Леся Українка: забуття не суджено мені

25 лютого 2021 року відзначаємо 150 років від дня народження Лариси Петрівни Косач-Квітки, відомої світові під літературним псевдонімом – Леся Українка.

„Стоїмо перед Лесею, як перед пречистою і святою душею України, - написав Ярема Гоян у книжці „Світло з неба". - ...і йде зі своїм народом через історію володарка вогню, пророчиця, сяйлива красуня нації, сучасниця наша з пісенним іменням: ЛЕСЯ УКРАЇНКА". В цих словах - визнання та шана всього українського народу до своєї улюбленої письменниці.

В українську літературу Леся Українка увійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Дуже рано почала займатися літературною творчістю. Перший вірш - „Надія" - присвятила рідній тітці, яка відбувала заслання за участь у революційному русі. Пізніше, у Львові, вийшла поетична збірка „На крилах пісень". Високим гуманізмом і пафосом життєствердження пройняті наступні книги віршів „Думи і мрії", „Відгуки", поеми „Місячна легенда", „Давня казка".

Написала понад двадцять драматичних творів, що стали знаковими для історії української драматургії. Вершиною її поетичної майстерності є драма-феєрія „Лісова пісня", головна героїня якої  - не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого.

 Запрошуємо усіх читачів - поціновувачів Лесиного слова, відвідати обласну універсальну наукову бібліотеку ім. І. Франка, де у відділі абонементу відкрита для перегляду книжкова виставка-пошана „Леся Українка: забуття не суджено мені".