Клуб української мови для ВПО : «ЯКІВ ЩОГОЛІВ — ОСТАННІЙ УКРАЇНСЬКИЙ РОМАНТИК»

06 травня 2025 року у відділі соціокультурної проєктної діяльності Івано-Франківської ОУНБ ім. І. Франка (директор – Бабій Л. В.) відбулося засідання клубу української мови для внутрішньо переміщених осіб. Темою обговорення стали життя і творчість відомого українського романтика Якова Щоголева.

Зустріч розпочалась з обговорення біографії поета, учасники клубу охоче ділилися своїми враженнями від переломних подій в житті пана Якова.

Протягом зустрічі ми з радістю поринали у світ поезії Якова Щоголева, майстра слова, чиї рядки й донині бринять мелодією щирості та глибокого ліризму. Його поезія - це не просто вірші, а справжні картини, намальовані барвами почуттів та спостережень за життям.

Розкриваючи душу природи, Щоголів майстерно передає її мінливість та красу. Згадайте лише:

"Вечірній вітре, тихий та ласкавий, Прилинь до мене з далини степів..."

У цих рядках відчувається не лише подих вітру, а й прагнення ліричного героя до спокою та єднання з навколишнім світом. Природа в його поезії одухотворена, вона живе своїм життям, співзвучним людським переживанням.

Не менш проникливо звучить у його віршах тема кохання, ніжного та водночас бентежного почуття. Слова:

"О, не дивись так пильно, люба, В мої заплакані очі..."

говорять про щирість і вразливість ліричного героя, про глибину його емоцій. Кохання у Щоголева часто сповнене меланхолії, але водночас воно є джерелом натхнення та світла.

Роздуми про швидкоплинність життя, про плин часу також знаходять своє відображення у його творчості. Рядок:

"Минає час, немов ріка бурхлива,"

нагадує про невпинність буття, про важливість кожної миті. У цій простоті криється глибока філософська думка, властива поезії Щоголева.

Його вірші сповнені мелодійності та музикальності. Читаючи:

"Затихли струни, замовкли співи,"

ніби чуєш затихаючий звук, відчуваєш атмосферу спокою та задуми.

Яків Щоголів залишив нам у спадок поезію, яка вражає своєю щирістю, ліризмом та глибоким розумінням людської душі. Його вірші й сьогодні знаходять відгук у серцях читачів, даруючи відчуття краси та гармонії. Його слово - це голос епохи, але водночас це вічні істини, виражені з особливою поетичною майстерністю.