До нього йдуть і йдуть народи, ідуть віки, роки, щодня
Під такою назвою 6 березня 2019 року працівники відділу загального читального залу Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка провели для військовослужбовців підшефної в/ч 1241 поетичний вернісаж, приурочений до 205-ої річниці від дня народження Т. Г. Шевченка (1814-1861), великого українського поета, художника та мислителя.
Шевченко - це той, хто живе в кожному з нас.
Він - як сама душа нашого народу, правдива і
щира...Поезія його розлита повсюдно, вона в
наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних,
найзаповітніших помислах кожного, чий дух
здатен розвиватись.
О. Гончар.
В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу - Тарас Григорович Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос - українську мову. Чи міг коли-небудь батько Тараса Шевченка, неграмотний кріпак, навіть припустити, що колись його син стане такою знаменитістю? Що навіть через багато років, століть його ім'я будуть вимовляти з повагою та любов'ю? Як писав Іван Франко: «...найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті - невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець».
Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим. Велич Кобзаря - у величі всієї України і в особистій долі кожного українця. Шевченко приходить до кожного з нас по-різному: у різному віці, за різних обставин. Геній Шевченка полягає якраз у тому, що все своє життя він був собою. Право залишатись особистістю за будь-яких обставин майбутній поет виборював з дитинства. У творчості Шевченка, у його страдницькому житті і навіть у його зовнішності відображена прекрасна багатостраждальна Україна, яка бореться за своє світле майбутнє до сьогоднішнього дня.
Літературний спадок Т. Г. Шевченка, його життя та діяльність потребують подальшого глибокого і різнобічного вивчення та дослідження, як сучасними, так і прийдешніми поколіннями українців. Саме про це йшлося у виступах Ольги Підгаєцької, бібліотекаря І категорії відділу загального читального залу та Наталії Ковальчук, завідувача бібліотеки військової частини 1241.
У рамках поетичного вернісажу, Олександра Князюк, завідувач сектору МБА, ознайомила військовослужбовців із книжковими виданнями, представленими на книжково-ілюстративній виставці-вшануванні «Живи, Тарасе, в славі віковій». Зокрема, звернула увагу присутніх на безсмертну творчу спадщину Т. Шевченка: «Кобзар» (різних років видання), «Повне зібрання творів» (у 12 томах), «Усі твори в одному томі», збірники поезій та поем «У нашім раї на землі...», «Я так її, я так люблю...», «Вибрана поезія. Живопис. Графіка», «Вибрані поезії», «Поеми», «Балади», «Гайдамаки», «Кавказ», «Маряна-черниця» та інші. Не оминула увагою і книги, які розповідають про нелегку долю поета : «Вічний як народ», «Доля», «Просвітителі українського духу», «Шевченко в моєму житті», «Шляхами Великого Кобзаря», Я. Гоян «Провісники», І. Дзюба «Тарас Шевченко» та «Тарас Шевченко серед поетів світу», П. Жур «Труди і дні Кобзаря», П. Зайцев «Життя Тараса Шевченка», Б. Лепкий «Життєпис Тараса Шевченка», Є. Нахлік «Доля - Los - Судьба», І. Огієнко «Тарас Шевченко», В. Русанівський «У слові - вічність», В. Смілянська «Шевченкознавчі розмисли», С. Цвілюк «Історична мудрість Великого Кобзаря», І. Франко «Шевченкознавчі студії», М. Чалий «Життя і твори Тараса Шевченка», С. Чанін «Великий рід людини» та інші.
Емоційного забарвлення заходу надало декламування Мариною Цюпою, бібліотекарем відділу загального читального залу, поетичних творів Великого Кобзаря: «Заповіт», «Сон», фрагментів з поем «Катерина» та «Кавказ».
Від імені командування та присутніх військовослужбовців Наталія Ковальчук подякувала працівникам загального читального залу за прекрасно організований захід та побажала подальшої тісної співпраці.
