У театрі ім. І. Франка на малій сцені у фойє дві легендарні актриси колективу, Юлія Ткаченко і Наталя Лотоцька, ознайомили глядачів зі своєю новою роботою. Виставу «Прем’єра» поставив Олександр БIЛОЗУБ.

     Прототипом головної героїні п’єси Джона Кромвелла — Фанні Елліс — стала реальна особистість — прима театру 30— 40-х років Лоретта Тейлор. Її називали чарівницею сцени. Для американської актриси спеціально писалися п’єси. Тейлор була улюбленицею Теннесі Уїльямса. Успіх, фантастична слава, море шанувальників. Потім захоплення алкоголем і забуття на десять років…
     Дія «Прем’єри» Кромвелла розгортається в переломний момент життя актриси, коли їй пропонують зіграти Аркадіну в чехівській «Чайці». Всі чекають сенсації. Шанувальники Фанні (Юлія Ткаченко) впевнені, що великі актриси без бою не здаються, а недоброзичливці стверджують — буде провал: алкоголічка не зуміє вирватися з порочного кола, в якому перебуває довгий час. Вона розгубила друзів, втратила кохання. Заради міфу «зірки» Фанні довелося багато чим пожертвувати, приховувати, що у неї є двоє дітей. Вони виросли без материнської ласки, отримуючи лише чеки на утримання. У минулому залишилися численні пригоди кохання, натовпи шанувальників, а нині актрису фактично забула публіка. За півгодини до початку вистави якийсь «доброхот» передає презент. У красивій коробці виявляється… пляшка бренді. Страшна спокуса для питущої людини. Випити ковток для хоробрості? Але вірна помічниця актриси Хеккі (Наталя Лотоцька) чудово розуміє, що однією чаркою справа не закінчиться. Вона стійко переживала багаторічні напади агресії, запої і капризи Фанні, невже прем’єра не відбудеться через якусь пляшку? За кілька хвилин до виходу на сцену перед очима актриси пройде майже все її життя. Юлія Семенівна Ткаченко знаходить масу відтінків, передаючи, наскільки непроста її героїня. Фанні й істеричка, і поранена жінка, і, на жаль, стара актриса, у якої все в минулому.
     Філігранно грають своїх героїнь Ю. Ткаченко і Н. Лотоцька. Я свідомо не розповідаю, чим закінчується вистава, а настійно рекомендую всім, хто любить театр, самим познайомитися з франківською «Прем’єрою». У виставі актриси демонструють вищий пілотаж професіоналізму. Мінімум декорацій: три стільці, дві ширми, але з першої і до останньої хвилини глядачі опиняються у владі чар таланту Юлії Семенівни і Наталії Василівни. Повірте, ця зустріч із двома примами вам надовго запам’ятається. Адже обидві досить рідко радують новими роботами. 25 липня Ю. Ткаченко відзначить ювілей. «Прем’єра» — справжня вистава-бенефіс для актриси.
     — Ця п’єса про те, що за лаштунками. Про те, як створюються міфи, засвічуються і гаснуть «зірки». Чого варті аплодисменти? Я спробував розібратися в театральній кухні, — підкреслив режисер вистави Олександр Білозуб. — Iз хвилюванням працював з корифеями українського театру. Фактично все своє життя вони віддали сцені. Їхній життєвий і творчий досвід — неоціненний. Кожна зморшка, сумна складка біля вуст, розгублені очі — дорогого коштує. Для жінки, а тим більше — актриси, досить хворобливий період, коли на зміну зрілості непогамовно летить старість. Не всі можуть змиритися, що частину ролей їм уже ніколи, враховуючи вік, не зіграти. Справжні актриси, якщо у них забирають театр, не просто гаснуть — помирають. Драматургія Джона Кромвелла дуже точно передає почуття страху — розлуки з професією.
     — Майже п’ять років «Прем’єра» пролежала у франківському портфелі, — розповіла Юлія Ткаченко. — П’єса камерна, а тільки минулого року у нас з’явився Театр у фойє і маленька сцена для подібних постановок. Крім того, ми ніяк не могли знайти спонсорів, і проект заморозили... Після вистави «Батько», вітаючи з успіхом Петра Панчука і Олександра Білозуба, я попросила в наступній роботі дати мені хоч епізод. Саша тут же сказав: «Для вас потрібна головна роль. Треба тільки знайти п’єсу». Я запропонувала йому прочитати «Прем’єру» Кромвелла. Білозуб загорівся ідеєю. Ми швидко порозумілися з ним. Режисер надзвичайно обережно ставиться до акторів.
      За 52 роки роботи на франківських підмостках Юлія Семенівна зіграла цілу галерею образів у виставах: «Кассандра», «Лісова пісня», «Гріх», «Різдвяна ніч», «Бояриня», «Талант» та ін. Ткаченко — актриса великого драматичного обдарування, у неї ніколи не було прохідних ролей. А нині в її репертуарі всього дві блискучi постановки — «Бал злодіїв» і «Візит старої дами». Тепер до цього короткого списку додасться «Прем’єра». За словами Ткаченко, вона щаслива, що змогла познайомити глядача з драматургією Д. Кромвелла. Образ Фанні дає широке поле для гри: від епатажно-скандальної прими до невпевненої у собі жінки.
Поліщук Т. Соло для леді / Тетяна Поліщук // День. – 2003. – 4 квіт. (№ 61).