Конструктивний націоналізм у творчості Івана Франка

„Мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів" - наголошував у часи радикальних суспільних перемін 1905 року Іван Франко в „Одвертому листі до галицької української молодежі". Тут же він закликає стати до „великої праці - здвиження нашої національної будови  в усій її цілості" - тобто витворити тривкий становий хребет української нації з майбутнім простуванням до постачання незалежної соборної держави на всіх її етнічних територіях. Погодьмося, що висловлювати такі відверті державницькі сентенції в тодішній затхлій атмосфері суспільно-політичного безпросвіття під'яремної Галичини було досить поступовою дією у формуванні нової східноєвропейської нації. Так, можливо, що ці думки, з огляду на ще не всуціль виогранені засади українського націоналізму як цілісної ідеології мали ще не досить цілісну понятійно-значеннєву структуру, однак Каменяр, дослухаючись до постулатів політолога з питань європейської етнічності та націоналізму Джона Гатчінсона, який зосібна відзначав, що „не політики чи законодавці, а передусім історики й митці, які утворюють ті культурні та академічні спільноти, якраз і покликані відкрити цю творчу силу в усіх її вимірах та надихнути нею силу в усіх її вимірах та надихнути нею всіх членів нації" - чітко усвідомлював провідну роль творчої інтелігенції у витворенні єдиного національного організму українців.

(повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка).

Сулятицький М. Конструктивний націоналізм у творчості Івана Франка / М. Сулятицький // Галицька Просвіта. – 2016. – 4 серп. (№31-32). – С. 3.