Повертайтеся, імена славних українців

Неабияку увагу науковців, сту­дентів, вчителів, усіх, хто не бай­дужий до історико-культурного минулого і сучасного України, привернув вихід у світ шостої і сьомої книг (у одному томі) праці Володимира Качкана „Хай свя­титься ім'я твоє. Історія українсь­кої літератури в персоналіях (XIX-XX ст.)".

Серед невтомних і таланови­тих трудівників на ниві україноз­навства письменник і науковець, журналіст і педагог Володимир Качкан - постать знана і шанова­на.

Народився він 1940 року в се­лі Рибне нинішнього Тисменицького району на Івано-Франківщині. Починав топтати рідну землю в тяжкі для неї часи, коли за по­сідання її багатствами та скарба­ми в смертельній сутичці зчепи­лися два найжахливіших імперіалізми - німецько-фашистський та російсько-більшовицький. Над Володиною колискою схилялося ніжне обличчя тітки Марусі, яка була зв'язковою Української Пов­станської Армії. Звуки повстансь­ких пісень пробуджували генетич­ний потяг до добра, справедли­вості, любові і творчого ставлен­ня до життя. І те, що непомітни­ми зернами западало в душу хлопчини, зацвіло буйним цвітом і принесло рясні плоди в пору змужніння і зрілості.

1962 року Володимир стає сту­дентом історико-філософського факультету Івано-Франківського державного педагогічного інсти­туту імені Василя Стефаника. В студентську пору дописував до газет, журналів, співробітничав з редакцією обласного радіо. В ро­ки праці в обласному телерадіокомітеті об'їздив, сходив усі стежки-доріжки рідного краю. Справжнім святом душі ставали зустрі­чі з жителями далеких гірських сіл носіїв нашої етнокультури, зберігачів національного предковіч­ного коду, народної мудрості.

1972-1995 роки були віддані праці в Київському державному університеті на факультеті журна­лістики доцентом кафедри теорії і практики преси, а потім - в Ін­ституті журналістики Київського Національного університету іме­ні Тараса Шевченка, де Володи­мир Качкан став доктором філо­логічних наук, професором, ака­деміком АН Вищої школи, завіду­вачем кафедри журналістської майстерності.

Нарешті настало омріяне по­вернення на рідне Прикарпаття. На новоствореній кафедрі украї­нознавства Івано-Франківської державної медичної академії на­роджувалися нові плани і вивер­шувалися нові твори талановито­го діяча української історіософії та культурології. Він має найтісніші стосунки з філологією: його запрошують читати лекції вчителям області. Працює в докторській вченій спеціалізованій раді в Інституті філології Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, в експертній раді з філологічних дисциплін ВАК України, є членом редколегії ряду фахових видань журнального типу.

Перед очима науковця і пись­менника, наче живі, постають Олександр Барвінський, Іван Кревецький, Сильвестр, Богдан, Ми­кола та Лев Лепкі, Микола Бутович, Ольга Дучимінська, Іван та Юрій Липи, Володимир Залозецький, Олена Кульчицька, Ро­ман Купчинський, Іван Раковський, Іларіон Свінціцький, Воло­димир Січинський, Мелетій Кічура, Степан Чарнецький та багато інших визначних постатей, що за­лишили глибокі сліди в націо­нальній духовній скарбниці та, на жаль, і досі не вибралися з-під товщі колишніх комуно-заборон, малознані дотепер через звичай­не людське лінивство, нерішу­чість духу.

Поверненню з небуття славних імен і присвятив себе Володимир Качкан. Його перу належать такі праці, як „Параска Хома", „Роман Федорів: літературно-критичний нарис", „Ганна Василащук", „Дивосвіти: книга про творців краси", „Михайло Павлик: літературно-критичний нарис", „...І воскрес­не ім'я  твоє: народознавчі студії про забутих", „У творчій майстерні визначних етнологів: навчальний посібник", „Хай святиться ім'я твоє: галицькі просвітницькі дія­чі, письменники, вчені - вихідці із священицьких родин", „Укра­їнське народознавство в іменах", „Українська журналістика в іме­нах: історичний досвід, майстер­ність".

Вивчаючи свого часу народне мистецтво у найрізноманітніших видах та проявах, життєтворчий шлях найвизначніших його пред­ставників, Володимир Качкан ви­дав документально-художні рома­ни, повісті, нариси, есеї „Барви веселки", „Гори і доли", „Анато­лій Мокренко", „Світло високого дня", „Чари верховинської книги", „Грона любові", „Жива глина" та інші.

З 1996 року почав виходити серіал „Хай святиться ім'я твоє".

В останні роки Володимир Кач­кан займається дослідженням епістолярної спадщини Богдана Лепкого. В результаті появилася книга „Журавлі повертаються" (2001 рік), де вперше опубліко­вано 500 листів видатного пись­менника, великий ілюстративний розділ. Обсягові студії вміщено у 5-й, 6-й та 7-й книгах серіалу „Хай святиться ім'я твоє. Історія української літератури і культури в персоналіях (XIX-XX ст.)". Все почалося з того, що років п'ят­надцять тому, працюючи в архі­вах, дослідник надибав листи Б. Лепкого до В. Стефаника, О. Кульчицької, І. Раковського, З. Кузелі та інших. Вони давали мож­ливість познайомитися з незна­ними рисами характеру письмен­ника, з деталями його особисто­го життя, з його політичними та естетичними прогнозами. Поча­лося захоплене „полювання" за листами Б. Лепкого. Коли ж наг­ромадився солідний масив мате­ріалу, відбулося щасливе знайом­ство з Романом Смиком зі США, який охоче підтримав лепкознавчі студії.

Не любив тебе я, Україно моя,
Як пес любить свою темну
                                    буду,
Але поки життя, так, як маму
                                    дитя,
Щирим серцем любить тебе
                                   буду.

Так писав Богдан Лепкий в од­ній зі своїх проникливих поезій. Така ж, Франкового типу, любов притаманна і Володимиру Качкану. Це вона спонукає його нев­томно працювати в ім'я  рідного краю.

Василь ЗАЯЦЬ

// Культура і життя. - 2004. - 1 груд.