Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail:

Відділ комплектування:
E-mail:
тел. 0342 752479

Відділ мистецтва:
E-mail:

Краєзнавчий відділ:
E-mail:

Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31

Графік роботи:

Щоденно: 10:00 - 19:00
Субота - вихідний день
Cанітарний день - останній четвер місяця

КРИВОРІВНЯ НАПУВАЛА ДУШУ ІВАНА ФРАНКА



спокоєм, тихою красою

Все творче життя Іван ФРАНКО цікавився духовною та матеріальною культурою Гуцульщини.

         Як відомо, він уперше побував на Гуцульщині у 1880 р., тоді в липні-серпні він жив у Нижньому Бе­резові в свого друга - вчителя та громадського діяча Кирила Ґеника. Тут написав оповідання "На вершку", записував фольклор, побу­вав на весіллі у брата Кирила Ґеника - Антона, відвідував сусідні села.

         У1884 р. письменник організував на Гуцульщину екскурсію переважно студентської молоді, яка знайомила­ся з життям і побутом краю та прово­дила культурно-освітню пропаганду серед населення. У програмі екскурсії "Українсько-руська студентська ман­дрівка літом 1884 року "В дорогу" І.Франко змалював життя міст і сіл, через які пролягали шляхи, зокрема записав: "Ось Жаб'є, Гуцульська сто­лиця. Немає села понад Жаб'є і більшо­го лиха шукати дарма...".

         На запрошення адвоката Теофіла Окуневського (1858-1937) І.Франко з київськими друзями О. Кониським та Ф. Микалайчиком перебував у Яворові 8-11 серпня 1884 р. у гостиннім домі священика Іполита Окуневського (1834-1902), батька Теофіла, сестра якого, піаністка Ольга Окуневська (1875-1960), грала на концерті з нагади юві­лею Франка у Львові в 1898 р.

         Наступні відвідини Гуцульщини відбулись у серпні 1898 р., коли І.Фран­ко з дружиною та дітьми відпочивав у с. Довгополі, записував розповіді се­лян про життя і звичаї гуцулів.

         Бував письменник також у Буркуті (де в 1901 р. зустрічався з Лесею Украї­нкою), в Головах, Гриняві, Жаб'ї, Косові, Берегометі, Кутах (1905), Яворові, але найбільше - у Криворівні. Помилува­тися казковими краєвидами і подихати свіжим повітрям гір приїжджали сюди і кращі українські письменники Леся Ук­раїнка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, О.Маковей, А.Крушельницький, Г. Хоткевич, М. Козоріс, К. Гриневичева, С. Твердохліб; літературознавець М.Могилянський, художники: Ф.Красицький, І. Труш, І. Северин та багато інших.

         Зустрічі у Криворівні давали їм мож­ливі обгорювати і вирішувати ряд актуальних питань, що стосувалися культурно-освітнього життя в Україні. Тут народжувалися творчі задуми на подальшу працю для рідного народу. Відомий етнограф В.Гнатюк із гордістю називав Криворівню "українськими Афінами", де першою особою був І.Фран­ко, який приїхав до Криворівні в 1901 р. за рекомендацією В. Гнатюка. Село, де, за словами письменника, "менше шуму, грому, біганини, яке напувало душу спо­коєм, тихою красою, сподобалося Франкові, і він проводив тут свій літній відпочинок упродовж 1901-1914рр., за винятком 1905 і 1908.  

         Спочатку Франко жив у гуцула Проця Мітчука, якого називали зна­харем, бо він умів лікувати людей і тварин, знав і шанував гуцульську старовину. У1906 р. письменник пе­реселився із Заріччя на лівий берег Чорного Черемошу і жив у Василя Якіб'юка-Івандюка, відомого різьбяра, доброго знавця народної медицини і фотографа-самоука. Частим гостем був письменник і в домі прогресив­ною священика, доброго знавця зви­чаїв та побуту гуцулів Олекси Волянського, який парохував у Кри­ворівні з 23 жовтня 1893 до 10 люто­го 1923 р. Він написав спогади про І.Франка, в яких відзначав, що поява в неділю на Службі Божій Франка і Грушевського робила "велике вражіння" на гуцулів, які з ще більшою поша­ною ставилися до них за те, що не встидалися стояти в церкві між про­стими господарями і слухати разом з ними Службу Божу.

         М. Могилянський згадував, що у липні 1912 р. І.Франко, М. Коцюбинсь­кий, О .Олесь, А. Крушельницький і ет­нограф В. Гнатюк у домі о. Волянського обговорювали злободенні пробле­ми життя. Також часто збиралися вони у В.Гнатюка, який жив у дяка М. Мойсейчука.

         За Франком та його однодумцями пильно стежила влада. Косівський староста видав наказ, щоб усі, хто приїжджав до Криворівні, зголошува­лися у громадському уряді протягом 24 годин. О.Волянський був оштра­фований на 10 злотих за те, що не зголосив сестри своєї дружини Марії з Бурачинських-Кекилії Куровець, яка, до речі, народилася і виховува­лася у Криворівні. Незважаючи на поданий протест до сейму, розпоряд­ження залишилося в силі.

         У Криворівні Франко не тільки відпочивав, але й систематично пра­цював. Як і у Львові, він мав свій режим дня. Вставав рано і йшов у ліс збирати гриби, потім сідав за роботу. Після обіду знову працював або по­спішав на рибалку. Найчастіше Франко ходив на гриби у Стояківку або Осік, раз чи два був на Писанім Камені, де залишив свій підпис.

         М. Захарчук згадував, що поет любив заходити на мед до сільського дяка Мойсейчука, в якого жив В. Гнатюк. Одного разу М. Харук провів Франка на гору Довбушанку, звідки було видно Ігрець, Білу Кобилу і Сокільське, всю Чорногору. Франко милувався  краєвидом і потім сказав: "Був я на Попівані, на Чивчині, у Гостівцях, але такого місця ладного, як тут, не бачив".   Перебування письменника у Криворівні детально описали його діти Петро, Тарас і Ганна та Олекса Волянський.

         У Криворівні Франко написав поему "Терен у нозі" і присвятив її Зеновії Бурачинській, яка розповідала йому гуцульські легенди, автобіографічне оповідання "У кузні", повість "Великий шум", оповідання"як Юра Шикманюк брив Черемош", вірші " В альбом Ользі Маркович", "У безсонну ніченьку" та інші.

         У творах "Як Юра Шиккмалюк брив Черемош", Терен у ноз" письменник реалістично змалював життя і побут селян Криворівні, злидні, безправність верховинців, показав, як землі гуцулів потрапляли в руки лихварів.

        У Криворівні він записував приповідки, оповідання, пісні,  перекази і залучав до збирання фольклорно-етнографічних матеріалів знайомих  місцевих учителів, вчених і літераторів, що приїжджали на відпочинок у гори, а також письменних гуцулів. Ще раніше за порадою І.Франка народні пісні, приповідки, оповідання про опришків записували уродженці Криворівні сестри Кекилія і Марія Бурачинські.

        Мешканці Криворівні  свято шанують пам'ять про Каменяра. На похороні Франка була гуцулка з Криворівні, яка несла вінок від своїх односельців. У десяті роковини від дня смерті письменника на Франковій скелі над Черемошем, з якої він промовляв на народному вічі в 1912 р., було встановлено кам'яну плиту з надписом: «В честь Іванові Франкові Гуцульщина. 1916 - 1926». Її виготовили В.Якіб'юк,  каменотес І.Марусяк та інші селяни. Урочисте відкриття цієї пам'ятки відбулося 8 серпня 1926 р. під звуки 12 трембіт. Потім свято продовжувалося біля хати В.Якіб'юка, де він та інші криворівнянці розповідали присутнім про свої зустрічі з Великим Каменярем, читали його твори. То був вияв справді безмежної любові й шани горян до захисника їхніх інтересів.

         У 1956 році у хаті В. Якіб'юка відкрито літературний літературний музей І. Франка. У1960 р. при допомозі Львівського університету, а в 1976 та 1981 рр. Державного музею І. Франка у Львові та Івано-Франківського краєзнавчого музею музей Івана Франка було розширено.

        Переобладнана у 2000 р. нова експозиція музею розповідає про  перебування І. Франка, М. Коцюбинського і Г. Хоткевича у Криворівні, про їх сучасників та місцевих гуцулів, які  добре знали Каменяра. У меморіальній кімнаті відтворена та обстановка, в якій жив Франко. Зберігається топірець, якого подарував письменникові власник хати В. Яюб'юк. У вітринах експонуються твори, наукові статті, які написав Франко у Криворівні.

                                                                                  Петро АРСЕНИЧ

                                                       завідувач науково-редакційного

                                                     відділу управління культури ОДА,

                                              Заслужений працівник культури України

Арсенич П. Криворівня напувала душу Івана Франка спокоєм, тихою красою / П. Арсенич // Верховинські вісті. - 2002. - 23 серп.

Оновлено 01-12-2021
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка