Антін Крушельницький: письменник, публіцист, педагог

Пропонуємо вашій увазі книжкову виставку «Антін Крушельницький: письменник, публіцист, педагог», що розпочала діяти у відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, присвячену 140-річчю від дня народження відомого українського письменника, видавця, літературного критика і літературознавця.

  Народився він в містечку Ланьцут (нині в Польщі) в сім’ї юриста, судового урядовця, нащадка шляхетського роду. Закінчив Перемишльську гімназію. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Викладав у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Бережан, Городенки (протягом 8 років був директором української приватної гімназії «Рідна школа» в місті Городенка).
  Антiн Владиславович Крушельницький у 1919 році був міністром освіти УНР, редактором шкільних хрестоматій з української літератури. Після знайомства з І. Франком став активним діячем самостійницької групи «Молода Україна» (видавав однойменний журнал 1900-1903) та Української радикальної партії. Належав до Українсько-Руської радикальної партії, також відомої як Українська радикальна партія. Це була перша українська політична партія на території України, заснована 4 жовтня 1890 у Львові Іваном Франком і Михайлом Павликом на базі радикальних молодіжних (драгоманівських) гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова. Співробітничав у газеті «Буковина», редагував учительську газету «Прапор» (1907–1912), працював у журналі «Літературно-науковий вісник», ініціював заснування в краї осередків «Просвіти», філій товариств «Січ» та «Сокіл», товариства «Учительська громада». У 1915 р. обраний бургомістром м. Городенка.
  Перша збірка оповідань Крушельницького «Пролетарі» вийшла у 1899 році. Як письменник виступав у різних жанрах: оповідання, повісті, романи, драми, літературно-критичні, науково-педагогічні праці, публіцистичні статті, рецензії. Як літератор крім збірки оповідань «Пролетарі» виступив з повістю «Буденний хліб», романом «Рубають ліс», у яких відобразив життя галицького суспільства на межі 19-20 століть. У ряді п’єс – «Артистка», «Філістер», «Тривога», «Герої», «Чоловік честі», «Зяті», «Орли» порушував злободенні соціальні теми. У повістях «Надаремне», «Дужим помахом крил» звернувся до тем Першої світової війни й українських визвольних змагань 1917-1920 рр. Перекладав твори Cенкевича, Пшибишевського, Запольської. Створив ряд літературно-критичних розвідок – «Іван Франко», «Нариси з сучасної української літератури». Після падіння влади УНР А. Крушельницький емігрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка». В жовтні 1919 р. очолив педагогічну місію міністерства освіти УНР з випуску підручників. У 1929–1932роках видавець і редактор журналу «Нові шляхи». У 1932 р. журнал було закрито, а Крушельницького 28 вересня цього ж року ув’язнено в тюрмі «Бригідки». Після звільнення у 1933 р. заснував журнал «Критика». У 1934 р. разом із родиною на запрошення уряду УСРР переїхав до м. Харків; прийняв радянське громадянство, отримав посаду в редакції «Української радянської енциклопедії». Майже вся родина Марії Крушельницької була знищена НКВДистами.
  Літературна спадщина Крушельницького (десятки прозових творів і збірок, п’єс, перекладів, літературно-критичні та науково-педагогічні праці, публіцистика і рецензії) і його ім’я були на довгі роки вилучені з української культури та літературного процесу.
  Докладніше дізнатись про нелегкий життєвий і творчий шлях Антіна Крушельницького ви зможете, завітавши до обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка та переглянувши книжкову виставку «Антін Крушельницький: письменник, публіцист, педагог».