Неоромантична модель гуцульського дивосвіту : про новелістику Марка Черемшини
Наталя Мастин
Початок XX століття для української літератури прикметний реалізацією на високому естетично-художньому рівні її оригінальної сутності. Паростки, прищеплені могутніми талантами Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Марка Черемшини на древі національної культури, вкрили його рясним буянням оригінальних самовиявів мистецької думки. Одна з найбагатших галузок цього древа - неоромантизм. Неоромантична «модель світу» стала органічною формою вияву національної самобутності вітчизняного письменства завдяки поєднанню фольклорного образу з модерною символікою. Адже фольклор, міфологія і є найпершим джерелом Самості національної культури, що протистоїть процесам гомогенізації.
Самобутній гуцульський фольклор зі збереженими в ньому елементами реліктових вірувань, шифрограмами символів, орнаментальним декоруванням, транссубстанцією усіх виявів і форм життя, лексичним багатством послугував моделлю художнього світосприйняття для Марка Черемшини, моделлю, в якій органічно поєднались складові реалізму, імпресіонізму з неоромантизмом.
Повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.
