Олена Теліга: життя як спалах

110-річчю від дня народження української письменниці приурочено книжкову виставку із циклу „Український літературний Олімп” у відділі абонементу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.

    Життя можна прожити по-різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги.
    Саме таким коротким було життя талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, зірка якої погасла на кривавому небі війни в тридцять чотири роки. Свій останній притулок вона знайшла в Бабиному Яру, залишивши по собі великий слід в нашій історії.
     Народилася в Росії, але вже в 1918 році родина перебирається до Києва, де Олена закінчила історико-філологічний факультет  Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Ще в 1927 році про неї починають говорити як про поетесу, хоча публікацій її перших віршів не знайдено.  
    Олена Теліга активно співпрацювала з „Вісником” Дмитра Донцова, створила „Спілку письменників”, заснувала і редагувала журнал „Літаври”, який постійно був під наглядом окупаційної влади. Знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла, свідомо пішла на загибель. На сірому ґестапівському мурі залишила свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис – „Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”.
     Десятки років ми нічого не знали про постать нашої поетеси й патріотки. Її ім’я постало із забуття лише через 50 років після загибелі, коли 1992 року в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О. Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію.
    За свої 35 років поетка не встигла видати жодної збірки – всі вони вийшли посмертно, зокрема, представлена на виставці книжка: „О краю мій…: Твори, документи, біографічний нарис”.
       Запрошуємо до бібліотеки: книжкова виставка „Олена Теліга: життя як спалах” відкрита у відділі абонементу.