БІЛЯ МОГИЛИ ІВАНА ФРАНКА
Став я побіля могили,
Духом і думкою зрячий.
Чую: киплять його жили,
Серце клекоче гаряче.
Молот камінні рве грати,
Зморі нема прохолоди.
Гнів, наче полум'я ватри,
Мускули ятрить і подих.
Крушить незрушність граніту
Розмах за розмахом - чуєш?
Кривди гнобителів світу
З коренем вперто корчує.
Поклик цей чує планета,
Міць і приціли обуха.
Силу дав тяти тенета
Пломінь бунтарського духу.
Меч всемогутньої мислі
Гострить гірка непокора.
Падають брили навислі,
Стогне стогорба потвора.
Зводить він плечі дебелі,
Молот впирається в хмари...
Чуєш? - розтрощують скелі
Каменяреві удари.
