Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Таку назву носить книжково-ілюстративна виставка-реквієм, яка розгорнута в відділі загального читального залу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка з нагоди вшанування Дня пам'яті загиблих воїнів-інтернаціоналістів та Дня виводу військ з Афганістану, який, згідно Указу Президента України від 11 лютого 2004 року, відзначається щорічно 15 лютого.

   Саме цього дня, 15 лютого 1989 року, генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до душманів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого. Прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.
   Так, двадцять вісім років тому, закінчилася одна із самих довгих і трагічних воєн другої половини ХХ століття – війна в Афганістані, яка тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів). Літопис афганської війни містить безліч прикладів героїзму воїнів, які самовіддано виконували свій обов’язок в горах та пустелях, в повітрі, в наступі та обороні, при врятуванні бойових товаришів та мирних жителів країни.
   Найважчим підсумком цієї війни стала загибель наших солдат і офіцерів, скалічені долі молодих людей, гіркота споминів про бої та кров, втрати та рани. Кожен четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану – українець. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі, адже незважаючи ні на що, вони чесно виконали свій громадянський обов’язок і залишалися вірними присязі до кінця.
   Пройшли роки. Воєнні події в далекій країні вже стали історією, а ті, хто там був – ветеранами, учасниками бойових дій. Але вдивляючись у глибокі очі вчорашніх солдатів, розумієш: їхні серця зранені, у снах вони й досі йдуть в атаку. Та найбільше ніяк не сподівалися воїни-афганці, що поряд із собою через чверть століття побачать набагато молодших учасників бойових дій і самі знову відчують смертельний вишкіл війни уже на рідній українській землі: сьогодні, у складні для нашої країни часи, воїни-афганці проявляють героїзм і мужність на Донбасі.
   Більше про «неоголошену, чужу» війну ви зможете дізнатися, переглянувши видання, які представлені на книжково-ілюстративній виставці-реквієм «Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна». Це, зокрема, такі книги: бібліографічний покажчик «Афганська неоголошена війна», збірник спогадів «Афганистан болит в моей душе…», «Никто не создан для войны»,  А. Боровик «Афганистан. Еще раз про войну», Г. Брудерер «Афганська війна», М. Гарєєв «Афганська проблема – три роки без радянських військ», І. Динін «После Афганистана», В. Пасько «Ночь забытых песен», О. Слоньовська «В Афганістані, в «чорнім тюльпані»…», Н. Стрельцова «Возвращение из Афганистана». Тема війни в Афганістані та мужність і героїзм простого воїна знайшли відображення і в художній літературі. Зокрема, на виставці представлені твори В. Слапчука «Вибране», Й. Салаша «Душман», А. Дмитерко «Аист» та інші.
  Тож запрошуємо вас до перегляду виставки та схилімо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуючи тих, кому довелося воювати в чужих країнах.