СЛІДАМИ ІВАНА ФРАНКА

Не кожне галицьке місто має підстави гоноруватися тим, що така вагома постать у національній літе­ратурі, як Іван Франко, час від часу переплітала з ним свою долю. У Коломиї ж є чима­ло місць, де побував Каме­няр. Але не всі вони, з тих чи інших причин, дочекали­ся нашого віку. Приміром, нині вже не відшукаєш і сліду від готелика Ґірма (десь у середмісті), в якому поет провів «страшний тиждень» із 16 до 20 червня 1880 року, очікуючи на власний паш-порт" з Дрогобича. За не­відомих обставин, на почат­ку 1944-го перетворилася на купу попелу й та сумнозвіс­на коломийська буцегарня, в якій Франко катувався з 5 березня до 6 червня того ж 1880-го. Після війни там розташували автобазу ракет­ного полку, тепер - спортмайдан­чик медколеджу (вул. М. Павлика).

Певного забуття торкнулася доля й іншої споруди, яка зберегла свій силует лише на поштовій картці за 1912 рік коломийського видавця Готліба. Доволі просторе помешкання прилягало, чи то пак, тулилося, до відомої кам'яниці Білоусів, на тодішній вулиці Я. Собіського (нині - пр-кт М. Грушевського, 46). У цьому затишному особняку, зве­деному в стилі античного акрополя, проживали брати Теодор і Михайло Білоуси, поки не спорудили найви­щу, окрім ратуші, міську будівлю побіч Чорного потоку. Кілька східців з партеру повертали до двох різних парадних дверей, якими послугову­вались обидва господарі. Опісля з цьо­го тимчасового пристанища вони пе­ребралися до новозбудованого чоти­риповерхового помешкан­ня, в якому 1863 року роз­містили друкарню та покої на винайм. Отож, саме той, поділений на дві родини, одноповерховий будинок і пропонував 1883 року ви­купити «на спілку» Михай­ло Павлик Іванові Фран­кові. Однак достатньо пе­решкод стало тоді на цій затії. Адже справа стосува­лася ще й Франкового од­руження з Павликовою сестрою Анною. Але з цьо­го теж нічого не вийшло, бо, як сам писав: "Се, призна-сте, крайня недо­речність , - цілком усві­домлюючи, що на літера­турній ниві молодому под­ружжю не вижити на периферії...

Опісля, за радянських часів, той згаданий острівець Франкового пе­ребування на коломийській землі, прийшов геть до занепаду. Ніхто з владоможців не збирався якось увіковічнювати його. Натомість протя­гом довгих десятиріч тут прописала­ся контора міського відділу молоч­ної кооперації. Сіра, аж чорна від дорожньої кіптяви и осіла нижче від рівня свіжоасфальтованого хідника, ця історична пам'ятка покірно дожи­вала віку, аж поки не зникла з лиця коломийської вулиці 1981 року ра­зом з архітектурним шедевром - ка­м'яницею Булоусів.

Василь НАГІРНИЙ.

Нагірний В. Слідами Івана Франка [в м. Коломиї] / В. Нагірний // Вільний голос. - 2006. - 18 серп.