Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail:

Відділ комплектування:
E-mail:
тел. 0342 752479

Відділ мистецтва:
E-mail:

Краєзнавчий відділ:
E-mail:

Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31

Графік роботи:

Щоденно: 10:00 - 18:00
Субота - вихідний день
Cанітарний день - останній четвер місяця

Олена Степанів – жінка українського П’ємонту



Мало хто сьогодні не знає відважної Степанівни. В народі про неї складали пісні та легенди і в цьому проявляється безмежна всенародна любов. Саме подвигом усього свого життя вона виокремилася з – поміж мільйонів жінок. Ім’я Олени Степанів назавжди увійшло до історії визвольних змагань української нації.

Народилася 7 грудня 1892 року в селі Вишнівчик Перемишлянського повіту в родині священика Івана  Степаніва як третя наймолодша дитина.

Батько - мудрий, поміркований, впевнений завжди у тому, що мислив, що говорив, що робив... «Бог нехай благословить твої труди», - наставляв отець Іван, відправляючи дочку на науку. Воістину ці слова були наповнені Божим Духом...

У 1910-1911р.р. навчалася у семінарії УПТ у Львові. Разом з ровесницями бігала до домівки «Сокола - батька» на пополудневі години руханки, які вів професор Бобровський. «Сокіл» був її першою сходинкою.

Згодом стала членом пластової організації, яка вела військову підготовку. Саме «Пласт» наповнив її життя глибинним змістом і це був вибір на все життя: іти на допомогу потребуючому, слабшому, пропонувати руку дружби, навчати місійності, обов'язковості, пунктуальності, сумлінності в роботі; чесності, людської та національної гідності; бути спритнім і мужнім оборонником і патріотом.

Олена, як членкиня Пласту - разом з тими, в кого є потреба рятувати світ, хто знає, що в горнилі війни можна втілити ідею творіння української військової сили і надію на визволення України.

Навесні 1912 року стає членом Повітової Січі, восени вступила на філософський факультет Львівського університету. Дівчина певна того, що жіноцтво теж може стати поряд з чоловіками для здобуття незалежності.

Серпень 1914 року. У підльвівському яру чинилася нова для України історія «... за право до свобідного життя бути вірним Богові і Україні...» Тут прийняли присягу 33 жінки - січовички. Це був відділ «Січових Стрільців ІІ». Першу стрілецьку жіночу чоту при Львівському товаристві «Січові Стрільці ІІ» очолила обозна Олена Степанів, її заступником стала Ольга Левицька. «Ми не мобілізуємо жіноцтво . Ми збираємо добровольців, що мають пластову, спортивну чи військову підготовку або ж прагнуть її здобути. Жінки теж можуть воювати. Та то лише за покликом і переконанням», - стверджувала Степанівна. Сама ж була сильна духом, красна душею, обережна у замислах, бистра в ділах.

10 листопада 1914 року Олену Степанів нагородили «Медаллю хоробрости» за бій під Комарном.

У квітні -  травні 1915 року підхорунжа Олена Степанів відзначилася в боях на горі Маківці.

31 травня 1915 року поблизу Лісовичів під Болеховом разом з двома оточеними сотнями Січових Стрільців потрапила Олена Степанів у російський полон.

 Деякі російські офіцери пропонували її повісити. Вона цього не боялася, але ... «сумно було дуже ... тужно за домом і Галичиною». Шлях у неволю пролягав через Лісовичі - Журавно - Рогатин - Бережани - Пензу - Симбірськ  - Самару - Оренбург - Ташкент. За кожним пунктом - муки і біль, приниження і непевність долі... Всі полонені ходили вільно, тільки Олену водили під конвоєм. Невидимі, але відчутні сліди Шевченка у тих краях, молитви до Всевишнього допомагали не впасти духом і підтримувати слабших.

Її поведінка, праця, розум, організованість і неабияка любов  до людей викликали незаперечну повагу серед австрійських полонених. Її особиста доля і приклад мужності були потужною заявою української національної ідеї у європейському масштабі. Після Лютневої революції включилися в роботу Ташкентської української громади. 17 серпня 1917 року через Швецію повернулася до лав УСС і продовжила свій бойовий шлях як четар УГА.

Під час перебування в полоні Олені Степанів наказом ч.20 від 12 липня 1915р. було присвоєно офіцерське звання хорунжого.

1919 рік. Виїхала до Відня, де продовжила навчання.

14 липня 1920 року одружилася з Романом Дашкевичем, підполковником Січових Стрільців. Повернулася до Львова зі ступенем доктора філософії. Від 1922-го до 1935 року викладала історію та географію в Гімназії сестер Василіянок у Львові. У жовтні 1924 року стала головою Товариства жінок з вищою освітою. «Українська жінка в світлі історії», - наукові реферати Олени Степанів - Дашкевич.

У 1926 році народився син Ярослав, майбутній доктор історії, в'язень сталінських таборів.

Від 1935-го до 1939 року була референтом оргвідділу Ревізійного Союзу Українських Кооператорів.

У 1941-1944р.р. керує Статистичним бюро міста Львова, викладає у Львівському університеті, де виконувала обов'язки доцента економічної географії та в Інституті радянської торгівлі.

У 1943 році відпускає чоловіка в еміграцію, а сама стверджує, що буде «тут жити і працювати, де випаде».

У 1946-1948 р.р. вивезена в «почесну» депортацію до Києва.

1948-1949 р.р. - науковий співробітник Природничого музею АН УРСР у Львові. Написала понад 75 наукових праць.

1949 рік. Вирок Особливої наради при Міністерстві державної безпеки СРСР без суду: десятирічне ув'язнення у страшних мордовських таборах на торфових розробках... Бо ж не зреклася сина Ярослава, не купилася на пропозицію співпрацювати з новою окупаційною владою.

У червні 1956 року повернулася до Львова із сином Ярославом. Легендарна Степанівна мешкала з сином у найманій кімнатці. Жили на убогу пенсію.

Померла Олена Степанів-Дашкевич 11 липня 1963 року. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Вона пізнала мету свого служіння людям, своїй землі, на якій народилася, держалася того народу, в якому Господь Бог покликав її до життя. Служила не за харч, не за гроші.

Мала то за потребу. А це - високість у Бога.

Відважна Степанівна, мудра і шанована доктор філософії Олена Степанів - Дашкевич заслужила нашу вдячну пам'ять.

Уклінно просимо всіх істинних патріотів українського народу мати за потребу власної душі - долучитися до збору коштів на встановлення пам'ятника

Олені Степанів - Дашкевич

Кредобанк в гривнях

ІФВ Союзу Українок

р/р 26005011088565

МФО 325365, код  ЄДРПОУ 20554108

Джерела: Вайно Марія. Пасіонарія., Івано-Франківськ. 2012

Дядюк Мирослава. Олена Степанів - науковець і громадська діячка - В кн..: Українки в історії. - К., «Либідь», 2006., стор. 144-147.

Уклала Віра Мединська

 

Оновлено 28-03-2024
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка