Фахівцю бібліосервісу

учениця Тлумацької ЗОШ І-ІІІст.

 

МИР

Тебе повік я не забуду

Мій тихий, рідний краю.

В бою відстоювати буду

Твої лани, що знаю.

 

Терпіння й сила допоможе

Нам у бою важкому.

Молитись Богу нам є гоже

й єднатися в усьому.

 

Я не забуду синє небо,

і золоте колосся,

забути зло нам тільки треба,

бо з нього почалося.

 

Я українців закликаю,

щоб радо посміхались

усім подіям і моментам,

які в житті траплялись.

 

В гармонії з природою,

А мир є нагородою, що треба

Заслужити. Щоб кожен

знав на цій землі

 

Нелегко й просто жити.

Всевишній людям повелів,

Ми можемо все змінити.

 

МОЛОДИЙ СОЛДАТ

Розлилась кров`ю рідная земля.

Втоптали в бруд вкраїнську нашу славу

У пеленках кричало немовля,

що згодом справжнім патріотом стало.

Під материнським тином він співає гімн.

Невдовзі він солдатом може стати,

а зараз автомат тримає він,

щоб в українських зрадників стріляти.

В дитинстві він не міг ще зрозуміти,

що за жорстоке слово це «війна»

від стрілянини нікуди подітись,

а між братами рідними стіна.

 

МАЙДАН

Горить усе в очах, уже темніє.

Цей дим і крик затьмарює думки

і небо наче перед бурею чорніє.

Що гинуть люди – владі невтямки.

 

Я вже не бачу ту червоную калину

І прапор, що у небі майорів.

І в думці кожного не страшно,

Що загинув за рідний дім,

Так кожен говорив.

 

Та все ж ніяк не можу зрозуміти,

Як беркутівці ціляться в серця.

В простих людей хотіли б ніж встромити,

Почали це не ми та йдемо до кінця.

 

Стікає кров’ю той живий майдан,

Та наче ангел похмурився від жалю.

Прошу, щоб зупинили битву там.

Молю тих вбивць і Бога я молю.

 

Нехай, нехай цього вони не зупиняють.

В майбутньому побачать, що буде,

Що почали вони самі не знають,

І втретє битись люд цей на майдан піде.

 

ПАТРІОТ

Згадати тільки,

скільки крові пролилось,

І скільки патріотів полягло в могилі.

Та скільки духу у простих людей взялось,

які за Україну нашу йшли у бій в пориві.

Не загориться на папері гімн вкраїнський,

бо наче у вогні, він через ворога лежить.

Та буде чути плач лиш материнський,

яка біля могили сина у сльозах стоїть.

Помер солдат цей за свою країну,

за вишню, що у рідному саду цвіла,

але й помер він через ту людину,

яка його ніколи гідна не була.

Коментарі виключені.