Решетник Світлана
НАШЕ РІДНЕ – УКРАЇНСЬКЕ
В чудовому краю –
Далеко-далеко .
На хату господарів
Сіла лелека.
Гніздо намостивши
За день і годинку,
Принесла лелека
Родині дитинку.
Щасливі у Бога
І тато і мама –
Синочок – дубочок
Росте всім на славу.
Матуся синочка
Росою вмивала,
А ввечері ніжную
Пісню співала.
Дитя виростало
Міцніло на силі.
Аж знову на хату
Лелеченька сіла.
Принесла в сповитку
Лелечку-доньку ,
А братик радіє
І плеще в долоньки.
Горнулися діти
До тата і мами
І мову вкраїнську,
Як скарб, цінували.
Любили природу,
Тварин захищали,
У квітці й хмаринці
Натхнення черпали.
Сплітали віночки,
Шевченка читали.
До праці й роботи
З завзяттям брались.
До церкви ходили,
Людей шанували.
Пісень українських
Повсюди співали.
Та враз небо потемніло
Сонце хмари вкрили.
Лютий ворог – Змій Горинич
Суне на Вкраїну.
З очей сипле блискавиці,
З пащі вогнем дише.
Вже не квітнуть тут садочки –
Тільки кулі свищуть.
Заплакала бідна мати,
Дітей обіймає,
А тато в дорогу
Торбину складає.
Діточки часу не гають –
Моляться до Бога,
Плетуть сітки, несуть одяг
Воякам в дорогу.
Ангел Божий зібрав військо
Вся Вкраїна встала.
Поборола злу потвору –
Нечисть в пекло впала…
Знов в садочок, сонце світить,
Разом мама й тато.
Поряд діти, наче квіти,
Знов життя, як свято!
Ти, дитино українська,
Маєш добре знати
Що найкраще добро в світі –
Мир і спокій в хаті!
