Тарас Мельничук: поет з високим даром слова
У відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка розгорнуто ювілейну книжкову виставку, присвячену 80-річчю від дня народження відомого українського поета, дисидента, лауреата Шевченківської премії Тараса Мельничука.
Народився він 20 серпня 1938 року в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області. Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі - в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах Радянської армії.
1958 року вступив до Чернівецького державного університету. На третьому курсі Тарас покинув навчання і поїхав за комсомольською путівкою на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, а далі впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю.
У 1964 році Тарас Мельничук відновив навчання в університеті, з якого через півтора року був відрахований за вільнодумство. Працював у редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська. У 1967 році у видавництві «Карпати» вийшла його перша збірка віршів «Несімо любов планеті». 1967 р. він вступив на заочне відділення Московського літературного інституту.
Після того, як Тарас Мельничук здав рукопис збірки віршів «Чага» у видавництва «Карпати» та «Радянський письменник», його арештовують 24 січня 1972 року під час масових репресій проти української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 р. Перебував під наглядом органів радянської держбезпеки.
У квітні 1979 року через спровокований КДБ інцидент, за «вчинення опору працівникові міліції» (а насправді за антирадянську діяльність) Тарас Мельничук був арештований на 4 роки. Далі - кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи.
У 1982 році у видавництві «Смолоскип» в Торонто без відома автора вийшла збірка його віршів «Із-за ґрат».
Після повернення з тюрми Тарас Мельничук почав багато пити. Попри застереження друзів та їх намагання допомогти, врешті-решт він потрапив на курс лікування до спеціальної лікарні в Джурові. За певними припущенням, таким чином КДБ розраховувало звести нанівець авторитет поета та одночасно підірвати стан його здоров'я через ліки. У 1985 році після втечі з Джурова, Мельничука було запроторено до психлікарні в Підмихайлівцях. Звільнений він був лише 27 квітня 1986, одразу після Чорнобильської аварії. Поету повідомили, що на нього тоді готувалося нове ув'язнення, але увагу радянських спецорганів було відвернуто техногенною катастрофою.
У 1990 році - вийшли його збірки «Строфи із Голгофи» (Велика Британія) та «Князь роси» (Київ, видавництво «Молодь»). У 1990 р. Тарас Мельничук вступив до Спілки письменників України.
У 1992 р. за книжку «Князь роси» він удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
Останні роки Тарас Юрійович прожив у Коломиї. У 1994 р. у Коломийській друкарні ім. Шухевича завдяки її директорові письменнику Михайлові Андрусяку побачила світ збірка поезій «Чага».
Тарас Мельничук помер 29 березня 1995 року. Похований на місці колишнього рідного обійстя в Уторопах.
Щороку 19 серпня, на День міста, в Коломиї вручають міську літературну премію імені Тараса Мельничука.
Детальніше дізнатись про складну і нелегку долю відомого українського дисидента, поета, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, вам допоможуть книги з фондів обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, представлені на книжковій виставці у відділі краєзнавчої літератури «Тарас Мельничук: поет з високим даром слова».
