Пошук

Матеріали на допомогу бібліотекам у проведенні культурно-просвітницьких заходів

ББК 78.34
М 34
Матеріали на допомогу бібліотекам у проведенні культурно-просвітницьких заходів : 20-літтю Незалежності України присвяч. Вип.XI / Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка, Наук. Метод. від. ; [уклад. Г. М. Колотило ; комп. диз. Г. М. Щепанська ; відп. за вип. Л. В. Бабій] . – Івано-Франківськ, 2011. – 56 с.

У методичному посібнику подані примірні сценарії бібліотек Городенківської, Івано-Франківської, Калуської, Косівської, Тисменицької, Тлумацької ЦБС та міської бібліотеки №1 м. Калуш, присвячені 20-літтю Незалежності України.
Видання адресоване фахівцям бібліотечної справи та широкому колу зацікавлених осіб.

Укладач: Г. М. Колотило – головний методист
науково-методичного відділу
ОУНБ ім. І. Франка

Комп’ютерний дизайн: Г. М. Щепанська – бібліотекар науково-методичного відділу
ОУНБ ім. І. Франка

Відповідальна за випуск: Л. В. Бабій – директор ОУНБ ім. І. Франка

Тираж 30 пр.
ГОРНУСЬ ДО ТЕБЕ, УКРАЇНО!
cценарій cвяточної академії, присвяченої
20-ій річниці Незалежності України

Підготувала М. Сорока – зав. відділу краєзнавства та народознавства
Городенківської ЦРБ

У фойє Будинку культури влаштована розгорнута виставка-панорама „Благословенна будь, Вкраїно, на всі прийдешнії віки!”, з якої веде репортаж бібліотечний працівник. Сцена святково прибрана. Дзвонять мажорні дзвони, з-за куліс читець промовляє текст

Читець: Над Києвом – золотий гомін,
І голуби, і сонце!
Внизу–Дніпро торкає струни…
Предки.
Предки встали змогил;
Пішли по місту…
Гомін золотий! Уночі,
Як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле,
Розчини вікно, послухай.
Слухай: десь в небі пливуть ріки,
Потужні ріки дзвону Лаври і Софії!..
Човни золотії
І з сивої-сивої давнини причалюють,
Човни золотії…

Піднімається завіса, висвітлюється Андрій Первозванний

Читець: З хрестом,
Опромінений,
Ласкою Божою в серце зранений
Виходить Андрій Первозванний.
Ступає на гори:
Андрій: Благословенні будьте, гори, і ти, ріко могутняя!
Над сивоусими небесними ланами
Бог приходить, Бог засіває…
Падають зерна кришталевої музики…
З глибини вічності падають зерна
В душу, акордами розцвітають,
Натхненними, як очі предків!
Він був, мов жрець,сп’янілий від молитви
Наш Київ! –
Який моливсь за всю Вкраїну –
Прекрасний Київ!

Читець: з-за куліс

У сяйві сонця злетіли голуби. Голуби.
То Україну
За всі роки неслави–благословляв хрестом
Опромінений,
Ласкою Божою в серце зранений
Андрій Первозваний.
І засміялись гори, зазеленіли!..
Володимир із Ольгою
Зійшли на кручі над Дніпром…
виходить княгиня Ольга і князь Володимир

Володимир: Благословенна ти між жінками руськими, княгине Ольго, бо ти полюбила світло та закинула темряву і благословлятимуть тебе сини Русі аж до останнього покоління онуків твоїх за мужність та відвагу, за віру, якою ти, одухотворена княгине, наділила мене, і я опромінений Божою ласкою в купелі хресній Русь-Україну хрестив!

Ольга: Життєдайне зерно, вкинуте в родючу ниву проросло благодатним колосистим жнивом! Княжа земле пресвята! Стань немов цариця в силі нової віри, в славі величних днів! Благословляю тебе, Русе-Украйно, на земні дари багатії, на добро во ім’я Господа святого й святої правди на Землі!

Ольга і Володимир стають поруч Андрія Первозванного і
утворюють композицію у вигляді монумента
Завіса
виходять ведучі
Ведучий 1: Сьогодні свято нашої держави, Благослови, о Боже, світлий день, Сьогодні Іменини України, Сьогодні—торжество її пісень!

Ведучий 2: Ми – вільні, вічні! І нас не скорити!
Нам жить у славі перемог!
Велично порадіймо святу,
Бо з нами віра! З нами Бог!

Звучить пісня „Боже великий, єдиний”
сл.О.Кониського, муз. М. Лисенка

Ведучий 1: Україно! Мій духмяний дивоцвіт,
Голубінь над чистим золотом колосся. Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день, коли

Разом: Збулося!

Ведучий 2: 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною, демократичною державою.

Ведучий 1: Народе України! 20 літ тому твоєю силою, волею, словом утвердилась держава – Україна.

Ведучий 2: Все, що мріялось віками, сповнилось, настало! “Ще не вмерла Україна! “- гордо прозвучало.

Свято відкриває мер міста. Звучить Гімн України

Ведучий 1: Любимо Тебе, Україно, наш тихий раю, розіп’ятий на хресті. Кілька віків ти виборювала право на свою долю і волю. Століттями знемагала твоя співуча душа в ярмах поневолювачів і загарбників. Віки шуміли над тобою і забирали у народу не одну мирну днину: шматували тебе міжусобиці князів, аркани на шию закидали твоїм дітям ординці татаро-монгольських ханів, вогнем і мечем вирубували та випалювали наш корінь польські пани…

Ведучий 2: Катували шомполами на толоках і коло церков, мордували «височайшими указами» і запроторювали за грати наймудріших і наймужніших синів і дочок московські сатрапи, замучували твій цвіт, Україно, на Соловках – цій українській голгофі. Та Україна вижила! Справа, за яку боролися покоління українців, яку леліяли у своїх душах і серцях сини і дочки згорьованої століттями землі, – звершилась!

Разом: Тож із двадцятими іменинами Тебе, Україно!

Пісня „Величальна Україна”сл. В.Сосюри „Україна”

До слова запрошуються голова районної ради
та голова РДА
виступи голів

Ведучий 1: Яка ж вона довга,
В століття, у цілі віки
Година негоди, що люд український гнітила,
І з сивої пам’яті сміло ідуть козаки,
А шаблі, мов блискавки,
Сині жупани, мов крила!

Ведучий 2: Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи,
Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи.

Ведучий 1: Вставай та знімай знамено,
Вселюдської згоди й любові,
Щоб волі святої вино
Спожити без помсти і крові .

Звучить пісня „Співаю тобі, Україно”,
сл. Т. Кубаєвич, муз. В. Дутчака

Ведучий 2: До слова запрошується учасник визвольних змагань
виступ учасника визвольних змагань

Ведучий 1: На мить подумки оглянемо безмежні золотисті лани, що половіють під серпневим сонцем, смарагдові ліси, надра землі і голубі води річок та морів.
Віками ними розпоряджались царі і королі, усілякі зайди.Та не лише ними, а й самим життям українців. І робили з нас – вольних козаків та опришків – кріпаків, полишаючи на нашій землі Січ-руїну і пекучу чорнобильську рану.

Ведучий 2: Тепер усім зась! На порі вимріяне віками і епічно висловлене поетом:
Та прийде час і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольнім колі,
Труснеш Кавказ, впережишся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі.
І глянеш, як хазяїн домовитий
По своїй хаті і по своїм полі…

Звучить пісня „Нема роду – переводу”,
сл. М. Петренко, муз.В. Парфенюка

Вірш В.Самійленко „Україні”

Ведучий 1: Дай нам, Боже, сили і снаги,
Щоб цвіли й родили скрізь сади,
Щоб жили гуртом, не поодинці
На землі щасливі українці.

Ведучий 2: Це–мій народ, спогорда не дивись,
Що руки в нього з праці мозолисті,
Душа його святошно-промениста
А в серці дума й пісня обнялись.

Українська народна пісня „Гуцулочка”,

Ведучий1:До слова запрошується ровесниця Незалежності України, студентка Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника О. Сливка.

виступ ровесниці Незалежності України

Ведучий 2: Немає на землі такого народу, який не схилив би голови в святій пам’яті перед жертвою крові своїх героїв. Вклоняючись світлим тіням героїв – одночасно вклоняємось невмирущій ідеї, що стала ґрунтом, на якому виросло геройство. Цією ідеєю є і буде Незалежність, велич української держави. Для цієї ідеї жили, за неї боролись і вмирали найкращі сини і доньки України.

Ведучий 1: Їх кров червоною рікою плила по чорноземах України, молоде життя з вітром улітало, а вони клались до вічного сну і всміхались до мрії. На їх могилах зродилася наша воля. Тому в цей день схилімо голови перед пам’яттю героїв-мучеників, усіх тих, які впали за волю. Запрошуємо священиків до молитви.

Молитва

Завіса

вірш О.Терлецької „Тим, що впали, ітим, що живуть”
сл. Д.Швець, муз. М. Хоменко „Червона калина”,

Ведучий 2: Україна в давній славі,
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах,
В рідних синіх водах.

Ведучий1: Україна в чистих хатах,
І в сільській церковці, –
У дитячому серденьку,
В розумній головці.
Дорогі краяни і святом Незалежності вас вітають наймолодші громадяни нашого міста.
Виступ вихованців дитсадка відкривається завіса: на сцені українські козаки, гайдамаки з шаблями та списами

Гонта: Сини мої, гайдамаки!
Світ широкий, воля!
Ідіть, сини, погуляйте,
Пошукайте долі.

1-й гайдамака: Була колись шляхетчина,
Вельможная пані,
Мірялася з москалями,
3 ордою, султаном…
Було колись… Та що не минає?
Було шляхта, знай, чваниться,
День і ніч гуляє.

2-й гайд: Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла, червоніла.
Текла, текла, та й висохла.
Степи зеленіють,
Діди лежать, а над ними,
Могили синіють.

3-й гайд.: Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові, ще понесеш, друже!
Червонив ти сине море, та не напоїв…
А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю січ зареве.
Потече багато, багато, багато
Шляхетської крові. Козак оживе.
Оживуть гетьмани в золотих жупанах,
Прокинеться доля, козак заспіва:
„Ні жида, ні ляха”, – а в степах Украйни –
О, Боже мій милий, блисне булава!

Залізняк: Не за горами кари час!
Крепітесь, братіє, борітесь!
Украйну захищайте!
Не дайте матері, не дайте
В руках у ката пропадать!
Нехай ворог згине!
Беріте зброю! Освятили!

Гонта: Гайдамаки! Бийте ляха!
Всі разом: Гине шляхта! Гине!
1 –й гайд: За віру!
2 –й гайд: За волю!
3 –й гайд: За Україну!
Всі разом: За віру! За волю! За Україну!

хореографічна композиція„Гей, літа орел”,
уривок з поеми „Гайдамаки” Т.Шевченка
читає лауреат І премії всеукраїнського конкурсу читців В.Москалик
„В’язанка народних мелодій”,

Ведучий 1: Квітуй, Україно, та так, щоб почули,
Що є на планеті красуня така.
І щоб волиняни, полісці, гуцули,
Чи то слободяни – єдина сім’я!

Ведучий 2: Крокуй, Незалежність, веди Україну,
Нехай хвилі щастя виносить Дніпро,
І вічно пророчі слова твого Сина,
Що розум засіяв для нас на добро.

На сцені народний аматорський хор „Джерела Покуття”.
Звучить пісня „Бережи нам, Боже, Україну”
сл. С. Рагинець, муз. І. Николайчук
Виходять всі учасники концерту

Ведучий 1: Україно! Рідна Батьківщино!
Синє небо, нива золота,
Ти, як мати у житті єдина,
На усі, що суджені літа!

Ведучий 2: Козацька земле, раю солов’їний,
Хай Бог тебе любов’ю огорта,
Зі святом тебе, рідна Україно,
На ясні й оновлені літа!

„Многая літа”,виконуютьусіучасники концерту
Ведучий 1: Шановні краяни, урочистий вечір з нагоди 20-ї річниці Незалежності України вважається закритим.
Звучить гімн України

Ведучий 2: Зі святом, дорогі земляки!
Ведучий 1: З Днем народження, Україно!

НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ – СЛАВА НИНІ І ВОВІК
Сценарій літературно-музичного вечора до 20-річчя Незалежності України

Підготувала М. Остап’як – завідувачка методичного відділу
Івано-Франківської ЦБС

На сцені–прапор, герб, вінок з квітів і трав, синьо-жовті стрічки, прикрашені кетягами калини, що обрамляють сцену.
На сцену виходять ведучі в національних костюмах.

Ведуча: Україно! Мій духмяний дивоцвіт
Голубінь над чистим золотом колосся,
Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день –збулося

Ведучий:. 24 серпня 1991 року. В цей день було прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна стала самостійною демократичною державою.

Ведуча: З днем народження, Україно!
Нині свято нашого народу!
Свято України, її роду!

Всі присутні виконують гімн „Ще не вмерла Україна”.
сл. П. Чубинського, муз М. Вербицького

На сцену виходять українець і українка.

Українець: Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

Українка: Між братніх народів, мов садом рясним,
Сіяє вона над віками
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіма своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторів солодкому чарі.
Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі.

Українець: У квітці, в пташині, в електровогнях,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, вдівочих очах,
І в стягів багряному шумі.

Українка: Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, івсе до загину…
Не можналюбити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.

Звучить пісня „Моя Україна”
сл. Ю. Рибчинського муз. Н. Петра

Ведуча: Україна! Край хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски і пам’ятники та прекрасна народна пісня. Тому найдорожче в нашому серці, найсвятіше почуття – любов до неньки України.
Ведучий: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

Ведуча: Історія нашої державності складна і суперечлива, сягає корінням у далечінь віків, має свої злети і падіння. Є безліч прикладів безмежної відданої любові до України. З літописних джерел нам відомі імена далекоглядних і мудрих правителів: Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького. Овіяні неповторним ореолом постаті славних дочок України: Ярославни, Роксолани, Марусі Чурай.

Ведучий: Заснування Запорізької Січі, єдиної в світі демократичної військової республіки, яка була центром визвольної боротьби українського народу, стало результатом цих прагнень.
Звучить пісня „За світ встали козаченьки”
українська народна пісня

Ведуча: До своєї волі Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом. В основі української державності – тривала боротьба наших предків, звитяга великих полководців і просвітителів: Д. Сагайдачний, П. Орлик, І. Мазепа, Т. Шевченко, І. Франко, А. Шептицький, О. Теліга, С. Бандера, Є. Коновалець, В. Івасюк та багато інших славних дочок та синів України. Героїчну сторінку до історії цієї боротьби вписала Українська Повстанська Армія.

Ведучий: Так, їх багато полягло,
За честь, за волю України,
Щоб вільно, радісно жилось
На цій землі онуку й сину.
На грані двох тисячоліть
Чорніє Хрест у білім полі,
Тут вмита кров’ю наша воля,
Для нас усіх Хрестом стоїть.

Ведуча: Людської пам’яті свіча хай запалає,
Коли життя знов набирає силу.
В ім’я народу хай вона палає,
За муки, за життя і за могили.
П. Двірський
Звучить пісня „Ой у лузі червона калина”
українська народна пісня

Українка: Багато поколінь боролися за самостійність нашого народу. Зараз мрія пращурів стала дійсністю, завдяки тим, хто присвятив своє життя святій ідеї і тим, хто прозрів і сказав своє «так» 1 грудня 1991 року. Вінцем державотворчих пошуків українського народу стало прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою України Акту Проголошення Незалежності України.

Українець: Новий день настає в незалежній державі.
Мов не було похмурих, знедолених літ!
Україна моя розквітає у славі–
Невмируща і сильна, допоки цей світ.

Українка: Ніхто не зупинить історії хід–
Будує свій дім Україна.
І стверджує нині і захід і схід,
Що ми є велика родина.
Звучить пісня „Одна калина”
сл. В. Куровського, муз. Р. Квінта

Українець: Люблю тебе, Вітчизно мила,
Бо щастя жити ти мені дала.
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Українка: Україно, соборна державо,
Сонценосна колиско моя!
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях.
Живи та міцній, Українська державо!
Вмирали у битвах мільйони бійців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво
Й над Києвом стольним віки майорів!

Українець: Любіть Україну, злотосяйну і вічну,
Любіть Україну–всім єством любіть.
У день її народження не свічку–
Серця без коливання запаліть.
Я вірю, що дух твій ніколи не згасне,
Ти совість народу, незгасна зоря.
Живи й процвітай, Україно моя,
Для миру, для щастя, любові й добра.

Українка: Дай щастя, Боже, нашій Україні,
Такій великій, рідній і єдиній,
У кожне місто і село квітчасте
Пошли любов і світле щастя!
Хай нам щастить у праці і в житті,
Хай нас веде усміхнена фортуна,
Збуваються надії золоті
І радісно співають серця струни
В. Сосюра
Звучить пісня„Україно”
сл. і муз. Т. Петриненка

Українець: Хай сподівання збудуться святі,
Хай нам щастить сьогодні й в майбутті!
Нехай щасливі будемо від нині,
Ми, любі друзі, в рідній Україні.

Українка: Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері – такий закон життя. Але ніколи не старітиме наша українська земля. Її майбутнє в наших руках. Будь вічно молода й щаслива, наша Україно, радуй нас дзвінкими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом.

Ведучий: Тобі, Україно, мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино.

Звучить пісня „Боже Великий, Єдиний”
сл. О. Кониського муз.М. Лисенка

НАША РОДИНА – СВЯТА УКРАЇНА
сценарій книжково-мистецького вернісажу

Підготувала Т. Мельник –
провідний методист
Калуської ЦБС
В читальній залі бібліотеки: бібліотечні виставки: „Україна – наша гордість і слава”, „Історія України в іменах”, виставка вишивок майстринь Калущини „Серцем свою Україну люблю”, викладка поетичних збірок „Моя Україна”.
На столі – вишитий рушник, на якому сніп пшениці, обрамлений жовто-блакитною стрічкою.
Виходять три дівчини-ведучі із рушником, на якому хліб, сіль.

Ведуча 1: За давнім українським звичаєм
Гостей добрих ми щиро вітаєм,
З Любов’ю і миром стрічаємо
І хлібом-сіллю пригощаємо.

Ведуча2: Шановні гості, користувачі бібліотеки! Запрошуємо Вас до нашої світлиці на хліб-сіль, на щире слово, на гарний вірш та дзвінку пісню, які прозвучать на нашому книжково-мистецькому вернісажі „Любіть Україну” з нагоди 20-ої річниці нашої Незалежності.

Ведуча 3: Україно! Дорога моя Батьківщино! Люблю тебе всім їством своїм, всією душею. Де взяти палкі слова гарячої любові до рідної сторони! Важко краще сказати за поета, який писав так:

Читець 1: Мені над оце більш нічого не треба.
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо
І сиза роса на траві при шляхах…
Таке все тут миле, доступне ігідне–
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Коралі калини і мамині очі,
І доля–з лелечого наче крила,
Я більшого щастя на світі не хочу
Щоб лиш Україна міцніла й жила.
В. Вихрущ

Ведуча 1: Уже 20 років минуло відтоді, як Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Читець 2: Україно! Мій духмяний дивосвіт
Голубінь над чистим золотим колоссям
Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день коли
Здобулося все, що мріялось нами,
Сповнилось, настало,
„Ще не вмерла Україна”
Гордо прозвучало!
Звучить Гімн України

Ведуча 2: У глибину століть сягає історія нашого народу. Патріарх української історії, видатний вчений і політичний діяч Михайло Грушевський писав: „Народ наш живе на Україні вже дуже давно. Тисячу двісті або тисячу триста літ тому”. Щодо походження назви „Україна” існує багато версій. Більшість дослідників виводять її від слова „край” , точніше від „у края”.

Ведуча 3: В період феодальної роздробленості Київської Русі слово Україна набуло нового значення – „князівство”. Спочатку українськими називали лише ті князівства, що відійшли від Києва. Згодом ця назва поширилась і на Київське князівство. Цей невеличкий історичний екскурс підтверджує, що назва нашої Батьківщини пройшла свій тернистий і великий шлях, доки стала величатися з великої літери. Але навіть це право не дало Україні справжнього розвитку, бо довгий час принижувалась наша рідна мова. І лише закон про мови, Конституція України забезпечили її розквіт.

Ведуча 1: Мірилом ставлення кожного українця до рідної України є в першу чергу відношення його до української мови. Можливо, це звучить якось парадоксально. Але, на жаль, це так. Коли наставав час боронити Україну, наші предки, освячуючи зброю на перемогу над ворогом, молилися, і мова тих молитов була українською, споконвічною. Саме мова єднала людей, надихала їх, вела на бій і перемагала разом з ними.

Читець 1: Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить,
Гримить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить, Той всім серцем закричить:
„В ріднім домі рідна мова!”.
О. Олесь
Ведуча 2: Україна має багате і славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію…

Ведуча 3: Здається, усі земні нещастя пройшли просторами нашої України – Орда, Війни, Чорнобиль… Віками українські землі входили до складу кількох держав, серед яких були Польща, Австро-Угорщина, Росія та ін. Найбільш трагічні випробування випали на долю нашої нації у минулому столітті. Двома світовими війнами, голодоморами, нищенням духовних святинь чужі імперії хотіли перетворити нашу землю на свою покірну окраїну. Як свідчать історичні дані, між 1914 та 1945 роками в Україні загинули кожен другий чоловік і кожна четверта жінка.

Читець 1: Велика Україно, вір:
За тебе встануть ще мільйони.
І лицемір’я упаде,
І славословіє погине.
Розправить крила молоде Безсмертне плем’я України.
О. Гончар
Ведуча 1: Важко навіть уявити, яких зусиль було докладено українцями, аби досягти бажаної мети – незалежності. Цілі ріки пролилися крові, цілі моря сліз виточили очі. Але надстійкою виявилася вдача нашої землі: усе вона витримала й зробилася ще прекраснішою.

Читець: Вкраїни сонце зроста над світом
В любові, мирі, у добрі.
Возносять край наш пісенним квітом,
Слізьми і кров’ю земля полита,
Доволі плакати нам, страждать.
На многії літа, на вічні літа,
Нам вольну долю засівать.
Заграйте, сурми, щастя й свободи,
Вітчизна кличе до перемог.
Народ здолає всі перешкоди,
Бо правда з нами і з нами Бог.
Вкраїні вольній, Вкраїні гордій,
Землі священній здобудем славу.
Вірні родині – навік єдині,
Звеличим соборну нашу державу!

Бібліотекар 1: Шановні гості нашого свята! Сучасний розвиток України за останніх 20 років Незалежності представлений у бібліотеці низкою літератури, яка зібрана на книжково-ілюстративній виставці: „Україна – наша гордість і слава”. Запрошуємо Вас до короткого інформаційного огляду про ці події.

Бібліотекар 2: 24 серпня 1991 року сталася важлива подія – Україна проголосила про свою державну незалежність. Здійснилося те, про що мріяли українці з діда-прадіда. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. В Декларації зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості.

Бібліотекар 1: Подія, яка відбулася 24 серпня 1991 року –була подією світового масштабу. Величезна територія, на якій проживає давня самобутня нація, вийшла з руїн Радянського Союзу, де, так багато років стверджувалося, що вона „щастя знайшла”. І перед українцями постало питання : куди скерувати свій шлях, який зробити стратегічний вибір? Тут дала себе знати українська мудрість: не розриваючи зв’язків з колишніми республіками СРСР, наша держава пішла шляхом європейської інтеграції. Нині ми бачимо Україну, яка намагається впевнено крокувати великим шляхом оновлення.

Бібліотекар 2: Поява нової держави на мапі–річ дуже серйозна.Ідеться про входження до найрізноманітніших світових організацій, створення державних структур, запровадження конвертованої національної валюти. Україна з честю виконала всі обов’язки цивілізованої країни, прийнявши одну з найдемократичніших у світі конституцій, відмовившись від свого ядерного арсеналу, прийнявши на себе чималі обов’язки щодо економіки та політичного устрою.

Бібліотекар 1: Сьогодні Україна заявила про себе на світовій арені. Наша країна посилає воїнів миротворців у найвіддаленіші куточки світу. Влаштовуються багатосторонні переговори, де представники України посідають одне з чільних місць. Про наші культурні й мистецькі здобутки із захопленням говорить увесь світ. Наші інженери створюють зразки найсучаснішої космічної техніки.

Бібліотекар 2: В Україні проходять демократичні вибори, за якими пильно стежить увесь світ. Україна витримує іспит за іспитом.

Бібліотекар1: Найважливішим результатом національного відродження України став процес формування нації – історичної єдності людей, які мають спільні етнічні, мовні, культурно-історичні корені. Цей процес і досі триває. Ще багато часу пройде, поки нація набуде тих рис, які були закладені в її глибінь самою природою.

Звучить пісня„Величальна Україні” сл. М. Луківа, муз. Л. Попернацького

Ведуча 1: Шановні друзі! Нас, українців, об’єднають найголовніші чинники: віра в Бога і любов до України. А ще–українське поетичне слово, пісня та національне мистецтво.

Я запрошую до слова автора збірки віршів про Україну, нашого краянина Б. Сімківа (автор читає декілька віршів з цієї збірки)
Звучить пісня„Моя Україна”
сл. М. Луківа, муз. А. Сердюка

Бібліотекар 1: Шановні друзі! Велике свято–день Незалежності України. Нелегкий шлях пройшла до нього наша країна. Скільки славних синів та дочок присвятили своє життя одній-єдиній меті: свободі рідного краю. Всі імена хотілося б згадати сьогодні, та, на жаль, ми не в змозі це зробити. Згадаймо і віддаймо шану хоча б деяким з них. Історичні події розвитку нашої держави представлені у бібліотеці правдивою історичною літературою. Пропонуємо вашій увазі коротку презентацію книжково-ілюстративної виставки „Історія України в іменах”.

Бібліограф 1: Тих, хто боровся за державність України, справедливо вважають національними героями. Перегляньте виставку „Історія України в іменах”. Представлені книги допоможуть усвідомити значний внесок українського генія в історію людства, показати тих, хто відстоював людську, християнську і національну гідність нашого народу, а також мав вплив на загальний, культурний, економічний, політичний, науковий і духовний розвиток нашої України.

Читець 1: Радіймо, братове, ми волю здобули
Всім недругам нашим на зло!
Але пам’ятаймо, що наше минуле
Між нами й майбутнім лягло!
П.Тимочко
Бібліограф 2: Шановні друзі! Беручи до рук книги з першої полички виставки літератури „Історія України в іменах”, навіть побіжно перебігаючи очима зміст, ви одразу ж переконаєтеся, що з їх сторінок промовляють до нас визначні діячі України.

Бібліограф 1: Кожна епоха народжувала видатних особистостей. Серед найславетніших постатей України: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Данило Галицький, Петро Могила, Михайло Грушевський. Україна виколисала таких велетнів сили і духу, як: Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Сірко, Іван Мазепа, Дмитро Донцов… (цей список можна продовжувати довго) – це ті політичні і державні діячі, яких об’єднувала палка любов до Батьківщини. Кожен з них проводив політику, скеровану на досягнення Україною гідного положення в сім’ї європейських народів.

Бібліограф 2: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка – імена, що рідні кожному українцю. Ці майстри слова ніколи не ховалися в затишку „мистецтва для мистецтва”. Кожен з них був водночас і відомим громадським діячем, совістю нації. Вони надавали українській мові рис демократизму і високого європейського гуманізму.

Бібліограф 1: Будьмо ж гордими за свою землю, яка дала світу Григорія Сковороду та Юрія Дрогобича, Івана Котляревського та Миколу Лисенка, Олеся Гончара та Василя Симоненка, Володимира Сосюру і Ліну Костенко та інших патріотів України.

Читець 2: Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте,виродки,ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
В. Симоненко
Бібліограф 2: Незгасним сяйвом променіє людям зірка Володимира Івасюка, бо він був національним композитором, пісні якого також прискорили нашу Незалежність.

Звучить пісня „Батьківщино моя”
сл. і муз.В. Івасюка

Бібліограф 1: Не треба думати, що наші предки сиділи, склавши руки. Супроти грізного ворога завжди виходили найкращі. Ось на цій поличці „Життя віддане за Україну” представлені книги про ці події. Слід згадати хоча б героїв минулого, двадцятого століття: Симона Петлюру, Євгена Коновальця, наших славних земляків: Степана Бандеру, Романа Шухевича, Марка Боєслава, бійців Української Повстанської армії та багатьох інших… Вони – наша історія, наше надбання, наша слава.

Бібліограф 2: На цій полиці виставки– книги про поета, який вірно служив Україні, рідному народу. Василь Стус – найяскравіший представник епохи бурхливих шістдесятих, застійних сімдесятих, незрозумілих вісімдесятих. Саме так: аж три епохи пройшов поет, щоб трагічно загинути лише за шість років до здобуття Україною незалежності

Бібліограф 1: Ще одна постать, яка прискорила нашу незалежність – В’ячеслав Чорновіл. Він залишається в нашій пам’яті, живе разом з нами і нині спонукає та закликає нас до дії. Бо він – лідер. Великий Лідер великої нації!

Бібліограф 2: Сьогодні в незалежній Україні настав час учитися історії. Книги авторів, які є на нашій виставці „Історія України в іменах” можуть вважатися одними із найкращих учителів.

Бібліограф 1: Прочитавши ці книги, розуміємо, що наша держава та народ, який тут жив – то дуже давнє утворення, яке завжди тяжіло до самостійності.

Звучить пісня„Україночка” сл. А. Демиденка, муз. Г. Татарченка

Ведуча 1: Шановні друзі! Пропонуємо Вашій увазі вікторину „Особистості в історії. Історія в особистостях”.

Ведуча 2: Шановні друзі! Як ми вже наголошували, нас українців, об’єднають: віра в Бога і любов до України. А ще – українське поетичне слово, пісня та національне мистецтво. Сьогодні в нас в гостях відомі вишивальниці Калущини. До 20-ої річниці Незалежності вони підготували для Вас тематичну виставку вишивок „Серцем свою Україну люблю”. Я запрошую Вас до слова.

Презентація виставки вишивок майстринь – вишивальниць Калущини „Серцем свою Україну люблю”.

Бібліотекар 2: Для того, щоб увійти до ряду розвинених країн світу, Україні й Українцям треба буде докласти чимало зусиль. Багато роботи чекає на нас. Але найголовніша подія вже сталася. Хід історії не змінити: на світовій арені постала молода держава – наша рідна Україна.

Ведуча 1: Ми віримо в її доленосне майбуття. Ми віримо в те, що майбутнє це буде зроблене нашими руками. і що саме 24 серпня 1991 року було закладено наріжний камінь нашого щастя й процвітання… Будьмо ж гідними незалежності нашої держави, за яку боролися кращі сини і дочки України. Працюймо для України, молімося за неї.

Звучить пісня „Молитва за Україну” сл .і муз. О. Лазарєва

Перша дівчинка тримає образ. Друга дівчинка (склали руки до молитви) читає :
Уранці до Бога я руки складаю
І щиро у Нього я щастя прохаю:
Ісусе наш рідний, і ти, Божа Мати,
Пошли для Вкраїни добра й благодаті,
Щоб мир і достаток були на Вкраїні,
А злагода й спокій –у кожній родині.
Щоб горя і лиха народи не знали.
Щоб хворим й нужденним усі помагали.
Нехай же прокажуть молитву всю люди,
Нехай же надія і Бог з нами буде.
Боже, Отче всемогутній,
Захисти коханий край,
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай.

Звучить церковний гімн „Боже велики, єдиний…”
муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського

ЖИВИ, МОЯ УКРАЇНА
сценарій години історичної пам’яті
до 20-річчя Незалежності України

Підготував М. Когут – завідувач бібліотеки № 1 м. Калуша

На центральному панно зали герб-тризуб і синьо-жовтий прапор. З живих квітів виконані написи: „Україна. Незалежність. 20 років”.
В сценарії використано поетичні твори українських письменників: І. Драча, Б. Олійника, В. Симоненка, В. Самійленка.
Ведучі в українських строях.
Звучить пісня „Україно…”
сл. І муз. Т. Петриненка
Ведучий: Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби Ти щаслива була – Україно,
Моєму серцю дорога Батьківщино.
Ведуча: Люблю Тебе земле – мила Україно,
Бо щастя жити Ти мені дала.
Для мене Ти – одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб Ти вічно жила.
Ведучий: Україна… Чарівна сторона, земля рясно уквітчана, зеленню закосичена, ненько моя – рідна земле, Богом дана земля. Скільки глибини у цьому співучому слові – Україна.

Ведуча: Це – Карпатські вершини і синя даль Чорного моря. Донбаські шахти і плесо Дніпра. Це – велич міських краєвидів і білі українські хати в садах. Це все – моя Україна.
Звучить пісня „І в нас, і в Вас…”
сл. народні муз. Г. Майбороди

Виступ п. В. Івасюка, учасника подій кінця 1980 – початку 1990-хх років у м. Калуші.
Ведучий: В ній – Кобзареве вічне слово,
Тремтлива Стусова зоря.
З усіх скарбів – ти, Україно,
Найближча, вічна і свята.

Ведуча: Україна – життя першооснова,
Вона – століть минулих див.
Якщо забудемо ми рідну землю,
Що внукам скажемо своїм?

Ведучий: У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате і славне минуле: вона виплекала Київську Русь і Запорізьку Січ; Києво-Могилянську академію та Центральну Раду… Зродила таких велетнів сили і духу, як Ярослав Мудрий і Володимир Мономах, Петро Сагайдачний і Богдан Хмельницький; Юрій Дрогобич і Григорій Сковорода, Тарас Шевченко і Леся Українка; Михайло Грушевський та Іван Франко.

Ведуча: О, Україно – рідний краю! Багато подарував тобі Всевишній: мальовничу природу, незліченні багатства надр земних, широкі степи… Дано Богом м’який клімат і вигідне географічне положення. А твоїх дітей наділено мудрістю, чесністю, добротою і працелюбністю…

Ведучий: Людське безсмертя з роду і до роду,
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає й береже минуле і вміє шанувать сучасне –
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Ведуча: Дай щастя, Боже, нашій Україні,
Такій великій, рідній та єдиній.
У кожне місто і село квітчасте
Пошли любов і світле щастя.

Виконується пісня „Пісня про Україну”
сл. А. Малишка, муз. О. Білаша

Ведучий: Твій, Україно, шлях до волі був довгий і тернистий. Багато чорних хмар ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але його коріння, у глибині рідної землі, виживало і щораз проростало.

Ведуча: Я – молода і непокірна,
А у руках – блакитно-жовтий стяг,
Україні буду служить вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.

Ведучий: Чорнобрива красуня, яскрава зоря, квітуча вишня… Такою постає Україна у поезіях наших літераторів.
Україно, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна.
Ти вовік у нас одна.
Ти як мати найрідніша,
Ти з дитинства найдобріша,
Ти з дитинства наймиліша –
Наша отча сторона.
М. Луків
Ведуча: Незалежність України постала не лише завдяки тим, хто свідомо присвятив своє життя національній ідеї (Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Євген Коновалець, Степан Бандера), але хто вирощував хліб, добував вугілля, створював музику, народжував дітей…

Виступ гостя, голови міської організації „Рух”.
Ведучий: Україно моя – клич журавлиний,
І море, і гори, і велич степів.
Моя Україна – це люди стосилі,
І предки, і пам’ять славетних часів.

Ведуча: Пречиста блакить ясніє у безмірному небі України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом і немає на світі кращого неба, ніж небо України.
Розквітай, прекрасна Україно,
Рідна земле – матінко моя.
Хай лунає мова солов’їна,
Пісня неповторная твоя.

Ведучий: Богдан Лепкий писав, що „Україна – це не земля, це рай”. Вона своєю красою чарувала всіх, на цій землі жив чи хоч коротко її бачив. Польський поет Болеслав Залеський, який молоді роки провів в Україні, полюбив нашу землю, і в одному із своїх віршів писав:
Боже, Тебе я благаю:
Коли помру, то дай мені Україну в раю.

Ведуча: У народі Україна прирівнювалася до калини, яка зігрівала у дітей любов до матері – Вітчизни.
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Це – моя Україна, це – моя Батьківщина,
Що як мама, як тато одна.
Виконується пісня „Гей, у лузі червона калина…”
сл. і муз. Р. Купчинського
Виступ голови міського осередку „Союзу українок”.

Ведучий: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій мальовничій землі, у нашій славній Україні. Тут жили наші діди – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.
Україно! Мій коханий краю,
Мати наша рідна і свята!
Небо чисте над Тобою має,
Хлібом диха нива золота.

Ведуча: Будьмо гідними своїх предків, любіть Україну так, як заповідав Великий Тарас, бережіть її волю і незалежність. Шануйте свій народ, мову і самих себе.
Не забувай Шевченка слів
про горду славу козаків,
Не забувай, що Ти родився на землі,
що зветься Україна,
Про батьків та рідний край ти завжди пам’ятай
і в серці його май.
Звучить пісня „Молитва за Україну”
сл. О. Кониського, муз. М. Лисенка

ЖИВИ ТА МІЦНІЙ, УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВО
сценарій літературно-музичного вечора до
20-річчя Незалежності України

Підготувала І. Балагурак – завідувачка відділу обслуговування
Косівської ЦРБ

Святково оформлена літературно-мистецька світлиця Косівської ЦРБ. Залу бібліотеки прикрашають атрибути української національної символіки та вишиті гуцульські рушники. На передньому плані бібліотечна виставка „Україна крокує в майбутнє”, на якій представлені друковані видання та фотоілюстрації історичних подій. Ведучі одягнені в українські національні костюми.

Ведучий: День 24 серпня 1991 року увійшов в історію нашої держави знаменною датою. 20 років тому народилася нова держава – Незалежна Україна.

Звучить Гімн України„Ще не вмерла Україна”
сл. П. Чубинського, муз. Вербицького

Ведуча: Святковий день – двадцять четверте серпня,
Так хочеться усмішок і пісень.
Віднині Україна Незалежна.
Запам’ятайте, люди, світлий день!
Здійснилась давня заповітна мрія,
Бажання і надія поколінь.
Це почуттясвободи серце гріє
І піднімає думи височінь.
Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,
Щоб славу України відродить.
Щоб дружно жити, в радості і згоді,
Ми України сестри і брати.
Звучить пісня „Є така країна Україна”
сл.А.Камінчука,муз.В.Костенка-Київського
Ведучий: У 1991 році мільйони людей у всьому світі дізналися, що на карті Європи з’явилася велика, але досі мало кому відома країна, ім’я якій – Україна.
Ведуча: Моя Вкраїно! Болями і кров’ю
Платила дань за свою волю завжди.
Із вірою, надією, любов’ю
Шукала шлях омріяний до правди.
Вінок терновий, плетений віками,
Носила гордо, власні сльози втерши.
Все йшла до слави битими стежками,
А розцвітала кожен раз уперше.
Л.Пушко
Ведучий: У родині людства неповторний кожен народ, та все ж доля українського народу належить до найбільш вражаючих в історії.
Ведуча: Український народ з поконвіків боровся за свою незалежність. Це народ, який має давню історію, культуру й благодатну землю.
Ведучий: Щаслива країна
Моя Україна,
Ти прагнула волі вже безліч століть,
І ворог приходив,
Одягнений в зброю,
Та Київ величний так само стоїть.
Великий народе!
Могутня країна,
Не згасне ніколи свободи вогонь,
І пісня твоя,
Не втихаючи, лине
Про славу і щастя, про мир і любов!
М.Сулименко
Звучить пісня „Батьківщино моя” сл. і муз. В. Івасюка
Ведуча: Україна за розмірами своєї території займає перше місце в Європі, це найбільша європейська держава. Географічний центр Європи знаходиться на українській території, у Закарпатті. Українські землі простягаються від Карпатських гір до Чорного моря.

Ведучий: Від синіх гір старих Карпат
До моря Чорного в низині
Лежить земля–це Божий дар.
Це рідна ненька Україна.
Тут беркут висне в небесах
В прекрасну сонця літню днину,
Де завжди вишні у садах
І мальви шепчуть: «Україна!»
Козацьку славу із Дніпром
Єднали крила тут орлині.
Покрилось все глибоким сном –
То сива доля України.
І прохолода із криниць,
Джерельний потік з полонини –
Це пам’ять ранених сердець,
Для них молитва–Україна!
Тут неба далі і блакить
І золото –в кожній зернині.
Цнота волошками манить –
Це серце, серце України!
Я. Мостовий
Ведуча: Рідна Україно! Яка ти близька і дорога усім нам. Ми милуємося твоєю неповторною красою і радіємо за тебе. Великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко так мальовничо описав красу неньки-України.

Ведучий: Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть…
Т. Шевченко
Звучить пісня „Моя Україна – квітуча земля”
сл.Л.Кліща, муз.Б.Шиптура
Ведуча: Україна –рідна ненька, наша Батьківщина. За всю історію свого існування вона дала світові багато синів і дочок. Кожна мати славиться своїми дітьми, а Україна-мати – великими українцями і видатними українками.
Ведучий: Відомий вчений, професор, доктор наук Степан Геник видав книги „150 великих українців” та „150 видатних українок”, в яких розміщений багатий біографічний матеріал з життя відомих українців, кожен з яких мав вплив на завоювання нашої державності, на розвиток боротьби за незалежність і на піднесення національної гідності.
Ведуча: Український поет Василь Симоненко писав: „Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину”.
Ведучий: Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
В. Симоненко
Ведуча: Українці пишаються тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні могутності й слави, мала легендарних героїв, мужньо долала найважчі випробування. І потім відроджувалась, виростала з руїн, виховувала нові покоління, закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ворогів.
Ведучий: Ось як висловлювались відомі українські поети про Україну.
Ведуча:Григорій Сковорода: Кожному мила своя сторона
Ведучий: Тарас Шевченко:
Свою Україну любіть
Любіть її… Во время люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Ведуча: Леся Українка:
До тебе, Україно, наша бездольная мати
Струна моя перша озветься.
Ведучий: Олександр Олесь:
Для всіх ти бідна і нещасна,
Моя Україно прекрасна,
Пісень і волі сторона.
Ведуча: В. Еллан-Блакитний: Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі.
Ведучий: Василь Симоненко: Україно! Ти для мене диво!
Ведуча: Ліна Костенко:
Шматок землі, ти звешся Україною,
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Звучить пісня „Моя Україна”
сл.М. Луківа, муз.А.Сердюка
Ведучий: Багатьох українців розкидала доля по світу у різні часи: вкінці ХІХ століття під час перших переселень українців до Канади, після ІІ світової війни, вкінці ХХ століття… Українська діаспора за рубежем багаточисельна, яка сприяє розвитку української культури і літератури за межами нашої держави, а також живе проблемами і болями сучасної України.
Ведуча: Пройде час я назад повернусь,
І немає де правду нам діти.
Часто, часто я бачу у снах,
Руки матері і свої діти.
Хоч ітепла чужа сторона
І красива і гарна країна.
Та ріднішої в світі нема,
Ніж моя дорога Україна.
Г. Коризма
Звучить пісня „В Україну повертайся”
сл. І. Яцури, муз. М. Борищака
Ведучий: Україна – молода незалежна держава. Україна – країна майбутнього.
Ведуча: 24 серпня 1991 року назавжди залишиться в історії України величним, святковим днем.
Ведучий: Я мушу вмерти сьогодні–
Серце радощі рвуть!
Україна виходить з безодні,
Дзвони гудуть великодні,
Об’являється Божа могуть.
Прапор вносять до залу
Синьо-жовтий! Імперія –в шок!
І сходить із п’єдесталу,
Згубивши кепку злинялу,
Ненавистій зла божок.
Розпалися пута нестерпні,
Правда, як сонце, зійшла…
І писав я слова безсмертні…
А було це в суботу, у серпні,
Двадцять четвертого числа.
Д. Павличко
Ведуча: Українська нація росте і розвивається, хоч як їй важко жити, і це додає всім надії й віри, що доля народу зміниться на краще.
Ведучий: Побажаймо нашій молодій незалежній державі світлого майбутнього, миру, добра, економічної стабільності та процвітання. Молімо Господа за неї.
Ведуча: Владико світових безодень,
Що бачиш вічне і земне,
Прийми під свій покров Господень
Мою державу і мене.
Зміцни даровану тобою
Мою жадобу житія,
Не дай, щоб стала знов рабою
Моя земля і кров моя.
І не дозволь нам зледащіти
В добрі, при хлібі та вині,
Дай увійти в Твої завіти
Моїй державі і мені
Д.Павличко Звучитьпісня„Україна” сл.І.Бердника муз.В.Костенко-Київського

УКРАЇНО, СВЯТА МОЯ ЗЕМЛЕ
сценарій літературно-мистецького вечора,
присвяченого 20-ій річниці Незалежності України

Підготувала Л. Глодов’юк – методист Тисменицької ЦБС

Звучить фонограма урочистих дзвонів, на фоні якої промовляє дикторський текст до прологу свята „Київська Русь”
Диктор: Сивочола моя Батьківщино,
Я до тебе всім серцем горнусь.
Краю рідний, моя Україно,
Що колись була Київська Русь.
І минають віки за віками,
І не мало спливло вже води.
А вона залишається з нами,
Наша Київська Русь назавжди.
Залишається з нами навіки
Хлібодарна і щедра земля,
І події – малі та великі
Оживають, мов спів, звіддаля.
Ф. Тишко
фонограма дзвонів посилюється і відкривається основна завіса.
Звучить пісня „Боже великий,єдиний”
сл.О. Кониського, муз. М. Лисенка
На фоні пісні дикторський текст.
Диктор1: Станемо на коліна перед Матір’ю-Україною і помолимось.

Диктор 2: Станемо на коліна перед Матір’ю і душею засвітимось праведно, як на сповіді.

Диктор 1: Станемо на коліна перед Україною – і виростемо духом аж до небес.

Диктор 2: Свята година молитви і сповіді встає з чистоти матінки-землі і пречистого світла батька-неба – і зоріє в тому сяйві українська душа,і являє молитву і сповідь у слові, і шепче його з споконвіків так довірливо тихо, що слово з України чути на цілий світ.

Диктор 1: Слово сяйливе, бо з сонця благословилося. Слово вічне, як вічна під небесами його матінка-земля. Слово пророче – світить Україні крізь морок віків і воєнні дими, темінь неволі і пелену сліз, як сміх дитини, що одного щасливого дня усміхнеться світові крізь сльози.

Диктор 2: Слово живе, бо зродилося з Любові. Слово сильне, бо зросло на Вірі.

Диктор 1: Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово чесне, бо освячене Правдою. Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.

Диктор 2: Слухаймо це слово з душею, бо воно із пісні народу виспівалось, із душ синів і дочок України вияснилось, як молитва і сповідь у святу годину, бо співати про матір, говорити з матір’ю на самоті рівне розмові з Богом.

після виконання твору звучить фонограма дзвонів і на сцені появляються історичні герої – Ярослав Мудрий та Нестор Літописець, у руках якого книга і перо. Їхній діалог супроводжує хоровий спів „мурмурандо”.

Ярослав: Та скільки книг сьогодні вже готові і чи багато почали писать?
Нестор: Готово п’ять книжок, великий Княже.

Ярослав: Великий труд. Спасибі, мудрий отче. Корисних книг замало ще у нас. І добрій книзі більше я радію ніж золоту в коморі. Тож запиши і зараз мудре слово: „Раніш – закон, а потім благодать”.

Нестор: Раніш – закон, а потім благодать… Так, мудре слово – усі земні премудрості сокрито. То хочу побачить, чи не знав якийсь мудрець такого заповіту, щоб утворився спокій на землі і люди мудро як в раю жили.

Ярослав: Ні, друже, нема шляхів готових, щоб давній гріх зложити з людських плеч і мудрий рай тут на землі зростити. Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких.

Після діалогу історичні герої займають місце на дерев’яних кубах.
Під фонограму дзвонів на сцену виходять
Княгиня Ольга,Князь Володимир, Добриня,боярин, радник.

Ольга: Ох, помилки, помилки! Може словами я задіяла нашій землі – але ні! Я любила вас, хоч були ви інших Богів. Я, як знаєте, зреклася ваших Богів. Але я завжди молила Господа, щоб вів нас до пізнання добра, укріпив сили духу нашого, щоб ми доросли до нього, щоб принесли йому славу, собі втіху, а світові – користь. Щоб ми завсіди вчилися, все чули, бачили, скрізь були, все вміли, пробували, все починали і все завершували. Такими будьмо, поки не прийме нас Бог.

Володимир: Може й для нас пора вже надійшла змінити наших ідолів Богів одним творцем й володарем землі, одним всесильним Богом. Ви, усі мої старійшини, радники мої, знаєте більше аніж я, тому попрошу висловить думки й мудру раду.

Радник: Великий Князю, тяжко раду дать в такій от справі. Знаєм, є Боги, що все створили й нам життя дали. Може й погані наші ці Боги, може й ми погані, що для них низький уклін смиренно віддаєм? Але вони є наші, то пощо ми їх міняти будем на чужих?
Боярин: Наш світлий Князю, всі мої думки у кожнім слові відголос знайдуть із вашим радником.

Володимир: Як бачу я, мої бояри, радники мої, ви всі за те, щоб не чіпать Богів.

Добриня: Мій світлий Князю, лиш одна віра нас єднає всіх і тоді Київ наш, Велика Русь і всі русини поміж двох морів будуть стояти мов високий мур проти наскоків сходу та із півдня. Ми всі для Руси, а не Русь для нас. Згори Князь бачить, що буде, якщо ми не згуртуємо усіх в один міцний кулак міцної віри. Я стою при Князю – треба віри нам, одної віри для усіх людей, великих Київських земель.

Радник: Ми чули, що Добриня говорив слова розумні. Всі ми відійдем, лишивши місце для синів своїх, але, звичайно, не хотіли б ми лишати своїх синів для біди і міжусобних воїн. Тож мусимо з’єднати їх в одну громаду – сильну, в якій один Бог і одна віра будуть джерелом міцних і незборимих сил людських.

Разом всі: Хай буде так!

Володимир: А щоб всі землі в єдності тримать – людям дамо віру і я сам прийму цю віру. Тому що віра вчить єднатись і любить. Від нині християнами будемо – приймемо Христову віру!

Після діалогу історичні герої займають місце на дерев’яних кубах.
Звучить пісня „Благослови,душе моя, Господа”
сл. Псалом 103(Давидів), муз. К. Стеценка
Інтермедійна завіса закривається

Урочисті збори
Під фонограму урочистих дзвонів на сцену виходять ведучі

Ведуча: Доброго дня, дорогі тисменичани!
Доброго дня, шановні гості!

Ведучий: Добрий день, Україно, свята, квітуча моя земле!

Ведуча: Немає на світі кращого неба, ніж небо України!
Воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі.

Ведучий: Подивімось на небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на трепетну Землю. Тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети край, що нагадує серце. Це – Україна!
Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж Україна!

на фоні патетичної музики звучить текст ведучих
Ведуча: Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий: Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної держави!

Ведуча: Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали…
Та знову він, як день новий, розцвів,
Внесіте прапор вільної держави!

Ведучий: Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь –
Внесіте прапор вільної держави!

під маршову музику духового оркестру учасники торжества вносять прапори України та району.
Духовий оркестр виконує гімн України

Ведучий: За нашу волю і щастя на цій землі ми складаємо велику шану і вдячність, і пам’ять всім тим, хто боровся за незалежність України.

Оркестр виконує „Коли ви вмирали”,
сл.М. Курах, муз.М. Гайворонського

Ведучий: До слова запрошується голова РДА, голова районної ради, міський голова, представники громадськості.

Після виступів під маршову музику духового оркестру прапороносець та почесна варта виносять прапор

Концертна програма
На фоні слів ведучих відкривається інтермедійна завіса.

Диктор: Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов’їна?
То все на щастя, на добро,
То наша рідна Україна.

Диктор: Тут все твоє – степи, гаї,
У небі туга журавлина.
Нехай повік в душі твоїй
Не згасне наша Україна.

пісенно-хореографічна композиція „Хай живе вільна Україна”.

Диктор: Щасливий день у неньки України
Воскресла майже з неживих вона
Щаслива Україно, ти діждалась –
Твої сини клянуться захистить тебе.
Які ж ви красені, сини моєї України
Віками хоч вбивали розум ваш –
Щоб ви забули чиї діти навіть,
Та витримали, зберегли
Г. Забіяка-Богунська

закриття інтермедійної завіси
Звучить пісня Січових Стрільців „Славна Галицька Січ”
відкриття інтермедійної завіси
Звучить пісня „Сурми кличуть в бій”
сл. і муз. М. Цапари
Диктор: Летять мелодії іскристі,
Розсипавшись дзвінким намистом,
І ритми Аркана бадьоро
Збирають всіх в єдине коло

укр.нар. танець „Аркан”
Звучить українська народна пісня „Ой піду я лугом”
український народний танець „Волошка”
Звучать пісні: „Галичанка”
сл. і муз. О.Білаша
„Білі лебеді”
сл. і муз. Я. Борут

Диктор: О, скільки в мені музики бува
Веселої, печальної, важкої,
Вона біжить, біжить в мені рукою
Та музика, мелодія жива.

Диктор: Дощ – музика, сніг музика, усе
Із музики, із радості й печалі.
Чим далі я живу, іду чим далі,
Тим музика сильніш мене несе.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й не сучасними
О заспівайте, дівчино, романс
Жінки втомились бути не прекрасними

Звучить пісня „Є лиш ти” сл. І. Шаврської, муз. О. Янушкевича

Диктор: На дримбі вітру грає ніч в Карпатах
Розклала в зорях вогнищес з душі.

Звучить пісня „Карпати” сл. В. Петренка, муз. М. Скорика,

Ведучий: Рідна земле моя,
Я листок твій зелений
Пісня в шелесті трав,
Промінь сонця в росі
Я з грудей твоїх п’ю
Україно, натхнення
Я спішу до землі, що цвіте у красі.

Ведуча: До цієї краси, до рідної України, линуть душею і серцем її діти – зразковий хоровий колектив „Мрія” РБК м. Тисмениця, кер. М. Петрусенко, концертмейстер Л. Самойленко.
„Слався Вітчизно”
сл. і муз. Г. Струве
Диктор: Тобі, Україно! Моя неповторна,
Країно садів і зелених дібров,
Уклін мій доземний і пісня мажорна
Тобі моя вірна, синівська любов.
„Край, де я родилась і живу”
сл. В. Крищенка, муз. В. Куртяка
укр. естрадний танець „Сопілочка”
Звучить пісня „Доля”
сл. і муз. М. Присяжнюка
Звучить пісня „Сопілочка”
сл. і муз. Н. Май
Диктор: Усе Прикарпаття в святковім убранстві
Цей день з кожним роком дорожчий для нас
Йому все найкраще – пісні наші, танці
Це свято народне, наш зоряний час.

укр. естрадний танець „Бджілки”
Звучить пісня „Будь зі мною”
сл. і муз. Лесі Соболевської
Диктор: Молодість – пора кохання,
Спільний крок в майбутній день,
Молодість – жага чекання,
Молодість – пора пісень.
Звучить „Пісня життя”
сл.і муз. Ю. Вороняка

Ведучий: У краях, що дощами умиті
Простягнулася наша земля,
Де Карпати лісами покриті,
Де орел понад степом кружля,
Там, де батько Дніпро рукавами
Обіймає поля і сади,
Де віками живемо ми з вами
І Господь, що нас любить завжди.
В. Сорочик
Ведуча: Україно моя,Україно,
Ти в душі і у серці живеш,
Народила і доньку, і сина,
В майбуття за собою ведеш.
І хай носить нас вітер по світу,
Хай часами суворе життя,
Я не зраджу свою Україну,
Не покину як мати дитя.

Ведучий: Лине пісня дзвінка і привітна,
Де у полі дозріли жита
Там, де прапор наш жовто-блакитний,
Де козацькая слава жива.

Звучить пісня „Моя Україна, квітуча земля” сл. Л. Кліща, муз. Б. Шип тура

ВЕЛИЧНА І СВЯТА МОЯ РІДНА УКРАЇНА
сценарій літературно-мистецької композиції

Підготувала Е. Кулик – провідний методист Тлумацької ЦБС

На сцені рушниками оформлено композицію, в центрі якої – знак відродження України (прапор, тризуб, віночок, колосся). Синьо-жовтими стрічками обрамлено сцену.
На столі вишитий рушник, гілка калини, колосся пшениці, жита, барвінок, чорнобривці.
При вході до зали гасло „Шановні краяни! Щиро і сердечно вітаємо з Днем незалежності України”.
У фойє – книжково-ілюстративна виставка, прикрашена кетягами калини, колоссям пшениці, виставка виробів народних умільців – рушники, вишиванки, вироби з лози, композиції квітів.

На сцені вислови:
Всім серцем любітьУкраїну свою,
І вічні ми будемо з нею.
В. Сосюра
Свою Україну любіть
За неї Господа моліть
Т. Шевченко

Звучить лірична українська мелодія, на фоні якої говорить диктор

Диктор: Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов’їна?
То все на щастя на добро.
То наша рідна Україна.
Не згасла праведна зоря,
Не встала правда на коліна.
У кожній думі Кобзаря,
Живе могутня Україна.
В боях щербили ми шаблі
І воскресли на руїнах.
По всій землі, святій землі
Гриміла славна Україна.
І слава Хортиці гучна,
І Берестечка кров невинна –
То все вона для всіх одна,
То наша вільна Україна.
Тут все твоє – стежки, гаї,
У небі туча журавлина.
Нехай повік в душі твоїй
Не згасне наша Україна

Читець: ( хлопчик в українському одязі)
Тобі, найкращая перлино
Моїх розбурханих надій,
Тобі, що зветься Україна,
І в цей життєвий буревій,
Тобі, що постаті козачі
Для нас змальовуєш щодня,
Я шлю привіт й бажаю вдачі
Б. Цибульський

Ведуча 1: Добрий вечір, дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді вітати вас у цьому залі! Щастя Вам і здоров’я! Добра і милосердя!

Ведуча 2: Розпочинаємо наше свято, присвячене Дню Незалежності України. Нехай воно доторкеться ваших сердець, а почуте ввілється у ваші душі! З святом Вас! З днем народження, Україно! Сьогодні ми святкуємо твою 20-ту річницю.

Звучить пісня „Україно,Україно”
сл. і муз. Т. Петриненко

Читець: Народилась Україна нова,
Небувала, чесна, як дитя,
Україна зоряної мови,
Україна Божого Буття!
Україна казки і кохання.
Та держава, де щезає тлінь.
Україна творчого повстання
Для всіх безсмертних поколінь.
Україно вернусь до тебе –
Матері, сторожові вогні,
Ясні зорі і хмарини з неба,
Козаки воскреслі і пісні.
Прийдуть квіти і маленькі діти.
Прийде казка і пташиний спів,
Забринять у просторі сюїти
Всіх дерзань і небувалих снів.
Україно-Матінко! Воскресни!
Тануть сни і котяться в пітьму…
І Софія-Мудрість пречудесна
Вже стоїть на Київськім Валу!
Побратими гляньте на руїни –
Тож не прах, не камені прості!
То в руці святої України
Всесвіту Ворота Золоті!
О. Бердник

Ведуча 1: Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України – впродовж років, десятиліть, століть … Те, що було провідною зорею для геніїв її духу і що було їхнім незабутнім болем і тяжкою мукою…

Ведучий 2: Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, вирували нескінченні битви за твою свободу і честь.

Ведуча 1: І ти вистояла. Тож на страшній українській ниві є кому полоти бур’яни, є кому носити мед у стільники… У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате і славне минуле. Вона виплакала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію.

Ведуча 2: Україна виколисала велетнів сили й духу, таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський. Цей перелік можна продовжувати й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої батьківщини.

Диктор: Воскресний день постав! 24 серпня 1991 року проголошено Днем державної незалежності. Верховна Рада України урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною державою.

Дівчина. З днем народження, незалежна Україно! Сьогодні ми святкуємо твою 20-ту річницю.

Ведучий. Виповнюється 20 літ незалежності нашої держави. 20 літ звитяги, 20 літ із-за гори, з-за Дніпра вітер волі навіває, наш народ у важких умовах щастя, долю здобуває, щоб бути вільними серед вільних, рівними серед рівних.

Дівчина: Україно! Мій духмяний дивосвіт,
голубінь над чистим золотом волосся.
Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день коли

Разом: Збулося!

Хлопчик: Все що мріялося нами
Сповнилося повстало,
„Ще не вмерла Україна!”
Гордо прозвучало.

Диктор: Вже стільки закривавлених століть
Тебе Враїно, імені лишали…
Тож встаньмо, браття, в цю урочисту мить:
Внесіть прапор вільної держави!
Степів таврійських, Карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіть прапор вільної Держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали…
Але він знов, як дань розувів
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави
Хай будуть з нами Правда і Господь –
Внесіте прапор вільної Держави!
В. Крищенко
В залу урочисто вносять державний прапор України. Виконується гімн „Ще не вмерла Україна”.
сл. П. Чубинського, муз. М. Вербитського

Ведуча 1: В цей урочистий святковий день згадаймо Великого Кобзаря – невмирущого пророка України, людину, яка не тільки мріяла про нашу незалежність, а й усе своє життя поклала на вівтар цієї мети, яка засвідчила перед усім світом могутність українського народу, могутність нашої нації, її духовне коріння, її славу.

Виходить читець, в руці тримає розкритий „Кобзар”. Стиха звучить бандура!

Читець: …Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь.
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває.
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших.
Тяжкі діла!
Якби їх забути
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака – то наша слава,
Слава України…
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю Вас, благаю!
Т. Шевченко
Ведуча 2: Найбільшім заповітом Т.Г.Шевченка нам на нашій окраденій землі, яку можуть порятувати добро є одна з його молитов:
„Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать,
Думать, сіять, не ждать,
І посіяне жать
Роботящим рукам”.
Пам’ятаймо про це!

Звучить стрілецька пісня „За Україну”.
сл. М.Вороного, муз. І. Кузьмюка

Ведуча 1: Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народам. Держава проіснувала недовго. Вистояти не було сили. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче – життя… Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не поляже…

Звучать стрілецькі пісні: „Повіяв вітер степовий”, „Гей ви, стрільці січовії”

Ведуча 2: Терези історії переважили в сторону зла… Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції… Голод спустошив міста і села України…

Читець: Час минущий в якому живем,
Час рокований і проклятущий
Уявлявся батькам як Едем,
Як омріяний рай грядущий.
Нам затято ламали хребти,
Катували, гноїли в темниці,
А ми бачили шлях до мети.
Нам крізь грати світили зірниці.
Того часу, в якому живем,
За який так боролись запекло, -
Невідпорно ми йшли в Едем,
А потрапили просто в пекло.
Вибирались віками з пітьми.
Задивлялись в ясні небозводи.
Ось і маємо: діти тюрми,
Ми не стали дітьми свободи,
Мов прокляття над нами висить
Голос плоті, ротів ненасить,
Т.Шевченко сказав, як сьогодні:
“За шмат гнилої ковбаси
І Україну продаси…”
Голос плоті веде до безодні!
Час жаданий, сподіваний час,
Ніби сонце, залив подвір’я, -
Віру лицарів вибили з нас,
А вживили жебрацьке безвір’я,
Смертю встелений шлях до мети
Подолати змогли не найдужчі, -
То біда, як ламають хребти,
А страшніш, як ламають душі.
Час минущий і проклятущий
Перемеле, як в жорнах, нас,
Переборе зневіру і скруту,
І Вкраїни грядущий час
В нас відродить нескореність духу.
П. Осадчук
Звучить пісн „Ой у лузі червона калина”.
сл. С.Чарнецького. муз. народна

Ведуча 2: Справа волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі – тризубі читаємо слово „воля”. Скільки їх – борців за незалежність! Не перерахувати, бо це займе не один день. І не час ділити лаври переможців – це зробить історія…

Ведуча 1: Послухайте, будь ласка, українську пісню, бо пісня – це пам’ять людська, вона завжди жила в народі, щоб сьогодні, у час національного відродження, зазвучати на повний голос, попри всі перепони – страх, голод, переслідування і репресії. Та й не могло бути інакше, бо вона вийшла з глибин душі і серця й співзвучна з нашим прагненням до волі і незалежності.

Виконується віночок стрілецьких пісень: „Зажурились галичанки”, „Мав я раз дівчиноньку”, „Човен хитається” сл. і муз. Р.Купчинського; кілька сучасних пісень, як от: „Ой там на горі” в обр. В. Морозова, „Моїй Україні” сл. А.Демидюка, муз. І.Карабиця, „Господи, помилуй нас ” сл. і муз. Т. Петриненка.

Ведуча2: Україна може і повинна вижити і, насамперед, завдяки її культурі. Бо це – єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну Серця – навіки, до нескінченності, – на Радість Світам!

Читець: І він прийшов до нас – серпневий день!
З цим довгожданим громом і дощами,
Щоб повернулось Слово до пісень.
І Правда поселилась поміж нами.
Щоб не було в минуле вороття
До вбивчих і голодних тих тридцятих…
Хай мало в нас іще своїх звитяг,
Та ми повинні про святе все знати.
Допоки не згуртуємось разом
Не будемо єдині в наших діях,
Машину не спровадимо на злом –
Залишаться ідеї наші в мріях.
Єднаймося, бо настав той час,
Коли онук дідуся запитає:
Чи діяв, як його учив Тарас,
І мови рідної чому не знає?..
І сором той обпалить все в тобі,
І станеш сам окрадений собою –
Дитячі оченята голубі,
Як привид, будуть скрізь перед тобою.
Та врешті мученик народ сказав
На весь свій голос про жадану волю.
Освячене знамено враз підняв,
Щоб стати назавжди самим собою.
Він іншу бачив через призму літ.
Не ту, в біді окрадену Вкраїну.
Про неї слава облетить ще світ,
Вона, як фенікс, оживе з руїни,
Її знамена мирних кольорів
Освятяться Архангелом в соборах,
Поповняться ряди земних синів,
Які були ще малюками вчора.
Очистимось душею од сквернот,
Піднімемось на зріст всього людського.
Гуде майдан – у ньому мій народ,
Який свій шлях відкрив – свою дорогу!
В. Миколайчук
Ведуча 1: І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості й милосердя, утримайте й примножте їх, згляньтесь над собою і кожним, віддайте більше, ніж берете, пожалійте; перш ніж відвернутися. Нехай у нашій великій оселі збудеться воля творящого, світиться ім’я і пам’ять живущо, повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого. Свята Україна, прокинувшись, кличе вас на радісне Свято Єднання.

Ведуча 2: (заклично): Поети, Кобзарі, хлібороби, муляри, мандрівники, шукачі небувалого, захисники Правди і Добра, замріяні дівчата, розстріляні й замучені за Правду, збожеволені від горя Матері, які не дочекалися синів з кривавих походів. Козацькі Душі всіх віків, – до нас на поміч!

Ведуча 1: Уже підвалини Храму! Помолимося ж чистими вустами Матері й Батькові всього Сущого: Боже, поможи! Пора настала! Сила незалежної, святої України – за вами!
Роки незалежності України переконали світ у тому, що наша держава несе всім світло миру, любові, добра і злагоди. Кожен з нас пов’язує свою долю з Україною, для неї ми живемо, для її процвітання і блага. Буде багата держава, будемо жити краще і всі ми.
З цим величним святом прийміть привітання віголови ОДА.
Україна – земля зі славною багатовіковою історією і мудрими і працьовитими людьми, які своєю багатоденною працею примножують славу нашої держави.
І цей святковий день прийшов сказати вам найкращі слова мер міста (сільський голова).

Читець: Шануймося, єднаймося та будьмо, Тримаймося родинного стебла. Забудьмо чвари і себе не гудьмо. Доволі нас упало із сідла.
Не даймося обнятися з ганьбою.
Не даймося продатися брехні
Допоки ми не будемо собою -
Ніколи нам не бути на коні.
Братаймося від серця і до серця,
І з друзями ділімо хліб і сіль.
А хто на нашу душу замахнеться -
Ми вибухнемо гнівом звідусіль.
Шануймося, єднаймося та будьмо.
Тримаймося родинного стебла.
Забудьмо чвари і себе не гудьмо.
Доволі нас терзала воля зла.
Доволі нас, доволі,
Доволі нас терзала воля зла.
О. Богачук
Виконується пісня „На щастя, на долю”. сл. М.Ткача, муз. М.Мозгового

Читець: Благословенні будьте, небеса,
І ясне сонце, будь благословенне,
Нехай панує на землі краса
І не шугає полум’я шалене.
Нехай панує на землі добро,
Співає мати пісню колискову.
Хай не конає батечко Дніпро
І вільно лине в далеч світанкову.
Врятуйте цю землю безкраю
У грізний чорнобильський час,
І пісню про вас заспівають,
І казкку розкажуть про вас.
І. Бердник
Ведуча 1: Нехай наші символи – святий Гімн, Золотий Тризуб, наш Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають і зміцнють сили всіх українців.
З святом вас! Слава Україні!

Велично звучить „Молитва за Україну”
сл. і муз. М. Лисенка

Коментарі виключені.