Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.

Франко Олеся Мирославівна



«ФРАНКО ТА КАЛУЩИНА»

Нарис, поезія

Франко Олеся Мирославівна

(викладач вищої категорії

та концертмейстер вищої категорії

Калуської дитячої музичної школи)

м. Калуш, вул. Дзвонарська, 5/109

 

«БОРІМОСЯ, ЯК ВЧИВ ФРАНКО»

Іван Франко - це Каменяр!

Який талант і Божий дар!

Він міг пером наш дух збудити,

І свій запал в людей вселити.

 

Борі́мося, як вчив Франко,

Держатися всім за одно.

Хай дух вкраїнський не згасає,

Народ про це хай пам׳ятає.

 

Лупайте скелю на путі,

Щасливий шлях стелі́м собі,

ЩобУкраїна процвітала

І вільною навіки стала.

 

Учімось скрізь перемагати,

Щоб Україні волю дати,

То ж без вагань йди до мети,

Хоч, як не важко - все ж іди.

Для кожного з нас найріднішим є місто чи село, де народився, вимовив перше слово, звідки вирушив у світ. Для мене такою малою батьківщиною є Підгірки, що вже стали частиною міста Калуша. Тут моє коріння, могили моїх предків. Життя Івана Франка тісно пов'язане з цим мікрорайоном. Під час святкування сторіччя від дня народження Івана Франка у 1956 р. в Підгірках йому споруджено пам'ятник.

Чому саме вибір випав на Підгірки?

У Якова і Марії Франків було три сини: Іван, Захар і Онуфрій. Батьки померли, коли діти були ще малими. Їхнім господарством і землею заволодів вітчим Григорій Гаврилик. Іван вчився, утримуючи себе уроками, а брати вимушені були тяжко працювати у вітчима і мачухи на рідному обійсті. Онуфрій два роки навчався у Дрогобичі ковальства. Мав хист до різьбярства: простим ножиком вирізав предмети домашнього вжитку й забавки. Коли Захар (1883р.) і Онуфрій (1886 р.) поодружувалися, в нагуєвицькій хаті стало тісно. За родинними переказами, Іван в 1902 році дізнався, що у Підгірках місцевий священик продає хату й шматок землі і допоміг купити цей маєток братові Онуфрієві. Навесні 1904 року Онуфрій із дружиною Юлією з Дидинських (родом із с. Ясеня Сільна) та сімома дітьми поселився в Підгірках, які дали життя ще одній вітці роду Онуфрія Франка. 22 серпня 1906 р. народився їхній наймолодший син Омелян-Володимир - мій дідусь.

На початку квітня 1904 р. велика родина Онуфрія і Юліани (з Дидинських) (1861-1945), що складалась разом з ними із 9 осіб - Якова (Яся) (1887-1913), Антона (1888-1974), Марини (1890-1976), Розалії (1892-1972), Ганни (1894-1949), Анастасії (1896-1975) та Михайла (1900-1951),  переїхала до Підгірок і оселилась в старій, але ще міцній хаті. Омелян-Володимир одружився з Ганною Тацуняк. Після весілля молоді вирішили відокремитись. Почали будувати хату при дорозі на Калуш. Закінчили будівництво 1935 році. Саме цей будинок є музеєм-оселею родини Івана Франка. У новій хаті Онуфрія 15 квітня 1936 році народився первісток Омеляна-Володимира та Анни Франків, Мирослав-Онуфрій (мій батько). Через три роки, 19 березня 1939 року народилася дочка Оксана-Любов. Наймолодшою була дочка Уляна-Людмила. Померла у 1946 році немовлям і похована у гробі свого діда Онуфрія Франка.

Помер Онуфрій 28 липня 1913 року від запалення нирок на п'ятдесят дев'ятому році життя. Брат Захар пізніше згадував: «Добре жилося Онуфрієві. Поставив стодолу, ковальства не робив. Десь у марті пішов на рибу і розібраний заліз у зимну воду й з простуди помер ...»

Могила Онуфрія Франка збереглася у південно-західній частині цвинтаря. На ній був встановлений чавунний хрест із Розп'яттям. У 2012 р. за підтримки мера міста Калуша Ігоря Насалика було упорядковано могилу Онуфрія і Юліани Франків та споруджено там гранітну стелу. На цьому цвинтарі поховані діти та внуки Онуфрія: Антон та Ганна Франко, Омелян-Володимир з дружиною Анною Франко, Ярослава з чоловіком Василем Турчин, Михайло та Юлія Франко, Ольга Франко, Михась Франко, Василь Франко. Мирослав Франко похований у Калуші, Ярослав - в Новиці, а Богдан та Іван поховані в братській могилі в Підгірках.

Зараз в Калуші та в Підгірках проживають внуки та правнуки Онуфрія, а саме: Омеляна (Оксана та Олеся з сім'ями), Антона (Роман, Любов, Надія, Іванна, Ігор та  Зоряна з сім'ями) та  Анастасії (Віра та Галина з сім'ями).

Я - правнучка Онуфрія, рідного брата Івана Франка. Це велике щастя та велика відповідальність бути нащадком Франкового роду. З раннього дитинства я пам'ятаю, що до нас приїжджали гості з різних куточків України. Серед них були письменники, поети, шанувальники нашої родини. Тому ще в дитячі роки почала усвідомлювати своє знатне родове коріння. Часто в сімейному колі вели розмову про І.Франка, читали нам, сестрі Оксані та мені, казки нашого стрийка Івана та інших авторів.

Портрети І.Франка, Т.Шевченка в нашій оселі завжди були поруч з образом Ісуса Христа та Матері Божої. Пісня і слово домінували у житті нашої сім'ї. Дідуся Омеляна та  батька Мирослава запрошували на творчі зустрічі та заходи, які проводилися на Калущині, на честь Великого Каменяра. Коли я підросла, мене теж брали з собою. Бачили, що маю хист до музики та слова, неодноразового виступала з піснями та виконувала твори на фортепіано. Зауважу, що моя старша сестра Оксана  швидко вивчала вірші напам'ять і залюбки декламувала їх. Мушу згадати і про свого сина Назарія, який у 4 роки вперше виступив на сцені і прочитав вірш про І.Франка. З покоління в покоління засівалося зерно, з якого проростало шана до нашого талановитого предка.

У Підгірках Іван Франко бував неодноразово - на відпочинку, в гостях, проїздом у Карпати та в справах. Зі спогадів мого діда Омеляна дізналася, що «коли приїжджав Іван Франко, то односельці у неділю чи у свята сходилися на розповідь Івана Франка. У вільний час я із стрийком Іваном ходив у ліс по гриби. Він знаходив і показував, бо руками майже нічого не міг робити. І ходив з Франком також на рибу». Ще дідусь Омелян розповідав, що «стрийко часто, коли приїжджав у Підгірки, бував у «газетника». Так односельці називали освіченого селянина Стефана Смольського, батька відомого художника Григорія Смольського. Григорієва сестра Парасковія Ягинчук, яка народилася 1896 р., згадувала про переїзд сім'ї Онуфрія та гостювання Івана Франка в Підгірках: «Їхали всі на возі, одягнені були в мануфактурну кольорову одіж. У той час усі селяни носили натуральні «зрібні» вишиті сорочки, тому це викликало зацікавленість. Усі вибігали дивитися на новоприбулих сусідів".   

А ще пригадалося мені, як  син Омелян Франко та донька Онуфрія Розалія Баб'як згадували: «Уліті Іван Франко часто приїздив до свого брата, мого батька, в Підгірки. Дні, коли гостював стрийко, були особливо радісними не тільки для нашої сім'ї. Як тільки він приїздив, у нашій хаті збиралося повно людей. Кожному було цікаво посидіти,  поговорити з Франком. Стрийко також поводився з ними дуже чемно, з кожним вітався за руку. Вбирався він у звичайне вбрання і ніколи не виглядав на пана. Говорив також просто, по-нашому... Стрийко Іван дуже любив дітей. І де тільки побачить малу дитину, покличе до себе, ніжно погладить по голівці, тепло заговорить, якщо має, дасть даруночок. Тому діти до нього горнулися».

У Підгірках є музей-садиба родини Франка, про яку знають не тільки на Калущині та на Івано-Франківщині, але і по всій Україні та за її межами. Музей-оселю родини Івана Франка було відкрито 30 серпня 1992 року. Були присутні гості зі Львова, Івано-Франківська,  Калуша, Нагуєвич. До сьогодні пам'ятаю, як священик греко-католицької церкви Стрітення Господнього з Підгірок Михайло Бойчук освятив музей-оселю і відслужив молебень та з яким піднесенням була виконана пісня «Не пора, не пора» чоловічою народною хоровою капелою «Прометей» під орудою І. Кримського. Надали і мені слово виступити від молодого покоління Франків.

В нашому родинному музеї відкрито чотири кімнати. Перша кімната розповідає про життєвий і творчий шлях І. Я. Франка. Друга кімната музею містить матеріали про родину Онуфрія Франка у Підгірках. Третя кімната - франкова світлиця. Четверта кімната - Іван Франко та Григорій Смольський. Якщо пройтися кімнатами музею, то ми побачимо у першій кімнаті (колишня кімната моїх батьків: батька Мирослава Омеляновича Франка та матусі Марії Миколаївни Франко) світлини з дитячих років, студентського періоду життя, похилих літ Каменяра. Тут же фотокопії листів Онуфрія Франка до брата Івана, фотографії дітей Петра, Тараса, Андрія та Ганни. Центральне місце в цій кімнаті займає родинне дерево франкового роду. Над деревом роду висять портрети трьох братів - Івана, Захара та Онуфрія Франків. В другій кімнаті музею (колишня дитяча кімната: моя і сестри Оксани) зібраний матеріал про родину Онуфрія Франка у Підгірках. Є також і куток священика, поета і просвітницького діяча о. Антіна Могильницького  А третя кімната (колишня кімната дідуся Омеляна Онуфрійовича Франко та бабусі Ганни Дмитрівни Франко) - це франкова світлиця. Там розміщені речі родини Онуфрія Франка, подаровані музеєві. Серед них - вишиті верети і обруси роботи рук Розалії Франко-Гонти, дерев'яні ліжко і шафа, вишивки Анастасії Мельник, яка пам'ятала приїзд Івана Франка на похорон брата Онуфрія у 1913 році. Найважливішими експонатами цієї кімнати музею-оселі є корито, бочка, підсвічник, рамка і куфер, зроблені власноруч Онуфрієм Франком. А у четвертій кімнаті виставлені картини Григорія Смольського. Серед них «Михайло Франко» (портрет сина Онуфрія) та «Портрет Марії Капець».

Під час українсько-руської студентської мандрівки 1884 року, яку організував Іван Франко, влада заборонила проведення літературно-музичного вечора у Калуші. Калушанам вдалося вибороти дозвіл, але намісництво у Львові викреслило з програми декларацію Шевченкового «Титаря». Калуський староста розпорядився подати йому поіменний список тих, хто виступатиме на вечорі. Особливу увагу привернула «Дума про те, як гетьман козацький Самійло Кішка втікав з турецької неволі», що її прочитав і пояснив Іван Франко.

20 грудня 1896 року в Калуші була поставлена Франкова комедія «Майстер Черняк», у якій взяв участь уродженець міста, відомий артист, Іван Рубчак. Український художник, родом з Підгірок, Григорій Смольський намалював картину «Арешт Івана Франка в 1880 році».

Вже 100 років минуло, як  помер Іван Франко. Але він духом в безсмертя піднявся і вічно горітиме «вогник франкової кузні».

 

«ФРАНКОВІ МРІЇ»

Ти мріяв, щоб сади буяли пишні,

Щоби земля заквітнула добром...

Поглянь, які сьогодні бідняки колишні

Щасливі над Дністром і над Дніпром ...

 

Пісні із працею злилися воєдино,

Рукам робочим - шана і хвала.

Це твій народ, твоя це Україна

Розквітла під блакитним небом

й сонячним теплом.

Оновлено 14-05-2021
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка