«Михайло Грушевський: український історик європейського значення» –
під такою назвою в загальному читальному залі діє книжково-ілюстративна виставка-персоналія, приурочена до 145-ліття від дня народження Михайла Грушевського, видатного українського історика зі світовим ім’ям, організатора української науки, політичного діяча і публіциста, голову Центральної Ради (1917-1918), академіка, автора понад 2000 наукових праць.
Народився Михайло Грушевський 29 вересня 1866 року в Холмі (Польща, нині - Хелм). Його батько був учителем греко-католицької гімназії. Юнацькі роки провів на Кавказі, де навчався у Тифліській гімназії.
У 1886-1890 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету. За свою студентську роботу «Нарис з історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст.» отримав золоту медаль і був залишений при університеті.
По закінченні університету Грушевський публікував статті в «Киевской Старине», «Записках наукового товариства імені Шевченка», видав два томи матеріалів в «Архіві південно-західної Росії» (частина VIII, т. I і II). Передмова до цих матеріалів склала магістерську дисертацію Грушевського, названу «Барське староство» (Київ, 1894). У своїх творах Грушевський розробив свою теорію походження і розвитку державності Київської Русі та її народу.
У 1894 році у Львівському університеті була відкрита кафедра загальної історії зі спеціальним оглядом історії східної Європи, яку й зайняв Грушевський. У Львові Грушевським написані і видані його історичні роботи «Виімки з джерел до історії України-Русі» (1895), «Опису королівщіни в землях руських XVI ст.» (1895-1903, 4 тт.), «Розвідки і матеріали до історії України - Руси» (1896-1904, 5 тт.) і почав працювати над своєю головною працею - восьмитомною «Історією України-Руси».
Поступово Грушевський стає керівником всього науково-культурного життя Галичини: з 1895 року працює редактором «Записок Наукового Товариства імені Шевченка», а у 1897 році був обраний головою цього товариства. У 1899 році Грушевський брав активну участь у створенні Української національно-демократичної партії в Галичині.
У 1906 році Харківський університет присвоїв Грушевському ступінь почесного доктора російської історії. У 1908 році, продовжуючи залишатися професором Львівського університету і головою «Наукового Товариства», Грушевський виставив свою кандидатуру на кафедру в Київському університеті, але отримав відмову.
У 1914 році, після 20-річної роботи у Львівському університеті, переїхав на проживання до Києва, де керував діяльністю «Наукового Товариства вКиєві». Вчений переніс сюди видання «Літературно-наукового Вістника». Був арештований в грудні 1914 року за звинуваченням у шпигунстві на користь Австро-Угорщини і після декількох місяців в'язниці висланий в Симбірськ. На засланні написав історичну драму «Хмельницький в Переяславі» і нарис «Ярослав Осмомисл».
В кінці 1915 року Грушевському вдалося домогтися дозволу на переїзд у Казань, через рік - до Москви, де він і проживав до лютневої революції 1917 р., коли представники найбільших партій України створили в Києві Центральну Раду. Грушевський був заочно обраний її головою і 14 березня прибув до Києва.
В якості голови Центральної Ради Грушевський вів переговори з Тимчасовим урядом Росії про надання Україні автономії. Наприкінці березня 1919 року виїхав до Австрії, створив у Відні Український соціологічний інститут. У 1924 р. М. Грушевський повернувся на батьківщину для наукової роботи. Був професором історії в Київському державному університеті, обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI-XVIII століттях. У 1929 році М. Грушевський був обраний дійсним членом АН СРСР.
Починаючи з 1930 року Грушевський піддавався репресіям і переслідуванням. Його звинуватили в «контреволюційній діяльності» та інкримінували участь в антирадянському Українському національному центрі. Також репресії охопили більшість його учнів, співробітників які працювали з ним впродовж 1920-х років. Практично всі співробітники Грушевського були репресовані.
Помер Михайло Грушевський раптово 25 листопада 1934 року на 68 році життя від зараження крові в Кисловодську, де він перебував на відпочинку в санаторії разом з сім'єю. Газета «Правда» помістила некролог з фотографією. Тіло Грушевського перевезли до Києва. Він похований на Байковому цвинтарі.
Головна заслуга М. Грушевського як вченого-історика полягає у тому, що він вперше ґрунтовно проаналізував основні віхи вітчизняної історії, розробив концепцію історичного розвитку українського народу, довів, що наш народ має своє власне прикоріння. «Так, ми Київська Русь, - писав Грушевський, - але разом з тим український народ, осібний народ, з своєю осібною мовою, історією, письменством».
Монументальна «Історія України-Руси» М. Грушевського - це, по суті, історична Біблія українського народу, фундаментальний твір, що повстав на величезному архівному матеріалі, і є свідченням вагомого внеску працелюбного українського народу у світову культуру й цивілізацію.
«Батько нації», як його звали сучасники, - М. Грушевський завжди був і назавжди залишиться символом соборності, злагоди та всеукраїнського єднання.
Книжково-ілюстративна виставка-персоналія «Михайло Грушевський: український історик європейського зразка» представлена двома розділами: «Наукова спадщина великого українця» та «Михайло Грушевський: віхи життя».
Перший розділ знайомить з історичним надбанням вченого-історика: багатотомним виданням «Твори», працями «Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями», «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя», «Історія України», «Про старі часи на Україні», «Як жив український народ», «Про батька козацького Богдана Хмельницького», «На порозі Нової України», «Новий період історії України», «Хто такі українці і чого вони хочуть».та ін.
Другий розділ знайомить читачів з життєвим шляхом великого літописця. Достойне місце тут займають такі видання як: фотоальбом «Михайло Грушевський», збірка матеріалів з життя та діяльності «Великий українець», книги Шаповал Ю. та Верба І. «Михайло Грушевський», Верстюк В. та Пиріг Р. «М. С. Грушевський. Коротка хроніка життя та діяльності» та ін.
Презентована книжково-ілюстративна виставка-персоналія - це не тільки вдячна данина поваги до великого українця, а й прагнення повніше ознайомити читачів з інтелектуальним потенціалом вченого, його життєвим і творчим шляхом.
Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитися з виданнями, представленими на книжковій виставці.
