити.

У перші десятиріччя бібліотека прово­дила акції із залучення людей до читання літератури. Активно проводився в життя девіз: „Книгу в кожну сім’ю”. Неоціненну допомогу бібліотеці надавали книгоноші з-поміж активних читачів. Це посприяло тому, що 1967 року міській масовій читальні присвоїли звання „Бібліотека відмінної роботи”.

Починаючи з 1990 року, організаційна діяльність книгозбірні була спрямована на відродження історико-культурної спадщини краю, збагачення Духовного життя читачів, удосконалення краєзнавчої роботи, популяризацію творів репресованих та незаслужено забутих письменників.

Прижилися такі масові заходи, як відзначення свят Миколая, писанки, рідної мови. Проводимо зустрічі з поетами, письменниками, цікавими людьми „за круглим столом”, уроки народознавства, брейн-ринги, літературні диліжанси, прем’єри книг. Так. відбувся цікавий вечір „Непересічний талант гумориста” з нагоди 70-річчя з дня народження П. Добрянського. Періодично виступають перед читачами місцеві майстри слова – В. Олійник, М. Борис, О. Сподар. Запам’яталися презентації книг Н. Дички, К. Ватаманюк, Е. Турковської. О. Дяка, І. Ярича, Р. Любка, мистецьке дійство „Поезія на полотні” тощо.

Наші працівники зустрічають своє професійне свято з почуттям чесно виконаного обов’язку і усвідомленням долучення до розвитку культури в місті й районі.

Свіча. – 2009. – 25 верес. – С. 8

У ЦЕНТРАЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ СТАРТУВАВ „English club“

А. Качурівська – учасниця „English club”, учениця 11-го класу ЗОШ № 6

17 листопада у приміщенні центральної бібліотеки стартував „English club”. До цього клубу може приєднатись кожна людина, яка бажає розвивати свої здібності у англійській мові. Перевагою „English club” є те, що цей клуб не має вікових обмежень. Якщо ви бажаєте отримати практику у розмовній англійській мові, то вас приймуть з відкритими обіймами.

Керівниками клубу є сімейна пара Джим і Робін Елейжер, волонтери Корпусу Миру. Вони радо спілкуються з кожною людиною, яка є зацікавлена в розвитку знань англійської мови. Кожна зустріч тематична. Тему обирають учасники клубу. „English club” був створений для того, щоб у формі простого спілкування у невимушеній обстановці проводити практику розмови англійською мовою. Враження після першої зустрічі були такими, що неможливо описати. Ось декілька з них.

Андрій Черненко: „Мої враження від першого заняття в „English сIub” просто надзвичайні! Мене приємно здивувало те, наскільки легко діти розуміються з учителями з США. Джим та Робін основним методом навчання використовують звичайне спілкування англійською мовою. На мою думку, саме це найбільш зручний спосіб навчання – просте спілкування, про ті речі, які цікаві та актуальні для дітей, тому і атмосфера в нашому клубі, не напружена і ненудна, а досить при­ємна та весела. Це і є головна відмінність від навчання англійської в школі., Я сподіваюсь, навчання в „English club” дасть безліч нових знань та вражень. До того ж заняття в клубі безкоштовні, тому це ще й доступно!”

Ольга Полицька: „Мені дуже подобається ходити на заняття клубу, тому що там я не тільки покращую свої знання англійської, я стаю більш впевнена в собі. „English club” для тих, хто хоче знати іноземну мову краще!”

Якщо ви хочете долучитися до „English ctub”, то наші зустрічі проходять у приміщені Долинської центральної бібліотеки о 16:30 щовівторка. Ласка­во просимо!

Добра справа. – 2009. – 27 листоп. – С. 10

ПАМ‘ЯТІ ПОЕТА І БОРЦЯ

Г. Юсип -завідувач сектору краєзнавства центральної районної бібліотеки

У центральній районній бібліотеці відбувся вечір-присвята Зеновію Красівському „Народе мій, прийми мої плачі” з нагоди 80-річчя з дня народження відомого поета, публіциста, громадсько-політичного діяча, борця за волю України. Змістовний захід готували спільно працівники цього культурно-освітницького закладу та старшокласники Долинської гімназії-інтернату під керівництвом Лілії Куравської.

Завдяки добре продуманому сценарію вдалося глибоко розкрити життєвий і творчий шлях письменника, показати високу вартість його поетичних і прозових творів. У виконанні гімназистки Іванни Шершень прозвучали пісні на вірші Зеновія Красівського.

Спогадами про земляка поділився почесний голова районної організації ВУТ „Просвіта” ім. Тараса Шевченка Степан Янковський, відзначивши його простоту, щирість, товариськість і велику відданість справі української незалежності.

Про борця і патріота Зеновія Красівського, а також про свою участь у націо­нально-визвольних змаганнях розповіла Марія Юкіш.

Важко сьогодні людиною бути.
Важко, нестерпно, а треба,
Хоч трішки думок зберегти від отрути.
Хоч клаптик блакитного неба, -

писав свого часу Зеновій Красівський. Ці рядки актуальні й сьогодні. Бути людиною, гідною часу, – це найважливіший обов’язок кожного з нас. І в своїх добрих устремліннях ми повинні рівнятися на таких людей, як наш славний земляк.

Свіча. – 2009. – 11 груд. – С. 8

КАЛУСЬКА ЦБС

НАЙКРАЩІ КНИГОМАНИ РАЙОНУ

Г. Когут

П’ятнадцятого січня стартував І етап Всеукраїнського конкурсу дитячого читання „Найкращий читач України – 2009″. Традиційно у ньому брали участь школярі 6-7 класів. До середини лютого учасники конкурсу збиралися в сільських і шкільних бібліотеках для змагання і підведення підсумків І етапу. Учасники конкурсу подавали членам журі для оцінювання власноручно заповнені книжкові щоденники, розповідали про свою улюблену книжку, відповідали на запитання членів журі, демонструючи свою ерудицію, розуміння тексту, вміння його інтерпретувати. Члени журі оцінювали виступи учасників і обирали переможців, які мали продовжити боротьбу у ІІ етапі конкурсу.

ІІ етап Всеукраїнського конкурсу дитячого читання „Найкращий читач України-2009″ у Калуському районі відбувся 3 березня 2009 року у Центральній районній бібліотеці. У визначений час всі переможці І етапу – кращі читачі шкільних і сільських бібліотек – зібралися для змагання і підведення підсумків ІІ етапу. Діти для себе і для журі влаштували справжнє свято мудрості і обізнаності у світі літератури. Вони розповідали про свого улюбленого літературного героя, відповідали на запитання, які стосувалися не лише царини літератури, але й музики, народної творчості. Багатогранність своїх творчих натур сільські діти демонстрували в період пауз і перерв між конкурсами, коли самі зголошувалися заспівати улюблену пісню, прочитати власні поезії, розказати вірші, гуморески, хоча це не входило в конкурсну програму.

Члени журі (Світлана Сокульська – директор Калуської ЦБС, Ірина Хомин – методист районного відділу освіти, Павліна Михно – провідний методист центральної бібліотеки, Ганна Бурак – провідний бібліотекар відділу обслуговування, Ярослава Мельник – завідуюча шкільною бібліотекою с. Ріп’янка, Марія Кухтин – завідуюча бібліотекою-філією с. Пійло) ретельно оцінювали читацькі щоденники учасників конкурсу за 12 бальною системою. До 12 балів також кожен учасник міг додати у свій актив за розповідь про свою улюблену книжку, яку перечитував не один раз. Завдання конкурсантів полягало в тому, щоб розповісти про неї так, щоб і іншим захотілося перечитати. Крім того, могли заробити по одному балу за кожну правильну відповідь, якщо найшвидше підняли табличку з своїм порядковим номером під час літературного конкурсу. Літературний конкурс відбувався у вигляді бліц-турніру та складався з окремих турів: „Українські видавництва – дітям”, „Пісня – душа народу”, „Ерудит”, „Чи уважний ти читач?”. Треба зазначити, що всі учасники продемонстрували ґрунтовні знання, довели, що не старіють слова нашого славного земляка Івана Франка: „Книги пишуться на те, щоб прочитувати, а читаються, щоб роздумувати”. Членам журі довелося трохи і подискутувати, щоб вибрати найкращого читача серед шестикласників. За кількістю набраних балів перемогу здобула Іванна Решетник – читачка бібліотеки-філії с. Вістова. Лідером серед семикласників став Андрій Лупа – ерудований читач Довговойнилівської бібліотеки. Журі відзначило високі знання всіх учасників другого етапу Всеукраїнського конкурсу дитячого читання. Книжками і солодкими подарунками було нагороджено семикласників Тетяну Безруку (Томашівці), Вероніку Салій (Томашівці, Кам’яне), Роксолану Василів (Довге-Калуське), Володимира Старчевського і Дмитра Козака (Боднарів), Ігоря Пихнея і Дмитра Ткача (Кропивник), Марію Наконечну (Лука), Ольгу Руду (Войнилів), Ірину Ляхович, Юлію Тимків, Анну Ляхович (Голинь), Надію Підсадюк (Негівці), Святослава Костіва (Грабівка) та шестикласників Юлію Тимків (Вістова), Христину Химич (Боднарів), Катерину Носенко (Голинь), Мар’яну Наконечну та Мар’яну Славінську (Дубовиця), Ірину Побережник (Негівці), Василину Кузів (Верхня), Оксану Басарабу (Ріп’янка).

Андрій Лупа і Іванна Решетник продовжать роботу в ІІІ етапі конкурсу, який відбудеться в Івано-Франківську.

На третьому етапі конкурсу буде визначено двох переможців з області (по одному з 6 і 7 класів), які поїдуть до чудового міста Львова на неймовірний Всеукраїнський фестиваль дитячого читання „Книгоманія”. А вже у місті Лева протягом кількох днів на них та їх однолітків з усіх куточків країни чекають захоплюючі екскурсії, незабутні зустрічі з відомими письменниками і співаками цікаві літературні ігри та, ясна річ, призи та подарунки! Тож побажаємо кращим читачам Калуського району Андрію Лупі та Іванні Решетник своїми знаннями сягнути найвищого рівня конкурсу „Книгоманія”.

Вісті Калущини. – 2009. - 27 лют.

„ПИСАНИЙ КАМІНЬ” ВИДАВ ДРУГИЙ ТОМ „ІСТОРІЇ УКРАЇНИ…” ІГОРЯ ГАВРИЛЮКА

Г. Когут

Позавчора, 18 березня, Ігор Гаврилюк сповістив бібліотечну і читацьку громадськість району про вихід у світ (окремою книжкою) другого тому „Новітньої історії України…”, яка надрукована у Косівському видавництві „Писаний камінь”.

За задумом автора, ця подія мала обмежитись інформаційним повідомленням на районній нараді бібліотекарів. Однак працівники і читачі бібліотек вирішили, що так не буде. І пригадали Ігореві Гаврилюку все… Як передвоєнного 16 березня він сповістив голосним криком про своє народження. Як набирався знань і розуму в школах (а їх було аж три: початкова в Довжці, семирічна – в Середньому, і Сівко-Войнилівська середня школа).

Пригадали Ігорю Гаврилюку, як вчився ремісникувати в училищі № 4 міста Калуша, і те, що він дипломований інженер Івано-Франківського інституту нафти і газу. Читаючи лірику і сатиру Гаврилюка, можна подумати, що він все життя робив те, що гострив пера і писав. Але змолоду Ігор близько 10 років гартував характер у шахтах Донбасу, три роки відслужив в армії.

Пізніше свій потенціал реалізовував на різних посадах у Калуші – від апаратника ВО „Хлорвініл” до заступника головного інженера автотранспортного цеху. Обіймав різні посади в районі. Як можуть засвідчити усі, не „збюрократизувався” і не зганьбив себе членством у комуністичній партії.

З 1989 року Ігор Гаврилюк активно в політиці. Його голос чути на антикомуністичних мітингах не лише в Калуші, а й по всій області. Він стає довіреною особою кандидата до Верховної ради СРСР Дмитра Павличка, а згодом – довіреною особою Ігоря Насалика. Результати голосувань засвідчили, що Ігор Гаврилюк, говорячи мовою сучасних політиків, супер-піар-менеджер. Ігорю Гаврилюку цікаво бути першопрохідцем: він був делегатом установчої конференції Товариства української мови в Києві, делегатом установчого з’їзду Народного руху України, делегатом першого з’їзду письменників Незалежної України, делегатом установчого з’їзду „НСНУ”, два терміни очолював міськрайонне товариство української мови імені Тараса Шевченка, тричі обирався до рад різних рівнів, нині депутат обласної ради. Його принциповість та активність дошкуляє багатьом. Останній приклад: державна охорона в області, „завдячуючи” депутатському запиту Ігоря Гаврилюка, недорахувалася 3 млн. грн. – саме на таку суму вона безпідставно збільшила вартість своїх послуг.

До дня народження письменника і з нагоди виходу у світ його 14-ої книжки у Центральній районній бібліотеці було організовано виставку книжок Ігоря Гаврилюка (псевдоніми – Олег Тирлич, Дідусь Ігор). У творчому доробку автора – збірки гумору і сатири, літературні пародії, казки, дитячі поезії, лірика.

Як народилася історія України, бібліотекарям району, читачам бібліотек-філій і всім шанувальникам своєї творчості, які зібралися того дня у читальному залі Центральної районної бібліотеки, розповів сам автор: „Два роки тому у новорічну ніч сидів перед телевізором, перемикав з каналу на канал: жодного українського слова. Вимкнув телевізор, слухав по радіо добру музику з Відня і написав тоді вірш „У новинах”, видрукував у „Галичині”. Люди зацікавилися. Через місяць з’явився ще один. Тепер пишу у квартал по 10 розділів. Ні українські політики, ні події в державі не спонукають зупинитися”.

Ігор Гаврилюк подякував усім добрим людям, що прилучилися до видання книжки: Роману Павліку, Володимиру Ковалю, Олександру Бубену, Богданові Заріцькому, Богданові Гдичинському, Романові Ткачу. Окрему подяку адресував колезі по обласній раді Михайлові Павлюку, за ініціативи якого побачила світ не одна книжка письменника.

До дня народження Ігоря Гаврилюка бібліотечні працівники Марія Кухтин (с. Пійло) і Люся Куцела (с Мислів) подарували пісню на його слова „Величезна насолода”. Неабияку радість, яку і не намагався приховати, отримав автор від пісень у виконанні юної читачки з Мислова, вихованки Центру художньої творчості м. Калуша (кер. Марія Мацієвська) Олі Куцели на його вірші, присвячені улюбленим внучкам Олесі та Соломійці. Юна співачка за це отримала подарунок – книжки з автографом письменника. І бібліотекарі і читачі із сіл району читали твори Ігоря Гаврилюка, він вносив свої ремарки.

Переможцями історичної вікторини, а заодно і вікторини на знання „Історії України…” від Ігоря Гаврилюка, став Василь Фіняк, читач бібліотеки-філії с. Верхня. Подарунки за активну участь у вікторині також отримали Юлія Лаврик (с. Верхня), Надія Тимків (с. Середній Угринів), Христина Галайко (с. Довге Калуське). На завершення ведучі – завідувачі бібліотеками-філіями сіл Кропивника та Довге Калуське – побажали Ігорю Гаврилюку міцного здоров’я, родинного щастя, нових книжок, підкорення незвіданих стежок, адже він є завзятим туристом, грибарем, рибалкою, знається на заллі і на ягодах, одне слово – уже 40 років пішки мандрує по Карпатах.

„Вісті Калущини” приєднуються до всіх побажань і чекають нових розділів майбутнього третього тому „Історії України…”.

Вісті Калущини. – 2009. - 20 берез. ( № 11)

ЗРОСТАЄ КНИЖКОВИЙ ФОНД РАЙОННОЇ БІБЛІОТЕКИ

Б. Тимків

Наприкінці травня 2009 року книжковий фонд Калуської районної бібліотеки поповнився ще 150 новими виданнями, що надійшли з обласної бібліотеки на адресу цього культурного закладу нашого міста в рамках національної державної програми „Українська книга”. 95 із них – зайняли своє місце на поличках читацького залу, а 55 – абонементу.

Серед нових видань привертає увагу „Історія України” В. Червінського та М. Обушного, „Лицар Сонця” О. Сердюка, „Україна очима Заходу” Д. Наливайка, „Україні бути” В. Литвина, а також альбоми „Живопис. Графіка” М. Бідняка та „Шедеври українського живопису”. Власне, останні дві книги є чи не найдорожчими. Вартість кожної сягає за 550 гривень.

- Починаючи з 2006 року, – розповідає провідний бібліотекар Ганна Бурак, – наш культурний заклад щорічно одержує більше тисячі екземплярів нових книг в рамках програми „Українська книга”. Такий захід дає змогу не лише відчутно оновлювати, а й поповнювати книжковий фонд районної бібліотеки. Нині він сягає за 54 тисячі екземплярів. А до кінця 2012 року, допоки діятиме ця програма, книжковий фонд нашого культурного закладу має шанс зрости до 60 тисяч і стати одним з найбільших серед бібліотек Калущини.

Калуський нафтохімік. – 2009. – 18 лип. ( № 29)

„ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРАПОР НАД КАЛУЩИНОЮ В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ“

Н. Барнич

Під такою назвою минулої середи, у приміщенні Центральної районної бібліотеки відбулася година історії, яку організували спільно працівники ЦРБ та міської першої бібліотеки.

Річ у тому, що з 23 червня по 23 серпня в Україні проходить акція „Вшануймо український прапор”. У рамках цієї акції працівники бібліотек і вирішили розповісти широкому загалу громадськості, як 20 років тому назад на свято Вознесіння у Завою був встановлений синьо-жовтий прапор (спогади учасників тієї події – у „ВК”, № 23 за 12 червня 2009 року).

Коли завідувач бібліотеки-філії с. Верхня Надія Іващишин читала вірш „Внесімо прапор України”, юні читачі внесли до зали синьо-жовтий стяг. Ведучі свята – завідувачі бібліотек сіл Ріп’янки, Мислова та Гуменова Любов Бойчук, Люся Куцела та Галина Попадюк – повідомили присутнім про історію встановлення одного з державних символів – прапора.

Читачі бібліотеки-філії с. Верхня поставили літературну композицію „Україно! Це твої символи”, де розповіли читачам цікаву легенду про трьох славних синів неньки-України – Прапор, Тризуб та Гімн. Читачі бібліотеки-філії с. Боднарів (завідувач Марія Минай) підготували літературну композицію „Наша святиня – український прапор” та виконали пісню „Єднаймось, брати галичани”. Також усі присутні на святі мали змогу послухати пісню „В нас велике свято нині” у виконанні бібліотечних працівників району.

На годину історії в центральну районну бібліотеку завітали люди, які 8 червня 1989 року вчинили надзвичайно сміливий вчинок – на Завійській школі встановили синьо-жовтий стяг, – Роман Матіїв та Володимир Перегінець. Вони поділились спогадами 20-літньої давнини, розповіли, як виник такий задум і як він втілювався у життя.

Керівник апарату РДА Ігор Баран зазначив, що „вчинок Романа Матіїва, Володимира Перегінця, Володимира Луціва та Володимира Тимківа був викликом тоталітарній системі, справжнім героїзмом тоді, коли ще працювала машина КДБ”. Ігор Баран від імені голови райдержадміністрації нагородив учасників тієї події грамотами за прояв національної свідомості та з нагоди відзначення Дня Прапора.

Краєзнавець Микола Когут розповів про ще одне встановлення синьо-жовтого прапора на теренах Калущини: восени далекого 1949 року четверо хлопців вивісили стяг на трубі калійного заводу. Письменниця і громадська діячка Анастасія Фікерт зачитала одне із своїх оповідань. Станичний міськрайонної станції братства „ОУН-УПА” Степан Петраш зазначив, „що дуже добре, що ми не забуваємо свою історію. І дуже добре, що на такий захід запросили і школярів, які повинні знати славні її сторінки”. По завершенню історичної години всі вирушили покласти квіти до барельєфу Степана Бандери.

Також цього дня для бібліотекарів було проведено семінар-практикум „Популяризація літератури патріотичного спрямування в бібліотеках”. У рамках цього семінару працівники бібліотек-філій одержали консультації „Українська державна символіка”, методичні поради „Стань же окрасою цілого світу, наша свята Україно”, проведено вікторину „що ми знаємо про національну символіку”.

Вісті Калущини. – 2009. – 24 лип. ( № 29)

МАЛЕНЬКИЙ СТЯГ – ВЕЛИКИЙ ПОДВИГ

Ю. Баліцька – журналіст

У рамках акції „Вшануймо Український Прапор”, що проходить по всій Україні з 23 червня по 23 серпня цього року, про цю подію згадували на годині історії „Перший національний прапор над Калущиною”. Подія відбулася у рамках семінару бібліотечних працівників міста та району, що проходив 15 липня у приміщенні центральної районної бібліотеки. На ньому були присутні учасники тієї події – люди, які підняли перший жовто-блакитний стяг над Калуським краєм, – Роман Матіїв та Володимир Перегінець.

Про найвідоміші українські прапори, підняті над Калущиною, розповів присутнім краєзнавець Микола Когут: „Восени 1949 року на трубі калуського калійного комбінату з’явився жовто-блакитний стяг. Це було справою рук чотирьох молодиків, які вирішили таким чином відсвяткувати річницю створення Української Повстанської Армії. Проте, недовго радів та дарував надію калушанам той прапор – за кілька годин його зняли працівники КДБ.

Приблизно така ж історія і прапора у селі Завій. Четверо юнаків – Володимир Перегінець, Володимир Луцан, Володимир Тимків та Роман Матіїв, щойно по приході з війська, вирішили повісити український прапор і в рідному селі. „Тоді, – згадує учасник подій Роман Матіїв, – про українську символіку довідатися було важко. І, коли читаючи у школі якийсь художній твір зненацька натрапляли на згадку про жовто-блакитний прапор, учні здивовано переглядалися, адже не кожен знав про нього”.

Тканину на прапор Роман Матіїв купив у Івано-Франківську, де тоді працював. „Спочатку купив тканину одного кольору. По інший прийшов за кілька годин, щоб ні у кого не викликати підозри. Продавці мене запам’ятали, але все минулося”, – згадує Роман Матіїв. Пошили прапор уночі, у хаті у Володимира Перегінця. Мати хлопця злякано дивилася на стяг. Національний прапор підняли на шпилястому даху сільської школи.

„Коли повернувся з роботи, – згадує учасник події Володимир Перегінець, – у селі тільки і було мови, що про прапор. Люди гадали, хто ж його вивісив. То ж не залишалося нічого, як гадати разом із ними. Утім, як і багато інших, що з’явилися тоді по українських селах та містечках, прапор за кілька годин зняли правоохоронці”.

Усі четверо чоловіків отримали грамоти за вияв патріотизму від заступника голови Калуської районної державної адміністрації Ігоря Барана. Наостанок поклали квіти до меморіальної дошки Степанові Бандері.

Про знаменитий стяг слухали і вчителі, і молодше покоління – читачі районних бібліотек, активісти молодіжних громадських організацій міста, діти, народжені на зорі незалежності. На запрошення організаторів до виступу не зголосився ніхто з присутніх юнаків та дівчат. Може, просто перехвилювалися, що їхнє слово не було написане чи передбачене сценарієм і звучатиме не так урочисто? Чи, може просто, кожен задумався, чи вчинив би так само на місці тодішніх українських юнаків і при тодішніх антиукраїнських законах?

Вікна. – 2009. – 24 лип. ( № 29). – С.12

„БАЙКА ВЧИТЬ, ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ“

І. Бігун

12 серпня 2009 року для працівників Калуської ЦБС організовано та проведено проблемне навчання „Модернізація бібліотечного обслуговування користувачів у контексті сучасних реалій”. Перед присутніми виступили начальник відділу культури та туризму РДА Тетяна Михайлівна Молдавчук та директор центральної районної бібліотеки Світлана Зіновіївна Сокульська.

Бібліотечні працівники Калущини отримали методичні поради та консультації провідних спеціалістів центральної бібліотеки.

Заключними акордами навчання був перегляд літературного калейдоскопу „Світ байки”, яку підготували працівники Калуської централізованої бібліотечної системи та центральної дитячої міської бібліотеки.

Ведучі свята нагадали присутнім, що 2009 рік оголошено роком байки. Адже в цьому році ми відзначаємо річниці від дня народження багатьох відомих письменників-байкарів:

240 років від дня народження Івана Крилова;
235 років від дня народження Павла Білецького-Носенка;
225 років від дня народження Євстафія Рудиковського;
195 років від дня народження Петра Огієвського-Охотського;
190 років від дня народження Пантелеймона Куліша;
175 років від дня народження Степана Руданського та Юрія Федьковича;
145 років від дня народження Володимира Самійленка.

Починаючи з Григорія Сковороди, байка міцно утвердилася в українській літературі. Класиками цього жанру стали Леонід Глібов, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка. Писали байки і такі українські письменники, як Левко Боровиковський, Степан Руданський, Юрій Федькович, Михайло Старицький, Іван Франко, Борис Грінченко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко та ін.

Мабуть, немає народу, в якого і діти, і дорослі не любили б слухати й розповідати, крім казок та легенд, ще й особливі коротенькі твори – байки.

Ведучі свята Оксана Галайко і Оксана Довжанська (завідувачки бібліотек-філій с. Довге-Калуське та Вістова) ознайомили присутніх з творчістю Езопа, Григорія Сковороди, Євгена Гребінки, Леоніда Глібова.

З творами кращих українських байкарів: Петра Гулака-Артемовського, Левка Боровиковського ознайомили бібліотекар села Копанки Іванна Кузик та завідувач бібліотеки-філії села Перевозець Леся Кульбанська.

Присутні подивилися інсценізацію байки Езопа „Крук і лисиця”, яку показали за допомогою ляльок читачки центральної міської дитячої бібліотеки (учениця спеціалізованої ЗОШ №2 Мар’яна Кравчук та учениця ЗОШ №3 Яна Стажек).

Глядачі послухали байки Сковороди у виконанні наймолодшої учасниці свята, учениці школи №11 м.Калуша Мартуся Чернишова. Читачі бібліотеки-філії села Перевозець Марія Яцущак та Іванна Яцущак декламували байки Л. Боровиковського.

А активна читачка бібліотеки-філії Томашівці-2 Марія Сербін – байки Л. Глібова. Працівники ЦБА проводили конкурс на краще написання байки. Переможцем конкурсу стала Олександра Бурак . Її байку на святі зачитала Любов Бойчук (завідувач бібліотеки-філії села Ріп’янки).

Гості свята взяли участь у вікторині „Світ байки” (переможець вікторини – Яна Стажек), переглянули книжково-ілюстративну виставку літератури „2009 рік – рік байки”.

Свято байки ще раз довело, що людина має безліч вад, але якщо вона замислиться над цим, то зможе змінити себе на краще.

Вісті Калущини. – 2009. – 14 серп. ( № 32)

БІБЛІОТЕКАРІ ВІДЗНАЧАЛИ СВОЄ СВЯТО

Т. Грегораш

Традиційно, 30 вересня, ми відзначаємо День бібліотекаря. З цієї нагоди бібліотекарі центральної бібліотечної системи зібралися у районному Народному домі, де для них відділом культури та туризму Калуської РДА були організовані невеличкі урочистості.

Привітала присутніх начальник відділу культури Калуської РДА Тетяна Молдавчук. Вона побажала добра, злагоди, щастя, здоров’я, наснаги та святкового настрою бібліотекарям, щоб у бібліотеках збільшувалася кількість читачів та поповнювався книжковий фонд.

Тетяна Молдавчук вручила диплом завідуючій бібліотекою-філією с. Боднарів Марії Минай, яка стала „Кращим бібліотекарем року – 2009″. Диплом переможця за кращі публікації до газети „Вісті Калущини” отримала завідувач бібліотеки-філії с. Мислів Люся Куцела. Також за сумлінну працю було нагороджено завідувачів бібліотек-філій Надію Малик (с. Дубовиця), Надію Луців (с. Томашівці, бібліотека-філія № 2), Оксану Галайко (с. Довге-Калуське), завідувача бібліотеки-філії № 1 с. Томашівці Ольгу Сулиму та провідного бібліотекаря центральної районної бібліотеки Анну Бурак.

Директор централізованої бібліотечної системи Світлана Сокульська привітала своїх колег, побажала, щоб бібліотекарі і надалі залишалися такими відданими своїй справі, а також любові, злагоди, достатку. І хоча всі бібліотекарі варті отримати перемогу, кращі з кращих були відзначені грамотами. Кращими стали завідувачі бібліотек-філій Надія Іващишин (с. Верхня), Оксана Довжанська (с. Вістова), Олеся Побігун (с. Довгий Войнилів), Марія Василишин (с. Новиця), Любов Бойчук (с. Ріп’янка), Надія Кравець (селище Войнилів) та провідний методист районної центральної бібліотеки Павліна Михно.

Від щирого серця бібліотекарів привітав голова Калуської районної ради Василь Прокопів. Побажав любові від Бога і людей, збільшення читачів у бібліотеках та любові до своєї професії. Василь Прокопів зазначив, що по-доброму заздрить працівникам бібліотечних установ, бо вони кожну вільну хвилинку можуть присвятити читанню книжок.

Ігор Пробоїв, заступник голови Калуської РДА також привітав бібліотечних працівників та подякував за їх нелегку, але таку потрібну працю.

Спільними грамотами голів районної ради та районної державної адміністрації були нагороджені : директор центральної бібліотечної системи Світлана Сокульська, провідний методист центральної районної бібліотеки Тетяна Мельник та завідувачі бібліотек-філій с. Голинь Віра Завадецька та с. Пійло – Марія Кухтин.

Для бібліотекарів була організована невеличка концертна програма.

Вісті Калущини. – 2009. – 2 жовт. ( № 39)

„ХЛІБ ГОДУЄ ТІЛО, А ДУШУ ТА РОЗУМ – КНИГА”

Б. Тимків

65 років тому в приміщенні Народного дому, що на вулиці Шевченка, 10, вперше гостинно відкрила свої двері Калуська центральна районна бібліотека (ЦБС). А була заснована оця культурно-просвітницька та інформаційна установа ще у грудні 1944-го і по суті стала спадкоємицею традицій читальні, що діяла тут при товаристві „Просвіта”. На той час бібліотека займала дві кімнати, де працювало два працівники. Першим її керівником був п. Шило, а книжковий фонд станом на 1 жовтня 1946 року нараховував лише 2890 примірників. Обслуговувала бібліотека 1250 читачів і покликана була виконувати важливу місію – стати центром духовності калушан. До речі, через рік, у листопаді 1945-го, була заснована і районна дитяча бібліотека, що знаходилася на вул. Урядова, 57.

Минали часи. Уже в 1957 році книжковий фонд районної бібліотеки, якою на той час завідувала О. Потельчак, досяг 19505 примірників, з яких 9056 – українською мовою, решта – 10449 – російсько. Подвоїлась і чисельність працюючих, майже на 600 читачів зросло число відвідувачів цього культурного закладу. А книговидача в бібліотеці сягала майже 32-ох тисяч екземплярів. Тут також працювало 22 пересувки (12 – у місті, 10 – у районі).

Власне, у середині 50-х при районній бібліотеці уже діє гурток художнього читання, який очолював вчитель СШ № 3 О. Боліло, проводилися різні масові заходи: голосні читання, обговорення книг, художні вечори, читацькі конференції… Найцікавішими із них у тому ж таки 1957 році були вечори-зустрічі трьох поколінь, а також вечори-зустрічі з представниками промислових підприємств міста і району. Комплектувалася бібліотека в обласному бібколекторі і набула статусу методичного центру для всіх бібліотек району. При ній працював двотижневий семінар-практикум для новопризначених працівників. Щомісяця проводились і дводенні семінари. Зрештою, у 1957 році на порядку денному було і вирішувалося питання газифікації цього культурного закладу. У цей час на посаді бібліотекаря уже працювали 19-річна Христина Хухра, якій через десять років довірили очолювати районну бібліотеку. Власне, за її керівництва культурний заклад добився почесного звання „Установа відмінної роботи”, що спонукало до структурної реорганізації – створення нових відділів: комплектування і обробки літератури, МБА, організаційно-методичного, а також відділу обслуговування, які відповідно очолили Ельза Луцан, Ганна Бурак, Любов Боян та Павліна Михно. Тоді у штаті бібліотеки уже нараховувалося 18 працівників.

- Сьогодні у Калуській ЦБС функціонує 49 бібліотек (ЦБ, міська бібліотека селища Войнилів та 47 сільських бібліотек-філій), – розповідає директор ЦБС Світлана Сокульська. – Бібліотечний фонд є універсальним за змістом і налічує майже 386 тисяч примірників друкованої продукції, з яких майже 107 тисяч – дитяча література. Лише протягом минулого року нами придбано майже тисячу (948) назв друкованої продукції, надійшло 5489 примірників книг та періодичних видань. У ЦБС працює 70 висококваліфікованих працівників, які чудово орієнтуються в сучасних інформаційних потоках, добре знають потреби суспільства. Ефективність роботи колективу залежить в першу чергу від правильно налагодженої системи менеджменту, тому в ході його реалізації були задіяні такі основні функції управління, як прогнозування, планування, регулювання, координація та контроль. Мушу зауважити, що недостатність фінансування з боку держави вимагає від бібліотечних працівників здійснення пошуку шляхів позабюджетного фінансування. З цією метою в ЦБ створено платний абонемент, а у читальному залі функціонує нічний. Слід зазначити, що бібліотекарі підходять до цієї справи диференційовано, з урахуванням соціального стану та віку користувачів. Визначено категорію тих, що мають право на безкоштовне обслуговування. Такий підхід дозволив лише у 2008 році одержати від платних послуг 7400 гривень доходу і за ці кошти придбати художню літературу, підручники, фахові видання тощо.

Важливою формою допомоги в комплектуванні фондів ЦБС є допомога спонсорів, меценатів, обласної наукової бібліотеки ім. І.Франка. І слід зауважити, що основна частина надходжень має місце саме з цього джерела. Знову ж таки у минулому році від обласної бібліотеки на нашу адресу надійшло 3157 примірників друкованої продукції, придбано за спецкошти 212, спонсорські – 1733, бюджетні – 387 книг. Регулярно поповнюються книжкові фонди і за рахунок місцевих краєзнавців, письменників, а також громади.

На базі центральної бібліотеки проводяться найрізноманітніші семінари, практикуми, стажування, діє школа молодого бібліотекаря, відбуваються дні бібліотечного інформування. Велика увага надається популяризації літератури з питань національної духовної культури, мови, традиції, історії рідного краю. Бібліотеки-філії під керівництвом методичного центру районної центральної бібліотеки займаються краєзнавчою пошуковою роботою з метою поповнення новими експонатами краєзнавчих кутків, музейних кімнат, альбомів з історії рідного краю, рідного села. Постійна увага надається участі бібліотек-філій в різноманітних оглядах-конкурсах, естафетах як всеукраїнського масштабу, так і обласного та районного. Узагальнено досвід роботи бібліотек-філій с. Бережниця – „Оживають скарби народні”, с. Боднарів – „Сім’я і книга”, с. Верхня – „Сільська філія як соціокультурний центр для юнацтва” тощо.

До сказаного важко щось і додати, хіба те, що сьогодні бібліотечна система стала важливою частиною соціальної інфраструктури, орієнтованої на обслуговування різних категорій читачів нашого району, координаційним, організаційно-методичним центром для всіх бібліотек міста та району. Обслуговує бібліотека 4320 читачів, а книговидача перевищує 80 тисяч примірників. Калуська районна бібліотека знаходиться на хорошому рахунку в області, входить у першу п’ятірку найпотужніших щодо чисельності книжкового фонду, поступаючись лише аналогічним культурним закладам Галича, Коломиї, Снятина.

Хочеться привітати весь колектив з ювілеєм, побажати нових творчих звитяг, довголіття і сповнення всіх мрій та задумів.

Калуський нафтохімік. – 2009. – 3 жовт. ( № 40)

ГОЛОДОМОР – НАЙЖАХЛИВІШИЙ ЗЛОЧИН ПРОТИ НАШОГО НАРОДУ

Т. Мельник – бібліотекар центральної районної бібліотеки

У центральній районній бібліотеці до Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій в Україні відбулася читацька конференція по загальноукраїнському томі „Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років”.

Загальноукраїнський том „Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років” є лише частиною масштабного загальноукраїнського видавничого проекту, який включає в себе 17 обласних томів та том міста Києва.

Голодомор 1932-1933 років – це найбільша в історії України трагедія, найжахливіший злочин, вчинений коли-небудь проти нашого народу.

Метою організаторів Голодомору було підірвати сили волелюбної нації, назавжди усунути будь-яку можливість відродження її державності.

Незважаючи на мільйонні жертви, Україна вистояла. Ані геноцид, ані репресії не знищили українського духу свободи. Ми зберегли національну свідомість, цілісність та ідентичність, не перервали зв’язку поколінь і наприкінці ХХ століття відродили власну незалежну державу.

У цьому унікальному виданні вперше в одній праці висвітлено причини і механізми організованого комуністичним режимом геноциду як спроби упокорення українського народу, оприлюднено архівні документи і свідчення очевидців, подано хронологію подій і перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору. Та найважливішим є те, що на сторінках цієї книги назавжди закарбовані імена наших співвітчизників, які стали жертвами злочину.

У книзі узагальнено сучасний стан наукових досліджень з цієї проблеми. На основі архівних джерел та свідчень очевидців розкриваються причини, масштаби та наслідки Голодомору. Публікуються реєстр архівних документів, перелік населених пунктів, мешканці яких постраждали від Голодомору. Подано вибрану бібліографію та оригінальні фотодокументи.

У читацькій конференції взяла участь: Ганна Бурак (провідний бібліотекар відділу обслуговування ЦБ), Любов Бойчук (завідувач бібліотеки-філії с. Ріп’янка), Наталя Тимків (завідувач бібліотеки-філії с. Середній Угринів), Галина Попадюк (бібліотекар І категорії села Гуменів). Провідний бібліограф ЦБ Наталя Романчик ознайомила присутніх з переліком видань, документами, які представлені на книжковій виставці-пам’яті „Скорботна пам’ять України”.

Того ж дня відбувся семінар бібліотечних працівників району на тему „Сучасна українська література”. Консультації, поради з питань „Роботи бібліотек з популяризації української літератури” надали методисти центральної бібліотеки.

Вісті Калущини. – 2009. – 4 груд.( № 49)

КОЛОМИЙСЬКА ЦБС

ШЛЯХАМИ ГОГОЛЯ

Ониськів Р.

До 200-ліття від дня народження М. Гоголя центральна районна бібліо­тека та об’єднання гімназистів „Оберіг” провели літературну годи­ну „Шляхами долі Миколи Гоголя”.

Захід проходив з використанням мультимедійних технологій.

У виконанні учнів гімназії звучали уривки з творів письменника, більшість яких була інсценізована; легкі, лагідні звуки скрипки, що вилітали з-під рук гімназистки Любові Дмитрук, здава­лось, не звучали, а говорили.

Слово мала вчителька зарубіж­ної літератури Галина Суслова. Завбібліотекою гімназії Галина Козяр та бібліотекарі ЦРБ запропонували звернути увагу на виставку літера­тури, де були представлені книжки та статті з періодичних видань про життя і творчість М. Гоголя, таємниці його біографії, особистого життя. Та краще за все про письменника роз­кажуть його твори.

Вільний голос. – 2009 – 7 квіт. – С.3

ДОБУТИСЯ СЛОВА- НАЦІЯ:

(Про презентацію книги Дмитра Гриньківа «Повстанський псалтир» в ЦРБ)

У центральній районній бібліотеці відбулася презентація книжки Дмитра Гриньківа „Повстанський Псалтир”, на яку зійшлися друзі автора й учні Коломийської гімназії.

Поет і письменник розповів про той шлях, який пройшла його книж­ка від творчого задуму до остаточ­ного видання. „Хотів своєю книж­кою, – наголосив пан Дмитро, – до­бутися того слова – Нація”.

У своєму виступі поетеса Ольга Руданець говорила про важливість та­кої книжки, яка, за творчим задумом автора, перегукується з біблійними псалмами. І знаковим є те, що на­родне визнання УПА випереджує в цьому державну машину. Свід­ченням чому є те, що Степана Бандеру визнали в когорті “Великих ук­раїнців”. Більше того, й досі не роз­віяні сумніви, чи він, бува, не посів першого місця. Та й наш письмен­ник Михайло Андрусяк одержав На­родну Шевченківську премію за ре­зультатами Інтернет-голосування, здебільшого, мешканців східного ре­гіону. А вояки УПА, представники тодішньої еліти, заслуговують на все­народну увагу, поскільки в їхніх ла­вах було чимало неординарних лю­дей.

До зустрічі з нашим краянином гімназисти підготували йому питан­ня, котрі стосувалися більше філо­софсько-світоглядних концепцій автора. Відповідаючи на них, Дмитро Гриньків поділився і своїми творчи­ми задумами. Наразі, він завершує книжку про маловідомий епізод із життя Ольги Кобилянської, про її ос­танню любов до молодятинського парубка, якого вона зустріла під час прогулянок марківськими пагорба­ми. А також друзі з Києва дуже просять його написати книжку спо­гадів про табірне життя.

А найбільше пан Дмитро жалкує у своєму житті за тим, що занадто тримав себе в підпіллі, що замало зробив, що вартувало заявити свою ідею сильніше.” Ми хоч трохи зро­били, а деякі в’язні сиділи просто за анекдоти”.

Для Дмитра Гриньківа бути пат­ріотом, це, передусім, – бути на­ціоналістом, тобто відстоювати пра­ва своєї нації, якою позначений у силу свого народження.

Автор запросив також до слова свого товариша по перу Василя Михайлищука, лауреата премії ім. Т. Мельничука 2008 року. Він за­читав вірш „Вусатий опришок”, при­свячений Дмитрові Гриньківу.

Вільний голос. – 2009. – 14 квіт. – С.4

СУЧАСНИЙ ЧИТАЧ ВИМАГАЄ НОВИХ ПІДХОДІВ

О. Бирчак – директор Коломийської ЦБС

Відповідно до Указу Президента України №471 від 14 травня 1998 р., щороку 30 вересня в Україні відзна­чається це професійне свято. Це свідчить про глибоку повагу влади та народу до духовної спадщини, а також про визнання ними тієї ролі, яку відіграє в державі бібліотека. Адже вона сприяє всебічному розвитку осо­бистості, виxованню кращих громадських якостей і патріотичної свідомості населення, забезпечує нерозривний зв’язок минулого та сьогодення.

За останні 11 років бібліотечна га­лузь України розвивала­ся відповідно до інтересів та вимог суспільства. До послуг населення країни – 18 400 бібліотек сфери впливу Міністерства культури і туризму України, з них 18 323 – публічні, до яких належать і наші 76 бібліотек.

Останніми роками напрацьовано законодавчо-нормативну базу, основою якої є Закон України „Про бібліотеки і бібліотечну справу в Україні” із змінами і доповненнями 2000 та 2009 років, За­кон України „Про Національну програму інформатизації” (1998), Програми „Розвитку і функціонування української мови” до 2010 року, згідно з якою бібліотеки безкоштовно отримують літературу. Вже кілька років поспіль бібліотекарі отримують надбавки за вислугу років. Перед працівниками бібліотек стоїть велике завдання виховання достойних громадян нашої країни шляхом вивчення історії, культури, звичаїв та обрядів, популяризації української книги.

Дещо змінилися самі функції бібліотеки. Бібліотека має бути не тільки просвітницьким, але й інформаційним закладом, адже до нас нині прийшов новий читач з новим світосприйняттям, сучасними потребами, літературними вподобаннями. Для одних бібліотекарі – це люди, які зберігають і охороняють книги, для інших – ерудовані особи, завдяки яким мож­на отримати бажану інформацію і які допомагають у пошуку, підкажуть нові ідеї, дадуть необхідні поради. Тому бібліотекар постійно повинен творчо працювати, шукати підходи до спілку­вання з кожним читачем.

У коломийській системі працює 102 бібліотекарі. Колектив постійно оновлюється. Поряд з досвідченими бібліо­текарями працює і молодь. За останні роки в бібліотеки району прийшли працювати 24 молодих спеціалісти.

Пріоритетним напрямом роботи є тісна співпраця з органами місцевої влади. Бібліотека стає з’єднувальною ланкою між владою і населенням, сприяє прозорості влади.

Налагоджена добра співпраця біб­ліотек з новітніми організаціями: товариством „Просвіта”, Конгресом української інтелігенції, Союзом українок, освітя­нами, краєзнавцями, ре­лігійними громадами, за­собами масової інфор­мації, зокрема, „Вільним голосом”. Спільно прово­дяться літературно-мис­тецькі заходи, круглі столи, тематичні вечори, презентації та прем’єри книг, зустрічі з цікавими людьми, свята, конкурси, творчі мистецькі години.

Велику увагу бібліотеки приділяють краєзнавчій роботі. Організовано кут­ки, де розміщені альбоми з історії сіл, загалом оформлено 126 альбомів-літописів. бібліотекарями району записа­но 246 обрядів. Протягом багатьох років бібліотеки беруть активну участь у творчих звітах перед населенням, у районних святах, фестивалях, конкур­сах.

Бібліотекарі наших книгозбірень налагоджують стосунки з меценатами, благодійниками, авторами, видавцями, спонсорами. Завдяки їм фонди наповнюються новою книгою, передпла­чується періодика, проводяться поточні ремонти бібліотек.

Незважаючи на економічну кризу в країні, працівникам бібліотек 100% виплачується вчасно заробітна плата. В бюджет закладаються кошти на передплату періодичних видань, при­дбання палива, поновлення матеріаль­но-технічної бази та інших видатків. Тож хотілося би такої ж віддачі від кож­ного бібліотечного працівника.

Вільний голос. – 2009. – 2 жовт. – С. 3

ДАРУНОК ПИСЬМЕННИКА:

(Про подаровані Д. Гриньківим книги „Повстанський псалтир“ і „На вістрі перемін“)

Н. Тарновецька

Щедрий літературний дарунок знаний письменник, член Національної спілки письменників України Дмитро Гриньків зробив для центральної районної бібліо­теки, приурочивши його 67-й річниці Української Повстанської Армії: бібліотеки сіл Коломийщини отримають 80 при­мірників книг „Повстанський Псалтир” і „На вістрі перемін”.

У книгах нашого краянина іде мова про тернистий шлях до не­залежності. Прихід 17 вересня 1939 року на західноукраїнські землі червоної армії ознаменував початок нового періоду в історії краю. Як би його не трактували різні політичні сили, на наших теренах заплачено занадто доро­гу ціну: десятки тисяч безвинно вбитих, закатованих, замордова­них, депортованих; переслідуван­ня інтелігенції, нищення церков, культури, історії, мільйони пока­лічених людських доль. Цими днями виповнюється двадцять років з часу розкриття злочинів радянського режиму в Дем’яновому Лазу, де полягли більше ніж півтисячі невинно вбитих.

А через три роки, у 1942 році, на Волині було створено УПА – армію, що стала на захист поне­волених, армію, яка на своїй те­риторії відстоювала незалежність, воюючи з двома державами окупантами. Звитяга вояків УПА надихала наступні покоління до боротьби.

„Повстанський псалтир” – це поетична книга життя три­валістю в півстоліття, хресна дорога цілого покоління ук­раїнців, її сюжет складається з трьох книг: „Поклик гір” роз­повідає про боротьбу УПА в лісах, криївках, життя, сповне­не мужності і віри в перемогу; „В снігах неволі” – про долю більшості повстанців у тюрмах і „сибірах”, долю самого авто­ра, якому довелось пройти че­рез це горнило. І саме тут він здобув чи не найцінніше – віру у непохитність обраного шля­ху. Третя книга – „В розтоках радості й печалі” – це крик душі людини, яка переосмис­лює життя після повернення, це контраст між сподіваним і дійсним, це пісня радості і роз­пачу водночас.

„На вістрі перемін” – це 15-річна історія становлення, діяльності Української респуб­ліканської партії на Коломийщині, свідками якої були більшість з нас.

Сподіваємось, книги зна­йдуть свого читача, адже вони є актуальними.

Вільний голос. – 2009. – 23 жовт. – С. 6

КНИЖКИ НАВЧАЮТЬ МУДРОСТІ:

(Про відзначення Всеукраїнського дня бібліотек)

В. Кожушна

На урочистості з нагоди професійного свята бібліотекарі Коломийщини зібра­лись у малому залі Народного дому. У переважній своїй більшості бібліотечні працівники – це чарівне жіноцтво, тож символічно, що своє свято вони відзнача­ють саме того дня, коли християнський світ вшановує святих Віру, Надію, Любов і матір їхню Софію. Адже саме цих чеснот, а найбільше – мудрості, навчають книжки.

Урочистості почав святковою доповіддю виконуючий обов’язки директора центральної районної бібліотеки Ігор Косовчич. Ішлося про розви­ток бібліотечної системи району, про поповнення книжкового фонду, інші фахові здобутки. Бібліотекарів щиро вітали зі святом перший заступ­ник голови РДА Степан Стасюк і начальник від­ділу культури й туризму Людмила Федор. Степан Стасюк зачитав святкове повідом­лення про нагородження почесною грамотою голів ОДА й обласної ради ди­ректора ЦБС Орисі Бирчак (через хворобу вона не змогла взяти участь у святі). Разом з Людмилою Федор Степан Стасюк вручив почесні грамоти і подяки за працю кращим бібліотекарям. Ігор Косовчич обдарував колег квітами. Оплесками зу­стрів зал повідомлення про те, що бюджетом ра­йону на наступний рік пе­редбачено виплату бібліо­текарям матеріальної допомоги.

Після урочистої частини артисти подарували бібліотекарям гарний концерт. Цього дня для іменинників було організовано святкову поїздку до Криворівні.

Вільний голос. – 2009. – 2 жовт. – С. 2

КОСІВСЬКА ЦБС

ЖЕРТОВНА ПРАЦЯ М. ЛОМАЦЬКОГО

Г. Кікоть – бібліотекар відділу обслуго­вування Косівської ЦРБ, секретар клубу інтелігенції

У Косівській центральній районній бібліотеці відбулося черго­ве засідання клубу інтелігенції ім. І. А. Пелипейка і презентація книг: А. Г. Григорук „На відстані слова” (про цю працю „ГК” писав торік) та М. Л. Ломацького „Національна свідомість”.

Аделя Григорук – Заслужений працівник освіти України, викла­дач Косівського інституту при­кладного та декоративного мис­тецтва, дослідниця літератури рідного краю, авторка книги „На відстані слова”. Написала та­кож післямову до книги Михай­ла Ломацького „Національна свідомість”.

У своєму виступі на засіданні клубу інтелігенції Аделя Григорів­на розповіла про те, що Михайло Помацький – відомий на Гуцульщині культурний і громадський діяч, педагог, письменник, у до­робку якого понад 20 книг. „На­ціональна свідомість” – публі­цистичний твір, опублікований у видавництві Спілки української молоді в Лондоні 1952 р. Ця книга – гіркі думки автора про націо­нальну самоідентифікацію ук­раїнців, причини бездержавності на націонал-ренегатства. Автор вдається до багатьох прикладів, а деякі факти, ним наведені, на­стільки актуальні й упізнавані сьогодні, що стає страшно: не­вже нам, українцям, так і не су­дилося мати свою державу й че­рез власну меншовартість слу­жити хіба що пішаками в руках чужих правителів? М. Ломацький причини зради національних інте­ресів України вбачає, по-перше, в низькій національній свідо­мості народу, а по-друге, в „лакімстві”, прагненні до збага­чення, продажності тих, хто на­зивав себе елітою, але готовий заради власної вигоди забути і про Вітчизну, і про народ, і про державність України та її без­пеку.

Думку Аделі Григорук продов­жив письменник Богдан Ілліч Рациш-Маринюк. Він сказав, що кни­га актуальна для нашого часу, багато її положень проектують­ся на події сьогодення.

Великої шани гідна жертовна праця М. Ломацького – будителя нашої національної пам’яті, скромного гуцульського вчителя початкової школи, який прожив усе своє життя з Україною у серці. Помер М. Ломацький 24 жовтня 1968 р. у Фрайденштадті з вірою, що „великий воскресний день для нашого народу прийде, бо мусить прийти!”. І він прий­шов до нас 17 років тому, коли Україна здобула незалежність.

Перевидання книги у видав­ництві „Писаний Камінь” відбу­лося за підтримки Михайла Павлюка. Подякуймо Богу, що у нас є такі доброчинці як він.

Богдан Ілліч Радиш-Маринюк запропонував створити диску­сійний клуб і лекторську групу, які б пропагували книгу М. Ломаць­кого „Національна свідомість”.

Михайло Павлюк подарував для бібліотек району 150 при­мірників книги „Національна свідомість”. Аделя Григорук теж подарувала для районної бібліотеки свою книгу „На відстані сло­ва”. За це дирекція і працівники бібліотеки їм щиро вдячні.

Шановні краяни! Завітайте до нас у бібліотеку, щоб більш детально ознайомитись з цими неоціненними творчими пра­цями.

Гуцульський край. – 2009. – 6 лют.

ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ГАННИ ГЕРАСИМОВИЧ

П. Гуралюк – завідувач сектором краєзнав­ства Косівської ЦРБ

Мистецтво художньої вишивки є одним з найбільш поширених на Гуцульщині. Ім’я заслуженого майстра народної творчості Ган­ни Юліанівни Герасимович посідає почесне місце у когорті видат­них вишивальниць.

Напередодні 120-річного ювілею від дня народження Ганни Герасимович (28.03.1889 – 31.03.1974), вшановуючи пам’ять про цю непересічну жінку, хочеться згадати кілька штрихів з її життя і творчості.

Народилася Г. Герасимович в с. Пилипче на Тернопільщині. Ще малою дівчинкою взяв її до себе дід, що жив у Старих Кутах, а вже 1899 року Ганнуся з батьками пе­реїжджає в с. Рибне. Природа на­шого краю змалечку вабила спостережливу дитину, будила в ній цікавість і зачарувала веселковими барвами гуцульських пейзажів.

Бачачи виразні здібності дівчин­ки до мистецтва, родичі Ганнусі всіляко допомагали розвивати її природний дар. Середню освіту дівчинка одержала в так званому руському жіночому інституті у Перемишлі.

Після цього Ганна навчається у приватній школі-майстерні відо­мого українського художника Ми­коли Івасюка в м. Чернівцях, але вже з 1921 року живе і працює у Косові. Тут вона знайомиться з відомими майстрами декоратив­ного ткацтва, килимарства, ди­настій Горбових, Бовичів, Процюків, Джуранюків.

Подорожуючи від села до села, від хати до хати, Ганна Юліанівна збирає узори старовинних виши­ванок, пильно придивляючись до процесу народження низинок, ланцюжків, хрестиків Щедро на­ділена фантазією, тонким ху­дожнім смаком, неабияким мис­тецьким хистом, Г. Герасимович створює свої неперевершені візе­рунки, які лягають на полотно і стають окрасою сорочок, скатер­тин, серветок, рушників. Але цьо­го для широкої творчої натури було замало. Вона вчиться ткати, і все нові й нові мотиви лягають в ос­нову узорів верет і килимів влас­ної роботи, її батько Юліан Герасимович – священик у с. Старому Косові – був одним із засновників спілки „Гуцульське мистецтво” (1922 -1932), з якою Ганна Герасимович співпрацювала. У її пансіонаті „Анна” в Косові часто бували пись­менники, художники зі Львова.

Благотворний вплив на твор­че формування особистості Ган­ни як митця дало їй знайомство з видатними літераторами та дія­чами мистецтва: І.Франком, В. Стефаником, М. Черемшиною, О. Кобилянською, М. Павликом, Г. Хоткевичем, Ф. Колессою, В. Кобринським.

Будучи близько знайомою з на­родною художницею України Оленою Кульчицькою та її сестрою Ольгою, Ганна Герасимович, часто спілкуючись із ними, змогла ос­мислити власний шлях у мис­тецтві, ширше зрозуміти його значення у загальній культурі наро­ду, естетичному формуванні його побуту.

При створенні музею народно­го мистецтва в Коломиї родина Герасимовичів передала йому з влас­ної колекції безцінні експонати – твори майстрів Гуцульщини.

З 1939 року Ганна Юліанівна працює майстром відділу худож­ньої вишивки в Косівському учи­лищі прикладного мистецтва. Пе­дагогічну роботу Ганна Герасимо­вич поєднувала з власною мис­тецькою діяльністю. Прекрасний фахівець, невтомний ентузіаст улюбленої справи, збирач і охоро­нець кращих народних зразків ху­дожнього ткацтва і килимарства, вона створила багато нових ори­гінальних композицій, які здобули високе визнання.

Найвідоміші твори – серія ви­шиваних портретів: І. Франка (1956), М. Черемшини (1959), Т. Шевченка (1961), а також панно „На полонині” придбані музеєм народного декоративного мистецтва в Києві.

1961 року на виставці у Ка­наді, присвяченій 100-річчю від дня смерті Т. Г. Шевченка, портрет Кобзаря, вишитий майстринею, викликав захоплення відвіду­вачів.

В 1959 році талановиту виши­вальницю було прийнято у члени Спілки художників УРСР, а в 1960 р. Ганна Герасимович, одна із перших митців Прикарпаття, була удос­тоєна почесного звання заслуже­ного майстра народної творчості України.

Навіть у похилому віці Ганна Юліанівна Герасимович навчає молодь мистецтва вишивки.

Численні твори художниці-майстрині здобули широке визнання. Вони прикрашають експозиції му­зеїв не тільки України, а й відомих музеїв світу. Твори майстрині з Косова стали значним внеском у скарбницю українського і світо­вого мистецтва.

На честь талановитої земляч­ки косів’яни назвали одну із ву­лиць міста її ім’ям – вулиця Анни Герасимович.

Фонди Косівської центральної районної бібліотеки містять ціка­вий матеріал про життєвий та мистецький шлях Г. Ю. Герасимо­вич. Всіх, хто небайдужий до історії, мистецтва і літератури нашого краю, запрошуємо відвіда­ти книгозбірню м. Косова.

Гуцульський край. – 2009. – 27 берез. (№13)

МАГІЯ ЧАРІВНОГО СЛОВА Р. ІВАНИЧУКА

У. Книш – провідний бібліотекар Косівської ЦРБ

Косівщина подарувала літе­ратурі відомого і популярного в Україні письменника, актив­ного громадського і політично­го діяча, одного з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка та Народного Руху України, депутата Верхов­ної Ради України 1990-1994 рр., лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка (1985) Ро­мана Іваничука.

Народився майбутній пись­менник 27 травня 1929 року у селі Трачі. Освіту здобував у рідному селі та в Коломийській гімназії (1942-1947), учителював у по­датковій школі. В 1957 р. закін­чив філологічний факультет Львівського державного універси­тету і протягом 5-ти років учите­лював на Львівщині, викладаючи українську мову та літературу.

Літературний дебют Р. Іваничука відбувся у студентському аль­манасі університету, де письмен­ник опублікував свою першу но­велу „Скиба землі” (1954), яку схвально зустріли читачі та кри­тики. Молодого письменника захоплювало громадське життя, праця викладача української мови і літератури і, звичайно, творчість, яка знову принес­ла успіх. Незабаром побачили світ перша збірка прозових творів „Прут несе кригу” (1958), перший роман-трилогія „Край битого шляху” (1962).

Своєрідну трилогію складають три повісті Р. Іваничука – „Місто” (1977), „Сьоме небо” (1985) та „На перевалі” (1981). Вони – ніби розділи великого твору, у який їх об’єд­нує і спільна проблематика і сюжетні лінії.

З 1963 р., впродовж трьох де­сятиліть, письменник працює у редакції журналу „Жовтень”, який згодом було перейменовано на „Дзвін”, завідує відділом прози.

Р. Іваничук пройшов дуже не­легку школу життя. Він належить до письменників, які змінили ду­ховну атмосферу в Україні. Його дивом оминули репресії 60-х років.

Письменник звертається до історичної прози, яка швидко при­несла йому заслужене визнання. З-під його пера виходить роман „Мальви” (1968 р.), один із найвідоміших романів раннього пері­оду творчості.

Того ж року письменник напи­сав ще один роман „Журавлиний крик”, опублікувати який тоді було неможливо. До читачів цей твір йшов майже двадцять років.

А далі були ще чотирнадцять історичних романів, серед яких „Черлене вино” (1976 р.), „Вода з каменю” (1982), „Шрами на скалі” (1986), „Бо війна війною” (1991), „Орда” (1992), „Ренегат”, „Євангеліє від Томи” (1993). Високохудожні твори митця високо поціновані. За роман „Манускрипт з вулиці Руської” Р. Іваничуку було присуджено премію ім. А. Головка (1978), згодом за романи „Вода з каменю” та „Четвертий вимір” його було удостоєно Державної премії ім. Т. Шевченка (1985).

Творчість письменника відзна­чена також літературною премією Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Критики стверджують, що ця нагорода є українською Нобелівською пре­мією. 16 січня 2009 року Указом Президента України за самовідда­не служіння Україні, значний осо­бистий внесок у духовне відродження української держави, плідну літературну і громадську діяльність письменнику присвоє­но звання Героя України з врученням ордена Держави.

Історія в творах Р.Іваничука – це велетенський у часі простір людського життя, об’єднаний в один цикл, в один великий роман про рідну землю і народ, що насе­ляє її. Цей цикл завершує роман „Вогненні стовпи” про героїчну історію УПА.

Впродовж півстоліття творчої діяльності письменника вийшло майже шістдесят книг, шістнад­цять історичних романів. Р. Івани­чук продовжує плідно працювати на літературній ниві, хоча міг би перепочити і насолоджуватися осінню свого життя, в якому чи­мало часу забирає робота у Львівському національному уні­верситеті ім. І. Франка. Проте для істинного таланту відпочинок – це праця, це нові задуми і нові твори. Працює письменник більш потуж­ніше і завзятіше: 8 книг за останні 7 років, серед них „Саксаул у пісках” (2000), „Вогненні стовпи” (2003), „Через перевал” (2004), „Нещоденний щоденник” (2005) та ін. У кожен новий твір Р. Іваничук вкладає всю душу. Не став винят­ком і політичний роман „Країна ірредента” (з латини – „Понево­лена країна”), дія якого охопила всю історію України XX сторіччя. Газетно-журнальні публікації про ці твори надруковані у журналах „Дивослово”, „Дзвін”, газеті „Літературна Україна”.

Шановні читачі! Ласкаво зап­рошуємо вас до нашої районної книгозбірні, щоб мандрувати ча­сом і простором, відкриваючи для себе незвідані сторінки українсь­кої історії у творах Романа Івани­чука.

Гуцульський край. – 2009. – 29 трав. (№ 22)

БІБЛІОТЕКИ – ВІКНО У СВІТ

Я. Семанишин – директор Косівської ЦБС

Згідно з Указом Президента вже понад десять років поспіль 30 вересня в Україні традиційно відзначають професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек.

Це свідчить про повагу влади та народу до своєї духовної спадщини, а також про визнання ними важливої ролі, яку відіграють в державі та житті суспільства бібліотеки.

Саме вони за своїм призначен­ням є потужним знаряддям демок­ратії, гармонізації суспільних відно­син, важливим чинником інтелек­туального, духовного та естетич­ного збагачення нації. Доносячи до людей весь спектр різноманітних знань та державотворчих ідей, розкриваючи реальну картину світу, бібліотека сприяє всебічному розвитку, особистості, вихованню кращих громадянських якостей і патріотичної свідомості населен­ня, забезпечує нерозривний зв’я­зок минулого та сучасного.

Сьогодні бібліотеки допомагають учню, вчителю, урядовцю, пенсіо­неру, студенту – кожному, хто шукає інформацію, щоб підвищити фаховий рівень, долучитися до світового досвіду, вивчити історію свого та інших народів.

Минулі роки, хоч і були складни­ми та суперечливими для бібліо­тек району, зокрема, через фінан­сові труднощі, довели, що кни­гозбірні стали дійсно сучасними ус­тановами і піднялися на новий, більш високий рівень розвитку.

Вони є вікном у світ, фактором консолідації нації, засобом, що забезпечує безперервність розвит­ку і спадковості культури, гармонізатором соціальних відносин, елементом системи навчання, са­моосвіти, духовного, естетичного і професійного вдосконалення осо­бистості.

За останні роки бібліотечна си­стема району розвивалася відпо­відно до інтересів та вимог сус­пільства.

До послуг жителів району – 49 бібліотек сфери Міністерства куль­тури і туризму України із загаль­ним фондом понад 600 тисяч при­мірників: центральна районна бібліотека, центральна бібліотека для дітей м. Косова та 47 бібліотек-філій, користувачами яких є понад 30 тисяч осіб.

Бібліотечні послуги надають 69 кваліфікованих спеціалістів.

Також сформований до­відково-бібліографічний апарат. Є широкий вибір пе­ріодичних видань. Цент­ральна районна бібліотека передплачує понад 70 назв журналів і газет, по 9 пері­одичних видань отриму­ють сільські книгозбірні.

Районна бібліотека надає доступ до електрон­них інформаційних ресурсів, її відвідувачі мо­жуть скористатись елект­ронною поштою.

Змістовно і яскраво об­ладнані книжково-ілюстративні виставки, тематичні стелажі і полички. Їх доповнюють етнографічні мотиви декоративно-ужиткового мистецтва. Експонуються твори місцевих народних майстрів: вишивані рушники, зразки одягу та речей гуцульського побуту.

В бібліотеці с. Кобак увагу відвідувачів привертає міні-музей гуцульського фольклору.

Бібліотека смт. Кут служить школою наочного розкриття інформаційно-документних ресурсів.

Активною є участь бібліотек у відзначенні державних свят.

Значну увагу книгозбірні при­діляють культурно-просвітницькій роботі, пропаганді творчих надбань українських письменників, популя­ризації видань прикарпатських ав­торів.

Щорічно відзначаємо Шев­ченківські дні.

Читацькі конференції, літера­турні вечори, години поезії присвячували творчості письменника, публіциста, мислителя І. Франка.

На прикладах творчих здобутків письменників-класиків бібліотечні працівники розкривають красу і ве­лич українського слова. Багаточисельні заходи проводились до Міжнародного дня рідної мови та Дня української писемності.

Відчутною є зацікавленість творчістю письменників прикар­патського краю. Популяризуються видання прикарпатських авторів – М. Андрусяка „Брати грому”, „Бра­ти вогню”, Н. Стефурак „Душа”, Е. Турковської „Озоріння”, М. Влад „Стрітеннє”, Б. Томенчука „Він був Пророком”, О. Смоляка „У часи не-батиєві”, О. Яхневич „Горіння”, Д. Юсипа „Дзвони Чумацького шляху” та ін.

Працівники бібліотек вишукують нетрадиційні підходи для розвитку краєзнавства. Це поглиблене вив­чення історії Гуцульщини, ознайом­лення з мистецькою Косівщиною, її традиціями, звичаями, ремеслами.

Проводяться зустрічі з пись­менниками, митцями, відомими людьми краю. Відбулися презентації книг В. Стеф’юка „Стежками опришків”, Б. Радиша „Сонети”, В. Шкургана „Кілько того світа”.

Національному і патріотичному вихованню юнацтва сприяла участь бібліотек ЦБС у Всеукраїнському конкурсі „Легенди рідного краю”, переможцем якого став читач районної бібліотеки Мирослав Лаюк.

Примноженню духовної культури, умов для неформального спілкування сприяють клуби та молодіжні любительські об’єднан­ня за інтересами. Орієнтиром в цьому стала центральна бібліоте­ка, при якій їх діє чотири. Серед них – клуб інтелектуалів «Знавці», відомий за межами району.

Позитивної оцінки заслуговують центральні бібліотеки, бібліотеки-філії селищ Кут, Яблунова, сіл Вербовця, Кобак, Стопчатова, Н. Бе­резова, Пістиня, Черганівки, Ст. Кут, С. Березова, Слобідки, Космача, Рибного, Рожнова та багато інших. Вони стали справжні­ми осередками спілкування та доз­вілля краян.

30 вересня суспільство вша­новує подвижників бібліотечної справи, людей, що присвятили своє життя служінню книзі.

Визнання суспільством нового статусу бібліотеки як інформаційного закладу об’єктивно постави­ли професію бібліотекаря у ряд найнеобхідніших і актуальних.

Для кожного бібліотекаря району головне, щоб користувачі не виходили за межі бібліотеки з по­чуттям розчарування, не отри­мавши необхідної інформації.

70 років тому було засновано центральну районну бібліотеку. Весь цей час постійно розвивала­ся, її робота удосконалювалася. В цьому велика заслуга ветеранів бібліотечної роботи. Це Блінова Те­тяна Микитівна, Бієвська Марія Ан­дріївна, Волощук Анна Іванівна, Яницький Тадей Олексійович, Дударенко Віра Пилипівна, Радиш Богдан Ілліч, Ватаманюк Тереза Григорівна, Іщенко Зоя Денисів­на, Балобіна Олена Іванівна. За їх безпосередньої участі відбулося розширення функцій книгозбірні, її переоснащення, зміни бібліотечно­го фонду у кількісному і якісному складі, народжувалися добрі тра­диції. Вони виховали чимало високопрофесійних бібліотекарів.

Щире спасибі за вашу працю, здоров’я вам, щастя і добробуту.

З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек сердечно вітаю всіх бібліотечних працівників і тих, хто причетний до книги з професійним святом.

Бажаю всім міцного здоров’я, радості, добра, натхнення та опти­мізму, нових успіхів у нашій бібліо­течній справі.

Гуцульський край. – 2009. – 25 верес. (№ 39)

НАДВІРНЯНСЬКА ЦБС

ТВОРЧА ЗУСТРІЧ ІЗ ПОЕТОМ-ГУМОРИСТОМ

М. Кушнерчук – директор Надвірнянської ЦБС

„Веселий двір” Романа Бенюка поповнив в кінці року, що минув, спільний творчий до­робок літераторів „Бистріні”. Перша книжка віршованого гумору автора впевнено торує собі дорогу до читачів, даруючи їм усмішки, гарний настрій. У притаманній п. Роману добродушній манері (бо сам є чоловік тактовний, щирий, з почуттям гумору) змальовано смішні, анекдотичні пригоди, в які часом потрапляє людина, ніби в якусь халепу, а ще висміяно негативні людські риси та вади. Його гумор не принижує, не ображає, а лиш викликає сміх, усмішки.

Початок нового року бібліотекарі району, читачі розпочали із творчої зустрічі з Рома­ном Бенюком та художником-ілюстратором Ярославом Лозинським. У своєму виступі п. Роман відзначив, що писав гуморески дав­но, але лише відколи поповнив гурт „бистрінців”, пройшов певну школу майстерності віршу­вання, зрозумів, що пора впорядкувати книжку.

Ярослав Лозинський визнав, що ілюстру­вати книжку було легко, бо часто автор підка­зував ескізи малюнків.

Раїса Грушецька відзначила майстерну передмову Нестора Чира до книги, в якій де­тально проаналізовано творчість автора та вдалі ілюстрації художника. То ж в цілому книж­ка вийшла веселою і візуально, і за змістом.

Галина Христан подарувала Романові гумористичну віршовану біографію, розповіла як літстудійці поважають Романа, а його твори на засіданнях заслуховують в кінці, щоб зняти напругу, завершити роботу в доброму настрої.

Роман Бенюк подарував для бібліотек сорок примірників „Веселого двору”, за що щиро йому дякуємо! Принагідно висловлюємо вдячність авторам В. Равлюку, Г. Бурнашову, В. Андрушку, а також читачам, доброчинцям Олійнику Б. І., Йосипенко Т. О., Лісовому Я., Ляшенко Т. В., Синяк Т. В., Білоус М., Дудаш А. Й., Титаренко В. В., Середюку І.І., Андруняк Л., Ковальчук Я. П. за подаровані у 2008 році книги з домашніх книгозбірень. Сьогодні, в час економічної скрути, коли бібліотеки недо­статньо укомплектовані новими надходжен­нями, такі благодійні вчинки є для них важ­ливими. І цьогоріч продовжуємо акції „Пода­руй бібліотеці книгу” та „Подаруй бібліотеці підручник, за яким ти вчився”. То ж сподіва­ємось на вашу підтримку, шановні доброчинці.

Народна воля. – 2009. – 23 січ.

ПАМ’ЯТАЙМО, ДОСЛІДЖУЮЧИ І ГОВОРЯЧИ ПРАВДУ

Л. Дутчак

Майже 20-річна праця го­лови районного історико-просвітницького товарист­ва „Меморіал” Олександри Зварчук, яка нині очолює також і створений нею му­зей історії Надвірнянщини, увінчалася вагомим здобутком. Це – книга „Надвірнянщина: хресна дорога народного болю”, що вийшла торік у видавництві „Лілея-НВ”.

Презентація цього видання про національно-визво­льну боротьбу жителів району в 40-50-х роках минулого століття відбулася нещодавно в юнацькій бібліотеці. Пе­ред широкою аудиторією працівників культури Надвір­нянщини й учнівської молоді міста виступила автор і упо­рядник документальної збірки О. О. Зварчук, зауваживши, що основу змісту книжки складають розповіді учасників і очевидців тих історичних подій, а також зібрані списки загиблих і потерпілих у запеклій боротьбі.

Зайнятися такою благородною і потрібною справою – пошуком правдивих свідчень про краян-героїв ОУН-УПА – Олександру Зварчук спонукали динамічні інфор­маційні події в часи горбачовської перебудови. Вже тоді, згадує Олександра Олександрівна, у матеріалах популярної газети „Комсомольська правда” „проскакували” фрагменти розповідей про Голодомор в Україні… А серйозним поштовхом взятися за цю копітку роботу стало; обрання її 1990-го року головою історико-просвітницького товариства „Меморіал”. Глибоке усвідомлене бажання розкрити героїчні таємничі сторінки призабутого замовчуваного минулого і додавало рішучості й енергійності у діях і вчинках. Відновити історичну справедливість, повернути імена героїв із штучного забуття – озброєні цими намірами активісти „Меморіалу” першими в районі розпочали проводити не лише розкопки, але й відзначати подвиги героїв Крутів, бою під Базаром, вшановувати Софію Галєчко. Тож, Олександра Зварчук, натхненна, крім цього, високопатріотичною пое­зією 3. Красівського, о. Я. Лесіва, започатковує зустрічі з свідками буремних подій, родичами загиблих відчайдушних героїв-краян. Принагідно додати, що першою зі своїми спогадами була відома шанована надвірнянка Ольга Бойко. „Її сльоза мені на серце впала”, висловилася про надвірнянку поетичним рядком 3. Красівського Олександра Зварчук.

Спочатку спогади писалися в хаотичному порядку в рукописну книгу. Згодом документальні свідчення вдалось впорядкувати, систематизувати. При підтримці відділу культури і туризму РДА вони нарешті цією книгою вийшли в світ.

Добре слово Олександра Зварчук мовила про найактивніших авторів, які дбайливо, крупинка по крупинці, записували історичні свідчення земляків. Серед них, зокрема, Галина Христан, яка описала героїв Саджавки, Микола Сіщук – автор матеріалів про Зелену, Ярослав Сахарчук, який безкорисливо трудився дослідником героїки ОУН-УПА в Гвозді, Іван Пилип’юк збирав свідчення про повстанців-фитьківчан.

У вступному розділі небайдужий до історії рідного краю читач дізнається про створення ОУН, Української Повстанської армії, а також про вишкільні бази; радянських партизанів на Надвірнянщині; Службу Безпеки. З перших сторінок книги кожен, хто візьме її до рук, відчує всю напругу боїв та сутичок УПА з радянськими військами, а заодно перейметься глибокою шаною до славного жіноцтва Надвірнянщини, яке воювало в підпіллі, і до глибини душі буде вражений його хоробрістю та мужністю.

Далі зі спогадів і тверджень та світлин оживуть 7 видатних постатей ОУН-УПА: „Грім”, „Хмара”, „Довбуш”, „Чорний”, „Іскра”, „Чорногора”.

„Криївки і бункери вояків УПА на теренах Надвір­нянщини”, „Криваві сліди в підвалах НКВС м. Надвірної”, „Кожна хата родина героїв” – назви цих розділів говорять самі за себе. Увагою автора-упорядника не оминуте жодне село і селище Надвірнянського району.

Розділ „Хижий оскал московського імперіалізму” примушує ще раз заглянути в очі ворогу, щоб остаточно зрозуміти всю жорстокість і цинізм намірів большевицьких імперіалістів. Разом з тим автор взяла на себе сміливість в окремому розділі оприлюднити деякі прізвиська, що назавжди ввійдуть в історію як прізвища катів і зрадників.

І вже зовсім протилежні думки, високі, духовні пориви викличуть пісні, вірші, які є живі свідки героїчних звитяг. Серед них, зокрема, вірш Марійки Підгірянки, який прочитала „Ореля” в перехідній камері Станіславської тюрми. Авторство вірша встановив опісля краєзнавець Василь Левицький. Прочитавши про місця захоронення, пам’ятні хрести і могили, захочеться їх відвідати, щоб у пошані схилити голову перед пам’яттю патріотів.

Разом з тим документальна книга насичена й унікаль­ними світлинами з музейного та родинних архівів, що вражають масштабом людських облич і широкою геогра­фією. У збірнику спогадів і свідчень гармонійно також поєднані й особисті думки автора, гострі погляди на сього­дення, що робить книгу цікавішою і ще більше приваблює читача. Книга є унікальною ще й тому, що упорядник не „цензурувала” жодне свідчення. Тому в збірці нерідко одна й та сама подія описується по-різному з уст очевидців.

Презентація під орудою директора ЦБС Марти Кушнерчук з участю бібліотечних працівників Раїси Грушецької та Любові Усин пройшла на одному диханні. А до вишуканого букету орхідей для автора книги додалися й чудові пісні у виконанні відомих у краї співаків Василя Марича та Віктора Чудновського, адресовані всім учасникам цієї знакової події.

Народна воля. – 2009. – 20 лют.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ З … ТРОЯНДОЮ

Л. Дутчак

23 квітня в міській юнацькій бібліо­теці відзначили Все­світній день книги й авторського права під орудою дирек­тора централізованої бібліотечної системи Марти Кушнерчук з участю керівника лі­тературної студії ,,Би­стрінь” Нестора Чира та знаних на теренах району поетів і проза­їків: Романа Бенюка, Дмитра Левкуна, Яро­слава Гайдаша, Ми­хайла Михальчука, Іванки Цимбалюк, Степана Писуляка, Галини Христан.

Власне вони успішно не лише представили на суд останні, найсвіжіші, „плоди” своєї творчості, але й цікаво спілкувалися з чи не найголовнішими суб’єктами літератур­ного процесу – читачами, якими в той момент були учні і студенти Надвірнянських ліцею та коледжу. А коли є кому писати й кому читати, захоплюючись напи­саним, значить – праця недаремна. Тож і розмова з творчими особистостями протікала хвилями то бур­хливими у дискусіях про нинішню літературу, то спокійними, замилуваними у новелістику Галини Христан чи поезію Степана Писуляка та Михайла Михальчука, а то й влучний гумор доброзичливого Романа Бенюка.

Звідусіль линули до майстрів пера найрізноманітніші запитання. У деякий момент, здавалося, тяжко було виб­рати найцікавіше з них. Але все-таки вдалося, за що най­більш допитлива Марія Гнип’юк удостоїлася книжкового сувеніра з рук самого автора. Свої „Лісові серпанки” дів­чині презентував шляхетний Михайло Михальчук, щоб юнка ще довго втішалася поетичною мелодією різно­трав’я, весняною рапсодією лісових серпанків.

Таким чином у районі долучилися до цієї важливої події в культурному житті світу. Бо, як зазначила, висту­паючи, Марта Кушнерчук, книжковий день святкують більше ста країн світу вже 14-ий раз. Видавництва, книжкові магазини, бібліотеки, школи, культурні центри та літературні об’єднання авторів безпосередньо при­четні до відзначення цього свята, позаяк воно покликане вкотре привернути увагу громадськості до важливості книги й читання в сучасному суспільстві.

Ідея Всесвітнього дня книги належить Міжнародній асоціації книговидавництв, яку опісля запропонував на розгляд ЮНЕСКО уряд Іспанії. За пропозицією Російської Федерації у формулювання додали й авторське право. Генеральна Конференція на XXVIII сесії 25 жовтня 1995 р. своєю резолюцією проголосила 23 квітня Всесвітнім днем книги й авторського права.

А виникло свято в іспанській Каталонії, де в цей день до кожної проданої книги традиційно додають троянду. Більш серйозною причиною для вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народи­лися чи вмерли 23 квітня: М. Сервантес, В. Шекспір, Л. де Вега. Метою Всесвітнього дня книги й авторського права є залучення уваги як урядових органів, так і широкої публіки до книг як до джерел одержання знань. Адже, незважаючи на швидкий розвиток більш складних дже­рел інформації, книга й надалі займає значну роль у духовному, інтелектуальному розвитку людини.

Народна воля. – 2009. – 30 квіт.

ІНТЕРНЕТ ЯК БІБЛІОТЕЧНА ПОСЛУГА

М. Кушнерчук – директор Надвірнянська ЦБС

Публічна бібліотека сьогодні – загальнодоступна установа, інформаційний, рекреаційний (відпочинковий), культурно-просвітницький центр, частина загальної інфраструктури регіону, який забезпечує громаді конституційне право на отримання інформації. Соціально-еко­номічні, політичні зміни в суспільстві, світі спонукають бібліотеки до пошуку нових форм роботи, впровадження в практичну діяльність новітніх технологій. Сьогодні людство переживає інформаційну ре­волюцію, пов’язану з розвитком глобальних інформаційно-телекому­нікаційних мереж, що охоплюють всі континенти і впливають як на кожну людину, так і на суспільство в цілому. Бібліотеки не можуть бути осторонь цих процесів. Останнім часом невід’ємною складо­вою частиною інформаційних ресурсів публічних бібліотек стає Інтер­нет, а надання доступу до всесвітньої мережі – важливою бібліотеч­ною послугою.

Два роки при центральній районній бібліотеці функціонує новий структурний підрозділ – відділ інформаційних технологій (Інтернет-центр), створений за фінансової підтримки Посольства США в Ук­раїні. Нагадаємо: у 2007 році бібліотека виграла грант. Минулого року безкоштовним доступом до мережі Інтернет скористалося 620 кори­стувачів, 115 з них пройшли навчання основам комп’ютерної грамотності. Покращилась якість обслуговування читачів бібліотеки, видавнича діяльність. Набуто цінний досвід, ми переконались у перевагах використання сучасних технологій у практичній роботі бібліотеки. Інтернет став важливим складником інформаційних ресурсів бібліотеки, він гармонійно доповнює традиційні носії інформації.

Своїм досвідом районна бібліотека поділилась з колегами із сільських філій під час семінару „Інтернет: забезпечення інформацій­них потреб користувачів”. У семінарі взяли участь і виступили зас­тупник голови районної ради Ігор Середюк, завідувач відділу ЦЕЗІ ОНУБ ім. І. Франка О. Люба. Проведено презентацію Інтернет-центру, веб-сторінки бібліотеки. Завідувач відділу інформаційних технологій Ро­ман Заник зробив аналіз соціологічного дослідження „Що нам дає Інтернет”. Учасники семінару переглянули книжкову виставку „Інтер­нет як складова частина інформаційного потенціалу бібліотеки”, практикувались у пошуку інформації в мережі Інтернет. Вважаємо, що майбутнє публічних бібліотек буде пов’язане з ви­користанням інформаційних технологій, що значно покращуватиме рівень обслуговування користувачів. Запрошуємо відвідувати Інтернет-центр районної бібліотеки, а також: сайт ЦРБ libnadvirna@info.

Народна воля. – 2009. – 31 лип.

ІЗ КНИГОЮ СЛОВОМ ПОРІДНІТЬСЯ…

О. Співак

„Книжка, можливо, найбільш складне і велике чудо з усіх чудес, створених людством на шляху до щастя і могутності майбутнього”, „Дім, в якому немає книг, подібний до тіла без душі”, „Книга відіграє ключову роль у ство­ренні суспільства знань, залишаючись найнадійнішим засобом передачі знань між людьми. Тому книга перебуває у сер­цевині економіки кожної країни й кожно­го співтовариства”. „Бібліотека – древня і вічно юна оселя людського розуму. Все життя всесвіту зосереджено у цьому магіч­ному кристалі, що називається – бібліо­тека”.

Ці та ще цілу низку висловів класиків із професійною любов’ю і теплотою озвучили Раїса Грушецька і Любов Усин під час відзначення Всеукраїнського дня бібліо­тек 30 вересня ц. р. у районному будинку культури.

„Чи можете Ви світ цей уявити // Без, сонця, солов’їв, чи без лелек? // Без книж­ки теж ми не змогли б прожити, // 3бідніло б людство без бібліотек!”. У бібліотеках, цих прекрасних книжкових „квітниках” працюють за невисоку платню, але з ви­сокою відповідальністю люди, які знають істинну ціну Слова. Вони усвідомлюють, що від їхньої праці, небайдужості зале­жить, чи загориться любов до книжки і читання юного читача яскравим полум’ям, а чи буде тліти маленьким вогником.

Тому й лунало немало шанобливих слів про працівників книгозбірень на професійних урочистостях. Від районної влади свою повагу до районних бібліотекарів висловили пер­ший заступник голови РДА Володимир Павлюх та начальник відділу внутрішньої політики РДА Богдана Ковалюк, нагадую­чи, що основна книга нашої держави – Конституція України і що триває обгово­рення запропонованих Президентом В. Ющенком змін до неї. Вони вручили та­кож грамоти переможцям конкурсу „Кра­щий бібліотекар року”: завідувачу Камінецької бібліотеки-філії Галині Воло­шин і провідним бібліотекарям Любові Дутчак (смт. Ланчин) та Аллі Іващенко (с. Білі Ослави).

Немало інших професіоналів бібліо­течної справи, які з повною віддачею служать суспільству, читачам, отримали гра­моти від відділу культури і туризму РДА, які вручила заступник начальника цього відділу Ольга Багрійчук. Концертні вітання дарували талано­виті солісти Леся Гайдаш, Віктор Чудновський, а також відомий танцювальний ко­лектив „Горяночка” РБК (кер. Олена Здо­льник).

Святкові вітання й інформацію про буденні реалії поєднала директор Надвірнянської централізованої бібліотечної си­стеми Марта Кушнерчук. Немало проблем у цих буднях як із матеріально-технічною базою, так і з книжковими фондами. Але оптимізм рано чи пізно долає всі бар’єри. Тому і випромінюють оптимізм ті, котрі із кни­гою і словом поріднились.

Народна воля. – 2009. – 9 жовт.

РОГАТИНСЬКА ЦБС

ПЛЕКАЙМО РІДНУ МОВУ

Д. Діброва

В читальному залі районної бібліотеки проведено „круглий стіл” на тему „Функціонування рідної мови: стан, проблеми, перспективи”, присвячений Міжнародному дню рідної мови. Його організатори – відділи з питань внутрішньої політики райдержадміністрації, освіти, відділу культури і туризму РДА, районних організацій товариства „Просвіта” і „Союзу Українок”, районна бібліотека, дирекція навчальних закладів міста і творчі спілки.

Учасники “круглого столу” вели мову про функціонування рідної мови в історичному контексті і на сучасному етапі, пропаганду рідної мови закладами культури району та в молодіжному середовищі, засобами масової інформації та ін. В обговоренні цих питань взяли участь Ярослав Конопада і Світлана Даниляк („Просвіта”), Наталія Стиславська (РБК) і Ганна Огородник (зав. методико-бібліографічним відділом ЦБ), Михайло Чолій (літературно-мистецьке об’єднання „Журавлі”), Ольга Челядин (РДА), Ірина Попик (СЗОШ №1), Оксана Конопада (ЗОШ № 2) та інші.

Огляд тематичної виставки літератури „Доля мови – доля народу” зробила Ольга Петрів (зав. відділом обслуговування ЦБ), яка і вела засідання „круглого столу”.

Його учасники прийняли ухвалу, в якій рекомендовано розглянути питання про виконання ст. 10 Конституції України стосовно сприяння утвердженню рідної мови у всіх сферах суспільного життя на розширеному засіданні виконкомів міської, селищної та сільських рад; організувати під гаслом ,,Читай і слухай українське” проведення лекційно-пропагандистської роботи серед жителів району через заклади освіти, культури, осередки „Просвіти” та інші громадські організації; керівникам закладів культури та освіти району запровадити практику проведення в населених пунктах ,,Українських дискотек”, популяризувати україномовні видання, розширювати коло читачів, передплатних друкованих видань, в т. ч. й місцевих; керівникам закладів торгівлі, побуту, громадського харчування, сфери обслуговування, транспорту сприяти популяризації продукції державною мовою; ЗМІ району продовжувати практику пропаганди української мови, національної культури й народних традицій тощо.

Плекаймо разом рідну мову – духовності нашу основу.

Голос Опілля. – 2009. – 4 берез.

ЗВІТУВАЛИ МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Н. Пришляк

4 березня відділом у справах сім’ї, молоді та спорту РДА в приміщенні районної ЦБ організовано та проведено 6-й творчий огляд – звіт діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій, приурочений Року молоді. З вітальним словом до учасників звернулись заступник голови райдержадміністрації Т. Кравець та начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту РДА У. Мартинюк.

В районі діють 10 молодіжних громадських організацій. Із творчим звітом виступили найактивніші: районна Паланка „Пласту” (кер. Я. Зварчук); станиця Липівка (кер. Б. Стиславський); молодіжна громадська організація ,,Молодіжний союз „Наша Україна” (І. Рубашевський); студентська рада агроколеджу (голова К. Кибукевич); молодіжна громадська організація ,,Діти Марії” (кер. Л .Кащук); молодіжна громадська організація ,,Молода Українка” і „Молода Просвіта” (кер. І. Попик), які, крім звіту, представили сторінку пам’яті Володимиру Івасюку з нагоди 60-річчя від дня його народження. Вели програму Йосип Гусак та Тетяна Горфиняк – учні Рогатинської СЗОШ I-III ст. № 1. На закінчення зав. відділом обслуговування ЦБ Ольга Петрів провела огляд літератури.

Голос Опілля. – 2009. – 4 берез.

БІБЛІОТЕКА – ЯК ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР

М. Фінович – заступник директора Рогатинської ЦБС

В умовах сьогодення, коли інформація стає одним із провідних ресурсів розвитку суспільства, значно активізується роль бібліотеки як інформаційного центру.

Днями на базі бібліотеки-філіЇ с.Підмихалівці відбувся семінар бібліотечних працівників на тему: ,,Робота сільської бібліотеки як ценрту інформаційної підтримки навчально-виховного процесу в школі”. До присутніх з привітанням звернувся сільський голова Підмихайлівців М. Гриньов.

З роботою бібліотеки-філіалу ознайомила присутніх її завідуюча Н. Когут. Перед учасниками семінару з цікавим показовим масовим заходом – літературним мюзиклом, „Сорочинський ярмарок”, присвяченому 200-річчю від дня народження М. В. Гоголя (за сценарієм вчительки української мови та літератури М. Піщальник), виступили учні Підмихалівської ЗОШ І-ІІ ст.

В плані роботи семінару використано консультації: ,,На допомогу естетичному вихованню учнів 1-9 класів”, а також ,,Основні напрями роботи сільської бібліотеки на допомогу навчально-виховному процесу в школі”, ,,Впровадження нових інформаційних технологій в практику роботи сільських бібліотек по обслуговуванню юних користувачів”. Підсумок роботи підвела директор РЦС М. Дзера.

Голос Опілля. – 2009. – 9 трав.

СВЯТО В ОБЕЛЬНИЦІ

Г. Огородник – зав. методико-бібліографічним відділом Рогатинської ЦБ

,,Формування та використання документально-інформаційних ресурсів у краєзнавчій роботі бібліотеки” – такою була тема семінару бібліотечних працівників Рогатинської ЦБ, проведеного 31 липня на базі бібліотеки-філіалу с.Обельниця.

Гостинно відчинила для колег по роботі двері бібліотечної світлиці бібліотекар Леся Ковальська. Ознайомила з роботою своєї бібліотеки, поділилася планами на майбутнє.

Особливу увагу присутні звернули на краєзнавчу кімнату бібліотеки, де виставлено роботи місцевих вишивальниць Марії Владики і Марії Бардашевської.

У роботі семінару взяв участь сільський голова Іван Гунчак, який розповів про село, роботу закладів культури, висловивши подяку працівникам.

Консультацію ,,Використання краєзнавчих документальних ресурсів в інформаційному забезпеченні користувачів” надала зав. методико-бібліографічним відділом ЦБ Ганна Огородник. З бібліодайджестом „З історії сіл Рогатинщини” ознайомила бібліограф ЦБ Оксана Бжан.

Працівники бібліотек мали змогу побувати на показовому масовому заході – дні краєзнавстві ,,Обельниця – село Опільського краю”.

День краєзнавства розпочався презентацією книги Мирослава Братуся і Василя Лаби „Історія села Обельниця”. Ця книга є першою спробою авторів дати огляд історичного розвитку села Обельниці від найдавніших часів до наших днів. З виступу автора книги Мирослава Братуся, уродженця села Обельниці, кандидата геолого-мінералогічних наук, старшого наукового співробітника Інституту геології і геохімії горючих копалин Національної академії наук України ми дізнались, що написання історії села було його давньою мрією. Як гасло для кожного обельничанина прозвучали слова: ,,Хай ця книжка спонукає кожну родину не тільки пам’ятати, але й документально вести свій родовід”. Свої відгуки про книгу дала колишній бібліотекар бібліотеки-філіалу с.Обельниця Юлія Довга. На її думку, книга, „Історія села Обельниця” є неоціненним скарбом для обельничан.

Потім бібліотекар Леся Ковальська презентувала розділ книжкової виставки ,,Тут все священне, все твоє, бо зветься просто краєм рідним” – ,,Моє село – для мене ти єдине”.

Тут представлено книгу Мирослава Братуся і Василя Лаби ,,Історія села Обельниця”, збірки поезій місцевого поета Дмитра Кубарича ,,Поговори зі мною”, ,,Собори наших душ”. Фотоальбоми ,,Історія села Обельниця”, ,,Моя бібліотека”, буклети ,,Їх імена – окраса рідного краю” (творчі портрети Мирослава Братуся, Василя Лаби, Дмитра Кубарича).

На цьому свято не закінчувалося, попереду – літературно-мистецька година з місцевим поетом – Дмитром Кубаричем ,,Мій край – це серця рідна пристань”.

Поряд з іменами обельничан, які творять історію свого села, – ім’я Дмитра Кубарича, якого рідна зваблива природа надихала і надихає на високу поезію. Це людина непересічного таланту. Дмитро Йосипович – педагог, журналіст – за фахом, член Національної спілки журналістів України, а ще він – громадський діяч села. З-під пера поета вийшло дві поетичні збірки ,,Собори наших душ”, ,,Поговори зі мною”. Ліризм, світла радість творчої праці, яскраві роздуми про красу людської душі – улюблені теми поета. А ще його словами говорить музика, яка чарівною мелодією відгукується в наших серцях.

Присутні з особливим зацікавленням слухали самого Дмитра Кубарича – він розповідав про себе, свій творчий шлях, читав вірші. До всього Дмитро Йосипович – музикант. До глибини серця вразили всіх його пісні в авторському виконанні, гра на баяні. Особливо приємним був пісенний виступ з онуком Володею Богуславським, який також прочитав вірш дідуся.

Проникливо і задушевно знайомили присутніх ведучі з віршами поета. Слова Любові Кучер, завідуючої фельдшерсько-акушерським пунктом, і вчительки місцевої школи Степанії Заплоцінської переплітались з читанням поезій, які прозвучали у виконанні Марії Горин, Лесі Братусь, Наталії Джури, Зоряни Єрмак, Марії Бучій, Галини Ковальчук, Олі Ковальської, Христини Залецької, Мар’яни Бардашевської.

Музичне вітання дарували Іван Робур та юні співачки Мар’яна Лотоцька і Наталія Ковальчук. Цей день був приємним ще й тим, що кожна із книгозбірень району поповнилась збірочкою ,,Поговори зі мною”, подарованою автором.

Підсумки семінару підвела директор ЦБС Марія Дзера.

Голос Опілля. – 2009. – 8 серп.

ЦЕЙ ДИВНИЙ СВІТ – БІБЛІОТЕКА

Г. Огородник – зав. методико-бібліографічним відділом Рогатинської ЦБС

Своє професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек, яке відзначається 30 вересня вже вкотре святкують бібліотечні працівники Рогатинської ЦБС.

Хлібом-сіллю гостей та колег по роботі вітали ведучі свята – завідувачка бібліотеки-філіалу с.Потік Ольга Окрепка та провідний бібліотекар читального залу РогатинськоЇ ЦБ Світлана Камінська.

Від районної ради бібліотечних працівників привітав заступник голови районної ради Олег Вовкун, вручивши почесні грамоти завідувачці методико-бібліографічного відділу Ганні Огородник і завідувачці бібліотеки-філіалу с.Черче Марії Заглевській. Також приємним дарунком для бібліотек району було виділення 1000 гривень від депутатського корпусу місцевої влади на придбання літератури.

З професійним святом своїх колег вітали начальник відділу культури і туризму РДА Надія Синишин, директор Рогатинської ЦБС Марія Дзера, голова профспілки бібліотечних працівників Ганна Зварич, нагородивши грамотами та подяками.

На святі відзначено учасниць конкурсу професійної майстерності ,,Кращий бібліотекар 2009 року”: Лесю Ковальську, бібліотекаря бібліотеки-філіалу с.Обельниці – кращий бібліотекар року, Надію Іванців, зав.бібліотекою-філіалом с.Лучинці – пані фахівець, Ольгу Окрепку, зав.бібліотекою-філіалом с. Потік – пані ерудиція, Наталію Когут, зав.бібліотекою-філіалом с. Підмихайлівці – пані література.

Багато гарних слів було сказано на адресу подвижників бібліотечної справи, які всім серцем прикипіли до цього вічно живого храму душі і науки – бібліотеки. Відбулася на святі урочиста імпреза посвячення молодих спеціалістів в бібліотекарі – завідувачки бібліотеки-філіалу с.Нижня Липиця Валентини Пакули і бібліотекаря с.Луковець Вишнівського Руслани Грицюшко.

Приємні хвилини відпочинку, музичні вітання дарували бібліотекарям колеги з районного Будинку культури: Світлана Крупка, Ольга Рибій, Ірина Макогін, Катерина Школяр, Наталія Стиславська, колеги по роботі: Ольга Юган, Ольга Окрепка, Світлана Камінська і музичні керівники Мирослав Яремків та Ігор Білоус.

Свято закінчилося… А попереду на всіх чекають творчі будні, книги і користувачі бібліотеки.

Рогатинська земля. – 2009. – 10 жовт.

РОЖНЯТІВСЬКА ЦБС

З ЛЮБОВ’Ю В СЕРЦІ СОЮЗЯНКИ ПРОПАГУЮТЬ ПІСНЮ І ЗВИЧАЇ

М. Волошин

Коли на сцені районного Народного дому хоровому колективу Рожнятівського осередку Союзу українок вручали Диплом про присвоєння йому звання аматорського народного, художній керівник голова осередку Світлана Діденко і всі союзянки сприйняли нагороду як таку, що зобов’язує їх до ще наполегливішої праці по відродженню і пропаганді українських традицій, рідної мови, пісні.

Союз українок – це добровільна всеукраїнська просвітницька організація, яка є спадкоємницею демократичних традицій Союзу українок, що діяв з 1917 року і був ліквідований у 1939 році. Своєю метою це об’єднання жінок ставить відродження жіночого руху, спрямування творчих сил на утвердження в суспільстві історичних святинь, національних ідеалів і духовної культури, виховання нової генерації української молоді. Вік рожнятівського осередку Союзу українок такий, як і нашої молодої незалежної держави: у 1991 році національно свідомі жінки-патріотки, серед яких багато пройшли за національну ідею через тюрми і заслання, об’єднались, щоб внести свій посильний вклад у розбудову України.

Першим головою організації була світлої пам’яті Наталія Васильків.

Згодом – Дарія Библів. Зоряна Котурбаш, а останні роки Рожнятівський осередок очолює творча енергійна і завзята до праці Світлана Діденко. Ще й досі пам’ятають жителі навколишніх сіл перші виступи ансамблю Союзу українок у співпраці з тодішніми музичними керівниками Любою Мельничук, Марією Галань, Дарією Кибою, світлої пам’яті Марією Подорожнюк, Вірою Івасів, яка найдовше керувала цим творчим колективом.

Згодом ансамбль переріс у потужний хоровий колектив, без виступу якого нині не обходиться жодне свято в районі. Нині Союз українок налічує 30 союзянок різного віку і 12 членкинь „Молодої українки”. Справжнє захоплення викликає те, коли поважного віку жінки (багато з них вже, як кажуть, розміняли восьмий десяток) поспішають на зустріч із своїм теперішнім музичним керівником Олександрою Бігун на репетиції, щоб незабаром знову порадувати призабутою і по-новому відродженою піснею. В колектив влилися нові сили представниць інтелігенції середніх літ, старшокласники та діти середнього шкільного віку – внуки союзянок та їхніх приятельок. Тісно співпрацюють союзянки із бібліотекою, лемківським товариством, культурно просвітницьким товариством ветеранів „Зоря вечірняя”, з якими проводять спільні масові заходи.

Нині в репертуарі хорового колективу понад 150 пісень різного жанру та змісту: і про важку жіночу долю, і про поневіряння на засланні, і козацькі, і стрілецькі, і про героїку національно-визвольних змагань, й епічні, і жартівливі, і сучасні. Велику увагу союзянки приділяють відродженню народних свят. Жителі райцентру мали змогу не раз бачити на сцені районного Народного дому, у світлиці районної бібліотеки дійство до святого Миколая, святвечорові традиції, з уст союзянок чули про прикмети та особливості святкування Андрея, Стрітення, Великодня, Івана Купала, Спаса та інших свят. Вони першими почали відроджувати святкування Дня матері, прилучаються до відзначення Шевченківських днів. Пригадується святкова програма, яку підготували союзянки до 66-ї річниці УПА та 100-річчя з дня народження провідника ОУН Степана Бандери, яку презентували у Вербівці. А згодом був виступ і перед верхньострутинцями. На Стрітення Господнє члени Рожнятівського осередку завітали до Сваричева, де показали дійство вечорниць. Тоді ж сваричани організували і свій осередок Союзу українок, який очолила Павліна Колтик.

З гордістю відзначає копітку працю і досягнення хорового колективу заслужений працівник культури України начальник районного відділу туризму і культури РДА Ярослав Тринчук. В цьому переконувалися не раз в представники обласного управління культури, які мали змогу бачити виступи союзянок на районній сцені і в селах району. Тож зусилля колективу гідно оцінені: постановою управління культури ОДА від 28 листопада 2008 року йому присвоєно звання „Народний аматорський коллектив”. Союзянки відчувають завжди моральну і матеріальну підтримку владних структур, районного відділу туризму і культури. А це спонукає до праці, до прагнення нести в маси пісню, слово, традиції і передавати внукам.

Новини Підгір’я. – 2009. – 23 трав.

МИНУЛИХ ВИХІДНИХ В РАЙОНІ ВІДБУВСЯ ВІДКРИТИЙ ФОЛЬКЛОРНИЙ ФЕСТИВАЛЬ „БОЙКО-ФЕСТ-2009“

М. Кузюк

У такого народу є майбутнє, впевненість у тому, що творити, що передати новим поколінням, – вітаючи бойків зі святом, відзначали заступник голови ОДА Василь Гладій, заступник голови облради Остап Дзеса, заступник начальника головного управління культури ОДА Василь Тимків. Щирі слова вітань адресував і кандидат історичних наук, гість зі Львова, уродженець c. Липовиці Василь Чоповський, який, до речі, на проведеній напередодні науково-практичній конференції, присвяченій фестивалю, презентував свою книгу „Бойківщина: відгомін століть”.

„Шануймося, бо ми того, варті!” – звернувся до присутніх голова райради Василь Ленів. Він побажав присутнім, злагоди, миру, Божого благословення.

В рамках фестивалю „Бойко-фест-2009″ було також сходження юних туристів на одну з найвищих вершин Горган – Ґрофу (провідник Омелян Ковальчук).

У відпочинковому комплексі „Вільні вітри”, мовби й справді із вітром, прилинула пісня. А розпочав концерт, відкривши „Скриню наших предків”, хор Перегінського Народного дому (керівник Богдан Русинкевич). Побачили гості „Бойківські забавлянки” у виконанні зразкового дитячого фольклорного колективу „Маленькі бойки” (керівник Наталія Шпак), танці фольклорно-етнографічного ансамблю із Словаччини, який, між іншим, виконав під овації українську народну пісню „Горіла сосна, палала”. Свої пісенні таланти демонстрували юні переможці обласних, Всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів. А святковий концерт відбувся за участю народних та заслужених артистів України Остапа Гавриша, Марти Шпак, провідних співаків області Наталії Шутяк, Світлани Весни, Мар’яни Гавриш, Віталіни Липовської, Іштвана, гурту „Паркалаба” та ін.

А коли вечірні сутінки спустилися на землю, а на небі з’явились зорі, спалахнула аж до небес, освітлюючи своїм сяйвом всі навколишні гори, бойківська ватра.

Наступного дня вогонь бойківської ватри перекинувся до Брошнева-Осади, де святкували і День селища та День працівників лісу. Державний прапор підняли шановані люди селища Парасковія Павлів та Зеновій Онишко. Вітаючи присутніх зі святом, селищний голова Володимир Борович розповів про потенціал промислового Брошнева-Осади, подякував творчим колективам району, які прийшли вітати брошнів-осадців та гостей. А голуби, яких випустили діти, рознесли щирі вітання в різні регіони. Теплими словами вітали присутніх і отець Мирон Михайлишин з Польщі, і керівники РДА та райради Роман Новицький та Василь Ленів, і директор ДП „Брошнівське. лісове господарство” Ігор Коляджин, і перший директор Карпатського національного парку, який віддав 60 років праці у лісовій галузі, Антон Островський та інші.

Які в Осмолоді, працювали виставки-продажі, виставки робіт майстрів прикладного мистецтва, квітів „Бойківський оберег”, фотовиставка „Мед бойківського краю”. Зранку в Божому храмі відправили Літургію за участю муніципального чоловічого хору „Каменяр” Стрийського району. Славили нашу святу бойківську землю своїм співом заслужена артистка України Марта Шпак, „Маленькі бойки”, Аня Люклян, Марічка Мельник, Інна Тринчій, Ярослав Самілів, Роман Локатир, Діана Бігун, Катруся Фрей, Ірина Томків, вокальний ансамбль клубних працівників з Бережан Тернопільської області, оркестр народних інструментів м. Долина (кер. Ігор Лопух), Лідія Васильків з Долинщини, фольклорні колективи з Ілемні та Суходолу, зведений оркестр народних інструментів (кер. Михайло Турчин, Микола Сагайдак). А кошти від благодійного концерту „З вірою і любов’ю”, який зібрав тисячі прихильників українського мистецтва, будуть спрямовані на будівництво Патріаршого Собору Св. Воскресіння УГКЦ у Києві. Зокрема, в ньому взяли участь гурти „Ґоргішелі”, „С. К. А. Й.”, „Гудімов”, солістка Дарина Мамай, Фома, вокальна формація „Піккардійська терція”.

Хлібосольні нижньо- і верхньострутинці, камінчани, берложани, грабівчани, лоп’янці, красненці, ілемнянці, вербівчани, липовичани, лугівчани, суходільці, брошнівчани, сваричівці, креховичівці запрошували гостей пригощатись їхніми „фірмовими” стравами. Візиткою імпровізованої світлиці, так би мовити, перепусткою на фестиваль була вишита сорочка, яка додавала українського духу та святковості.

Під благодатним небом догоріла ватра обласного фольклорного фестивалю „Бойко-фест-2009″. Та її тепло ще довго зігріватиме серця присутніх. Він ще довго світитиме вдячністю всім, хто доклав чимале зусиль, аби люди відчули: ми маємо щиру душу, ми вміємо добре працювати і веселитися. А ще свято берегти нашу культуру, національні звичаї, традиції та обряди.

Новини Підгір’я. – 2009. – 26 верес.

ВЕЧІР ТВОРЧОСТІ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА

За рішенням ЮНЕСКО 2009 рік у літературному світі було оголошено роком Богдана-Ігоря Антонича у зв’язку із сторіччям з дня його народження.

У літературно-мистецькій світлиці „Джерело” районної публічної бібліотеки на літературний вечір, який підготували працівники бібліотеки, Рожнятівський осередок Союзу українок та міжрегіональне лемківське товариство „Бескидське земляцтво”, зібралися пропагандисти творчості Богдана Антонича – бібліотекарі району, люди, які шанують поетичне слово, щоб більше дізнатися про цю славетну постать.

Доля відміряла Богдану-Ігорю Антоничу всього 28 років, а на творчість відвела лише вісім. Але за цей короткий час він створив такі твори, завдяки яким став відомим на цілий світ. За життя поет видав п’ять поетичних збірок. Дві інші книги вийшли у світ після його смерті.

Ведучі вечора Галина Курташ та Оксана Озаришин розповіли про життєвий шлях Богдана Антонича, його світ уподобань, різнобічний талант цієї неординарної особистості, а Галина Фреїшин, прочитавши його твори, мовби напоїла присутніх життєдайною живою водою його поетичного слова.

Поет-лемко дуже любив пісню, сам писав музику, і, як данину пам’яті про нього, союзянки виконали низку народних пісень та на слова українських поетів. А у виконанні молодої союзянки, прабатьківське коріння якої в Лемківщині, Ірини Русин під гру на бандурі прозвучала пісня Ой, казала мені мати”.

Богдан-Ігор Антонич, народившись на Лемківщині і вимушено рано покинувши її, все своє коротке життя вважав себе вигнанцем з рідної землі і, може, саме тому вірив, що в його рідному лемківському селі навіть місяць світить інакше, як де-інде.

Бескидська берегиня Катерина Русин щиро дякувала бібліотечним працівникам, всім організаторам й учасникам свята, які відкрили сторінки творчості призабутого в нашій державі поета, вручила їм „миколайчики від Антонича”, знайшовши і тут місце для казки. Проте, яка ведеться робота громадськими організаціями та товариствами по відродженню історичної пам’яті, згуртуванню людей, вшануванню неординарних особистостей говорили голови Союзу українок Світлана Діденко, осередку лемківського товариства Мирослава Шелест, регіонального лемківського товариства „Бескидське земляцтво” Юрій Марканич, дякували за таку цікаву розповідь про Богдана-Ігоря Антонича. Про перше своє знайомство з творчістю Антонича ще в студентські роки розповів член Національної спілки письменників України Любомир Михайлів. Лемківські пісні і співанки виконали лемкині Галина Русин, Галина Терлецька, Галина Бабич. А Галина Фреїшин презентувала повне зібрання творів Богдана-Ігоря Антонича, яке вийшло у видавництві „Літопис”. Завдяки спільній роботі бібліотеки, Союзу українок, лемківського товариства поезія Богдана-Ігоря Антонича пішла поміж люди, і в ній поет залишається жити.

Новини Підгір’я. – 2009. – 19 груд.

СНЯТИНСЬКА ЦБС

ПРОЧИТАЙТЕ НОВЕ КНИГОВИДАННЯ

Н. Дубів

У Заболотівській бібліотеці-філіалі відбув­ся захід під цікавою назвою „День нової книги” – з приводу поступлення нової літератури у читальну залу та на абонемент. Ініціаторами за­ходу виступили самі бібліотекарі. На розгляд присутніх читачів з числа студентів, учнів місце­вої школи, їхніх наставників-вчителів, зрештою, заболотівської громади усіх поколінь, були пред­ставлені книги з історії, географії, художня літе­ратура та ін.

А на особливу увагу заслуговує книга „Го­лодомор 1932-1933 рр. Документи й матеріа­ли”, яку й презентували своїм читачам працівники бібліотеки. Прихильники подорожей, ша­нувальники географії зацікавилися книгою „Ук­раїна і світ”, в якій вміщено загальний географ­ічний огляд Земної кулі, розкритий зміст фізич­ної та економічної географії нашої держави.

Як зазначили завідувачка бібліотеки Г. С. Чорнодолюк, провідні бібліотекарі Т. Є. Зелез, Г. Д. Вітковська, цей захід був особливо важливим з точки зору поповнення бібліотеки та заохочення усіх не байдужих до української історії, географії, сучасного українського книговидання.

Голос Покуття. – 2009. – 13-19 берез. ( №11)

„МІЙ СВІТ ЗАХОВАНИЙ У СЛОВІ”

І. Грекуляк

Заспівом другої збірки поезії та прози Марії Палійчук-Стрипчук під назвою „Між Добром і Злом”, яка щойно побачила світу видавничо-друкарській фірмі „Прут Принт”, стали такі віршовані рядки:

Мій світ захований у слові,
Яке таїть буття секрет.
За це вклоняюся я мові,
Звільняю думку від тенет.

Власне, перший розділ книжки має назву „Ліричне плетиво”. У цьому розділі зображені різні картинки, які наповнені любов’ю до рідного Олешкова, Снятина, філософськими роздумами над буттям з усіма його аспектами та усвідомленням свого справжнього „Я”.

Другий розділ поезій має назву „Сльози Янгола”, в якому розкривається найкраще земне почуття – кохання. Але воно буває різне: часом підносить вгору, а інколи – боляче ранить. І третій розділ – прозовий. У коротеньких новелах, образках відчувається прагнення авторки відчути присмак письменницької роботи як прозаїка. Перші спроби несмілі та тендітні, тому і назва цього розділу „Первоцвіт”.

Отож з нагоди виходу у світ нової збірки Марії Палійчук-Стрипчук „Між Добром і Злом” у читальному залі Снятинської районної центральної бібліотеки відбулася презентація видання. Відкрила творчий захід завідуюча читальним залом Олена Хом’як, а далі повели розмову про Маріїну творчість ведучі, її колеги-викладачі Снятинського технікуму Подільського ДАТУ Світлана Підгайна та Галина Верига. Добре й щире слово про творчість Марійки мовили: її наставник по навчанню в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, викладач цього закладу, доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України, земляк-олешківчанин Богдан Мельничук, ви­давець і директор видавничо-друкарської фірми „ПрутПринт” Володимир Карий, подруги по перу Тетяна Вовк і Дарія Чорней, викладачі технікуму Надія Семеняк та Микола Незгода, Олешківський сільський голова Микола Левко, вчителі Олешківської школи Олександра Олексюк та Ганна Олексюк, художниця Людмила Яремій.

Прийшли привітати свою однокурсницю, яка, крім викладання в технікумі, працює ще й вихователем у Любківській школі та здобула вищу освіту в Чернівецькому НУ, її друзі по навчанню Вікторія Янковська та Ярослав Бранишко. Звичайно, що на вечорі звучала поезія з уст самої винуватиці свята та учнів технікуму: Христини Костинюк, Іванни Сенчук, Світлани Федорук, Юлії Захарук, Мар’яни Йонкало та Павліни Шеваги.

На завершення Марія Василівна висловила щиру вдячність своїм рідним – матері, чоловікові, трьом діточкам за натхненну музу, творчому батькові, голові Снятинської „Просвіти” Мирославові Попадюку, усім причетним до появи на світ другої творчої ластівки.

Голос Покуття. – 2009. – 20 -26 берез. ( №12)

КНИГИ ЧИТАТИ – УСЕ ЗНАТИ!

О. Библюк

Книга – один з найбільших засобів людського прогресу, зрештою, – диво з див. І разом з тим – річ, зроблена руками невідомого творця книгодрукування. Книга, на моє переконання, найбільш випробуване і досі найбільш досконале знаряддя інформації, науки і культури.

Хоча Всесвітній день книги і авторського права уже минув, проте ми й досі живемо бібліотечними творчими справами.

У нас, в бібліотеці с. Вовчківці, продовжують проводитися різноманітні масові заходи: літературні вікторини, казкові лабіринти, діють тематичні полички, книжкові виставки.

Саме в нашій бібліотеці читачі знайомляться з цікавими книгами, їх авторами. Скажімо, для широкого кола читачів були представлені книжкові виставки „Сторінками улюблених книг”, „Вернісаж нових надходжень”. З юними читачами ми провели літературну вікторину „У царстві казок”, серед юнацтва – конкурс усної народної творчості „Перлини рідного краю”. Також в бібліотеці представлені творчі роботи обдарованих дітей, які пишуть вірші та оповідання. Особливо відзначилася Юлія Францій, учениця 9 класу Вовчківської школи, яка написала багато віршів про матір і Україну.

Для читачів ми організували презентацію двох історико-пізнавальних книг „Усі гетьмани України”, „Мазепа: людина, політик, легенда”. Автори цих книг – О. Реєнт, І. Коляда та Д. Журавльов – подають правдивий і об’єктивний життєпис історичних постатей України.

Голос Покуття. – 2009. – 15-21 трав. ( №20)

СВЯТО „АПТЕКАРІВ ДУШІ”

„Ріднити людей з книгою, відкрити їм красу і силу слова,

що може бути достойнішим”. Олесь Гончар

Г. Гуцуляк

Впродовж усього життя ми перебуваємо в царстві книг. Саме книга допомагає нам пізнавати навколишній світ, знаходити вихід із складних ситуацій. Роль бібліотек – зберегти і донести до читача ,,розумне, добре, вічне”. Сучасні бібліотеки частково комп’ютеризовані, що дає можливість швидко і якісно обслуговувати читачів. Професія бібліотекаря сьогодні досить престижна, оскільки місія бібліотекарів благородна – бути «аптекарями душ».

Минулого тижня ми відзначали Всеукраїнський день бібліотек. Снятинська центральна бібліотечна система нараховує 52 бібліотеки-філіали, центральну і дві міські.

Урочистості з нагоди професійного свята проходили в залі центральної бібліотеки. Із святом нас привітали: голова районної ради Іван Угрин, начальник організаційного відділу РДА Ігор Королько, начальник відділу культури і туризму РДА Євстахій Зелез. Працівники бібліотек Снятинщини нагороджені грамотами районної держадміністрації: Оксана Библюк, Валентина Буцьо, Марія Гаврилюк, Віра Косовим, Ольга-Лазаренко, Світлана Лукинюк, Надія Маковійчук, Любов Москалюк, Марія Ткачук, Олена Хом’як. Серед нагороджених також директор ЦБС Мирослава Будаковська і завідуюча краєзнавчим відділом районної бібліотеки Валентина Лакуста. Працівників цього відділу чекав приємний сюрприз – в день професійного свята держадміністрація і районна рада подарували їм комп’ютер. Аматори художньої самодіяльності того дня дарували бібліотечним працівникам центральної бібліотечної системи району пісні і гуморески. Перед ними виступили: Марія Неп’юк, Василь Міщенко, Тетяна і Василь Зелез, Василь Міщенко (молодший), аматорський квартет ,,Явір” під керівництвом Миколи Плешкана.

Захід. – 2009. – 8 жовт. (№40)

„Доторкнутись серцем до історії рідного краю”

„У кожного народу є співці-провидці, серця яких, мов той океан могутній

вливаються в радощі і в болі, в мудрість народу”. П.Тичина

У вівторок, 14 липня в Іллінецькій сільській бібліотеці відбувся семінар бібліотекарів району. Метою цього семінару є обмін роботи по краєзнавству.

Учасники семінару відвідали сільський музей, створений завдяки великому ентузіазму та нелегкій пошуковій праці директора школи Романа Ілліча Ризюка. Роман Ілліч повів усіх присутніх в далекі часи, в історичне минуле села. Можна сказати, що про кожен експонат він знає все, і навіть більше.

Працівники бібліотек були просто вражені від екскурсу в минуле, від цікавих розповідей Романа Ілліча про численні експонати, фотоматеріали та постаті, що творили історію села. Присутні теж мали змогу оглянути роботи юної вишивальниці Ірини Антемко та її бабусі, а також картини покутянських художників, які виставлено в шкільній галереї. Пізніше до імпровізованої літературної кав’ярні всіх запросила завідуюча сільською бібліотекою Марія Іванівна Ткачук.

В храмі книг п. Марія, як добра фея, адже тепло її дбайливих і ніжних рук відчула кожна книжка бібліотеки. Зі знанням своєї справи вона підходить до кожного читача індивідуально. При потребі порадить, підкаже і роз’яснить. „Людина на своєму місці” – це про неї.

У святково прибраній залі на всіх присутніх чекали приємні враження від спілкування з іллінецькими талантами, як юними, так і дорослими. Вони танцювали, співали, читали вірші та знайомили гостей з видатними літераторами села, які завдяки володінню словом донесли до наших днів ті літературні перлини, по яких ми пізнаємо культуру, побут наших попередників та їхні душевні настрої і переживання.

Щиро надіюсь на те, що в майбутньому яскраво засвітиться нова зоря на літературному поприщі, якою буде гордитися наше село. Внучка славного сина Тростянецької землі Івана Михайлюка Наталка Гаврилюк вже зараз пише вірші з глибоким філософським змістом.

Гості з району – завідуючий відділом культури Євстахій Зелез, директор ЦБС Мирослава Будаковська, бібліограф Марія Неп’юк, завідуюча методично-бібліотечним відділом Надія Маковійчук та всі присутні надовго запам’ятають зустріч з Іллінцями та щирими іллінчанами, що так ревно зберігають пам’ять про свою історію та про тих, що її вершили.

Вісник Заболотова. — 2009. – 17 лип. ( № 29)

ТРАГЕДІЯ, ЯКУ ВАЖКО ЗАБУТИ

Н. Маковійчук

Голодомор 30-х років в Ук­раїні – це трагедія минулого століття, в якій кожен епізод створював загальну зловісну картину, підсилюючи її похмури­ми деталями. Тому наше поко­ління повинно знати власну істо­рію, особливо такі трагічні її сто­рінки, щоб пам’ятати.

У бібліотеках району прово­дяться заходи на теми геноци­ду українського народу, зокре­ма, це – бібліотечні та худож­ньо-документальні книжкові виставки: „Розсекречена пам’ять”, „Україна пам’ятає! Світ визнає!”, „Голод. Трагедія народу”, „Роз­гойдані дзвони пам’яті”, „Пе­кельні цифри та слова у серце б’ють, неначе молот”; у читаль­ному залі ЦРБ відвідувачі мають можливість переглянути вистав­ку різноманітних видань – „Не­виплакані сльози України”.

Крім того, в ці листопадові дні проводяться уроки пам’яті: „Поки ще є свідки тих страшних подій”, „Зі скорботою в душі”, „Український Голокост 1932-1933 р. р.”, година-спомин „На колінах стою перед вами, спов­ідаю жалобу свою”. А завер­шаться заходи, присвячені цій скорботній даті, тематичними вечорами: „Голодомор 1932-1933 років в Україні: хроніка геноци­ду”, а також вечором-реквіємом „Голгофа голодної смерті”. Та­кож працівники бібліотек прово­дять зараз презентацію книг і огляди літератури на тему Голо­домору.

Голос Покуття. – 2009. – 27 листоп.-3 груд. – С. 4

ТИСМЕНИЦЬКА ЦБС

ВОЛОДИМИРУ ІВАСЮКУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 60 …

Н. Тимченко

„Червона рута”, „Водограй”, „Дві скрипки”, „Пісня буде поміж нас”… Можна довго називати пісні, що стали легендарними та вічно сучасними. Їх мовою оригіналу виконують знамениті співаки в Україні та далеко за її межами. А теми продовжують бути актуальними.

Автору цих творів – відомому українському композиторові, поету, виконавцю, живописцю Володимиру Івасюку – 4 березня цього року виповнилося б шістдесят. З цієї нагоди у Народному домі м. Тисмениця відбувся музичний вечір „Життя, як пісня, що не віддзвенить”. Розпочався він із виступу Ірини Мельникович, яка у супроводі оркестру народної музики (керівник Олег Камінський) виконала безсмертну „Баладу про мальви”. Ведучі, провідні методисти відділу культури та туризму районної державної адміністрації Оксана Швець і Дмитро Постоловський, зачитували яскраві сторінки біографії молодого талановитого буковинця, спогади про нього друзів та рідних, спогади самого Володимира Івасюка.

Свій пісенний талант цього дня дарували: народний аматорський вокальний ансамбль „Перлина” (керівник заслужений працівник культури України Марія Борис), Діана Шатарська, Світлана Данчук, Ольга Постолянюк, Христина Тинів, народний аматорський чоловічий ансамбль „Два кольори” (керівник Тамара Березіцька). Красу музичного мистецтва презентував оркестр народної музики (керівник Олег Камінський). Вірш Яромира-Богдана Лишеги „Пам’яті Івасюка” декламував Дмитро Постоловський.

У Карпатах здавна побутує легенда про диво-квітку. Якщо дівчина знайде це зілля, то причарує серце того, кого кохає. Ця квітка – червона рута. Про неї на увесь світ яскраво заявив Володимир Івасюк. Немає жодного українця, який не знав би цієї пісні. Вона звучить зі сцени, в теле- та радіоефірах. Саме „Червона рута” стала завершальним акордом заходу. її виконували усі учасники та глядачі, які аплодували стоячи.

На авансцені – книжкова виставка, де на вишитому рушнику було зібрано книги про життєвий та творчий шлях, збірники пісень В. Івасюка, література про композитора, його фотографії. Із портрету святково прибрану залу усім посміхався В. Івасюк. Таким для нас він і залишиться: із щирою, навіть якоюсь скромно-сором’язливою посмішкою. Хоча його життя обірвалося жорстоко і трагічно: понівечене тіло знайшли у Брюховецькому лісі, що під Львовом.

Життя Володимира Івасюка було надто коротким, але завдяки своєму таланту він продовжує жити у своїх творах та у пам’яті людей…

Вперед. – 2009. – 6 берез

СПАДКОЄМЦІ ПРОРОКА

Л. Глодов’юк

Напередодні відзначення 195-1 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка 4 березня в Тисменицькій районній бібліотеці відбулася зустріч бібліотекарів району з відомим прикарпатським краєзнавцем, істориком, доцентом Прикарпатського університету iм. В. Стефаника, лауреатом премії П. Чубинського, I. Вагилевича, Марійки Підгірянки, членом Наукового товариства iм. Т. Шевченка, Республіканської асоціації українознавців, заслуженим працівником культури України Петром Арсеничем.

На основі apxiвних, лтературних, музичних джерел, газетно-журнальних повідомлень, публікацій покійного професора В. Полєка та інших дослідників П. Арсенич розповідав про поширення та видання творів Т. Шевченка в Галичині, про вшанування його пам’яті на Івано-Франківщині спорудженні йому пам’ятників, видання поштових листівок, про відомих людей, які причетні до пропаганди літературно-мистецької спадщини Кобзаря, про наших земляків-лауреатів Національної премії iм. Т. Шевченка та про членів Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

I найцікавішим було почути з уст історика, що Шевченко є сином представників двох роз’єднаних тоді політичним кордоном по ріці Збруч частин України: Західної (по мaтepi – Бойко Катерини Якимiвни) i Східної (по 6aтькові – Шевченка-Грушівського Григорія Івановича), i що має Т. Г. Шевченко галицьке коріння.

Вперед. – 2009. – 13 берез.

НАЙКРАЩИЙ ЧИТАЧ

Л. Глодов’юк – методист Тисменицької ЦБС

У березні в Тисменицькій районній бібліотеці для дітей відбувся II етап V Всеукраїнського конкурсу дитячого читання „Найкращий читач України-2009″.

Цей конкурс проводиться з метою популяризації найкращих надбань української і світової класичної й сучасної літератури; вироблення у дітей навичок самостійної роботи з книгою, підвищення якості і ефективності процесу читання: критичного аналізу, переосмислення і творчої інтерпретації прочитаного; привернення уваги громадськості, державних і недержавних установ і організацій, засобів масової інформації до проблеми дитячого читання.

В загальному в цьому році взяло участь 22 учасників: 12 семикласників і 10 шестикласників.

Хочеться відмітити, що всі вони мали добру конкурсну підготовку – вели читацькі щоденники, куди хписували назви прочитаних книжок та їх авторів, а також намалювали малюнки до творів, про які розповідали членам журі. Ці малюнки стануть окрасою районної бібліотеки для дітей.

Журі конкурсу (голова журі Богдан Нагорняк) оцінювали учасників за такими показниками: читацька активність (за записами в книжковому щоденнику), вміння аргументовано висловлювати свою думку щодо врочитаного, вміння інтерпретувати й творчо переосмислювати прочитане; артистизм у виступі, творчий підхід до його підготовки, загальний рівень ерудиції. Додаткові два бали отримували ті учасники, які для розповіді брали книги, що не входили до шкільної програми.

Отже, переможцями стали:

- серед читачів шостих класів:

1. місце – Юсипів Наталія (с. Старий Лисець);

2. місце – Мочарська Ірина (с. Марківці);

3. місце – Гайдичук Марина (с. Угринів Горішній)

- серед читачів сьомих класів:

1. місце – Королюк Уляна (м. Тисмениця);

2. місце – Мороз Катерина (с. Одаї);

3. місце – Павлюк Анна (с-ще Лисець).

Володарі 1-го місця у двох вікових категорія візьмуть участь у III етапі конкурсу, який відбудетьс під час тижня дитячого читання 23 березня в обласні бібліотеці для дітей. Тож бажаємо нашим учасникам успіху!

Вперед. – 2009. – 20 берез.

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

Л. Глодов’юк – методист Тисменицької ЦРБ

27 березня три великі історичні події об’єднали ycix бібліотекарів району у затишному читальному залі районної бібліотека: 370 років від дня народження Великого Українця – гетьмана Івана Мазепи; 300 річниця Полтавської битви; 70-а річниця Карпатської України. На зустріч з бібліотекарями був запрошений аспірант кафедри політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Андрій Татарин.

Мало хто знає, що гетьман І. Мазепа був ще й поетом. До нашого часу дійшли чотири його вірші і кільканадцять листів, адресованих Мотрі Кочубеївні. Прочитавши і добре переосмисливши „Душу” І. Мазепи, мимоволі виникало запитання – чи не подібні події відбуваються і нині у нашій державі, хоча й відлік часу досить великий – більш як три століття.

…Всі покою щиро прагнуть,
А не єден гуж тягнуть:
Той направо, той наліво,
А все браття: то-то диво!..

Молодий політолог Андрій Татарин досить доступно і зрозуміло порівняв всі ці події і наводив ще багато цікавих фактів з життя І. Мазепи. А ще розповів, що наприкінці 30-х років ХХ ст. Карпатська Україна виявляється єдиною державою, де невелика гілка українського народу проголосила свою незалежність і заявила про бажання жити державним життям.

Розгорнуті книжкові виставки, влаштовані працівниками відділу обслуговування читачів, змістовно доповнювали просвітницький захід. Завдяки А. Татарину бібліотекарі району мали цікавий урок з популяризації політичної історії України, діяльності її державних мужів. Цей захід допоміг зробити нашу далеку минувшину ближчою та зрозумілою. Тож щиро дякуємо Андрієві Татарину й надалі запрошуємо до співпраці з бібліотечними працівниками району.

Вперед. – 2009. – 3 квіт. – С. 7

ПІД УКРАЇНСЬКИМИ ,, АРКАМИ ЧУЖИНИ”

І. Лазоришин

Бібліотечні працівники Тисменицького району на чолі з директором ЦРБС Іриною Мельник зініціювали і провели конференцію, присвячену темі сучасного українського заробітчанства, стрижнем якої було представлення унікальної книжки „Під арками. З життя української громади Болоньї 2003 – 2006 р.Б.” їх землячки – письменниці Оксани Пронюк-Кузьми. У зустрічі, перебіг якої провадила методист ЦРБ Любов Глодов’юк, взяли участь і деякі прототипи документально-публіцистичного твору авторки, і співзасновники спільноти колишніх заробітчан Італії ,,Пієта” міста Іван-Франківська, а також представники тих владних структур району, які безпосередньо працюють із суспільними наслідками четвертої хвилі трудової міграції, – в. о. директора соціальних служб сім’ї та молоді Сергій Круліковський та головний спеціаліст відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Василь Якимович. Кожній бібліотеці району автор вручила книжковий дарунок.

Вперед. – 2009. – 18 груд. – С. 11

ТЛУМАЦЬКА ЦБС

У ТВОРАХ ЮНАЦТВА – НЕПІДРОБНИЙ ПАТРІОТИЗМ

У. Ганушкевич – директор Тлумацької ЦБС

У рамках ініційованого Прези­дентом України Року молоді Дер­жавна бібліотека України для юнац­тва оголосила Всеукраїнський кон­курс „Я -патріот”, яким намагаєть­ся привернути молодь до духовно-моральних цінностей країни, свого краю, висвітлення почуттів гордості за свою Батьківщину, поваги до її державних символів.

На районному етапі конкурсу в ньому взяли участь 15 авторів, віком від 14 до 21-го року, які вип­робували свої творчі здібності у но­мінаціях „Від родини – до Батьків­щини”, „Збережи минуле заради майбутнього”, „Мова – душа моя” та „Сьогодення України і я”. Твори юнаків та дівчат – різні за стилем, жанрами і художністю, але всіх їх об’єднує почуття любові до свого краю, народу, України. Кожен з ав­торів може підписатись під слова­ми десятикласниці з Делеви Л. Кандюк, яка щиросердно стверджує: „Я дуже пишаюсь тим, що народи­лась на українській землі…”

Згідно з умовами, дві найкращі творчі роботи відібрано для участі в обласному етапі конкурсу. Цьо­го права, за оцінками журі, удос­тоїлись О.Самборська, п’ятиклас­ниця Тлумацької гімназії, і Х. Мельничук, десятикласниця Гостівської школи. Третє місце виборола Т. Семирозум з Бортник, студентка третього курсу Прикарпатського Національного університету. 3-поміж інших, кращими визнано також твори У. Мосорко з Обертина, студентки Прикарпатського На­ціонального університету, С. Кліда з Острині, студента коледжу елек­тронних приладів ІНФУНГу, О. Юрченко, дев’ятикласниці Обертинської школи та згаданої Л. Кандюк.

Злагода. – 2009. – 21 берез.

м. БОЛЕХІВ

БІЛЬ ПАМ’ЯТІ ТВОЄЇ, УКРАЇНО

А. Прядко – директор Болехівської ЦБС

Голодомор – це біль і рана в душі України, чорна пляма нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь яку надію на життя.

Як так сталося, що без сти­хії, без засухи, без іноземного нашестя стільки людських життів були приречені на смертні муки? Потрібно нарешті осмислити, що з нами відбуло­ся, пояснити собі і всім. Адже досі на знаємо всього масш­табу цієї трагедії, Зате добре відомо, що голод був штучно організований. Це був масовий сталінський геноцид, сві­домо спрямований на винищення української нації. терор був розгорнутий планомірно і послідовно. Цей безпрецеден­тний за своїм катівським розмахом злочин завдав Україні найбільших втрат, коштував нації мільйони людських жит­тів. В пік голодомору в Україні щодоби помирало 25 тисяч людей.

Світ мав би розкололись на двоє, сонце мало би перестати світити, земля перевернутися від того жахіття. Це був більшовицький геноцид, безкровна людоморська війна проти українського народу. Війна задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос, щоб зруйнувати віковічні основи народної моралі, витруїти в серцях людяність, а натомість посіяти в душах страх, жорстокість, підозрілість і неміч духовну. Вісім мільйонів зморених голодом дітей України – ось наслідки цієї війни.

На багатих чорноземах Ук­раїни помирали.. Осиротіла Україна. За нездачу хліба судили і висипали до Сибіру.

Плаче за своїми дітьми Україна-мати. Плаче і не може втішитись, бо їх немає. У трагічні часи творчість великого Кобзаря була співзвучна стражданням свого народу. В часі голодомору до нього зверталися як до свого захисника:

Встань, Тарасе з домовини,

Глянь на горе України..

Пухнуть люди, мруть, конають

Та Сталіна проклинають.

Злетімо в думці над Україною і зримо побачимо, жаха­ючись, що вона, як ніяка інша земля, густо вкрита могилами. Великими і малими, відомими і не відомими. Вся Україна як велика могила, в якої немає ні кінця, ні краю.

1932-1933. Обірвався вічно живий ланцюг поколінь і українському 6агатостраждальному народові завдалося нового нещадного удару, якого він ще не знав: тисячі українців пішли в могилу через штучний голод, забрали з собою розум, талант, здоров’я козацького роду. Тож пом’янімо тих великомучеників – мільйони ук­раїнських селян, жертв неба­ченого в історії людської цивілізації голодомору.

Добре, що зараз повертає­мося обличчям до нашої історії, що можемо вголос гово­рити про страшні події тих ро­ків, що є ще живими свідки лихоліть і ще не пізно зібрати по зернятку їхні спомини.

Сьогодні розсекречуються таємні архіви і з тих дияволь­ських „окремих папок” з’яв­ляється смертельний лик найстрашнішої катастрофи.

До заходів із відзначення 76-х роковин Голодомору долучилися й заклади культури Болехівщини. Для популяризації літератури про Голодомор в усіх бібліотеках системи оформлено книжково-ілюстровані виставки: „Голгофа голодної смерті”, „Дзвони пам’яті: Україна. 1932-1933.” Епіграфом до виставок взяті слова В. Виноградської з її поеми „Голодо­мор”:

Згадайте нас, бо ми колись жили. Зроніть сльозу і хай не гасне свічка! Ми в цій землі жи­тами проросли. Щоб голоду не знали люди вічно.

Для більш поглибленого ознайомлення читачів з виданнями про страшні події 1932-1933 років в Україні бібліотеки і клубні зак­лади провели години пам’яті: „Той, тридцять третій…”, „Голод; чому і як?”, „Голодомор в Україні – злочин проти народу”. Багато творів і досліджень письменників та істориків присвячено трагічній темі Голодо­мору в Україні 1932-1933 рр.: „Марія” У. Самчука, „Молитва за убієнних голодом” К. Мот­рич, „Жовтий князь” В. Барка, „Голодомор” Н. Виноградської, „Жнива скорботи” Р. Конквеста, „Як нас морили голодом” В. Сергійчука, „Безкровна вій­на” О. Міщенка та інші.

28 листопада біля пам’ятно­го хреста героям ОУН-УПА відбулося віче на знак вшанування пам’яті жертв голодоморів, яке організували і про­вели працівники музею історії міста Болехова ім. Р. Скворія за участю представників духовен­ства, міської влади, представ­ників громадських організацій та політичних партій, учнівської і студентської молоді, установ міста та його мешканців.

Ратуша. – 2009. – № 46

м. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

„ЯКЩО ДЕПУТАТИ НЕ ЧИТАЮТЬ КНИГ – ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ЇХ НІХТО НЕ ЧИТАЄ”, – Ярослава Завідляк

Кілька місяців тому депутатами міської ради було прийняте рішення про попов­нення бібліотечних фондів, за яким кожен депутат зобов’язався виділили тисячу гривень зі свого депутатського фонду. І рішення прийняли, і ніби гроші вже знай­шли, в загальній сумі 50 тисяч гривень, однак бібліотеки досі нічого не отримали, якщо не рахували кілька томів Олеся Бер­дника, які подарував кожній бібліотеці міста міський голова Віктор Анушкевичус.

Завідувач відділу укомплектування бібліотек Ярослава Завідляк каже, що зазвичай фінансова підтримка надходить ближче до кінця літа.

„З 50 тисяч гривень – 16 тисяч від депу­татів”, – говорить Ярослава Завідляк і додає, що сума просто жалюгідна у по­рівнянні з потребами бібліотек, але дуже сподівається, аби хоч скільки видали.

„Бібліотекам сьогодні дуже непросто. Багато потребують ремонтів, а особливо технічного оснащення. Якось доводилось побувати в бібліотеках Польщі і після того я була просто вражена рівнем обслуговування, оснащенням та пропонованою літературою. У нас постійно є користувачі як серед молоді, так і з старшого поколі­ння. А не буде книг, не буде техніки і бібліотеки не працюватимуть. Хоча депу­тати вважають, що в бібліотеки вже ніхто не ходить”, – говорить Ярослава Завідляк.

Інтернет ще не взяв гору над паперо­вою літературою і рано ховати бібліотеки. Якщо депутати не читають книг, це не означає, що їх ніхто не читає.

„Іноді відчуваємо себе, як в кам’яному віці. В той час, коли вже все окомп’ютеризовано – ми все ще працюємо з ручними архівами. Поки чекаємо на кошти, а там будемо відстоювати права бібліотек”, – говорить Ярослава Завідляк.

Захід пост. – 2009. – 11 черв. – С. 76

м. КАЛУШ

ВСЬОМУ ПОЧАТКОМ Є ЛЮБОВ!

В. Квітень

Коханню в житті відомих українських поетів був присвячений усний журнал „Всьому початком є любов!”, що відбувся днями в бібліотеці для юнацтва. Про особисте життя видатних людей треба говорити дуже делікатно й обережно, бо це та сфера життя людини, яка часто не піддається логіці. Учасники заходу намагалися хоч трохи відсунути таємничу завісу над чудесними почуттями, що живили уяву і творчість, які наповнювали життя відомих поетів.

Ведучі заходу завідувачка закладу Олександра Сокульська та бібліо­текар Віра Кушлик перегорнули сторінки журналу „Його кохана…” (Тарас Шевченко і Ганна Закревська), „Тричі мені являлася любов” (Іван Франко і Ольга Рошкевич), „Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…” (Леся Українка і Сергій Мержинський), „Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов !” (Павло Тичина і Лідія Папарук), „О щастя моє чудесне, горе прокляте моє…”(Володимир Сосюра Марія Данилова), „Моя любов – лише тобі” (Олена і Михайло Теліги). Образи відомих поетів та їх коханих надзвичайно вдало відтворили учні 10-Б класу ЗОШ № 3 (класний керівник Галина Палагнюк).

Сторінка „Його кохана…” дово­дила, що саме Г. Закревська – справжнє, єдине, велике кохання Т. Шевченка. Це їй він присвятив вірш „Якби зустрілися ми знову”. У ньому поет називає Ганну „сном”, „святим дивом”.

У кінці XX століття власний ва­ріант ліричної драми кохання пред­ставив світові й І. Франко. 60 поезій, у яких ліричний герой розповідає про муки свого нерозділеного по­чуття, він об’єднав у цикли „жмут­ки” і дав своїй збірці назву „Зів’яле листя”. Для Франка протягом усьо­го життя було священним ім’я О. Рошкевич, а колишня наречена до самої смерті зберігала Іванові листи. Сестрі ж Михайлині заповіла покласти їй у труну листи, з якими не хотіла розлучатися й після смерті і які тепер, звісно, втрачені для читачів.

Коротким, як спалах, було кохання Лесі Українки до С. Мержинського, яке було щастям, нехай тра­гічним, болючим, – але все-таки щастям.

Образ коханої Л. Папарук не по­тьмарився на дорогах життя П. Тичини, він зігрітий щирістю і душев­ним теплом. П. Тичина стверджує, що справжня любов не має ста­рості, вона живе в серці завжди.

Про історію кохання В. Сосюри та його другої дружини М. Данилової розповіла п’ята сторінка жур­налу. Володимир Миколайович по­знайомившись із актрисою на третій день знайомства запропонував їй одружитися. Їй він присвятив чи не всю інтимну лірику.

Остання сторінка присвячу­валася О. Шовгенів та М. Телізі. Бог обдарував Олену у її короткому, мов спалах, житті зустріччю з пре­красною людиною, другом, з яким вона перейшла життя, аж до остан­ньої межі, – Михайлом Телігою, старшиною Української армії, бан­дуристом і співаком, який добровільно зголосився на смерть разом з дружиною, щоб його кохана не почувалася самотньою в останні хвилини життя.

У бібліотеці також діяла книжково-ілюстративна виставка „Лю­бові Всевишній присвячується!”, організована бібліотекарем чита­льного залу Оксаною Матковською. На згадку про у часть в усному журналі учні отримали відкритки-валентинки.

Дзвони Підгір’я . – 2009. – 13 лют.

„ЗГАДАЙМО РОЖАНСЬКОГО ГНАТА...“

(про видавця першого „Кобзаря” Тараса Шевченка в Галичині)

Вл. інф

Ці поетичні слова написав І. Франко 3 серпня 1884 року, перебуваючи під час студентської мандрівки Бойківщиною в Калуші. Хто такий о. Гнат Рожанський, що Каменяр згадує його, і чому саме в Калуші?

Про цю неординарну особистість, свяще­ника, популяризатора творів Т. Шевченка в Гали­чині йшла мова у міській масовій бібліотеці № 1 (завідувач Микола Когут) під час години-портрету „Честь пам’яті Твоїй, отче Гнате…”, що проходила у рамках відзначення Шевченківських днів. Журналіст і дослідник Михайло Коломиєць розповів присутнім про події більш як 20-літньої давності, коли він вперше почув ім’я священика із Хотіня о. Рожанського, та його намагання увіковічнити це ім’я на Калущині. Тодішня влада цього не прагнула.

Старший науковий працівник музею родини Івана Франка, що в Підгірках, Лідія Іваницька зупинилася на взаємовідносинах між І. Франком та о. Рожанським. Її колега із музею Калущини Уляна Паньо звернула увагу на проблеми, які стоять перед тими, хто прагне повернути із не­буття такі імена, як о. Гнат Рожанський. У заході взяли участь також десятикласники четвертої школи, у виконанні яких прозвучали поезії Ве­ликого Кобзаря.

Дзвони Підгір’я. – 2009. – 20 берез.

ІЗДРИК ПІАРИТИМЕ КАЛУШ

Ю. Тимощук – журналіст

Юрій Іздрик народився у Калуші 16 серпня 1962 року. У 1984 році закінчив Львівську політехніку. Працював інженером. У 1989 році заснував концептуальний журнальний проект „Четвер”, який з 1992 року редагує разом із Юрієм Андруховичем. Прозаїк, поет, культуролог, автор повісті „Острів КРК”(1994), поетичної збірки „Станіслав і 11 його визволителів” (1996), романів „Воццек” (1996, 1997), „Подвійний Леон” (2000) і „Астм” (2004), збірки есеїв „Флешка” (2007). Іздрик – один із креаторів станіславського феномену.

Минулої п’ятниці у міській масовій бібліотеці № 1 відбулася зустріч школярів зі знаним українським письменником із калуським корінням Юрком Іздриком. Він зачитав юним калушанам розділ нової, ще не виданої книги, власні вірші, а також розповів про свої стосунки із музою та калуський патріотизм.

Ініціатором та організа­тором зустрічі став за­відувач міської масової бібліотеки № 1 Микола Ко­гут. За його словами, ця зустріч мала відбутися раніше, але з об’єктивних причин захід переносили.

Загалом на побачення із відомим письменником, прийшли приблизно 30 осіб. Це – працівники біблі­отеки, культури, журналісти та школярі. Микола Когут коротко ознайомив усіх присутніх із біографією Юрка Іздрика, особливо акцентуючи увагу на тих мо­ментах, коли письменник із однодумцями започатку­вав видання літературного журналу „Четвер”. На думку фахівця бібліотечної спра­ви, „Четвер” став своєрід­ною революцією у галузі культури, і сформував в Іва­но-Франківську неповтор­не мистецьке середовище, яке іменували „Станіславським феноменом”.

Юрко Іздрик поділився із присутніми спогадами про започаткування „Четверга”:

- На той час я закінчив львівський „політес” і пра­цював в Івано-Франківську за направленням. Тоді ро­бив ілюстрації до книги ди­тячих віршів калушанина Ігоря Гаврилюка. В автобусі почув по радіо про путч. Тоді при собі мав ці кар­тинки, подумав: „Боже, яки­ми я дурницями займаюся, коли у країні творяться такі події. Потім я кинув свою інженерну роботу і досі займаюся невідомо чим”.

Під „невідомо чим” Юрко Іздрик має на увазі усю свою письменницьку та мистецьку діяльність. Сам Іздрик критично відгу­кується про свою творчість:

- На мою думку, мій перший роман „Воццек” – надзвичайно нудно напи­сана книга, її неможливо читати. Але нам усім трохи поталанило. На той час ми усе починали з „нуля”, така творчість тоді вважалася альтернативою, чимось но­вим. Якби „Воццек” вийшов зараз, я би залишився не­поміченим письменником. А тоді, значить, не було та­кої книги.

Учні музичної школи привітали письменника музичними композиціями та піснями. А той, у свою чергу, зачитав власні вірші та розділ із нової, ще не опублікованої книги „Таке”. І напівжартома застеріг: його не раз називали батьком духовної отрути, тому приводити до нього на зустріч дітей – ризиковано.

Про виставку і калуський патріотизм

У квітні в Івано-Франківській галереї „Маргінеси” експонувалася вистав­ка Юрія Іздрика. Спряму­вання – доволі оригіналь­не, адже демонструє мис­тецтво не у його традицій­ному розумінні: Іздрик вис­тупив у ролі творця оберегів і талісманів. Експозиція мала назву „Всьо по 1 євро. Обереги, талісмани від Іздрика і відбувалася на фоні виставки художника „Анатомія світу”. Під час цієї виставки талісмани можна було придбати за симво­лічну ціну 1 євро. Найбільшим попитом користували­ся талісмани у вигляді по­ліграфічних листівок. Се­ред експонатів – обереги „від переслідників”, „для конструктивної крейзухи”, „від сірих буднів”, „від не­виліковних спогадів і сенти­ментів” тощо. Слідами цієї виставки пройшов Микола Когут, зауваживши, що екс­позиція користувалася успі­хом. Сам Юрко Іздрик у ко­ментарі скромно зазначив:

- Я вклав 300 гри­вень, щоб роздрукувати всі ці штуки, а повернув собі 200 гривень.

Письменник твердить, що „на старості літ” його франківський патріотизм поволі переростає у ка­луський.

- Ми планували від­значення 20-річчя „Четвер­га” в Івано-Франківській фі­лармонії. Я мав розмову з одним із братів Левицьких (гурт „Брати блюзу” – Авт.) про те, щоб ми щось разом „замутили”, залучили когось із Калуша.

- Письменник зароб­ляє на життя тим, що пише, – каже Юрко Іздрик. – Досі я „доробився” до того, що маю свою сторінку у „Поступі”. Раніше, поки я не увійшов у ритм, то дуже мучився, бо треба було раз на місяць чимось її запов­нити, а не завжди було нат­хнення. Тепер я „спрацю­вався” з музою, вона чітко приходить раз на місяць. Зарплату можуть затрима­ти, а муза приходять чітко.

Спілкування калуської молоді із відомим пись­менником має кілька аспектів. Так, можливість поспілкуватися із представ­ником української і мистецької еліти – справді уні­кальна. Тим більше, що Юрко Іздрик – наш земляк і живе „у дев’ятому будинку навпроти через дорогу”. Крім того, його вірші, попри скромні запевнення про те, що вони стали популяр­ними у Польщі винятково завдяки вдалому перек­ладу – справді хороші, хоча в Україні вони відомі мен­ше, ніж проза Іздрика. Біль­ша частина сучасної молоді – лінива до читання. Спи­сок прочитаної літератури, щонайбільше, співпадає із творами, передбаченими навчальною програмою. Читають одиниці. Тож мо­лодь мала можливість не тільки ознайомитися із творчістю сучасника, але і співставити власні уподобання сучасним віянням та скласти думку про творчість відомого письменника. З іншого боку, більшість при­сутніх школярів були мало знайомі або взагалі не читали книг Іздрика. Тож дещо із прочитаного пись­менником викликали ціка­ву реакцію. Діалогу не вийш­ло, але варто зауважити: зустріч подібного формату – перша у нашому місті. Хоча, цілком можливо, що якби захід більше популя­ризувався, то на зустріч із Юрком Іздриком зібралася б більша і різноманітніша аудиторія – від прихиль­ників його творчості до антагоністів чи людей, які взагалі його не читали. А у дискусії, як відомо, народ­жується істина.

Уляна Паньо, старший науковий співробітник історико-краєзнавчого музею Калущини:

- На мою думку, ця зустріч молоді з Іздриком – перший крок до отримання результату. Хоча, у принципі, оцінювати ефект від зустрічі із письмен­ником – неправильно. Ця зустріч, мабуть, цінна і для самого Іздрика, якщо він на неї погодився. Тут поєдналося непоєднуване. Так, у бібліотеці був присутній шкільний учитель української мови Рос­тислав Михайловський та зав. бібліотекою Микола Когут – люди традиційних поглядів на життя. Іздрик – письменник нової генерації із відповідним сві­тоглядом. Проте спілкування відбувалося, на диво, спокійно і толерантно, по-європейському. Крім того, діти побачили, що Іздрик, якого називають батьком духовної отрути, насправді не є якимось жахіттям: він з увагою вислухав музичні виступи дітей. Зви­чайно, тексти Юрка Іздрика – трохи складні, але не варто чекати, коли молодь доросте до них; потрібно прививати їм культурні смаки. Мабуть, зустріч такого формату для початку – більше, ніж добре. Учні мали нагоду переконатися, що, навіть працюючи за фахом інженера, можна стати літератором. Якщо над собою працювати: Крім того, молодь почула про „Чет­вер” – літературний журнал, який зайняв насправді безконкурентну нішу й у свій час спричинив своєрідну революцію у культурній галузі. Це зараз „Четвер” – солідне глянцеве видання, а тоді це була практично ручна праця, яка базувалася виключно на ентузіазмі.

Вікна. – 2009. – 29 трав. – 4 черв.

ЗГАДУВАЛИ СТВОРЕННЯ РУХУ

Заходи з відзначення 20-ї річниці створення Народного руху України проходять цьогоріч по всій країні. Не оминули вони і Калуш. У вівторок цю дату відзначали у міській бібліотеці № 1. Присутні на заході переважно згадували про те, як створювався Рух.

Своєю назвою, як розповів завідувач міської бі­бліотеки № 1 Микола Когут, Рух завдячує пись­меннику Івану Драчу. Адже саме він на установчих зборах організації, що відбувся у Києві 20 років тому, запропонував змінити заплановану назву Народний фронт України за перебудову. Фронт, сказав тоді Іван Драч, – це запозичене слово. А українській організації потрібна українська назва. Так з’явився Народний рух України за перебудову. Організація набула масової популярності. Практично по всіх підприємствах, уста­новах, організаціях України почали створюватися осе­редки Руху. Присутній на заході Михайло Качанюк був одним із творців Калуської організації Руху:

- У кожній сфері життя того часу людина стикалася з окупаційним мисленням. Насамперед, несила було терпіти гноблення української мови. На підприємстві, де я тоді працював – калійному комбінаті – спробували вести навіть оперативну документацію російською мовою, не розуміючи, що людині, яка виросла в україномовному середовищі і навчалася на українській мові, буде вкрай важко уникнути помилок на виробництві при російській документації. Тоді спробу русифікації вдалося від­мінити. Проте, насторожували незграбно перекла­дені вивіски з питомо українськими назвами насе­лених пунктів вздовж доріг. Тому стримати укра­їнський порив, який ніс із собою Рух, було несила.

Михайло Качанюк показує збережені як пам’ять заяви співробітників на вступ до НРУ. Зберіг також і 20-річної давності членський квиток тоді ще громадської організації Народного руху. Каже, що пра­цює над написанням спогадів про ті буремні дні, ад­же таку історію забувати не можна. Насамкінець, присутні заспівали Гімн України.

Вікна. – 2009. – 11 верес. – 17 верес.

м. КОЛОМИЯ

Міська бібліотека № 1

БАНДЕРА У СВІТЛИНАХ

М. Ярий

Багата експозиція світлин і документів з життя Степана Бандери виставлена для огляду в музеї історії міста: Бандера в колі сім’ї, серед соратників і друзів, на конспіративних зустрічах тощо.

На відкриття експозиції запрошено кращих учнів гімназії. Науковий співробітник музею Мирослава Кочержук розповіла про життєвий шлях Провідника ОУН, роз’яснювала те, що зафіксовано на фотографіях.

Після огляду відбувся „круглий” стіл, організований відділом внутрішньої політики міськради, присвячений Бандері і могутній, згуртованій військово-політичній силі під назвою „бандерівщина”.

Учні мали нагоду послухати живий голос Бандери, записаний на магнітофонну стрічку. Мова м’яка, спокійна, з галицьким акцентом, без різкої вождівської риторики. Так міг би проводити лекцію учитель історії. Бандера не витрачав час на оволодіння ораторським мистецтвом, тому уникнув звинувачень у демагогії, яка властива всім вождям 20-го століття.

Про національний рух, який, хоч і не розчавив червоного спрута, але завдав йому болючого удару вели мову Дмитро Гриньків, Омелян Грабець, Микола Реп’ях, відповідальний секретар міськрайонної „Просвіти” Микола Жибак. Завідувачка бібліотеки № 1 для дорослих Любов Ковтуник ознайомила присутніх з літературою про Степана Бандеру.

Вільний голос. – 2009. – 2 січ.

Точка зору

ЧИ Є У КНИГ МАЙБУТНЄ?

О. Романенчук – студентка Львівського національного університету ім. І. Франка

Павло Загребельний писав: „Людство не може зупинитися. Воно взяло надто великий розгін, рух для нього – це найвищий закон життя”. Справді, змінюються часи, змінюються звичаї, розвиваються технології. Все частіше батьки нарікають на дітей, які годинами просиджують за комп’ютером, а вчителі – на списані з Інтернету реферати. Ось я і вирішила з’ясувати, чи насправді все так погано?

Андрій Гулай – директор організації, яка займається впровадженням інформаційних технологій. І хоча за комп’ютерами він проводить від 6 до 14 годин на день, вважає, що жодна техніка замінити книжку не зможе. Звичайно, в Інтернеті зручніша система пошуку та систематизації інформації.

- Та виникають ситуації, – ділиться Андрій Гулай, – коли якусь книжку доводиться шукати у Всесвітній мережі декілька днів. А в бібліотеці її видають за декілька хвилин.

Та й не все так просто між тими, хто друкує звичайні паперові книжки, до яких ми звикли, і тими, хто розміщує їх в Інтернеті. Перші, що цілком справедливо, вимагають за це грошей, а останні, зрозуміло, відмовляються платити. Також в Інтернеті багато хибної інформації, тому посилатися на Всесвітню мережу при написанні якоїсь важливої праці ризиковано. А ще більшість спеціалізованих книжок є платними. „Тому, – підсумовує Андрій Гулай, – книжки завжди користуватимуться попитом”.

Любов Ковтуник, завідувачка міської бібліотеки № 1 для дорослих, теж погоджується, що книга – це вічне. За спеціальністю Любов Павлівна працює уже 37 років. Каже, що в бібліотеці записано майже 5 тисяч читачів, щодня її відвідують більше ста людей. Хтось читає для душі, хтось для навчання. Людей старшого віку цікавлять любовні романи, детективи, фантастика, молодь надає перевагу науковим творам. Так що на брак читачів гріх скаржитись, навпаки – інколи навіть книг не вистачає на всіх. Буває, попит на деяку літературу дуже великий, тому її видають на день-два. І хоча декілька років тому трохи зменшилась кількість відвідувань, зараз все в нормі. „Книжку легше купити, а комп’ютера не позичать”, – оптимістично жартує Любов Павлівна.

Справді, будь-яка людина повинна розвиватись, використовуючи для цього всі можливі й доступні джерела. Без знання комп’ютера тебе навряд чи візьмуть на роботу, а якщо ти зізнаєшся, що не маєш вдома книг або ж взагалі їx не читаєш, можуть зробити невтішні висновки. Тому, як писав Шевченко, все закономірно: „І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”.

Вільний голос. – 2009. – 16 січ.

ПЕРШІЙ БІБЛІОТЕЦІ – СІМДЕСЯТ

Г. Тупичко - бібліограф міської бібліотеки для дорослих № 1

Наша міська бібліотека для дорослих № 1 відзначила свій 70-річний ювілей. Її заснував син українського письменника Андрія Чайковського -Андрій Андрійович, який трудився тут і передав багатьом свій досвід роботи із читачами та книгами.

У святково прибраному читацькому залі бібліотеки зібралися на урочистості ветерани та сьогоднішні працівники, колеги, гості й вірні читачі. З ювілеєм колектив привітали завідувачка міського відділу культури Уляна Мандрусяк, директор музею історії Коломиї Михайло Арсак, працівники Народного дому та інші. Вручено нагороди. Медаллю міського голови та грамотою облдержадміністрації відзначено завідувачку бібліотеки, ветерана праці Любов Ковтуник, грамотою обласного управління культури – Ольгу Гнатюк, грамотами міського голови – Любов Олійник, Марію Белелюк, Світлану Березюк та авторку цієї замітки.

Було на ювілеї всім приємно на душі. Тут звучали ліричні рядки, мелодії, грою на скрипці створював хороший настрій заслужений працівник культури Іван Арсенич.

Свято, судячи із вражень, удалося. Хочемо подякувати за участь у наших заходах, а також за їхні книжки місцевим письменникам Михайлові Андрусяку, Дмитру Гриньківу, Миколі Васильчуку, Василю Рябому, голові коломийської „Просвіти” Василеві Глаголюку, заслуженому працівнику освіти Валерію Ковтуну, краєзнавцю Петрові Дем’янюку, вчительці Любові Цеплі, коломиянам Вікторові Жирову, Лесі Мацюк, Наталії Бородіновій, які відзначилися в акції „Подаруй бібліотеці книжку”. А ще велика вдячність нашим спонсорам-книголюбам Герою України Василеві Ткачуку, Ользі Руданець, Дмитрові Гладуняку, Михайлові Андрійчуку, Ганні Кавацюк та Світлані Дорошенко.

Отож нашому книжковому храму пішов сімдесят перший рік. Надіємося, що йому присвоять ім’я письменника Андрія Чайковського, який свого часу мешкав у Коломиї і написав немало цікавих творів. Ждемо нових активних читачів.

Коломийський вісник. – 2009. – 13 листоп.

Міська бібліотека № 2

ЛИСТО-ПАД У КОНВЕРТАХ

М. Ярий

У березні помітно зросла громадська й культурна активність мешканців нашого району. Очевидно, випливає весна. Та й чимало визначних дат випалю на цьогорічну весну. Дo редакції „ВГ” надходить багато листів від наших читачів і постійних дописувачів на найрізноманітніші теми – від турбот про долю держави до запитань, хто має копати рів у селі чи ремонтувати кладку.

…Завідувачка довідково-бібліографічного відділу ЦРБ Руслана Ониськів повідомляє про День інформації „Поезії одвічна висота”, що відбувся в бібліотеці. Для огляду було представлено збірки поезій українських класиків від Тараса Шевченка до Тараса Мельничука та поетів світової літератури.

Літературне свято з нагоди Дня поезії організували члени спілки літераторів „Суцвіття”, – інформує секретар спілки Василь Диблюк. Свято відбулося в міській бібліотеці № 2. Голова цієї спілки Михайло Кучірка вручив членський квиток юній поетесі Еліні Піддубрівній. Завідувачка бібліотеки Любов Жолоб зробила екскурс в історію виникнення Всесвітнього дня поезії.

Вільний голос. – 2009. – 7 квіт.

Міська бібліотека № 3

ШКІДЛИВИМ ЗВИЧКАМ – НІ!

В. Копильців – студент Кам’янець-Подільського медичного коледжу

Перебуваючи на практиці в коломийській центральній районній лікарні, я нещодавно побачив біля Народного дому оголошення про те, що міська бібліотека № 3, спільно з медичним коледжем, провела конференцію „За хмарою тютюнового диму”, яка приурочувалась Міжнародному дню боротьби з тютюнопалінням.

Ведучі заходу, завідувач бібліотеки Михайло Чавага та лікар-інфекціоніст, викладач медколеджу Ольга Васкул, у своїх виступах робили наголос не тільки на шкідливості тютюнопаління, але й інших шкідливих звичок, які, на жаль, ще панують серед нашої молоді. Основою заходу стали студентські пошукові роботи, які викликали великий глядацький інтерес.

Тему тютюнопаління було розкрито у спільній роботі студентів медколеджу Наталії Шокалюк та Андрія Данищука. Студент Андрій Мартинюк презентував роботу „Наркоманія серед дітей та підлітків у місті Коломия”.

Студентка Лілія Вінтоняк вже рік працює над темою СНІДу при допомозі громадської організації „Молодіжний центр”. Вона пропонує власний погляд на СНІД та шляхи його подолання.

Слід сказати, що великої ефективності тематичній конференції надавали відеоматеріали, які наочно демонстрували страшні наслідки, до яких призводять шкідливі звички. Добрим доповненням послужила книжкова виставка „Шкідливим звичкам скажем – ні!”, огляд якої зробив бібліотекар Рустам Аманкулов.

Для себе особисто я почерпнув багато цікавого і корисного, тож можу зробити висновок, що кожна молода людина повинна остерігатись шкідливих звичок, дбати про своє здоров’я, а також тих, хто її оточує.

Вільний голос. – 2009. – 19 черв.

ПОДАРУНОК ДЛЯ БІБЛІОТЕКИ

М. Чавага – завідувач міської бібліотеки № 3 для дорослих.

У наш складний економічний час, коли на першому плані матеріальні цінності, на жаль, мало коштів виділяють на поповнення бібліотечних фондів. Ми всіма можливими засобами намагаємося розв’язати наболіле питання – це й використання платних послуг, і подарунки читачів, і спонсорська допомога.

Дуже відрадно, що на наше прохання відгукуються меценати. На прийомі народного депутата України Володимира Мойсика я звернувся про поповнення бібліотеки новою сучасною літературою. Нещодавно Володимир Романович разом із помічниками завітав до нашого храму культури. І не голіруч – подарував понад сто книг різної тематики, надзвичайно актуальні та цінні за змістом.

Свідками дарчої акції, крім працівників бібліотеки, були й численні читачі. Вони висловили вдячність за те, що мають можливість ознайомитися з новинками української літератури. Всі присутні побажали Володимиру Романовичу здоров’я та сил для праці на ниві державотворення та доброчинної діяльності. Хотілося б, щоб приклад із пана Мойсика взяли депутати всіх рівнів і щоб слова не розходилися з ділом.

Вільний голос. – 2009. - 8 серп

Міська бібліотека № 1 для дітей

ОСНОВА

Н. Дідик – завідувачка бібліотеки

Глибинним пластом духовного життя народу, його історичною пам’яттю назвав мову Олесь Гончар. Міжнародний день рідної мови (у світі їх понад 6 тисяч) – порівняно молоде свято, яке увійшло до календаря 1988 р.

Як море починається з ріки, так українське слово – з писемності. Воно набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, розквітало у творах Г. Сковороди, І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки… Державність мови є універсальною формою об’єднання людей у єдиний народ.

Дуже прикро бачити та чути, як грубими, вульгарними словами забруднюють солов’їну мову. Бережімо її, не даймо утратити чарівність звучання, грамотність. Любімо материнське слово всім серцем, хай воно стане для нас оберегом. Українська мова надзвичайно гарна і багата, вона становить духовний скарб нації. Говорімо нею вільно, гарно і правильно.

Без мови гине всякий слід

І роду, і народу.

Як пам’ятає мову рід -

Не буде переводу!

У дитячій бібліотеці № 1 організували свято мови, в якому взяли участь учні гімназії, математично-природничого ліцею, першої, третьої та п’ятої шкіл. Лунала поезія та пісні, цікаве спілкування вів коломийський поет і письменник Дмитро Гриньків. Працівники бібліотеки засівають у дитячі душі зерна добра, мудрості, вчать розуміти світ, любити свою мову, націю, державу.

Коломийський вісник. – 2009. – 11 берез.

ВЕСНА. ПОЕЗІЯ. ЛЮБОВ

Н. Дідик – завідувачка бібліотекою

У читальному залі дитячої бібліотеки № 1 відбулася презентація книги відомого поета Василя Рябого „Жар і міраж”. Це книга інтимної лірики, куди ввійшли поезії про незгасне світанкове почуття.

Творець ліричних рядків вірить у силу поезії, у дивину її пророцтва. Мало сказати, що поет любить слово. „Він живе у слові, як у росині, дощині чи сльозині”, – зауважили критики. Так, і справді, помітили літературознавці, поет не схожий ні на кого. Уміє спіймати дощову краплину, почути політ пташки і неодмінно побачити, як народжується квітка. Такий собі загадковий майстер слова із Коломиї.

У презентації взяли участь учні 6-А класу Коломийської гімназії, учениці 7-А класу читали поезію з нової книжки. На зустрічі з поетом були присутні вчителі гімназії, начальник відділу культури і туризму Уляна Мандрусяк та працівники бібліотеки. На згадку Василь Рябий подарував юним шанувальникам красного слова по віршеві з автографом.

Коломийський вісник. – 2009. – 8 квіт.

„БЕРЕЗЕНЬ МЕНЕ ЗАБЕРЕ…”

А. Малащук

Зримо пригадується похмурий день 29-го березня 1995 року: тоді Коломия проводжала в останню путь поета Тараса Мельничука.

…З сірого неба різав повітря мокрий сніг, було вітряно, безвідрадно й гнітко. Тіло Тараса лежало в драмтеатрі. Відтак його відспівали священики, лунали промови й виступи. Пам’ятається, виступав письменник Степан Пушик; Дмитро Павличко відгукнувся телеграмою: „Пробач, що я був слабшим від Тебе”.

Автобусами процесія поїхала до рідних поетових Утороп. Поминали Мельничука у сільській школі за довжелезним столом. Шану пам’яті висловлювали письменники Юрій Андрухович, Іван Малкович (він упорядкував і видав його найкращу збірку „Князь роси”, за яку поет удостоївся Шевченківської премії) та інші – з Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Києва.

Відтак віз з труною по глевкому багні піднявся до обійстя, де стояла хата Мельничуків. Тут на горбі його й похоронили.

З нагоди 14-ї річниці від дня смерті Тараса Мельничука у міській дитячій бібліотеці № 2 відбулося вшанування його пам’яті. Завідувачка бібліотеки Любов Бакай запалила свічку. Тісно було в бібліотечній світлиці, де зі стін дивляться, мов живі, поетові очі. Тарас передбачив, що у березні коли зацвітають його улюблені бриндушки, він відійде з цього метушливого й недоброзичливого до нього світу кудись у міжзоряні мандри. Адже за життя він був вічним мандрівником. Учасники вечора пам’яті переглянули документальний фільм Василя Нагірного про Мельничука, відзнятий на тлі його рідних Утороп.

Мовили про поета його найближчий товариш Дмитро Гриньків, землячка Галина Курищук, виступили поети Тарас Григорчак з Чернівців та Ярослав Ткачівський з Івано-Франківська.

Учні школи № 8, заохочені вчителькою Надією Кейван, читали вірші цього харизматичного чоловіка з невловимою душею блукальця й сліпучими спалахами геніальності.

Вільний голос. – 2009. – 7 квіт.

ПОЕТИ НЕ ВМИРАЮТЬ

Л. Бакай - завідувачка бібліотеки №2 для дітей

20 серпня відомому українському поетові-дисиденту, лауреатові національної премії ім. Тараса Шевченка, нашому краянину Тарасові Мельничуку виповнилось би 71.

Народився поет у гуцульському селі Уторопи Косівського району, виростав з пісень і легенд. Уже в третьому класі декламував свої вірші близьким та однокласникам. Закінчивши семирічку в рідному селі, продовжував навчання у Яблунівській середній школі.

Після школи працював коректором Яблунівської районної газети „Прапор перемоги”, лісорубом у Комі АРСР, на Донбасі. 1958 року він стає студентом Чернівецького університету, в якому провчився три роки. Деякий час працює на будівництві Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, потім – у Сибіру. Після повернення додому поновився на навчання в університеті. Але через півтора року був відрахований – його погляди і переконання були не до вподоби багатьом викладачам. Подальшу свою долю Тарас пов’язав з редакціями районних газет.

Творчий доробок Т. Мельничука – це книги поезій „Несімо любов планеті”, „Із-за ґрат”, „Строфи із Голгофи” та „Князь роси”, за яку 1992 року письменник був удостоєний Національної премії України ім. Т. Шевченка. Остання прижиттєва книга Тараса Мельничука – „Чага” – вийшла 1994 р. у Коломиї.

Його життєвий шлях був важким і тернистим. Поетом він був насправді від Бога. Гаряча любов до рідного краю, рідної землі нуртувала в Тарасовій крові. Потрібні були дві судимості, потрібно було проголошення незалежності України, щоб Тараса Мельничука визнали і видали. Тодішня влада зробила йому багато зла, але час усе розклав по місцях: Тарасові твори відзначені Шевченківською премією.

З гордістю носить ім’я Тараса Мельничука наша дитяча бібліотека № 2. На фасаді будинку бібліотеки встановлено барельєф співцеві Карпат, на честь 70-річчя з дня народження Т. Мельничука торік тут відкрито кімнату-музей. Щоб зберегти його літературну спадщину і передати наступним поколінням, наші працівники зібрали чимало його книг, посвят поету-страднику, особистих і пам’ятних речей. У музейній скарбниці – фотографії з архіву побратима по перу і духу Д. Гриньківа, листи-оригінали із в’язниці – до матері, до дружини Марії, до різних урядових інстанцій. У колекції музею – фільм В. Нагірного про Т. Мельничука, цікаві матеріали, записані на дисках, фотоальбом лауреатів премії Мельничука. Протягом року ми провели 14 екскурсій для учнів шкіл міста і району. Відвідали музей літературознавець С. Кут, який захистив дисертацію по творчості свого земляка, письменник із Тернополя П. Сорока, З. Манів з Івано-Франківська, В. Григорчак, Г. Курищук. Кожен, хто відвідає музей Т.Мельничука, вчитається в його поезію, той зрозуміє: поет і громадянин Тарас Мельничук хотів нам волі, справедливості і добра, а це варто пам’ятати завжди.

Вільний голос. – 2009. – 18 серп.

Міська бібліотека для юнацтва

„СМІЮТЬСЯ, ПЛАЧУТЬ СОЛОВ’Ї…” -

Н. Копильців – завідувачка бібліотеки для юнацтва

Під такою ліричною назвою відбулося чергове засідання літературного клубу „Горицвіт”, який працює при бібліотеці для юнацтва м. Коломиї.

Засідання присвячене 65-річчю від дня смерті великого українського поета, тонкого проникливого лірика, співця чарівної природи й кохання Олександра Олеся. Задушевні вірші автора декламували читачі бібліотеки Марічка Амеліна та Ніна Голіней.

Прекрасним доповненням до Олесевої лірики було читання творів наших гостей – членів спілки літераторів Коломиї „Суцвіття”. Це чудові вірші Наталі Міняйлюк, Надії Голіней, Юлії Делійської, Лариси Комендант. Пані Лариса, крім слова, потішила нас чудовими піснями „Чужина”, „Сльози” та „Вкраїно моя, голуба блакить”.

Та найбільшою приємністю було те, що серед літературного доробку голови спілки літераторів Михайла Кучірки є вірш, в якому згадується про Олександра Олеся:

…Хто був і є учителі мої:

Богдан Лепкий,

Олександр Олесь…

На нашому зібранні переплелися минуле й сучасне і злилися в єдине – прекрасну ліричну поезію.

Коли читаєш таку чудову поезію, усі негаразди залишаються позаду.

Вільний голос. – 2009. – 14 серп.

м. ЯРЕМЧА

ПОЕЗІЯ ЖОРЖА-ЛЕОНА ГОДО ПРИЙШЛА ДО ЯРЕМЧА

Т. Тимофійчук

У міській бібліотеці Яремча відбулася презентація книги самобутнього французького поета XX ст. Жоржа-Леона Годо „Магнітне поле”. Її першовідкривачем став ужгородський перекладач і науковець, доцент факультету романо-германської філології Ужгородського університету Віктор Мотрук.

Пан Віктор – наш земляк з Яремча. Після Яремчанської середньої школи доля повела його у світ глибоких знань: вищу освіту за фахом „французька мова та література” здобув у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича, згодом поглиблював свою фахову компетентність у Москві на Вищих педагогічних курсах при Московському інституті іноземних мов ім. М. Тореза та в аспірантурі при цьому ж інституті. З 1982 р. навчає французької філології закарпатських студентів. Педагогічну працю успішно поєднує з науковою та перекладацькою.

Першоодкровенням Мотрука-перекладача стали французькі майстри поетичного слова з провінції Овернь-П’єр Деліль: Жан-П’єр Фарін, Жерар Бошольє та автори прозових творів: Крістіян Гранже, Шарль Кро, Колетт Мінуа, Альбер Флер.

Останнім часом переклав поезії в прозі Жоржа-Леона Годо. На презентації книги, яка зібрала в читальній залі багатьох шанувальників поетичного слова, пан Віктор розповідав, що полюбив поезію Годо буквально після першого читання, бо глибокий філософський зміст криється у простих, на перший погляд, поетичних мініатюрах.

Хоч я і не фахівець з перекладу, але розумію, що завдання, яке бере на себе перекладач, – непросте, адже до чужого світу, що відкрився перекладачеві у майстерному слові автора чужомовного твору, треба підійти, пересотворивши, так би мовити, його заново за допомогою того ж чарівного знаряддя – слова. Скомпонувати слід так само майстерно, не втративши жодної барви, жодного мазка, зробленого його рукою.

- Чи важко було видати таку чудову й, очевидно, коштовну книгу у час фінансової кризи? – запитав я.

- Справді, коли тексти книги було вже підготовлено до друку, раптом як сніг на голову на всіх нас, і для мене зокрема, впала ця несподівана криза, яка практично унеможливлювала одержання меценатської допомоги. Довелося видавати книгу власним коштом.

Художнє оформлення й поліграфічне виконання книги й справді на найвищому рівні. Слід додати, що в оформленні використано графічні роботи Жоржа Годо, котрий був не лише прекрасним поетом, а ще й самобутнім художником. За словами пана Віктора, ужгородське видавництво висуватиме „Магнітне поле” для участі у щорічному всеукраїнському рейтингу „Книга року” в номінації „перекладна література”.

- Наша література недостатньо перекладена на французьку, тож Годо був обізнаний хіба що з творами Гоголя та окремими творами інших авторів (Павла Тичини, Володимира Сосюри, Олександра Довженка, Василя Стефаника) у французькому перекладі, які мені вдалося знайти у бібліотеках Ужгорода і копії яких я надіслав йому до Франції. Проте навіть і небагатьох текстів Годо вистачило, щоб полюбити українську літературу. В одному із листів він написав мені: „Справжня поезія живе в Росії і Україні”, – каже п. Віктор.

- Чи очікується презентація „Магнітного поля” на батьківщині Годо?

- Сподіваюся, що вона відбудеться. Влада міста Ніор (деп. Де-Севр) – рідного міста поета – хоче, щоб я показав ніорцям книгу, яку вони наразі бачать лише на фотографії, що вивішена у міській бібліотеці. Мешканці Ніора шанують свою культуру і пишаються, що твори їхнього поета читають і люблять у світі, зокрема й в Україні.

Галичина. – 2009. – 12 верес.

Сільська бібліотека: реалії сьогодення

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

В. Завадецька – завідувач бібліотеки-філії с. Голинь Калуської ЦБС

З нагоди 90-річчя Дня Соборності України бібліотекою-філією с. Голинь було проведено історичний книжковий екскурс „90 років від дня Злуки всіх українських земель в єдину Українську державу: історія державотворення”. Десятки книг вміщують цікаві факти історії української держави. Історія нашої державності складна і суперечлива, сягає корінням у сиву далечінь віків, має свої злети і падіння.

Огляд книг про події, які передували 22 січня 1919 року, про Президента ЗУНР Євгена Петрушевича, про проголошення ЗУНР провела завідувач бібліотеки-філії с. Голинь Віра Завадецька. Вірш „О моя сердешна Україно” прочитав завідувач Народного дому Микола Івахнюк. Огляд періодичних видань „Соборність – одвічна мрія українців” провела Любов Жекало. Працівниками Народного дому було виконано ряд пісень: „Моя Україно”, „Ой там у лузі”, „Їхав козак за Дунай”. Читачам порекомендовано ряд цікавих книг та періодичних видань на тему Соборності України.

Вісті Калущини. – 2000. – 30 січ. ( № 4)

СПІВАЙМО СЛАВУ ТИМ ПОДІЯМ

О. Сулима – завідувач бібліотеки-філії с. Томашівці Калуської ЦБС

Під такою назвою у Народному домі с. Томашівці відбувся концерт, приурочений битві під Крутами.

Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку,
Й життя я віддам до останнього кроку.
Аби ти щаслива була, Україно!
Моя Батьківщино!

Такими словами розпочався концерт. Учасники художнього читання В. Семен, А. Куліжніков, М. Гресько, М. Литвинець, І. Мацяшек, О. Жураківська, Т. Жураківська, М. Винник, Н. Романів, М. Табачук вдало інсценізували події тих часів. У виконанні учасників художньої самодіяльності Марії Гуцкало, Вероніки Салій, Ірини Свириди, Марії Атаманчук та завідуючої Народним домом Дарії Шевчук прозвучали українські пісні. Також з уст Дарії Шевчук зворушливо прозвучали рядки вірша „Лист з-під Крут”. Ансамбль „Сузір’я” чарував своїм співом глядачів. Ведучими концерту були Наталя Безрука та Ольга Шафран. Озвучення концерту проводив депутат сільської ради п. Василь Якименко. До цієї знаменної дати в сільській бібліотеці с. Томашівці організовано книжкову виставку „За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ” і проведено годину історії „Герої подвигу в серцях народу”.

Вісті Калущини. – 2000. - 30 січ. ( № 4)

НА ПЕРЕХРЕСТІ ДОРІГ І СЕРДЕЦЬ:

(Про роботу бібліотекаря с. Слобода Любов Мотринець)

Н. Гриньків, І. Косовчич

З безлічі професій людина вибирає одну – ту, яка до душі, і тоді вона віддається повністю справі, яку обрала. Пізніше про таку людину кажуть – професіонал за фахом і покликанням. Це стосується Любові Мотринець – завідувачки бібліотеки-філії с. Слободи.

Ще зі шкільних років вона полюбила книгу, тому після школи в 1986 році вступила в Калуське культурно-освітнє учили­ще на спеціальність „бібліотекознав­ство”. Спочатку була пра­ця в єдиному фонді цент­ральної районної бібліоте­ки, потім робота у бібліо­теці № 4 м. Коломиї, а з 1987 року завідує бібліотекою-філією с. Слободи.

Поруч з книгами Лю­бов Іванівна завжди почу­ває себе комфортно. Її ро­бота потрібна людям – і в цьому щастя. Жителі села добре знають Любов Іва­нівну, адже вона – незмінна ве­дуча всіх масових заходів. До їх проведення вона завжди залучає актив бібліотеки, громадськість села, активно і творчо співпра­цює зі школою, завжди знаходить підтримку і розуміння педагогів.

Найбільшу увагу в роботі вона приділяє краєзнавству. На цю тему в бібліотеці діє розгорнута книжкова виставка „Тут все священне, все твоє, бо зветься прос­то краєм рідним”, де представ­лено альбом історії села, звичаї й обряди села (слобідське весілля, різдвяний, перепілка (Велик­день), повстанські пісні, записані в Слободі. Популяризуючи кни­гу, вона проводить літературно-музичні вечори, години народо­знавства, презентації, зустрічі з видатними людьми села, години духовності, диспути та інші заходи, що вчать шанувати історію, культуру та рідну землю.

З ініціативи Любові Іванівни при бібліотеці створено клуб „Краєзнавець”. Засідання клубу завжди проходять змістовно і цікаво. Для дітей проводяться екскурсії визначними місцями села. Також діє літературна вітальня.

Глибока ерудиція, вміння пра­цювати з людьми, комуніка­бельність, організаторські здіб­ності допомагають їй співпрацю­вати з людьми. Цими своїми якостями вона привертає увагу ЗМІ до свого села, до видатних місць і відомих людей, які про­живали в Слободі. Так, нещодав­но, на телеканалі “Перший на­ціональний” в програмі „Життя триває” Любов Іванівна розповідала про Станіслава Вінценза – польського письменника, пере­кладача, етнографа, популяриза­тора Гуцульщини, уродженця Слободи. Завдяки йому Слободу відвідував Іван Франко, де в уро­чищі Ропи біля свого дому С. Вінценз встановив йому пам’ят­ник.

Любов Іванівна працює так, що бібліотека стоїть на перехресті життєвих доріг і сердець, де ко­жен може знайти для себе необ­хідну інформацію, прочитати гар­ну книгу, отримати дружню по­раду, змістовно відпочити.

Вільний голос. – 2009. – 2 жовт. – С.3

ЛЮБИМО, ТАРАСЕ, ТВОЄ СЛОВО ЩИРЕ

М. Перегінець

Минають роки, а глибо­козмістовна і високодуховна, породжена історичною прав­дою і людськими долями поезія Тараса Шевченка зачаровує, хвилює, бентежить душу. зно­ву лунають слова, які повинен почути кожен: „Вставайте, кай­дани порвіте…”, „Борітеся, по­борете, вам Бог помагає…”, „Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю…”.

Ці та багато інших Шевченкових віршів звучали на конкурсі читців, який відбувся у Порогівській бібліотеці. Участь у конкурсі взяли 48 читців, які щиро і пристрасно декламували вірші, передаючи поетичними словами свої переживання за долю України, свою любов до рідної землі.

Перемогу у творчому конкурсі виборола Марія Зе­ленько, на другому місці – Ва­лентина Гутник, на третьому – Ганна Клапощук. Добре підготувалися до конкурсу й Діана Сапіжак, Володимир Перегінець, Марія Рогацька, Вікто­рія Мосорюк, Борис Павлик, Василь Зваричевський, Діана Цьомко, Христина Воронин, Василина Вагилевич, Іванна Веркалець та Роксолана Микуляк.

Переконана, що слово Шевченка, засіяне в дитячих ду­шах, допоможе юним творчакам стати справжніми синами й донь­ками рідної неньки України, про щасливу долю якої завжди мріяв наш великий пророк.

Слово народу. – 2009. – 28 берез.

ШАХОВИЙ І ШАХМАТНИЙ ТУРНІР ПАМ‘ЯТІ БАНДЕРИ

О. Багрій – завідувач бібліотеки-філії с. Збора Калуської ЦБС

8 лютого у бібліотеці-філії с. Збора відбувся шаховий і шашковий турнір, приурочений 100-річчю від дня народження Степана Бандери.

Із вступним словом виступила завідувач бібліотеки Ольга Багрій. Вона провела історичний екскурс біля книжкової виставки „Степан Бандера – символ боротьби за незалежність України”. Учні 7 класу співали стрілецькі пісні, розказували вірші про Провідника ОУН.

На турнір зібралося 35 учасників, жителів с. Збора. У шашковому турнірі І місце зайняв Дмитро Воробель, ІІ – Дмитро Базиляк, ІІІ – Олексій Смоляк. У шахматному турнірі І місце зайняла Ольга Багрій, ІІ – Василь Матіїв, ІІІ – Кузьмик Богдан.

Вісті Калущини. – 2009. - 20 лют. ( № 7)

ЗВУЧАЛО ВІЧНЕ ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО

М. Гнатюк – завідувач бібліотеки-філії с. Пужники Тлумацької ЦБС

Відзначаючи нинішнього березня 195-ту річницю від дня народження Т. Шевченка, кожен з нас подумки говорить з Тарасом. Звичайно, у всіх нас свій Шевченко і своя дорога до нього. Одні люблять серцем його твори, інші цитують в угоду часу, треті вже й забули, коли відкривали його заповітний Кобзар. Але не забули про славного поета в с. Пужники.

У сільському клубі відбувся святковий концерт, в якому взяли участь учні школи, юнацтво, бібліотекарі, вчителі. З уст молодого покоління лунало вічне Шевченкове слово, таке близьке і зрозуміле, що заставляє задуматись над сьогоденням, поміркувати про майбутнє. Не без хвилювань глядачі слухали „Русалку”, „Розриту могилу”, „Лілею”, „Минають дні, минають ночі”, „Сон”, „Заповіт”, „Думка”. На сцені відтворено поему „Наймичка”. Інсценізовано зустріч поета з Долею, Тополею, Катериною.

Кожне слово Тараса Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Воно допомагає осмислити минуле й зазирнути в майбутнє.

Злагода. – 2009. – 21 берез.

СМІЙТЕСЯ НА ЗДОРОВ‘Я

Л. Куцела - завідувач бібліотеки-філії с. Мислів Калуської ЦБС

Першоквітнева весела світлиця бібліотеки-філії с. Мислів зустріла присутніх веселими, дотепними гуморесками, анекдотами, байками та українськими народними піснями.

У народі кажуть: „Зі сміху люди бувають”. Згадаймо великого сміхотворця Остапа Вишню, гумориста-сатирика Степана Олійника. Їхні слова проникають в усі закутки України. Їх гостре перо осміює нечесність, скупість, байдужість, хабарництво. А сміх над людськими вадами утверджує віру в добро. Справедливість бореться за чистоту нашої душі.

Веселу світлицю відкрила дотепною пісенькою на слова гумориста Ігора Гаврилюка „Олесенька” Ольга Куцела. Ведучі свята Юлія Дзундза та Лідія Федорів вдало розповідали та представляли учасників Дня сміху. Вікторія Петрина, Леся Зварич, Тарас Вирстюк, Діана Кривенко, Тетяна Коваль вміло читали гумористичні твори Степана Олійника, Остапа Вишні, Ігоря Гаврилюка, Кості Дяченка. Найдотепнішою виявилася юна читачка бібліотеки Тетяна Коваль, її делегували на щорічний районний конкурс гумору до Тужилова. Українські жартівливі пісні „Бодай ся когут знудив”, „Ой там на току, на базарі”, „Ой на горі два дубочки” у виконанні Люсі Куцели та Оксани Вирстюк додали ще більше настрою присутнім. Невдалі залицяння, явні і таємні побачення, сердечні розмови, тимчасові чвари – пісні з таким змістом своєрідно готують молодь до родинного життя.

Завідувач бібліотеки провела конкурс загадок за книгою відомого на Калущині гумориста Ігора Гаврилюка „Загадки”.

Переможці отримали солодкі дарунки. У бібліотеці була організована виставка книг відомих гумористів України „Вишневий сміх – дзвенить, сміється!”.

Вісті Калущини. – 2009. – 3 квіт. ( № 13)

ОКСАНКА ВІРИТЬ, ЩО МАТИ З НЕБЕС ОБЕРІГАЄ ЇЇ З БРАТОМ

О. Клід, М. Доронюк – бібліотекарі с. Остриня Тлумацької ЦБС

Остринські сільська і шкільна бібліотеки організували презентацію книги шістнадцятирічної сироти Оксани Дудяк „Найдорожчій матусі”, виданій на початку нинішнього року у редакційно-видавничому комплексі „Злагода”.

Юну поетесу нелегкої долі вітали автор публікації про неї у „Злагоді” Д. Лупипсів, директор місцевої школи Л. Доронюк, класний керівник О. Гах, двоюрідна сестра, учениця 11 класу Нижнівської школи М. Тимків.

Усі вони бажали Оксанці творчого натхнення і злету. У відповідь дівчина щиро дякувала усім, хто підтримує її у хвилини болю, спонсору видання книги, депутату райради М. Романюку, голові райдержадміністрації В. Сеніву, який не залишився байдужим до її долі і допомагає нині у вирішенні багатьох проблем.

Під час презентації звучали вірші Оксани Дудяк про маму, яка хоч і на небесах, але, за твердженням поетеси, оберігає її з братом на землі, про Україну, а також про неповторне людське почуття – кохання.

Злагода. – 2009. – 3 квіт.

В ДИТЯЧІ СЕРДЕНЬКА ВКЛАДАЄ УКРАЇНУ

Й. Карпів, с. Клубівці Тисменицького р-ну

На презентацію нової книжки вчительки Милуванської ЗОШ І-ІІ ступенів Лідії Завацької „Люби Україну, дитино” (Івано-Франківськ, видавництво „СІМИК”, 2009), що відбулася 19 травня, тисменицький Народний дім зібрав юних читачів дитячої районної бібліотеки – учнів-третьокласників з їх учителями Марією Мосій і Надією Маковійчук, аматорів поетичного слова, представників культосвітніх установ і райдержадміністрації.

Свято розпочалося піснею „Край, де я родилась” у виконанні Марії Гундяк. І пісня наставила слухачів на сприйняття патріотичних віршів Л. Завацької’ „Така чудова Україна”, „Люби Україну, дитино”, „Наші святині”, „Рідний край – найкращий в світі”, „Молитва за Україну”, „Мила Україна”, „Матусина мова”, „Дерева-долі”, „Земля-красуня ожила”, „Манить весна”, „Дива природи” та інших, які декламували милуванські та тисменицькі школярі Вікторія Гудима, Віталій Кужіль, Богдана Кулик, Любов Логаза, Ілона Мельниченко, Вікторія Нетрів, Інна Татарин, Володимир Чабан.

Ведуча святкового літературного дійства методист райвідділу культури Любов Глодов’юк надала слово для виступів авторові віршів Л. Завацькій і художньому оформлювачу книжки – вчительці образотворчого мистецтва Тисменицької дитячої школи мистецтв імені Й. Княгиницького Надії Теличкан.

Лідія Завацька передовсім подякувала людям, які посприяли виходу в світ цього видання: Богданові Мохняку – заступнику голови райради, Надії Качур – начальнику райвідділу освіти, Олександрі Стефінко – завідувачу райвідділу культури. З виданням нової – уже п’ятої – книжки для дітей учительку-поетесу привітали директор Милуванської ЗОШ І-ІІ ступенів Василь Зарицький, учитель цієї школи Василь Завацький, зав. бібліотекою села Милування Галина Бубна і завідуюча клубом Галина Зінько, лікар-терапевт Тисменицької міської поліклініки Мирослава Жибак, директор центральної районної бібліотеки Ірина Мельник, завметодкабінетом райвідділу освіти Ярослава Вівчаренко та методист Любов Постоловська, працівник відділу внутрішньої політики райдержадміністрації Ольга Постоловська, заступник голови райради Богдан Мохняк. Вони відзначили, що своїми віршами і педагогічною працею Лідія Мирославівна вкладає в дитячі серця любов до рідного краю, до України та побажали їй дальших успіхів у створенні дитячої патріотичної книжки.

Вперед. – 2009. – 21 трав.

ПОДВІЙНЕ СВЯТО СІЛЬСЬКОГО БІБЛІОТЕКАРЯ

Р. Іванишин

Подвійне свято відзначала 30 вересня завідувачка бібліотеки-філіалу с.Черче Марія Заглевська. Разом із привітаннями із професійним святом вона отримала поздоровлення із 60-річним ювілеєм .

Родом Марія Дмитрівна із с. Сарники. А до Черче прийшла у 1968 р., відразу після закінчення Снятинського культосвітнього училища. І з того часу працює в сільській місцевості, яку перетворила у зразкову, де часто проводяться навчальні семінари, куди колеги навідуються за досвідом роботи…

А ще сільський бібліотекар активна у громадській роботі, бере участь в художній самодіяльності, зокрема, співає в сільському хорі, є учасницею драматичного колективу, народного аматорського фольклорного ансамблю „Черчани” ,що демонстрував опільське мистецтво на різноманітних конкурсах і фестивалях.

З нагоди професійного свята та ювілею сільський голова Черче Роман Іванишин від імені виконкому вручив Марії Заглевській Подяку. Отримала привітання та грамоту сільський бібліотекар від колег по професії та від районної влади.

Рогатинська земля. – 2009. – 10 жовт.

ЗАВІТАЙМО ДО ПОКУТСЬКОЇ ХАТИ

Н. Дубів

Рідна хата – батьківська хата. Це місце, звідки людина мандрує у широкий світ, беручи з собою мамину пісню, батьківське напутнє слово, дідусеву казку, бабусину вишиванку.

Та змінюються покоління – змінюється і зовнішній вигляд, інтер’єр наших домівок. Заглянути в глибину років та згадати традиції наших предків нам допомогли працівники Заболотівської масової бібліотеки – завідувачка Г. Чорнодолюк, бібліотекарки Т. Зелез, Г. Вітковська. Вони організували краєзнавчий захід „Завітаймо до покутської хати”.

Ведучі дуже цікаво відстежили не тільки історію будівництва старовинної хати, а й розповіли про прикмети, пов’язані з облаштуванням оселі. Присутні на святі мали можливість оглянути краєзнавчу книжкову виставку „Історична спадщина Покуття”. Книги з історії Снятинщини були об’єднані назвою „Смерекова хата, батьківський поріг”.

Доволі цікава фотовиставка „Сучасна українська хата”. Вона наочно продемонструвала, що під час спорудження сучасних осель будівельники дотримуються традицій минулих поколінь. На жаль, багато вже втрачено. У сучасних будинках поменшало вишитих рушників, а на подвір’ях в квітниках уже давно не цвітуть мальви – берегині наших прекрасних традицій.

Виставка зворушила мене до глибини серця, бо пройнята вона незгасимою любов’ю до рідного краю, отчого дому.

Захід. – 2009. – 8 жовт. (№40)

ПОТОЧИЩЕ ШАНУЄ ГЕРОЇВ УКРАЇНИ

М. Підлеснюк – директор Городенківської ЦБС

„Символ віри і свободи” – під таким гаслом відбувся вечір, присвячений десятій річниці загибелі світлої пам’яті В’ячеслава Чорновола, в Поточищі. Ведучі вечора, вони ж і ініціатори його проведення, – зав. бібліотекою Ганна Семенюк та бібліотекар Мирос­лава Шпарик спільно з працівниками Будинку культури, учнями місцевої школи пройшлися нелегкими життєвими шляхами славного сина української землі, голови НРУ, справж­нього патріота, який протистояв тоталітар­ному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, держав­ного суверенітету. Сільські аматори інсценізували події перебування В. Чорновола в суді, у в’язниці, в колі сім’ї. Лунала поезія, пісня на прославу лицаря вкраїнського духу. А улюб­лену пісню Чорновола „Ой, у лузі червона калина” увесь зал співав стоячи. Із заключним словом виступив голова осередку НРУ в Поточищі, директор місцевої ЗОШ, депутат районної ради Дмитро Осадчук.

Край. – 2009. – 3 квіт.

ДУХОВНЕ СЛОВО ДУШУ ЗІГРІВА

Г. Матвеєва

Змінюється світ, змінюється земля, змінюються люди, але Боже слово і Божа благодать вічні. Як важливо не розми­нутися з Господом, особли­во тоді, коли найбільше по­требуєш Божої опіки. Як час­то мучать нас сумніви – чи дійдемо до Нього, чи пере­може молитва.

У щоденній суєті, через вічні турботи, буває, не завжди належно го­воримо з Богом. Тому важливо, що є духовні провідники, які вказують нам той легкий і разом з тим тернистий шлях до добра. У нашому селі Прикмищі маємо такого наставника – отця-декана УАПЦ Михайла Шевагу. А ще багато високодуховних людей, до яких горнемось, беремо з них приклад.

Ось і недавно в сільській бібліоте­ці з ініціативи завідувачки Галини Віксевич був проведений чудовий захід – „Вічна тайна духовного слова”. На свято прибули гості з Росохача разом з о.Михайлом, який відкрив його святою молитвою. А ведучі Любов Мельник і Наталія Павлюк повідали присутнім про добро і зло, любов і зневіру, наводили приклади зі Свято­го Письма, із життя.

У Прикмищі вже так заведено, що різноманітні заходи робимо гуртом. Тож духовні пісні у виконанні сільського вокального ансамблю дуже прикраси­ли свято. Вони нагадали про вічні духовні цінності. Особливо запам’ята­лися слова про любов: „Пам’ятаймо, що Ісус багато говорив про те, якою є любов до людей. І те, що ми робимо для наших рідних, близьких, зов­сім чужих людей, є виразом любові до Господа”.

Воскресіння Христове принесе радість до кожної оселі, до кожного християн­ського серця. Тому так важливо знову і знову переосмислювати своє життя, вчинки. І такі духовні години спонука­ють до процесу очищення наших душ, наближення до Господа. Щиро вдячні за це Галині Віксевич, о. Михайлові Шевазі. Колишня вчителька Ганна Матковська відзначила, що стало так за­тишно і добре на серці від побаченого й почутого, що хочеться ту радість, стан піднесення принести до своїх домівок, поділитися з усім світом.

Край. – 2009. – 18 квіт.

БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ З РОКАМИ НЕ ЗНИКАЄ

М. Кухтин – завідувач бібліотеки-філії с. Пійло Калуської ЦБС

26 квітня у бібліотеці-філії с. Пійло пройшла година пам’яті „Моєї пам’яті печаль”.

Кінець ХХ ст. ознаменувався страшною подією вселенського масштабу, позначеною чорною датою: 26 квітня 1986 року. І сталася ця подія на багатостраждальній українській землі. Сьогодні дзвін скорботи, що став уже символом чорнобильського лиха, б’є на спалах, на тривогу.

Ведучими години пам’яті були Леся Ганич та Тетяна Семанишин. Василина Парцей, Анастасія Медик, Тетяна Друль, Зоряна Горинза, Богдана Бережницька, Лариса Парцей прочитали вірші про Чорнобиль.

Також у бібліотеці була оформлена книжкова виставка „Біль Чорнобиля з роками не зникає”.

Сьогодні ми звертаємося до людей, до неба, до землі, до великої Матері Небесної: збережи, порятуй Україну, захисти природу і людей від Чорнобильського горя.

Вісті Калущини. – 2009. – 1 трав. (№ 17)

„ВІЗЬМИ НА СЕБЕ ЧУЖИЙ БІЛЬ”

Ю. Тимків – жителька с. Збора Калуського р-ну

Під такою назвою 26 квітня у бібліотеці-філії с. Збора відбулась година пам’яті, присвячена сумній події в житті України – 23-ій річниці Чорнобильської катастрофи.

Із вступним словом виступила завідувачка бібліотеки Ольга Бабій. Вона зазначила, що українська трагедія здригнула весь світ, що в мирний час загинули тисячі людей, і це не зловісний сон, а наша гірка дійсність, яку ніхто не має права викинути з пам’яті.

Читачі бібліотеки Христина Шевчук, Марійка Лесів, Оксана Цюпер, Василина Свидир, Ольга Ковалишин, Христина Мендела, Марійка Федоришин згадували тих, хто в мить аварії стояв на найчорнішому рубежі біля розчахнутого реактора, розповідали про книги, з яких можна довідатися про Чорнобильську трагедію (Ю. Щербак „Чорнобиль”, В. Яворівський „Марія з полином у кінці століття”, О. Васильківський „Сорок днів”).

Також була оформлена книжкова виставка „Наш біль – Чорнобиль”. Хвилиною мовчання вшанували мучеників тієї страшної трагедії.

Вісті Калущини. – 2009. – 8 трав. (№ 18)

СЛАВА ГЕРОЯМ

(Про засідання літературної вітальні, приурочене 67-й річниці створення УПА, в бібліотеці с. Мишин)

І. Косовчич

На Покрову у Мишині в бібліотеці відбулося засідання літера­турної вітальні, приурочене 67-й річниці створення УПА ,.Вічна слава синам, вічна слава героям”. Дійство вела завідуюча бібліоте­кою Ганна Никорович. На свято запросили родичів вояків УПА, які були репресовані. Це брати Василь і Онуфрій Кавацюки, сини ,,Довбуша”, Микола і Парасковія Обрізків, Парасковія Романюк-Якуб’як, донька Василя Якуб’яка, героя книги В. Андріїва ,,Голго­фа українського повстанця”. Гостей вітали учасники клубу ,,Мило­сердя”, вокальний ансамбль Народного дому, сільський голова Ва­силь Мельник, депутат районної ради Дмитро Заячук, депутат сільської ради Василь Миронюк, а також жителі села, присутні на заході. По завершенні свята діти із запаленими свічками поклали квіти на могилу січових стрільців. Далі лунали повстанські пісні, репресовані ділилися спогадами, згадували побратимів.

Вільний голос. – 2009 – 23 жовт. – С.6

ПРИСВЯЧЕНО СТЕПАНУ БАНДЕРІ

О. Федьків – завідувачка бібліотекою-філією с. Добринів

Клуб ,,Добринівські дзвони” провів урок історії ,,І горів, і яснів, і страждав, і вмирав він для неї”, присвячений 100-річчю від дня народження Степана Бандери.

Розпочали масовий захід виконанням Гімну ,,Ще не вмерла Україна”. А відтак вчителька історії Галина Мирош ознайомила читачів з біографією С. Бандери.

Про Бандеру-воїна, Провідника Організації Українських Націоналістів, людину, читали вірші Лідія Тернівська, Ірина Табінська, Уляна Табінська, Іван Рубашевський. Ансамбль ,,Берегиня” Народного дому с. Добринів виконав стрілецькі та повстанські пісні.

Рогатинська земля. – 2009. – 24 січ.

МАМА, ВІЧНА І КОХАНА

Недільний травневий день зібрав велику родину у читальній залі бібліотеки-філії с. Нижнів Тлумацької ЦБС на свято Матері.

У національному одязі з квітами прийшли вклонитись матерям, бабусям їхні діти, радуючи своїм талантом, складаючи велику подяку Матері Божій за своїх батьків та за все добро і ласку Божу.

Оцінити юні таланти мали змогу матері, бабусі, священики Богдан, Юрій та диякони. Жінки із церковного хору ніжними голосами прославляли матір Божу.

Приємним дарунком для матерів був професійний виступ Лесі Легкодух із синочком Богданчиком зі сценкою „Люблю тебе, матусенько єдина…”.

Свято закінчилось співом „Многая і благая літ, вам, матері”.

Весняним розмаєм, ніжними пахощами бузку і конвалії вітали найдорожчих і найрідніших своїх матерів.

Злагода. – 2009. – 16 трав.

„ДУЖЕ ЧЕМНО ПРО НЕЧЕМНЕ“

М. Кухтин – завідувач бібліотеки-філії с. Пійло Калуської ЦБС

Книга – морська глибина,
Хто в ній пірне аж до дна.
Той, хоч і труду мов досить.
Дивнії перли виносить. (І. Я. Франко)

Літературна творчість – це величезний духовний скарб народу. Це один із видів мистецтва, який не тільки впливає на людський розум, а й на почуття: викликає радість і сум, тривогу і біль, прагнення творити добро.

Ось і в нашому селі Пійлі 7 червня відбулася презентація книги п. Богдана Семанишина „Дуже чемно про нечемне”. Організатором була завідуюча бібліотеки-філії Марія Кухтин. Приємно було слухати вірші та гуморески, в яких автор виразив прагнення своєю творчістю доповнити нашу художню літературу, яка повинна служити народу.

Ведучими свята були Христина Керкуш та Ірина Друк. Читали вірші Владислав Максимець, Оксана Коневич, Віта Хімій, Софія Кобльовська. Гуморески „Ріпка”, „Овочі”, „Крокодилячі сльози” виконували Василина Парцей, Іванна Кухтин, Юлія Ткачук. Сценку „Мавпи” зіграли Леся Ганич та Таня Семанишин. Володимир Кушнір, завідуючий Народного дому, виконав ряд пісень.

Ми повинні низько схиляти голови перед тими людьми, які беруться за перо, щоб примножити духовне багатство народу.

Вісті Калущини. – 2009. – 19 черв. (№ 24)

„АБЕТКА ТА КАЗКИ”

О. Галайко – завідувач бібліотеки-філії с. Довге-Калуське Калуської ЦБС

13 червня у бібліотеці-філії с. Довге-Калуське відбулася презентація книги „Абетка та казки”, присвячена 45-річчю від дня народження відомої дитячої поетеси і письменниці з Прикарпаття Надії Дички. Ця збірка – сьома книга авторки. Діти з усієї України, вивчаючи абетку за цією збіркою, зможуть відкрити для себе чарівний світ Прикарпаття, познайомитися з цікавими словами, яких вони не знали раніше.

Ведучі Олена Галайко і Марта Павлів розповіли присутнім про життєвий і творчий шлях Надії Дички. Маленькі читачі бібліотеки мали чудову нагоду поринути в захоплюючий світ букв та слів. Прочитали оригінальні віршики, складені за назвами населених пунктів, квітів, рік, гір, що знаходяться в українських Карпатах, Ірина Костів, Тая Семанів, Діана Лагойда, Олег Дмитрів, Світлана Лесів, Олександр Пазуханич, Ростик Коник, Вікторія Польовчук, Соломія Коник, Олена Костів, Василь Мельник та Михайло Плиска. Потім була проведена вікторина по творчості письменниці. Найуважнішим і найкмітливим виявився Олег Дмитрів, учень 1-го класу, який і став переможцем. Після презентації діти ласували солодощами.

Збірка „Абетка та казки” – це своєрідний творчий експеримент, який після довгого очікування свого часу, нарешті вийшов у світ. Віриться, що не тільки діти, а й дорослі не залишилися байдужими від прочитаного у цій книзі.

Вісті Калущини. – 2009. – 26 черв. ( № 25)

З ПАСКОЮ - ДО ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

М. Перегінець

Справді неземне щастя відчувають люди, коди поверта­ються з освяченими пасками додому після Великоднього Бо­гослужіння і сідають дружною родиною за святковий стіл. А щоб таким же родинним святом став Великдень для вихованців Солотвинської школи-інтернату, працівники Порогівського будинку культури і сільської бібліотеки за сприяння пароха УГКЦ отця Івана Стефанишина та дяка Михайла Бабецького організували благодійну виставку «Порогівська паска-2009».

Сільські господині, представляючи на виставку риту­альні хлібини, здасться, перевершили себе: кожна пасочка була і рум’яною, і духмяною, і зігрітою їх щирими серцями. А потім ці паски ми подарували дітям школи-інтернату.

Окрасою свята стали і писанки нашої славної майстрині Галини Дроздюк. Бо і писанки, і паска мають особливий зміст, особливу енергетику, особливий вплив на наше сприйняття життя. І закликають нас бути щедрими, милосердними, твори­ти добро, ділитися любов’ю з тими, хто поруч.

Слово народу. – 2009. – 8 трав.

І СЛОВОМ, І ПІСНЕЮ

С. Лисишин

Старобогородчанська бібліотека-філіал провела літера­турно-музичну композицію під назвою ,,Українська держава та її національна символіка”, присвячену 18-ій річниці Неза­лежності України. І словом, і піснею читачі славили рідний край, державу, у якої цього року – повноліття.

Ведучі свята Василина Барабаш та Марійка Боднарук привідкрили перед учасниками заходу цікаві сторінки історії нашої країни. Активні читачі бібліотеки Віталій Козачишин, Денис Мартинюк, Тетяна Різак, Інна Макар, Оксана Барабаш, Тетяна Грицюк, Василина Пронь, Мар’яна Пронь, Тетяна Бойчук, Вікторія Барабаш, Уляна Гложик читали вірші про Україну, її символи. Діана Іванюк продекламувала ,,Легенду про Україну”, а Віталій Козачишин – про хрещатий барвінок. Жартівливу гумореску Павла Глазового ,,Кухлик” подарува­ла присутнім Олександра Гарбуз. ,,Мій край”, ,,Одна калина”, ,,Виростеш ти, сину”, ,,Українонько моя” – ці пісні звучали у ході свята під супровід художнього керівника Віти Пінчук. Немає сумніву, що захід пробудив в його учасників святі почуття любові до рідної неньки-України.

Слово народу. – 2009. – 5 верес.

У БОНДАРОВІ – КОНЦЕРТНА ПРОГРАМА, ЯРМАРОК ТА ЛІТЕРАТУРНА ГОДИНА

М. Минай - завідувач бібліотеки-філії с. Бондарів Калуської ЦБС

Нещодавно у Народному домі с. Бондарів було проведено свято „Дорога в молодість завжди святкова”, присвячене Дню молоді і Дню Конституції України. У програмі святкування – „Караоке в Боднарові “, святковий концерт і дискотека.

У бібліотеці-філії с. Бондарів проводилися ярмарок творчості „Красою осяяні душі молоді” та літературна година „А в серці тільки ти, моя прекрасна, рідна Україно”, присвячена 80-річчю від дня народження Романа Іваничука. На ярмарку творчості були представлені роботи кращих молодих майстринь вишивання, бісероплетіння, писанкового розпису, малюнки художників. Переможцями стали майстрині: вишивання – Любов Диндин, бісероплетіння – Тетяна Химич, малювання – Любов Диндин. На ярмарку свої улюблені вірші читали Вікторія Тютюнник і Любов Стефанів, а юні співачки Вікторія Луцька і Катерина Драгомирецька чарували всіх своїм голосом.

На літературній годині завідувач бібліотеки-філії Марія Минай розповіла присутнім, що Роман Іваничук – визначний український прозаїк, автор історичних романів, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка. У вікторині та читацькому діалозі по творчості письменника брали участь читачі бібліотеки, також вони мали змогу переглянути книжкову виставку творів Романа Іваничука.

Вісті Калущини. – 2009. – 3 лип. ( № 26)

ПОДОРОЖ У „КРАЇНУ ЧИТАЛІЮ”

М. Копчук

Саме в таку подорож вирушили вихованці старшої групи дитячого садка ,,Теремок”, що в с. Джурів. До­помогли здійснити їхню подорож в сільській бібліотеці-філіалі вихова­тель В. М. Савич та помічник вихова­теля Г. В. Березенська.

Тут малюків зустріла завідуюча бібліотекою та ,,їжачок-книговичок”, який запросив гостей до ,,Країни Ціка­вих Книг”. Для дітей були цікавими бібліотечні виставки ,,Казковий калей­доскоп”, ,,Дивосвіт”, ,,Будиночок хлопчиків і дівчаток”, що для них пре­зентували працівники бібліотеки.

А на потязі ,,Дитяча преса” вихованці ,,Теремка” мали можливість подорожувати сторінками дитячих пер­іодичних видань, взяти участь в казкотренінгу ,,У світі казки чарівної”, відповідаючи одноголосно на запитан­ня бібліотекаря. Захоплюючою для них була екскурсія у ,,Бабусину світлицю”. На згадку про відвідини бібліотеки ми малятам подарували книжку, пригостили солодощами. І ще варто зазначити, що даний духовний захід проводився в рамках відзначен­ня Міжнародного дня рідної мови.

Голос Покуття. – 2009 . – 27 лют.- 5 берез.( №9)

„ІВАН МАЗЕПА – ЛЮДИНА Й МЕЦЕНАТ”

Г. Попадюк – завідувач бібліотеки-філії с. Гуменів Калуської ЦБС

Під такою назвою пройшла історична година в бібліотеці-філії села Гуменів, присвячена великому гетьману України Івану Мазепі.

Іван Мазепа своїм політичним хистом і культурою підніс авторитет гетьманської влади, показав себе меценатом мистецтв та наук. Основною програмою Мазепи була розбудова української державності на ґрунті козацько-гетьманського ладу і соборності Української держави. Великий гетьман був меценатом і фундатором низки пишних храмів. Саме завдяки йому збудовані величні монастирі, храми, церкви, собори, школи. Присутні мали змогу почути біографію Івана Мазепи, „стати свідками”, подій років його правління. Читачі бібліотеки Юлія Попадюк та Ольга Маслова зачитали уривки з поеми Володимира Сосюри „Мазепа”. У бібліотеці була оформлена і тематична виставка „Україно, настав твого генія вияв, доленосна пора твоя, зоряна мить”, де представлена література про Івана Мазепу.

Закінчилася історична година словами із вище згаданої поеми:

Хай про Мазепу спів мій лине,
Хоч він був пан, та серце мав.
За суверенність України
Боровся він і в цім був прав.

Вісті Калущини. – 2009. – 10 лип.

НА ІВАНА, НА КУПАЛА

І. Андріїв – студентка факультету журналістики ЛНУ імені І. Франка

Кожна пора року має свої свята, котрих люди чекають з нетерпінням. Літо дарує нам Трійцю, Івана Купала, Петра, Спаса… Місяць червень минув як один день, передавши естафету липню.

„А час біжить, як пісок, як вода…” – співає Наталя Карпа. Саме з такими словами асоціюється прихід довгоочікуваного свята Івана-Купала. Про традиції святкування ночі напередодні 7 липня розповіли зав філії Голинської сільської бібліотеки Віра Завадецька і бібліотекар Любов Жекало.

Івана Купала – день літнього сонцевороту, найкоротшої ночі та найдовшого дня. „Зазвичай, це свято молоді, адже вона більш активна до гульбищ і забав. Хлопці та дівчата задовго готуються до нього: вибирають підходяще місце у лузі чи лісі (бажано біля води), запасаються дровами для вогнища, а щоб полум’я було більш ефективніше – приносять старі машинні шини, „складають меню”, інколи роблять „дах над головою” (якщо прогнозується дощова погода)”, – говорить Віра Мартинівна.

У цей день іменинникам-дівчатам рекомендується не залишати на подвір’ї інструментів, одягу, посуду та інших речей, які можуть „раптово зникнути” (адже хлопці роблять „збитки” для майбутнього „викупу”). Потрібно прибрати хату, а зробити це можна за допомогою зілля. Букети повинні складатися з лопуха, квіток ромашки, іванової крові, волошки та маку (хоч у нас кожен робить їх на свій смак і добавляє й інші „інгредієнти”). „7 липня ми ходимо до церкви, щоб посвятити зілля. Його зберігають протягом року – кажуть, помічне. Ним можна вилікуватися від страху, переляку, хвороб (класти під подушку)”, – ділиться знаннями Любов Михайлівна. Також з квітами асоціюється ворожіння. „Прийшла до мене пора дівоча, я свою долю зустріти хочу…”. Дівчата плетуть вінки і пускають їх на воду, чий потоне, та не вийде цього року заміж. Також у нього кладуть свічку, якщо пливе добре і горить, то побереться, а якщо крутиться на місці – дівуватиме, коли ж пристане до якогось берега – туди піде за невістку. Ще існують легенди про виконання цвітом папороті бажань, але шлях до квітки непростий, він має багато перешкод з боку нечистої сили. Стрибки через вогнище допомагають очиститися від неї, а вранішня роса – оздоровитися. У народі говорять : „На Івана вода – п’яна”, тому й не рекомендують купатися, щоб русалки не затягнули у свої тенета. З іншого боку, купальська вода, набрана до півночі – цілюща, її порівнюють, з йорданською. Не обходиться й на Івана і без співу. „Зеленеє жито, зелене”, „Да купався Іван, да й у воду упав”, „Заплету віночок”, „Ой на Івана на Купала” – найпопулярніші голинські пісні…

Вісті Калущини. – 2009.- 10 лип. ( № 27)

ОЙ НА ІВАНА, ТА Й НА КУПАЛА

Бібліотеками с. Томашівці № 1 та Томашівці № 2 (Кам’яне) була проведена година народознавства „Свято Івана Купала в художній літературі та фольклорі“.

Бібліотечні працівники розповіли, що свято Івана Купала – надзвичайно поетичне. Це день літнього сонцестояння, цього дня, за народним повір’ям, сонце рано сходить, грає, купається у річці, трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі цвіте папороть. У народі кажуть, що хто знайде цвіт папороті на Івана Купала, той буде багатий і здоровий. На Гуцульщині вранці ходили збирати лікарські рослини, бо вважали, що саме у цей день вони мають найбільшу лікувальну силу. Люди прикрашали будинки, дівчата плели вінки з квітів і трав.

Концертна програма була проведена біля озера в селі Кам’яне. У ній взяли участь Віра Вовк, Іванна Бура, Людмила Самардак, Анна Гуцкало, Христина Татаренко, Юліан Салій, Роман Коваль, Микола Шийко, Марія Сербін та інші.

На святі лунали пісні, хороводи, проводилися ігри біля верби, прикрашеної жовтими та синіми стрічками. Згодом, коли уже догорало купальське вогнище, учасники свята стрибали через вогонь, а дівчата кидали на воду вінки.

Сільський голова Богдан Безрукий привітав присутніх зі святом. У бібліотеці було оформлено тематичну виставку „Свято Івана Купала в художній літературі та фольклорі”, де було представлено твори письменника С. Пушика та інших авторів. Спонсором свята стала Олександра Лис, яка пригостила учасників свята солодощами.

Вісті Калущини. – 2009. – 17 лип. ( № 28)

БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – МИТЕЦЬ З НЕПОВТОРНИМ БАЧЕННЯМ

Л. Куцела - завідувач бібліотеки-філії с. Мислів Калуської ЦБС

Поета Богдана-Ігоря Антонича називають одним із найвидатніших поетів ХХ століття. Цьогоріч минає 100 років з дня його народження (с. Новиця Горлицького повіту на Лемківщині – тепер територія Польщі). Він був закоханим у природу, натхненним ліриком, якого Іван Огієнко назвав „сонячним”. Богдан-Ігор Антонич – митець з неповторним баченням і відтворенням світу, художник європейського рангу. Про свою батьківщину він згадував так:

Тут сиве небо й сиві очі
У затурбованих людей.
Сльота дуднить і шиби мочить,
Розмови стишені веде…
Як символ злиднів, виростає
Голодне зілля – лобода.
Відвічне небо і безкрає,
Відвічна лемківська нужда.

Нещодавно у бібліотеці-філії села Мислів проведено літературну годину за творчістю Богдана-Ігоря Антонича. Завідувач бібліотекою розповіла про життєвий і творчий шлях поета, зауважила, „що поет, який міг би немало додати до світового розголосу будь-якої великої літератури, зникає після своєї смерті з життя рідного письменства, ніби ніколи не існував. Українська забудькуватість це, чи награний склероз історії?”.

Активні читачі бібліотеки Лідія Федорів, Уляна Гулимчук, Леся Зварич декламували вірші поета „Село”, „Автопортрет”, „Вишні”, „Закінчуючи” та ін., чим донесли до слухачів красу українського художнього слова Антонича.

Бібліотекар порекомендувала юнацтву для ознайомлення ряд цікавої літератури з даної теми, представила книжкову виставку „Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко”.

І хоча смерть передчасно забрала поета, його поезія, як писав Дмитро Павличко, – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи. Змістом творчості Богдана-Ігоря Антонича було оспівування життя („Гімн життя” – так промовисто називається один з його віршів), захоплення усіма його буйними, нестримними проявами:

Я, сонцеві життя продавши
За сто червінців божевілля,
Захоплений поганин завжди,
Поет весняного похмілля!

Вісті Калущини. – 2009. - 14 серп. ( № 32)

„ЛЮДИНА І НАЦІЯ” У РОЗУМІННІ ВОЛОДИМИРА ГОНСЬКОГО

І. Андріїв - студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Кажуть, книги – ключ до знань. Вони містять у собі багатство незнаних світів, відкриття відомих учень, загадкові історії чи просто дитячі казки. Яку б книгу не взяв до рук, прочитавши її, ти обов’язково збагатишся: чи цікавими подіями, чи словниковим запасом, чи просто новими враженнями. Для шанувальників мудрого настільного друга 9 серпня у Народному домі села Голинь відбулася презентація книги Володимира Гонського „Людина і нація”.

Розпочалася презентація із вступного слова завідувача бібліотеки-філії с. Голинь Віри Завадецької. Пізніше естафета була передана ведучим: випускниці Голиньської школи Анастасії Семчишин та директорові Народного дому Миколі Івахнюку. Вони розповіли декілька біографічних штрихів про автора.Народився Володимир Васильович Гонський у січні 1966 року в с. Голинь.

У 1983 році з золотою медаллю закінчив сільську школу. Згодом продовжив навчання у Київській сільськогосподарській академії, Педагогічному університеті. Викладає психолого-педагогічні дисципліни у Національному університеті імені Тараса Шевченка, Міжрегіональній академії управління персоналом та інших вузах. Професійно займається громадською і політичною діяльністю. Одружений, батько двох дітей.

Присутніх у залі ознайомили із змістом книги. Уривок з книги про голодомор зачитала Леся Ляхович, Христина Сидорів – „УПА – армія-переможець”, Вікторія Грицак згадала про Просвіту на теренах Калущини у 30-тих роках.

Та найбільше присутні чекали, коли ж нададуть слово самому автору. Володимир Гонський жартував, розповідав свої життєві історії, але найбільшу увагу, звичайно, надав своєму доробку – книзі, яка сформована з його статей кінця 2006 – початку 2009 років. „Я писав про все це тому, що про це думав. Як і ви також”, – сказав Володимир Васильович.

Пізніше до слова було запрошено керівника Молодої Просвіти с. Голинь, районної молодіжної літературної студії „Провесінь”, Заслуженого вчителя України Оксану Тебешевську, яка зазначила, що приємним є той факт, коли людина пам’ятає своє походження і рано чи пізно повертається додому. Її, як мовника, особливо потішила стаття „Мова як чинник формування людини і нації” (як пізніше зазначив автор, саме вона протягом півроку займала першу сторінку сайту „Українська правда” і завдяки їй число його відвідувачів збільшилося в 3 рази).

Лілія Ляхович, Андрій Полич, Іванна Шевчук розважали публіку співом, а Леся Ляхович та Іванна Іванів – танцем. А сам автор книги (який виявився ще й бардом) покоряв серця людей.

Пізніше п. Володимир детально (наскільки дозволяв час) охарактеризував кожну із статей. Про першу („Національна ідея: людина і закони”) він сказав фразою Рікардо: „Народ, який немає честі – немає й хліба”. Наступна стаття про голодомор була резонансною. На прикладі Києва автор довів людям, що голодували не тільки у селах, а й у містах. Про статті на політичну тематику Володимир Васильович не розповідав детально, так як писав їх з меншим натхненням. „Я там, де мої погляди і переконання чогось варті”, сказав автор, а ще зазначив, що перш за все потрібно робити майдан у собі.

Сільський голова Віктор Ляхович подякував гостеві, зазначивши, що для с. Голиня така подія є честю, і подарував йому на згадку книжку про Калущину, сувеніри.

Згодом автор ще вийшов на сцену. Він подякував організаторам презентації: бібліотеці-філії с. Голинь, учасникам свята, гостям та всім присутнім. На адресу його вчительки Світлани Ягілович і класного керівника Мирослави Романів линули найщиріші слова вдячності за здобуті знання у шкільні роки. Зазначив Володимир Гонський, що вихід його книжки відбувся за сприяння політичної партії ВО „Батьківщина”. „На біс” заспівав свою власну пісню „Україно”, якою й завершив урочистість. А далі – автографи та фото-сесія.

Хай такі приємні миті будуть частішими, а люди, читаючи доробки Василя Гонського, роблять висновки і приступають до свого першочергового обов’язку – утвердження національної ідеї!

Вісті Калущини. – 2009. - 14 серп. ( № 32)

ШАНА СЛОВУ

І. Гошко – постійний читач бібліотеки-філії с. Обертин Тлумацької ЦБС

У читальній залі Обертинської масової бібліотеки відбулася презентація збірки віршів вчителя української мови та літератури Оксани Стефанівської.

Організаторами дійства були завідувач бібліотекою О. І. Бойцан, бібліотекарі Н. Й. Мосорко та Н. Д. Гринюк.

За круглим столом зустрілися шанувальники поезії. Щиро і зворушливо лунали вірші з уст учнів та випускників школи. Ця збірка дає читачам уявлення про багатий внутрішній світ Оксани Михайлівни, про те, чим вона живе зараз, про що щиро мріє. Жителі селища вдячні працівникам бібліотеки за вдало організований захід. Такі зустрічі надзвичайно потрібні, бо вони сприяють духовному росту та вихованню моральних цінностей.

Злагода. – 2009. – 29 серп.

ДО ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА

Л. Бойчук – завідувач бібліотеки-філії с. Ріп’янка Калуської ЦБС

Повіримо в те, що нас вже не збороть,
І долучімось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь.
Внесіте прапор вільної держави!

Такими віршованими рядками 14 серпня розпочалася в бібліотеці-філії с. Ріп’янка історична година „Нема ціни святині дорогій”. Під звуки Державного Гімну до зали внесли Прапор – символ державності та національної незалежності. Ведуча історичної години Богдана Досяк та учасники свята Христина Тимків, Тетяна Тимків, Ольга Грицюк, Віта Фединич, Роксолана Корняк розповіли присутнім про прапор як офіційну емблему держави, символ її суверенітету. Вони зазначили, „що наш Державний прапор має досить давнє походження. Перші руські прапори були засобом сигналізації та відрізнялися своєю простотою. Великого розвитку набуло українське прапорництво у героїчну козацько-гетьманську добу. У козацьких полках були корогви жовтого, синього, зеленого кольорів. За часів визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького у козацькому одязі найчастіше траплялися синя і жовта барви. Тому-то 28 січня 1992 року Верховною Радою України Державним Прапором був затверджений синьо-жовтий стяг”.

До Дня державного прапора у бібліотеці було оформлено виставку „Українська держава та її національна символіка”. Із заключним словом виступила зав бібліотекою: „Любімо, шануймо, бережімо Україну та її святині – Герб, Гімн та Прапор!”

Вісті Калущини. – 2009. – 21 серп. ( № 33)

ІВАН БЕЛЕЙ НЕ ЗРАДИВ КЛЯТВУ ГІППОКРАТА

Л. Радзібаба – бібліотекар бібліотеки-філії c. Войнилів Калуської ЦБС

Нещодавно бібліотека-філія селища Войнилів провела зустріч поколінь за круглим столом, присвячену 110-й річниці від дня народження славного земляка – лікаря-емігранта Івана Яковича Белея.

Нині, у наш час національного відродження, ми відновлюємо свою історичну пам’ять, збираємо чисті зерна свого родоводу, пам’ятаємо і вшановуємо імена наших славних краян.

Серед українців, які підносили славу України, був наш земляк Іван Белей, лікар за професією, людина доброї і щедрої душі, який за свою самовіддану працю в Африці отримав найвищу нагороду чужої держави – орден і звання королівського лицаря.

Разом з ведучими Ольгою Кусень та Лілією Радзібабою присутні перегорнули цікаві сторінки життєвої книги-долі непересічної особистості І. Белея. Хвилюючою і цікавою була розповідь запрошеної гості з родини краянина – племінниці Любові Пагайдак.

Іван Белей, працюючи лікарем у рідному Войнилові, брав активну участь у громадському житті. Довгий час був головою товариства „Просвіта”, і за його головування був побудований у Войнилові Народний дім. Цей будинок зберігся і до сьогоднішніх часів.

Про просвітницьку роботу лікаря розповіла присутнім голова товариства „Союзу Українок” селища Надія Іванців. Її розповідь доповнила читачка бібліотеки-філії, членкиня Марія Андрусів.

Доля розпорядилася так, що Іван Белей був змушений емігрувати на чужину і довший час працював лікарем у Конго, в Африці, Бельгії, згодом виїхав до Америки і жив у Філадельфії до кінця свого життя. Про роки еміграції, працю лікаря на чужині розповів присутнім лікар, краєзнавець селища Петро Рудий.

Присутнім на зустрічі щиро дарували свої пісні аматори Народного дому селища – Галина Мірошник („Край”), Анна Гризак („Мій край”), Володимир Василів („Україна”). Розповідь ведучих свята, запрошених гостей перепліталася з поетичним перевеслом у виконанні Ольги Склавінської, Віти Гризовської, Івана Маковійчука, Соломії Ящук, Ольги Кусень.

Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим. Ось ці святі життєйські істини Іван Белей проніс через усе життя. Він не зрадив клятву Гіппократа. Доброта і чуйність, милосердя, співпережиття, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати морально і надати кваліфіковану медичну допомогу, розрадити в горі і біді – усе це було у єстві нашого земляка. Все своє життя в рідному краю і на чужині, він присвятив найвищому призначенню людини – чинити добро, милосердя.

Хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам’ять Івана Белея. Слід професії лікаря-краянина не загубився, син Мирослав став лікарем. Його фахову справу на теренах нашого краю продовжили відомі лікарі – Степан Геник, Ярослав Тонський, Ярослав Медвідь, Ярослав Просим’як , Степан Зелик, Роман Рудий.

Працівник бібліотеки-філії Лілія Радзібаба ознайомила присутніх з книжковою виставкою „Є імена, мов карти золоті”. Щиро подякувала запрошеним гостям, присутнім у читальному залі за теплі і щирі слова, цікаві спомини про нашого земляка, лікаря Івана Белея. Хай не міліє криниця любові до рідного краю, пам’ятаймо нашу історію, імена наших земляків.

Вісті Калущини. – 2009. – 18 верес.( № 37)

ЖИТТЯ СЕРЕД КНИЖОК

Т. Грегораш

Тут заховані столітні таємниці, тут живуть Сократ, Аристотель, Платон, Шевченко, Франко, Леся Українка, Ліна Костенко та багато інших письменників і просто знаних людей, тут зібрані найвідоміші думки історії та сучасності, тут панує неймовірна тиша, спокій, але й разом з тим – мудрість та знання. І все це є в одному закладі, що має назву -бібліотека. А ще тут працюють люди, безмежно віддані бібліотечній справі, своїх читачів зустрічають привітною посмішкою та бажанням допомогти віднайти потрібну книгу. Такі вони – бібліотекарі, з якими я мала змогу нещодавно поспілкуватися. Отож, пропоную ближче познайомитися з ними і вам.

„ЦЕ НЕ ПРОСТО ПРОФЕСІЯ, ЦЕ – СТАН ДУШІ”

Завідувач бібліотеки-філії с. Боднарів Марія Минай віддала своїй улюбленій професії тридцять років (з 1992 року працює на посаді завідуючої бібліотеки-філії с. Боднарів).

- Бібліотекар, – каже Марія Йосипівна, – це не просто професія, це – стан душі. І нехай вона і не така проста, як може кому здаватися, проте цікава. Потрібно бути і вчителем, і вихователем, і краєзнавцем, і літератором. Окрім того, треба все життя вдосконалюватися, адже видаються нові книги, з’являються нові автори.

У бібліотеці їй рідне все: і запах книг, і затишок у приміщенні, і, звичайно, читачі, кожному з яких намагається допомогти віднайти потрібну книгу. „А читацький актив як дитячий, так і дорослий, – зауважує вона, – у селі дуже великий”.

У книжковому фонді бібліотеки села є різноманітна література: від дитячих книжок до класики та енциклопедій. „Колись пам’ятаю, – продовжує Марія Йосипівна, – коли лише прийшла на роботу, за місяць хотілося прочитати всі книги, тепер же розумію, що цілого життя для цього не вистачить, але читати все ж потрібно”.

Марія Минай – висококваліфікований спеціаліст, володіє неабиякими творчими та аматорськими здібностями, тому бібліотека, яку вона очолює, нехай це і, можливо, пафосно звучить, але перетворилася на культурно-масовий центр села. У неї завжди багато ідей, які з майстерністю втілює в життя. Тому жодна концертна програма, жоден мистецький захід не відбувається без її участі.

Окрім, звичайно, того, що Марія Йосипівна опрацьовує свіжу пресу і книжкові новинки, щоб бути обізнаною з усім, вона робить все можливе, щоб зацікавити читача, залучити його до світу книги. Лише за минулий тиждень Марією Минай було проведено чимало мистецьких заходів, зокрема: „Преса та юні читачі”, „Гостина до Дарії Цвєк” та багато інших.

З її ініціативи при бібліотеці створено клуб сімейного відпочинку „В колі сім’ї”, неодноразово проводилися районні та обласні семінари. Своєю працею вона надихає інших, у її доробку перемога у районному конкурсі „Краща бібліотека району” (2001 року), грамота за активну участь у І, ІІ та ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу „Найкращий читач України”, до речі, вона активно брала участь і в І та ІІ етапі цього ж конкурсу у 2009 році. У 2008 році Марія Минай виборола звання „Кращий бібліотекар – 2008″. А нещодавно стала і кращим бібліотекарем 2009 року.

- Єдине про що мрію, – каже Марія Минай, – покращення матеріально-технічної бази бібліотеки, зокрема, про опалювання бібліотеки та комп’ютеризацію бібліотечної системи, щоб читачі не шукали потрібну книгу в каталозі, а в комп’ютері, це було б набагато зручніше та зекономило чимало часу самим читачам; також про те, щоб бібліотечна справа процвітала і збільшувалася кількість читачів.

Окрім усіх перемог та здобутків у професійному плані, Марія Йосипівна – депутат сільської ради ось уже три скликання.

І БІБЛІОТЕКАР, І ПОЕТ

Ще одним професіоналом своєї справи є бібліотекар І категорії бібліотеки-філії с. Пійло Марія Кухтин, загальний стаж роботи в бібліотечній системі якої складає 22 роки. Її робота також не обмежується лише книгою і читацьким формуляром, вона працює з дітьми та молоддю, тісно співпрацює з школою, бере участь у районних семінарах та мистецьких заходах. До того ж, брала активну участь у районному конкурсі „Сьогодні в бібліотеці – завтра в районній газеті” та багатьох інших. У доробку Марії Петрівни є ще й чимало віршів. Пише про рідне село, символ України калину та на багато інших тем.

- Поділіться секретами залучення до книги читачів, – запитую насамкінець.

- Головне, змалку знайомити читачів з книгами, заохочувати їх читати, бо в старшому віці це зробити вже набагато складніше. А дитячих книг у нашій бібліотеці є чимало, то ж працювати є з чим.

А ще Марія Кухтин є депутатом сільської ради, активістом села та учасником художньої самодіяльності.

Поспілкувавшись з представницями бібліотечної справи, зробила для себе висновок: коли ти справді любиш свою справу, робиш її із задоволенням, можна встигати все, було б бажання. Тому, хочу привітати їх, а також всіх бібліотекарів з професійним святом, яке вони святкували вчора, 30 вересня, – Всеукраїнським днем бібліотек; побажати їм творчого натхнення, збільшення бібліотечних фондів та вдячних читачів.

Вісті Калущини. – 2009. – 2 жовт.( № 39)

Свято для людей з обмеженими можливостями

Т. Федьків

За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн. людей є інвалідами. Лише в Україні понад два з половиною мільйона людей з обмеженими можливостями, які потребують належного, чуйного ставлення до себе, адже головна проблема інвалідів полягає якраз в бракові уваги та спілкування. Тим більше, якщо вони одинокі.

Цього року за доброю звичкою в третій день зими в Народному домі с. Томашівці для людей з обмеженими можливостями сіл Томашівці та Перекоси відбулася районна благодійна акція „Повір у себе”. Вже вкотре захід проводився з метою підвищення уваги до людей з особливими потребами, подолання їх замкнутості, забезпечення самореалізації та інтеграції в громадському суспільстві, залучення громадськості до вирішення проблем інвалідів.

На свято зібралося чимало людей, щоб засвідчити повагу до інвалідів. Перший заступник голови Калуської РДА Віктор Романів у своєму виступі засвідчив шану і повагу людям з обмеженими можливостями, наголосив, що робиться в державі для підтримки інвалідів. Віктор Романів також пригадав людей, які подолавши недугу, досягли значних успіхів у своєму житті. Серед відомих людей-інвалідів – 32-ий Президент Сполучених Штатів Франклін Рузвельт, який приступив до своїх обов’язків, в’їхавши на інвалідному візку.

- Слід вчитися протистояти життєвим негараздам, знаходити в собі сили до повноцінного життя не тільки людям з обмеженими можливостями, а й всім нам, – підкреслив у своєму виступі Віктор Романів.

Священик о. Віталій Салій побажав людям з обмеженими можливостями мати глибоку віру та надію на Бога. Він також закликав здорових людей не розмінювати життя на дрібні втіхи та не жити даремно.

- Коли здається, що далі жити неспромога – зверніться до Бога. А також зносьте все, що він посилає. А здоровим потрібно бути милосердними до людей-інвалідів, робити все можливе, щоб людям, яким доля дала випробовування, було затишно жити в суспільстві, наголосив о. Віталій у своєму виступі.

Начальник управління праці та соціального захисту населення Калуської РДА Галина Базюк нагадала присутнім про пільги, які є у інвалідів. А сільський голова Богдан Безрукий висловив щиру подяку всім, хто допоміг провести цю благодійну акцію: отцю Віталію Салію та дяку Володимирові Якимечку, працівникам Народного дому та завідувачам бібліотек-філій, соціальним працівникам, підприємцям та меценатам. Ними стали: приватні підприємці Зіновій Возняк, Ірина Литвинець, Ганна Гаврилюк, Ірина Гураль, Ольга Сікора, Володимир Стасюк, Василь Кухар, ТзОВ „Даноша” та ТзОВ „Гостинний дім”.

Після теплих слів відбулася концертна програма, яку підготували та провели отець Віталій та завідувач Народного дому с. Томашівці Дарія Шевчук і Мирослава Салій. Перед присутніми виступили й інваліди – Ігор Брич, який майстерно розповів гуморески, Руслан Безрукий, який чудово виконав музичні твори на сопілці. Завідувачка бібліотеки-філії Надія Луців та Ольга Сулима (Томашівці №1 та Томашівці № 2) організували книжково-ілюстративну виставку-пораду „Щоб покращити життя” та провели огляд літератури „Сильні духом”. Тут вони акцентували свою увагу на відомих людях-інвалідах (Ярослав Мудрий, Леся Українка, Рузвельт, Цезар, Бетховен, Марія Приймаченко, Василь Єрошенко та інші), які не тільки не підкорилися недузі, але й змогли добитися визнання, підтверджуючи тим самим, що головне – віра в Бога та сильний характер. Мова йшла й про наших краян Надію Дичку, Людмилу Бокс, Андрія Бойчука та інших.

На завершення бібліотекарі ознайомили з літературою про лікарські рослини, які використовуються в народній медицині для лікування різних недуг.

Було також проведено виставку творчих робіт людей з обмеженими можливостями „Краса відчута серцем”, в якій інваліди презентували вишивки та різьблення по дереву, зроблені своїми руками. На святі ніхто не залишився обділеним увагою. Після концертної програми усі зібралися за святковим столом.

Вісті Калущини. - 2009. – 11 груд. (№ 50)

ЗМІСТ

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка – духовна скарбниця Прикарпаття

Мончук О. Ікони, вишиті бісером і нитками
Чемеринський А. Виставки обласної бібліотеки
Зоріна Л. Етюди про галицьких кмітливців
Достойне вшануваннЯ
Сорока М. Мить безмежної краси
Мельник В. Наукові читання з Олегом Адаменком
Мельник В. У ролях моя біографія
Щуровська Т. Все ж таки книга
Зоріна Л. Біографія в ролях
Мончук О. Великодня палітра в книжковому храмі
Єгрешій О. Презентація книг краєзнавця з Покуття
Бабій Л. Краєзнавчий аспект
Сливчук Л. Дяка малій батьківщині
Когут Г. Польські бібліотекарі – на угринівській землі
Зоріна Л. Тримай мене, тримай
Худик Л. Українці в Аргентині
Довган О. В’язень на букву „ЗЕТ”
Драбчук О. Про тата Крапа, маму Краплю, і дітей – Краплика та Краплинку
Бабій Л. До Судака – на навчання
Мончук О. Найкращий подарунок – книга
Гнилиця М. Народжений під яскравою зіркою.
Роман Фабрика: Я – репортер! І цим завжди пишаюся
Темех Н. Візерунки життя як нескінченність арабесок
Риндич М. Мисливець за враженнями
Ліричний серпанок
Полонська М. Жива скарбниця (інтерв’ю з директором ОУНБ ім. І. Франка Л. Бабій)
Курчій Д. Три іпостасі Володимира Качкана
2. Централізовані бібліотечні системи області: досвід, традиції, інновації Богородчанська ЦБС
Рожко В. Маємо чудову книжку про пам’ятки Богородчанщини
Вірстюк М. Нові книги – про Степана Бандеру
Мартинюк І. „Не вірте в те, що час кохання стік…”
Романюк Д. Подарували дітям пісню, слово і казку
Дидич О. Навчалися бібліотекарі
Романюк Д. Вчаться бібліотекарі
Верховинська ЦБС
Відданість улюбленій справі
Валігурська Г. Підвищували кваліфікацію сільські бібліотекарі
Подарунки від нардепа
Галицька ЦБС
Мединська О. Наріжний камінь державотворення
Кривоніс Б. Презентація нової книги
Мединська О. Велет української прози
Городенківська ЦБС
Підлеснюк М. Письмо янголів, якими вони розписують Всесвіт
Хамець М. Коли бентежить поезія
Підлеснюк М. Україна житиме доти, допоки народ співатиме її пісень
Сорока М. Світ гармонії і краси
Презентація
Підлеснюк М. Що з серця йде, те вічним стане
Долинська ЦБС
Про справи бібліотечні
Коваль Г. „Бистрінь” в гостях у „Сонячної криниці”
Швець З. Аптека для душі не старіє
Качурівська А. У центральній бібліотеці стартував „Englih club”
Юсип Г. Пам’яті поета і борця
Калуська ЦБС
Когут Г. „Писаний камінь” видав другий том „Історії України…” Ігоря Гаврилюка
Тимків Б. Зростає книжковий фонд районної бібліотеки
Барнич Н. „Перший національний прапор над Калущиною в новітній історії”
Баліцька Ю. Маленький стяг – великий прапор
Бігун І. „Байка вчить, як на світі жить”
Грегораш Т. Бібліотекарі відзначили своє свято
Тимків Б. „Хліб годує тіло, а душу та розум – книга”
Мельник Т. Голодомор – найжахливіший злочин проти нашого народу
Коломийська ЦБС
Ониськів Р. Шляхами Гоголя
Добутися слово – нація (Про презентацію книги Дмитра Гриньківа „Повстанський псалтир” в ЦРБ)
Бирчак О. Сучасний читач вимагає нових підходів (Про роботу бібліотек)
Тарновецька Н. Дарунок письменника (Про подаровані Д. Гриньківим книги „Повстанський Псалтир” і „На вістрі перемін”)
Кожушна В. Книжки навчають мудрості (Про відзначення Всеукраїнського дня бібліотек)
Косівська ЦБС
Кікоть Г. Жертовна праця М. Ломацького
Гуралюк П. Творчий портрет Ганни Герасимович
Книш У. Магія чарівного слова Р. Іваничука
Семанишин Я. Бібліотеки – вікно у світ
Надвірнянська ЦБС
Кушнерчук М. Творча зустріч з поетом-гумористом
Дутчак Л. Пам’ятаймо, досліджуючи і говорячи правду
Дутчак Л. Читайте книгу з … трояндою
Кушнерчук М. Інтернет як бібліотечна послуга
Співак О. Із книгою словом порідніться….
Рогатинська ЦБС
Діброва Д. Плекаймо рідну мову
Пришляк Н. Звітували молодіжні організації
Фінович М. Бібліотека – як головний інформаційний центр
Огородник Г. Свято в Обельниці
Огородник Г. Цей дивний світ – бібліотека
Рожнятівська ЦБС
Волошин М. З любов’ю в серці союзянки пропагують пісню і звичаї
Кузюк М. Минулих вихідних в районі відбувся відкритий фольклорний фестиваль „Бойко-фест- 2009″
Вечір творчості Богдана – Ігоря Антонича
Снятинська ЦБС
Дубів Н. Прочитайте нове книговидання
Грекуляк І. „Мій світ захований у слові”
Библюк О. Книги читати – усе знати!
Гуцуляк Г. Свято „аптекарів душі „ „Доторкнутись серцем до історії рідного краю”
Маковійчук Н. Трагедія, яку важко забути
Тисменицька ЦБС
Тимченко Н. Володимиру Івасюку виповнилося б 60…
Глодов’юк Л. Спадкоємці Пророка
Глодов’юк Л. Найкращий читач
Глодов’юк Л. Екскурс в історію
Лазоришин І. Під українськими „арками” чужини.
Тлумацька ЦБС
Ганушкевич У. У творах юнацтва – непідробний патріотизм.
м. Болехів
Прядко Г. Біль пам’яті твоєї, Україно
м. Івано-Франківськ
„Якщо депутати не читають книг – це не означає, що їх ніхто не читає”, -Ярослава Завідляк
м. Калуш
Квітень В. Всьому початком є любов!
„Згадаймо Рожанського Гната…” (про видання першого „Кобзаря” Тараса Шевченка в Галичині)
Тимощук Ю. Іздрик піаритиме Калуш
Згадували створення Руху
м. Коломия
Міська бібліотека №1.
Бандера у світлинах
Романенчук О. Чи є у книг майбутнє
Тупичко Г. Першій бібліотеці – сімдесят
Міська бібліотека № 2
Ярий М. Листопад у конвертах
Міська бібліотека № 3
Копильців В. Шкідливим звичкам – ні!
Чавага М. Подарунки для бібліотеки
Міська бібліотека № 1 для дітей
Дідик Н. Основа
Дідик Н. Весна. Поезія. Любов
Малащук А. „Березень мене забере…”
Бакай Л. Поети не вмирають
Міська бібліотека для юнацтва
Копильців Н. „Сміються, плачуть солов’ї…”
м. Яремча
Тимофійчук Т. Поезія Жоржа-Леона Годо прийшла до Яремча
Сільська бібліотека: реалії сьогодення
Завадецька В. День соборності України
Сулима Д. Співаймо славу тим подіям
Гриньків Н., Косовчич І. На перехресті доріг і сердець
Перегінець М. Любим Тарасе, твоє слово щире
Багрій О. Шаховий і шахматний турнір пам’яті Бандери
Гнатюк М. Звучало вічне Шевченкове слово
Куцела Л. Смійтесь на здоров’я
Клід О., Доронюк М. Оксанка вірить, що мати з небес оберігає її з братом
Карпів Й. В дитячі серденька вкладає Україну
Іванишин Р. Подвійне свято сільського бібліотекаря
Дубів Н. Завітаймо до покутської хати
Підлесник М. Поточище шанує героїв України
Матвеєва Т. Духовне слово душу зігріва
Кухтин М. Біль Чорнобиля з роками не зникає
Тимків Ю. „Візьми на себе чужий біль”
Косовчич І. Слава героям
Федьків О. Присвячено Степану Бандері
Мати, вічна і кохана
Кухтин М. „Дуже чемно про нечемне”
Галайко О. „Абетка та казки”
Перегінець М. З паскою – до школи-інтернату
Лисишин С. І словом, і піснею
Микай М. У Боднарові – концертна програма, ярмарок та літературна година
Копчук М. Подорож у „Країну читалію”
Попадюк Г. „Іван Мазепа – людина й меценат”
Андріїв І. На Івана, на Купала
Ой на Івана, та й на Купала
Куцела Л. Богдан-Ігор Антонич – митець з неповторним баченням
Андріїв І. „Людина і нація” у розумінні Володимира Гонського
Гошко І. Шана слову
Бойчук Л. До Дня державного прапора
Радзібаба Л. Іван Белів не зрадив клятву Гіпократа
Грегораш Т. Життя серед книжок
Федьків Т. Свято для людей з обмеженими можливостями

Коментарі виключені.