Відлуння нашої пам`яті
Під такою назвою у відділі загального читального залу діє книжково-ілюстративна виставка-подія, приурочена до Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні.
Нам не забути днів війни…
У нашій пам'яті вони.
І ті герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.
Щороку 22 червня, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця, Україна відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни..
Не дивлячись на те, що багатьом визнаним і компетентним військовим історикам вдалося майже в найдрібніших подробицях, відтворити хід подій тих далеких років і знайти відповідь на безліч питань, перед нами напевно ще на тривалий час залишиться незрозумілим одне – чому за права, благополуччя і прогрес однієї частини людей, об’єднаних якоюсь загальною ідеєю, обов’язково повинні розплачуватися своїм життям, здоров’ям і перспективами інші?
22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?
Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.
Пам'ять – хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить …і…
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях. Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей?
Вона є. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!
В рамках відзначення Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні, працівники відділу загального читального залу організували книжково-ілюстративну виставку-подію «Відлуння нашої пам`яті».
На експозиції представлено такі видання: збірники «Пам'ять серця», «Україна і український народ у Другій світовій війні» (в 4-х кн.), двохтомник історичних нарисів «Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття», книги пам`яті України «Безсмертя» та «Подвиг на віки», «Україна в полум’ї війни. 1941-1945», М. Коваль «Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.)», І. Мукольский, О. Лисенко «Звитяга і жертовність: українці на фронтах Другої світової війни», К. Нікітенко «1941: Злочин і покарання. Причини поразок Червоної армії», І. Патриляк, М. Боровик «Україна в роки Другої світової війни» та інші.
Тож запрошуємо усіх до перегляду виставки, тим самим віддаючи шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Згадуючи жертв ІІ світової війни, пам’ятаймо і шануймо сьогоднішніх Героїв, які борються за вільну, унітарну, незалежну українську державу. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв.
Слава їм, вічна і світла пам'ять!
