Кудерська Ангеліна
Рідна моя Україна,
Люба моя Україно,
Ти така прекрасна і мова твоя солов’їна .
Ти була колись в полоні, мов ота рабиня,
А тепер ти вільно стоїш, мов богиня.
Ти розпростерла свої крила
І в чисте синє небо спокійно злетіла.
Та ті, що знають лиш красти,
Бажають тебе на коліна покласти.
Не маючи душі ні серця,
Топтатимуть воду з озерця.
Солона сльоза легенько стікає,
А свічка горить і згорає.
Визирає мати й молить
Одного лише тихенько просить,
Щоб побачила єдинеє дитя,
Яке сповнює її життя.
Якби в словах була велика сила,
То я б у Бога попросила:
Щоб нас усіх оберігав,
Щоб ангелів-хранителів
На землю цю послав.
*****
Печаль і смуток кинжалом в серце коле,
Але наша Україна не помре ніколи.
Ми, її діти, в колосках зростали,
Ми збирали квіти, ми пісень співали.
Був тихенький гай, поля чорні брили,
Ми ж усе це мали, ми ж це так любили.
Та російські посіпаки, що знають вбивати,
ввірвались підступно нашу землю топтати.
Постаньмо, браття, наш край боронити,
Бо заради нього нам варто жити.
Це непросто луки, білих хмар навала –
Це все Україна, що життя нам дала.
Ми відстоєм землю,
Будем вільно жити,
Й нашу неньку- Україну
Не дамо занапастити!
