На вівтар служіння нації: спомин про Ольгу Дучимінську

6 червня 2023 року у відділі краєзнавчої літератури Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Франка розгорнуто ювілейну книжково-ілюстративну виставку з нагоди 140-річчя від дня народження письменниці Ольги Дучимінської.

Ольга Дучимінська (Решетилович) - українська письменниця, поетеса, літературознавиця, перекладачка (з чеської та німецької), журналістка, народна вчителька, культурно-освітня діячка, одна з активних організаторок жіночого руху в Галичині, дослідниця фольклору, етнографії та мистецтва Гуцульщини й Бойківщини.

Ольга-Олександра Дучимінська (Решетилович) народилася 8 червня 1883 року в селі Миколаєві Бібрського повіту (нині Пустомитівського району Львівської області) в сім'ї директора школи Василя Решетиловича і його дружини Броніслави з родини Литвинів. Початкову освіту Ольга отримала вдома. Продовжувала навчання в п'ятому класі жіночої виділової школи в місті Станиславові. Закінчити навчання тут не вдалося, бо 1897 року помер батько. Напівсироту Ольгу влаштували у школу сестер-василіянок у Яворові, де вона закінчила восьмий клас.

Тут дівчина почала займатися літературною творчістю. Ще в школі, прочитавши деякі твори Ольги Кобилянської, відважилася висловити про них свої думки у листі до «буковинської орлиці». Свою літературну діяльність розпочала, коли мала 16 років. Саме тоді з'явилися її поезії, і саме тоді відбулося знайомство з І. Франком.

Ольга Дучимінська вела активну діяльність серед галицького жіноцтва, особливо сільського. По селах вона організовувала так звані жіночі курси, на яких навчала жінок читати і писати, економно вести господарство, допомагати хворим. Ця праця принесла їй неабияку популярність у Галичині.

Під час мандрівок Гуцульщиною 1930 року Ольга Дучимінська вела записи фольклорних матеріалів, в яких подавала тлумачення гуцульських слів, описувала житло, побут і звичаї мешканців.

23 листопада 1949 року 66-річну Ольгу Дучимінську заарештовують, нібито у справі замаху на Ярослава Галана. Два роки, які тривало слідство, вона перебувала у в'язниці. 1951 року її судив військовий трибунал. Вирок - 25 років таборів. Багато знущань зазнала в сибірських спецтаборах, але ніколи не втрачала людської гідності. У зоні за клаптик паперу та олівець - карцер. Тому складені в таборі вірші Ольги Дучимінської вивчали напам'ять і разом із звільненими арештантами вони потрапляли на волю, на Батьківщину.

Після смерті Сталіна, 19 червня 1956 року, справа Ольги Дучимінської була переглянута. Термін скоротився до десяти років, і 19 грудня 1958 року напівжива 75-тилітня письменниця вийшла на волю. Переслідувана КДБ, шукаючи прихистку, мандрувала містами і містечками Галичини.

У 1977 році переїхала до Івано-Франківська. В останні роки життя мріяла віднайти всі друковані та рукописні вірші і видати збірку поезій. Не судилось... 24 вересня на 106-му році життя Ольга Дучимінська померла. Реабілітована посмертно 1992 року.

Поезія, як все довге і таке нелегке життя письменниці, позбавлена фальші. У ній стільки любові, щирості, стільки туги за милою Україною, її людьми.

Почитати твори та детальніше дізнатися про життєвий шлях неймовірної жінки ви зможете, завітавши до обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка у відділ краєзнавчої літератури та переглянувши книжкову виставку «На вівтар служіння: спомин про Ольгу Дучимінську».