Фахівцю бібліосервісу

Джерело:  report.if.ua/…/terytorialni-muky-yak-zhyvut-novi-obyednan…

Активна пропаганда добровільного об’єднання територіальних громад (ОТГ) на Прикарпатті розпочалася ще навесні 2015 року після підписання відповідного закону. Тоді Кабмін доручив Івано-Франківській ОДА розробити перспективний план об’єднання громад.

На виборах 25 жовтня на Прикарпатті обрали трьох голів ОТГ. Тепер життя цих громад мав би регламентувати новий закон, який зовсім недавно прийняла Верховна Рада. Проте Президент закон ще не підписав, бюджетний рік завершується, а голови розгублено стискають плечима.

Сім раз міряли, сім раз різали

«Кожен завжди хоче організовувати своє життя самостійно, – каже Руслан Панасюк, директор Офісу реформ. – Саме тому й запропонована децентралізація. Оптимальна модель – це передача максимально можливих владних повноважень на рівні сіл і селищ. Туди, де кипить життя й робота, де найкраще знають усі потреби».

За словами Панасюка, мало назватися об’єднаною громадою та отримати владу – треба ще вміти нею користуватися.

Наразі владою у селах є сільські ради. Проте держава не може «спустити» усю владу в села – у них просто не вистачить ресурсів, не лише фінансових, а й людських. Одне село просто не зможе потягнути самостійно всі аспекти життя. «Освіта, медицина, житлово-комунальна сфера – загалом 22 галузі сьогодні вимагають змін», – говорить Руслан Панасюк і демонструє розграфлену мапу Івано-Франківської області.

Чиновник розповідає, що для окреслення перспективного плану об’єднання громад була розроблена спеціальна методика. Згідно з нею, адміністративними центрами нових громад мали стати села або селища, які вже мають такий досвід або історичну спадщину.

«Спочатку ми обрали ймовірні адмінцент­ри, – розповідає Панасюк. – Потім малювали навколо них кола діаметром 25 кілометрів. І вже аж після цього визначали приблизні межі громад. У такий спосіб на Прикарпатті ми нарізали 74 ОТГ».

Проте потім кількість громад зменшилася до 40, а на сесію обласної ради влітку винесли компромісний проект об’єднання 63 громад. Депутати тоді довго сперечалися, сесію не закривали, переносили – ніяк не могли дійти спільної думки, чи добрим буде таке об’єднання. Три громади – Верхнянську (Калуський район), Печеніжинську (Коломийщина) і Старобогородчанську (Богородчанський район) – таки затвердили, а з рештою вирішили до виборів голову не мастити.

Старости в зоні

25 кілометрів – це крайня межа, на якій може знаходитися село від адміністративного центру ОТГ. Це все робиться для того, аби «швидка», поліція чи рятувальники могли реагувати оперативно.

В об’єднаній територіальній громаді кількість депутатів обиратиметься пропорційно до населення сіл, які входитимуть до неї. На місцях представники влади нікуди не зникнуть – головними у селах будуть старости і це буде виборна посада.

«Треба лише зрозуміти: якщо на три села була одна сільрада, то на ці три села буде лише один староста, а не три», – пояснює Панасюк.

Мало того, сільські ради, як виявляється, нікуди не зникнуть, а перетворяться на управи. Фактично, староста сидітиме в управі, реєструватиме народження, смерть і видаватиме довідки. Але ж він не зможе справлятись з цим один? Потрібен ще діловод. Таким чином, у селах, де були сільради, а будуть управи, залишаться одна-дві ставки на адміністрацію, а не п’ять чи шість, як є зараз.

А допоки в об’єднаних територіальних громадах на Прикарпатті не проведуть вибори сільських старост, їхні функції тимчасово виконуватимуть ті самі сільські голови, яких обрали 25 жовтня цього року. Коли ж відбудуться вибори старост в об’єднаних громадах – невідомо. Принаймні не раніше, ніж ті громади об’єднаються. За тим законом, який досі не підписав Петро Порошенко, громади мають ще два роки перехідного періоду.

Ціна питання

Бюджети об’єднаних громад – особливо цікава тема, яка хвилює багатьох, але водночас багатьом і незрозуміла. ОТГ матимуть один-єдиний спільний бюджет і тут уже депутатам від кожного села треба буде відстоювати інтереси своїх виборців, мешканців, селян.

Тим громадам, які об’єднаються найпершими, держава обіцяла чималі фінансові вливання. Проте у 2016 році кошти з держбюджету отримають лише ті ОТГ, які зуміли цьогоріч обрати собі голову. А фінансування інших громад залишиться на їхніх плечах.

«Саме тому при формуванні перспективного плану ми намагалися об’єднати сильніші громади зі слабшими і заперечували об’єднання слабких зі слабкими, – каже Руслан Панасюк. – Наприклад, на утримання апарату однієї ОТГ потрібно близько мільйона гривень на рік. Якщо бюджет сільської ради на 300 тисяч є у більшій мірі дотаційним, то чи зможе функціонувати громада, в яку об’єднаються декілька таких сільських рад?».

Ті територіальні громади, які уже встигли об’єднатися, до кінця року «доживатимуть» на уже прийнятих і затверд­жених бюджетах. Як буде далі – вирішиться вже з нового бюджетного року.

Процес пішов

Отже, наразі на Івано-Франківщині є три ОТГ – Верхнянська, Печеніжинська, Старобогородчанська. Проте лише дві з них офіційно зареєстровані. Усі кола процедурної бюрократії повністю пройшли Печеніжинська й Старобогородчанська ОТГ. Руслан Панасюк пояснює: аби ОТГ була офіційно зареєстрована, вона має подати документи до державного реєстратора та отримати статут юридичної особи публічного права.

Але перед цим у кожному населеному пункті, який бажає приєднатися до єдиного адміністративного центру, мають відбутися громадські слухання. Потім – рішення сесій місцевих рад. І вже наприкінці – офіційне об’єднання.

Мають позитивну тенденцію до офіційної реєстрації Білоберізька ОТГ (Верховинський район) і Бурштинська ОТГ. Натомість у Білоберізці не встигли оформити документи до початку виборчої кампанії, тому вибори там пройшли, як і в інших населених пунктах. Тепер тут ще мають відбутися вибори голови та депутатів об’єднаної громади. Коли? Громада чекає на рішення Центральної виборчої комісії.

А ось для схожих виборів у Бурштинській ОТГ треба рішення не лише ЦВК, а й Верховної Ради. Вся суть справи у тому, що Бурштинська громада має намір змінити адміністративні межі районів, а для цього треба погодження парламенту. А там із тим чомусь зволікають.

Лижі на асфальті

«Нині ми стоїмо на порозі й не знаємо, чи рухатися в ногу, чи здавати назад, – скаржиться Микола Філіпович, голова Верхнянської сільради Верхнянської ОТГ. – По селах треба платити зарплати, оплатити комунальні послуги, а ми не знаємо, як то має бути. Закону нема, а роз’яснення різняться».

А от голова Печеніжинської ОТГ Ігор Довірак уже зумів організувати роботу сільської ради.

«Зараз ми працюємо над розробкою бюд­жету громади на 2016 рік», – каже Довірак. Голова уже вирішив: допомагати у діловодстві йому будуть… бібліотекарі.

Мовляв, працівники бібліотек не завжди мають повне навантаження, тому можуть ще й виписувати довідки селянам.

«Ніхто нікому за просто так нічого давати не буде, – говорить Руслан Панасюк. – Результат залежатиме лише від ефективності роботи влади на місцях і участі мешканців у житті громади».

І додає: об’єднані громади будуть учитись одна в одної. Потім може бути додаткова фінансова підтримка і від держави, і від міжнародних донорів, але за це об’єднаним територіальним громадам ще доведеться конкурувати.

Коментарі виключені.