Екранний світ Сергія Параджанова
Сьогодні ми вшановуємо 30-ту річницю від дня смерті українського і вірменського кінорежисера, народного артиста УРСР, лауреата Шевченківської премії Сергія Параджанова.
Народився Сергій Параджанов у Грузії. Навчався на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії, будівельному факультеті Тбіліського інституту інженерів залізничного транспорту, пізніше закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії.
Сергій Йосипович був режисером, сценаристом, актором, художником, скульптором, композитором, костюмером та хореографом. Своїми вчителями вважав Олександра Довженка та Андрія Тарковського.
Міжнародне визнання прийшло до Сергія Параджанова після екранізації у 1964 році повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Ця кінострічка стала однією з найяскравіших подій радянського кіно першої половини 60-х років, нею режисер відкрив якісно новий етап у розвитку кінематографу та вголос заявив про приховані скарби українського міфопоетичного простору. Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 24 Гран-прі на кінофестивалях, а за кількістю призів увійшов до Книги рекордів Гіннесса.
Чимало випробувань випало на долю Сергія Йосиповича. Довелось йому пережити і роки тюремного ув'язнення. Після повернення, зважаючи на заборону жити в Україні, він поселився у Тбілісі й працював на кіностудії "Грузія-фільм", де спільно з Д. Абашидзе поставив «Легенду про Сурамську фортецю» (1984). Неповторними є його спроби відтворення живопису мовою кіно - короткометражні «Акоп Овнатанян» (1967) і «Арабески на тему Піросмані» (1985).
З нагоди київської прем'єри фільму «Ашик-Керіб» Сергій Параджанов дав своє останнє, передсмертне інтерв'ю українською мовою. І на завершення бесіди вигукнув: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому розумію його я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською, не буде пісні української, не буде сонця українського і не буде соняшника українського!».
Помер Сергій Параджанов 20 липня 1990 року в Єревані, й був похований 25 липня в Пантеоні геніїв вірменського духу, поряд з Арамом Хачатуряном, Фрунзиком Мкртчяном, Вільямом Сарояном й іншими відомими діячами мистецтва, літератури і науки Вірменії.
Тож, в післякарантинний час щиро запрошуємо до нашої книгозбірні усіх, зацікавлених творчою спадщиною та віхами біографії генія кіно ХХ століття Сергія Параджанова.
