Фахівцю бібліосервісу

Методичний посібник вміщує інноваційні форми навчання бібліотечного персоналу. Його мета –  зорієнтувати методичні центри ЦБС на вдосконалення системи підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів. У виданні представлені зразки інтерактивних методів навчання з практики роботи Надвірнянської та Тисменицької ЦРБ.

                                                                                     Укладач: Г.М.Колотило

                                                              Відповідальна за випуск: Л.В.Бабій

                                                 

Тираж 30 прим.

Сучасне суспільство  досягло такого  етапу, коли  наявність висококваліфікованих кадрів є одним із найважливіших факторів розвитку будь-якої галузі. Дедалі більшого значення  набувають такі чинники, як професіоналізм, компетентність, прагнення і здатність до отримання знань упродовж життя, рівень культури тощо.

Ефективне функціонування системи підвищення кваліфікації  бібліотечної галузі  забезпечує: конкурентоспроможність бібліотеки,  поліпшення показників  її виробничої діяльності, високий професіонально-кваліфікаційний рівень. Підвищення кваліфікації  повинно передбачати не  лише фах бібліотекаря, але й  підвищення рівня  його культури, розширення  загального кругозору.

Навчання стане  ефективним тоді, коли  учасники  засвоюватимуть нові форми і методи роботи.  Таким чином  навчання поєднується з практикою та творчістю.

Не відмовляючись  від традиційних  форм підвищення кваліфікації  система продовжує удосконалюватись, модернізуватись, враховуючи  зміни в суспільстві.  Наповнюючи їх новим змістом, треба робити акцент  на нових інтерактивних формах навчання.

У даному виданні зосереджуємо увагу на  прогресивних. Це тренінги  та  майстер-класи, професійні конкурси, віртуальні довідки, коледж на колесах тощо.

ТРЕНІНГИ  СПІЛКУВАННЯ

    Тренінг – це навчання, яке базується на досвіді людини,  розвиває здібності особистості до пошуку, нових знань, творчості, допомагає здійснити інтелектуальний прорив, формує новий світогляд.

Що означає термін  „ тренінг”?

Тренінг  виник у медицині у ХІХ ст. (як різновид психотерапії), в ХХ ст. набув поширення в професійній освіті ( як форма навчання) та у практичній  психології (як інструмент розвитку людини).

На сьогоднішній день не існує загальноприйнятого визначення  терміну  „тренінг”.  Походить від англійського „траінінг”, яке  має ряд значень:  навчання, виховання, підготовка, тренування.

     

Загальні вимоги

     При плануванні тренінгу слід подбати про те, щоб:

            учасники тренінгу заздалегідь знали тематику занять і, за можливості, завчасно отримали для ознайомлення відповідні інформаційні матеріали, рівень засвоєння яких має перевірятися під час тренінгу;

            здійснити „вхідне” та „вихідне” опитування учасників занять за допомогою мікроанкет з метою оцінки їх початкового ставлення до проблеми, що буде опрацьована, та його змін наприкінці тренінгу (оцінка досягнутого прогресу);

           знайти для проведення тренінгу відповідне приміщення, в якому учасники можуть розміститися досить вільно, за необхідності утворювати мікрогрупи для обговорення окремих питань, роботи в парах, виконання тренінгових вправ;

забезпечити учасникам  тренінгу можливість перепочити під час перерв (їх треба робити через кожні 1,5 год. занять).

            кількість учасників тренінгу не перевищувала 25-30 осіб, оптимальна кількість членів тренінгової групи-15-16 осіб;

            учасники засвоїли правила поводження  під час тренінгу та дотримувалися їх;

            ведучий тренінгу міг скористатися необхідними засобами наочності (дошкою, діапроектором або мультимедійним проектором, відео та аудіотехнікою);

            учасники мали можливість вести записи  (зошити, блокноти, ручки).

                                                Структура тренінгу

• вступний блок
• основна частина
• завершення

   Вступний блок обов’язково включає такі вправи, як „Вступ”, „Правила”, „Знайомство”, „Очікування”.

У вступі  необхідно оголосити тему, пояснити питання,  що  будуть розглядатися. Слід пояснити які саме переваги отримають учасники від участі у тренінгу. Люди охоче вчаться, коли вони зацікавлені. Постарайтеся продемонструвати, що програма буде цікавою, корисною і приємною. Багато хто вважає участь у тренінгу випробуванням для власної нервової системи. Розвійте їхні побоювання, покажіть, що ви їх розумієте.

Після „Вступу” слідує вправа „Правила” – ефективний метод для досягнення атмосфери довіри і співпраці. Правила потрібно записати на великому аркуші паперу і розмістити на видному місці. Можна використати орієнтовний перелік правил:

      – Цінувати час

      – Говорити коротко за темою

      – Говорити тільки від свого імені

      – Бути позитивним до себе і до інших

      – Правило додавання (Я+Ти+Ми)

      – Правило конфіденційності

        Далі учасникам тренінгу пропонується вправа „Знайомство”, де вони говорять декілька слів про себе. Бажано провести цю вправу в ігровій формі.

        Вправу „Очікування” можна проводити в усній або письмовій формі. Її мета виявити думку учасників, їхнє передбачення щодо тренінгу, дізнатися на який результат вони налаштовані.

Основна частина

Ретельно вивчіть предмет. Упевніться, що Ви зібрали всі матеріали, дані, останню інформацію з теми тренінгу. Ви повинні відчувати себе компетентним і впевненим у ролі ведучого. Логіка викладу матеріалу має відповідати принципам навчання дорослих. Нова інформація повинна мати смислові асоціації (зв’язки) з раніше засвоєними учасниками знаннями й ускладнюватися поступово, від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до важкого, від конкретного до абстрактного. Також, слід згрупувати матеріал в блоки і продумати, які методи навчання найбільш зручні для викладу цього матеріалу.

              

Завершення

Цей етап має зв’язати всі розглянуті у ході тренінгу теми для логічного підведення підсумку. Завершення – це можливість для відповідей на запитання, з’ясування сумнівів, рекомендації літератури для самостійного вивчення і підготовка позитивного виходу з тренінгу з постановкою завдань на майбутнє. Важливо, щоб всі учасники групи, які пройшли  навчання за програмою тренінгу, закінчили роботу з високою мотивацією діяльності та з відчуттям упевненості в собі.

Існує велика кількість різноманітних видів навчання під час тренінгу. Вибір методів тренінгу залежить від багатьох чинників, зокрема від:

завдань тренінгу;

тривалості програми;

рівня підготовленості учасників;

минулого досвіду;

необхідного обладнання;

рівня міжособистісної взаємодії учасників.

До найбільш активно використовуваних тренінгових методів належать:

                        Мозковий штурм

                        Рольові ігри

                        Кероване обговорення

                        Робота в малих групах (3-4 чол.)

                        Міні-лекції

                        Коло

Мозковий штурм – це вільна форма дискусії. Його головна функція-забезпечення генерації ідей. Успіх мозкового штурму залежить від двох головних принципів. Перший полягає в тому, що група може давати при сумісній роботі ідеї більш високої якості. Другий принцип: умови повинні бути дружніми, а люди – доброзичливими. Ці принципи лягли в основу шести правил проведення мозкового штурму.

                        1. відсутність будь-якої критики;

                        2. заохочення ідей;

                        3. рівноправність учасників;

                        4. свобода асоціацій;

                        5. запис усіх ідей;

                        6. час для інкубації.

 При проведенні мозкового штурму необхідно повідомити групі про ці шість основних правил. Їх слід дотримуватись протягом всього процесу. Ми радимо перед початком роботи виписати правила і помістити їх на видне місце.

Рольова гра – це моделювання ситуації, де учасникам пропонується виконати роль певної людини у знайомих для них обставинах чи ситуаціях. Вони слугують свого роду дзеркалом для учасників і дають їм можливість побачити себе такими , якими їх бачать інші. Це стимулює людей аналізувати власну поведінку, формує навички оцінки позицій і потреб інших людей.

Кероване обговорення. Під час проведення тренінгових вправ варто стимулювати колективне обговорення проблем за умови повної свободи вислову своєї думки. До необхідної відповіді тренер підводить шляхом чітких запитань, на які бажано давати короткі відповіді.

Робота в малих групах. Для виконання цих вправ дуже часто використовується варіант об’єднання присутніх в малі групи (3-4 чол. І робота у парах). Це дає можливість за короткий час усім присутнім висловити свою думку. Досвід і напрацювання малих груп потім будуть обговорюватися у загальному колі.

Міні-лекції. Дають можливість подати нову інформацію, яка буде необхідна присутнім. Тренерське завдання – не тільки запропонувати переконати групу в корисності цієї інформації для вирішення проблеми. Міні-лекція закінчується колективним обговоренням або вправою, під час якої на практиці використовується викладена інформація. Бажано, щоб після закінчення міні-лекції інформація була роздана учасникам у вигляді друкованого тексту.

Коло. Під час знайомства, або у випадку, коли необхідно почути відповіді усіх присутніх, допомогти всім стисло висловити свою позицію,  використовують техніку –коло. При  цьому  хтось з присутніх  добровільно  починає, а далі на запитання відповідає  група.

Ефективність  тренінгу  багато в чому залежить не тільки  від адекватності  здійснення  керівником діагностики, а й  від того, наскільки  більшим арсеналом   засобів він володіє для досягнення мети.

Перший  крок у розв’язанні  завдання вибору  засобів – це вибір  методичного прийому. До найуживаніших методів належать групові дискусії, рольові ігри, психодрама, психогімнастика.

У кінці занять проводиться підсумкова  рефлекція.  Учасники діляться враженнями, особистими подяками один одному,  аналізують тренінг,  прощаються.

Для бібліотечних  фахівців можна запропонувати наступну тематику тренінгів: „Світ бібліотечного спілкування”,  „Діалог з читачем – мистецтво спілкування”,  „Інноваційний пошук – основа розвитку  бібліотек”,  „Новітні технології в обслуговуванні читачів”,  „Як підготувати успішний проект”  „Інтернет як  зв’язуюча ланка бібліотек регіону” тощо.

          Тренінг „Найбільш  читаючий бібліотекар”  можна провести   з метою визначення кола і культури читання  бібліотечних фахівців, їх начитаності, обізнаності, поінформованості  про  нові  видання, обізнаності в  царині  періодики.

           До прикладу: Тренінг „Бібліотечне обслуговування в сучасному соціокультурному  контексті”  можна провести  в ракурсі  бібліотечних прийомів:

• Запис  відвідувача до бібліотеки
• Обслуговування користувачів
• Вивчення  запитів і потреб користувачів
• Бібліографічне спілкування
• Психологічні основи бібліотечного спілкування: шляхи вирішення можливих конфліктів
• Новітні технології. Інтернет.

МАЙСТЕР-КЛАС

Нова форма спілкування  у практиці роботи  бібліотекарів. Ідея  майстер-класу полягає в тому, що визнаний майстер демонструє  свої унікальні прийоми роботи широкому колу  підготовлених спеціалістів. Адже   майстер-клас – це форма підвищення кваліфікації і особливий методичний захід.

У бібліотеках для проведення занять з певного  напрямку бібліотечної діяльності запрошують фахівця – психолога високого рівня. Це може бути  одно – чи дводенна програма, розрахована на слухачів, які  вже мають певний досвід роботи. Для учасників готуються  друковані матеріали з визначеної тематики.  Розповідь доповнюється показом інформаційних матеріалів, що дозволяє глибше розкрити тему.

Результатом  такого навчання є  одночасне підвищення кваліфікації,  можливість модернізації певних процесів, а також  прийняття адміністративних рішень, що будуть зрозумілі персоналу й  підтримані ним.

Перенесення  ідеї  майстер-класу у практику спілкування  бібліотекарів дуже актуальне. Тут  відбувається обмін ідеями, технологіями, прийомами роботи.

        Для працівників відділів обслуговування, сільських  бібліотек-філій  можна провести майстер-класи  за  такими темами:  „У світі прекрасного”  (з досвіду роботи  з естетичного виховання),  „Ігрові форми масової роботи”  (універсальні методики), „Шукаймо ключик золотий” (формування інформаційної культури),  „Реклама в бібліотеці”  (теорія та практика),  „У світі природи”  (екологічне виховання),  „Спілкування, як засіб співпраці бібліотекаря і користувача”.

Актуальними будуть майстер-класи, присвячені  роботі  з бібліотечними фондами,  їхній реставрації.  Головне завдання  таких заходів – отримання  практичних навичок  для  їхнього подальшого застосування у  власній практиці.

        Перед початком майстер-класу  з цієї тематики  доречно запропонувати  учасникам дати відповіді на ряд запитань  з зберігання фондів:

       * що входить в поняття   „консервація документів”?

       * що таке пергамент?

       * коли з’явився папір?

       * чим відрізняється папір другої половини ХІХ – початку ХХ століття від більш раннього періоду?

       * що включає в себе термін  „режим зберігання”?

       * які умови зберігання ви вважаєте ідеальними?

       * які документи відносяться  до групи ризику?

       * що впливає на довговічність паперу?

       * режими збереження бібліотечних фондів.

                                                          

                                               ПРОФЕСІЙНІ   КОНКУРСИ

Професійні конкурси – це засіб реалізації творчого потенціалу  працівників,  розвитку їхньої ініціативи.  Мета таких заходів – допомога працівникам бібліотек у професійній і особистій реалізації, підняття  престижу і соціального статусу  бібліотечної професії, привернення уваги громадськості та органів влади  до діяльності бібліотеки, поглиблення партнерських стосунків  із зацікавленими  організаціями.

        Конкурси професійної майстерності  стимулюють зростання  фахового рівня працівників, розвивають їх творчий потенціал.

        Професійні  конкурси можна  класифікувати  таким чином:

• загальні конкурси, на яких оцінюється діяльність бібліотек за усіма напрямами  („Краща бібліотека року”);
• індивідуальні конкурси, котрі розвивають творчі здібності працівників, сприяють підвищенню кваліфікації („Бібліотекар року”);
• тематичні та галузеві конкурси:  масових заходів (сценаріїв),  на кращу роботу з  книжковим фондом, оглядів та книжкових виставок;
• конкурси, спрямовані  на покращення матеріальної бази бібліотек  (на кращий дизайн, кращу рекламу) тощо.

Конкурси для сільських  бібліотек проходять  з метою привернути увагу громадськості, представників влади  до проблем бібліотечних закладів,  виявити кращий досвід обслуговування користувачів  та творчий потенціал сільських бібліотекарів.

                                   

ВІРТУАЛЬНА  ДОВІДКА

Сьогодні інформаційно-консультативна служба в електронному  середовищі стає популярною формою роботи  серед  бібліотек,   які мають вихід в Інтернет. Бібліотекарі відчувають гостру потребу в нових,  оперативних відомостях, що стосуються нашої  галузі. 

        Підвищення  кваліфікації – основне завдання  віртуальної  довідки,  що розміщена на сайті  відділу наукового аналізу та розвитку  бібліотечної справи Національної парламентської  бібліотеки України (http://www.nplu.kiev.ua). Бібліотекарі активно  користуються цим сайтом, про що свідчить його статистика.

         Найчастіше працівників бібліотек цікавлять питання з фондових, юридичних питань,  каталогізації та систематизації.

КОЛЕДЖ   НА  КОЛЕСАХ

Це одна із форм підвищення кваліфікації,  яка включає  цикл   заходів,  що сприяють розвитку фахової майстерності  працівників бібліотек-філій.   Метою коледжу  на колесах  є  надання допомоги  і організація навчання на місцях, а також моніторинг  діяльності структурних підрозділів.

Форми виїзних заходів найрізноманітніші:   „методичний десант”  (з метою аналізу діяльності бібліотек),  „книжковий калейдоскоп” ( проведення презентації книжкового фонду), виїзна акредитація  бібліотек-філій ( критерії  оцінки:  пріоритетні напрями роботи, зовнішня та внутрішня реклама, дизайн, наочна і масова популяризація книги,  партнерські  зв’язки,  фандрейзингова діяльність  тощо).

„Управління часом”

( професійний  тренінг )

 

Підготувала -  Л. Глодов’юк -                  методист  Тисменицької ЦБС

            „ Управління часом ” є одним із тренінгів особистого та професійного зростання. Насправді ми вчимося управляти своїми планами, діями, вчинками.

            Час проведення – 2 години.

            Мета:

-          Навчити бібліотекарів ефективніше управляти власним часом, розуміти, що є важливим для досягнення поставлених цілей, навчити уникати стресових ситуацій, а, потрапивши в них, зазнавати мінімальних втрат.

-          Ознайомити бібліотекарів із техніками економії часу.

-          Розвивати навички планування та самоуправління.

Хід гри

І. Вступ

            Перед тим, як починати працювати з розумінням категорії часу та його ролі у власному житті, ви маєте ознайомитися з деякими базовими принципами, які існують і діють, незалежно від того, знаєте ви про них чи ні:

-          Немає іншого часу, крім цього часу. Немає іншого моменту крім цього…              „ Зараз ” – насправді, це все, що у нас є….

-          Існує лише один момент – цей. Вічний момент – ЗАРАЗ. А час – лише спосіб підрахунку моментів.

-          Ти використовуєш все своє життя, всі знання, весь досвід із багатьох життів для того, щоб бути і вирішувати, ХТО ТИ НАСПРАВДІ Є, щоб обирати і створювати того, КИМ ТИ НАСПРАВДІ Є, щоб відчувати і реалізовувати свою теперішню ідею про самого себе.

-          Вирішуй, ХТО ТИ Є, КИМ ТИ ХОЧЕШ БУТИ, а потім роби все, що тобі під силу, щоб бути ним.

( після вступу ведучий роздає пам’ятки )

Пам’ятка 1  „ Коли дорослі краще вчаться ”

( шляхом розмноження видавати на руки )

-          Дорослі краще вчаться, коли вони самі цього хочуть і відчувають певну відповідальність за процес навчання;

-          дорослі вчитимуться, якщо відчуватимуть в цьому потребу;

-          дорослих краще навчати через діяльність;

-          дорослі вчаться шляхом розв’язання проблем, які їх стосуються;

-          дорослі вчаться краще, якщо матеріал пов’язаний з їхнім досвідом;

-          дорослі вчаться краще у неформальній атмосфері;

-          дорослі чекають від ведучого ( тренера ) доброї підготовленості, цінують його захопленість, компетентність;

-          дорослі бажають ділитися власним життєвим досвідом;

-          дорослі надають перевагу практично орієнтованим програмам, які демонструють, яким чином можна досягнути певної мети;

-          дорослі прагнуть партнерського ставлення до них у процесі роботи.

ІІ. Вправа для формування позитивного настрою

„Витинанка. Лялька – бібліотекар”

Час виконання – 10 хвилин

Обладнання:  аркуші А4, ручки.

Хід проведення

Етап 1.  „ Витиначі. Творці або Боги ”. Ми створим ляльку. Всі учасники стають у коло. Кожен учасник бере аркуш А4, складає вдвоє і руками витинає ляльку від лінії згину.

Етап 2.  „Пізнання себе”. Всі учасники повертаються на місце. Своєрідна зупинка до глибинного пізнання себе, свого „Я”, своїх прагнень, емоцій, уподобань, мрій на певному етапі своєї трудової діяльності.

Кожен учасник пише на ляльці 3 позиції:

Голова – „На роботі я люблю думати про…”

Рука – „На роботі я люблю робити…”

Рука – „Я люблю оформляти…”

Нога – „Якщо зарплата дозволяє, люблю відвідувати…”

Нога – „Дуже люблю подорожувати…”

Тіло ( центр – вісь ) – „Я люблю мріяти…”

Етап 3. „Пізнання інших”. Гра на розвиток комунікативних вмінь, довіри до світу та інших. Всі учасники стають в коло і за командою за 3 хв. спілкуючись між собою, знайомляться між собою по – іншому, розповідаючи про свою внутрішню людину щонайменше трьом учасникам, знаходять спільні інтереси.

ІІІ. Актуалізація проблеми. 

(Шляхом розмноження видати на руки)

Пам’ятка 2 „ Знаходьте час для роботи ” – 1 хвилина.

-          Знаходьте час для роботи. Це – умова успіху!

-          Знаходьте час для роздумів. Це - джерело сили!

-          Знаходьте час для гри. Це – секрет молодості!

-          Знаходьте час для читання. Це – основа знань!

-          Знаходьте час для дружби. Це – умова щастя!

-          Знаходьте час для мрії. Це – шлях до зірок!

-          Знаходьте час для любові. Це – істинна радість життя!

-          Знаходьте час для веселощів. Це – музика душі!

Вправа. Мозковий штурм - 10 хвилин.

Для цієї вправи треба учасників об’єднати в 4 групи, які відповідають на задані ведучим запитання:

1 група: „Що можна зробити на роботі за 1 хвилину ”

2 група: „Від чого залежить ефективність бібліотечної роботи ”

3 група: „Від чого залежить ефективність нашого життя ”

4 група: „Час – це…? ”

Ведучий заслуховує відповіді груп і робить висновки:

а) від часу, проведеного на роботі;

б) від організації праці;

в) від організації та впорядкування нашого життя.

Після проведення мозкових штурмів необхідно провести  руханку для психологічної розрядки і для позбавлення певних комплексів.

Руханка „Намалюй цифри частинами тіла”

1 – носом;

2 – правим плечем;

3 – лівим плечем;

4 – правою ногою;

5 – лівою ногою;

6 – ліктем правої руки;

7 – ліктем лівої руки;

8 – цілим тілом.

 

Вправа „Моє життєве коло” Індивідуальна робота – 15 хвилин

Етап 1. „Як є?”  Намалювати коло і розподілити місце в ньому відповідно до того, скільки часу займають: особисте життя, спілкування з друзями, робота, культурне дозвілля і відпочинок, хоббі.

Етап 2. „Як я хочу?”  Взяти новий аркуш, відклавши попердній, і не заглядаючи в розписане коло, створити нове.

Етап 3. Самопізнання. Пізнати себе. Поєднати ці два малюнки. Кожен робить висновок сам для себе.

Вправа „Аналіз поглиначів часу” – 10 хвилин

Інформаційний блок – мотивація:

            З переліку найбільших поглиначів часу чесно виберіть 5 найважливіших для себе. Пізніше із п’яти вибрати один найактуальніший і скласти план дій щодо подолання цього поглинача.

            Ведучий зачитує „Поглиначі часу” (в нашому випадку їх 24)

Поглиначі часу:

1. Кількість  важливих справ одночасно
2. Повільний процес переключення з одного  процесу на кардинально інший
3. Нечітка постановка цілі (мети)
4. Бажання зробити все і одразу
5. Відсутність бачення поточних задач і шляхів їх вирішення
6. Відсутність планування трудового дня
7. Неправильне планування трудового дня
8. Завалений письмовий стіл  (кафедра)
9. Надмірна кількість інформації
10. Несистематична робота з каталогами
11. Недостатня кооперація та розподіл праці
12. Телефонні розмови на роботі, які  відволікають від справ
13. Неспроможність сказати „Ні”
14.  Слабка самодисципліна
15.  Невміння довести справу до кінця
16.  Відволікання (шум)
17. Затяжні наради
18.  Відсутність комунікацій з керівництвом, від якого залежить якість вашої роботи
19. Балаканина та приватні розмови під час роботи
20. Синдром „відкладання справ”
21.  Нетерпіння, поспіх